Якість консультативного контакту

Якість консультативного контакту залежить від двох важливих факторів:

а) психологічного клімату, що складається з фізичних і емоційних компонентів. Психологічний клімат складається не лише з емоційно значимих компонентів. З фізичних складових згадаємо устаткування місця консультування, розташування консультанта і клієнта в просторі (дистанція, манера сидіти і т. п.), структурування виділеного для консультування часу. До власне емоційних компонентів психологічного клімату відносять створення атмосфери обопільної довіри, щирість консультанта, його здатність до емпатії і безумовної поваги клієнта;

б) навичок консультанта (вербальних і невербальних) у підтримці спілкування (Кочунас Р., 1999).

Для досягнення ефективного консультативного контакту психолог має володіти певними навичками для створення належного психологічного клімату (Кочунас Р. 1999). При цьому варто дотримуватися таких вимог:

· під час консультування всю увагу варто приділяти клієнтові, не можна займатися сторонніми справами (наприклад,: розмовляти по телефону, дозволяти входити в кабінет колегам і обговорювати з ними якісь, нехай навіть важливі питання, витати в думках за стінами кабінету і т. п.);

· треба надати клієнтові максимальну змогу висловитися. Він приходить до консультанта не вислухувати повчання і мудрі поради, а розповісти про гнітючі і скрутні аспекти свого життя;

· не слід виявляти зайву цікавість. Консультант не повинен уподібнюватися детективові. Важлива лише та інформація про клієнта, що необхідна для розуміння його проблем. Якщо консультант змушує клієнта надмірно розкриватися, клієнт після візиту відчуває незручність, переживає почуття провини і почасти припиняє консультування;

· необхідно дотримувати професійну таємницю. Якщо консультант із якихось причин зобов'язаний поділятися з іншими відомостями про клієнта треба взяти на це у нього дозвіл;

· варто допомогти клієнтові відчути себе невимушено під час консультативних зустрічей. Для цього консультант повинен виявляти дружелюбність, щирість, природність, зуміти зважити на становище клієнта;

· до проблем клієнта необхідно ставитися без осуду. Консультант, повинен не оцінювати, а слухати, чути і розуміти. Коли консультант щиро і природно демонструє настанову "прийняття", клієнт почуває себе зрозумілим і таким, який заслуговує на повагу.

Для встановлення обопільної довіри, консультантові особливо необхідні якості: щирість, здатність до емпатії і безумовна повага до людей.

Люди, які шукають допомоги в консультанта, знаходяться в стані тривоги і страху. Спочатку вони не знають, що чекати від консультування і консультанта, проте приходять на консультацію зі своїми проблемами і надією на розуміння. Якщо із самого початку клієнт поставиться до консультанта з довірою, то в процесі консультування він стане сміливіше ділитися своїми почуттями, думками, страхами, що не так легко обговорювати з чужою людиною. Якщо клієнт не довірятиме, робота консультанта буде неефективна і безглузда.

Створювати обопільну довіру - значить створювати психологічний клімат, що сприяє обговоренню значимих проблем.

Це - обов'язок консультанта. Успішність створення психологічного клімату обумовлена особистісними якостями консультанта і його ставленням до консультування: необхідний щирий інтерес до людей і справжнє бажання допомагати їм.

Позитивне ставлення до клієнтів

Позитивне ставлення до клієнтів пов'язане з щирістю консультанта в консультативному контакті. Лише, поважаючи клієнтів, можна бути з ними чесним і вступати в конфронтацію.

Позитивне ставлення до клієнтів формується на підставі само" поваги консультанта. Якщо психолог не дорожить своїми почуттями і думками, зневажає своїм минулим, йому важко поважати думки і почуття іншої людини.

Позитивне ставлення дуже важлива складова процесу консультування. Якщо в якому-небудь випадку консультант не в змозі перебороти себе, він зобов'язаний словами говорити одне, а тон голосу, вираження особи, поза тіла розкривають зовсім інший зміст, або інший зміст сказаного. Консультант повинен звертати увагу на невідповідність вербальної і невербальної поведінки клієнтів і тим самим допомагати їм виразити реальні, справжні почуття.

Орієнтація консультанта в невербальних реакціях збільшує довіру клієнтів. Клієнти приписують консультантові глибоку спостережливість або "шосте почуття" найчастіше в силу його уміння "читати" невербальну поведінку.

На невербальну поведінку варто дивитися як на особливий "ключ" до розуміння почуттів і мотивів клієнта. Однак неприйнятні занадто прямолінійні інтерпретації, тому що невербальні дії є частиною більш широкого контексту поведінки, і цей контекст додає їм схожий або інший зміст. Навіть однакові невербальні прояви можуть означати різні речі в залежності від контексту.

Наприклад, контакт очей припускає дружність, інтимність, коли люди близькі друг до друга; однак довгий погляд на співрозмовника свідчить про агресії, якщо стосунки формальні. Подібним чином дотик може означати як турботу, так і прагнення до інтимності або домінування