Консультування з приводу проблем, пов'язаних а соматичною або фізичною хворобою партнера

До числа випадків, коли в консультацію найчастіше звертається один із членів подружньої пари, не маючи можливості або не прагнучи привести із собою партнера, виникає ситуація, коли психічне або - рідше - фізичне здоров'я останнього викликає в клієнта певні проблеми й побоювання. Приводом для приходу може служити як необхідність "діагнозу" для партнера (хворий він/вона чи ні, наскільки це може бути серйозно), так і вирішення власних проблем, пов'язаних із плануванням подальшого подружнього життя, розлученням і т. д.

Зрозуміло, поставити діагноз або сказати що-небудь про психічний стан людини, не вступаючи з ним у безпосередній контакт, практично неможливо. Проте, для клієнта принципова не змогу заочного діагнозу, як правило, не очевидна. Тому в таких випадках психолог повинен усвідомлювати те, що якщо він наприкінці бесіди формулює якусь думку, співрозмовник швидше за все сприйме його як щось достовірне, а не як одну з можливостей в оцінці ситуації, навіть якби він був багато разів попереджений про зворотна. Саме тому консультант повинен бути особливо обережний при роботі з подібними випадками. Очевидно, що якщо клієнтові потрібний лише діагноз, слід було б відправитися до психіатра. Прихід же клієнта в психологічну консультацію свідчить про те, що його хвилює і необхідність сформувати власне ставлення до ситуації, вирішити пов'язані з нею особисті й міжособистісні проблеми.

Основним матеріалом для роботи консультантів є розповідь клієнта про свої проблеми. У випадку, що розбирається нами, важливо знати, які були стосунки і поведінка чоловіка раніше як ці стосунків розвивалися, у чому, коли і як почали виявлятися проблеми в поведінці, як на них зазвичай реагує клієнт і як найчастіше вчиняє чоловік у відповідь.

Мабуть, усі випадки звернень із приводу "хворого" можуть бути описані за допомогою одного з трьох варіантів: 1) дружина/чоловік клієнта дійсно хвора/ий, доказами чого є численні госпіталізації, неадекватна Завдання, наявність діагнозу, прийняті ліки і т. д.; 2) дружина/чоловік, судячи з розповіді клієнта, поводиться дещо дивно, що дозволяє припустити наявність певної патології і, відповідно, необхідність для клієнта будувати своє життя з урахуванням цього фактора; 3) поведінка й реакції чоловіка не дають підстав припустити, що у неї/його якась психічна патологія, а ситуація в цілому скоріше свідчить про наявність яких-небудь серйозних проблем у подружніх стосунках або про певні проблеми й неадекватність самого клієнта.

Перший із зазначених варіантів у якомусь розумінні є і найбільш простим, але саме в цьому випадку загострюються проблеми, пов'язані з плануванням клієнтом своєї долі. На жаль, зовсім не завжди клієнт, навіть якщо його чоловік/дружина вже дещо давно й важко хвора, добре уявляє собі, що значить ця хвороба. Психіатрам, із якими йому доводиться стикатися, ніколи або не хочеться пояснювати ситуацію, та й сам клієнт часом із різних причинах (у тому числі психологічних) не прагне вникнути в суть справи. Тому психолог часто виявляється першою людиною, що докладно пояснює, що означає той або інший діагноз, як зазвичай розвивається хвороба, як варто поводитися з хворим і т. п. Консультантові варто бути максимально відвертим, що, у свою чергу, означає: якщо він не знайомий з даним діагнозом і використовуваними препаратами, то висловлювати думку слід з обережністю або взагалі не варто. Адже від інформації, що повідомляється, багато в чому залежить, як клієнтові будувати своє подальше життя. Проблема часто ускладнюється і вантажем моральних зобов'язань: клієнтові доводиться вирішувати, покинути або не покинути хворого, із яким може бути прожито чи мало років і перед яким клієнт відчуває певні зобов'язання й відповідальність.

У цій ситуації консультантові не слід сприймати себе як людину, яка приймає рішення. Його задача зводиться до того, щоб вислухати й зрозуміти те, що говорить клієнт, оскільки часто саме розуміння з боку співрозмовника бракує людині в повсякденному житті. До того ж, викладаючи власні труднощі й сумніви, клієнт сам просувається до прийняття рішення.

Часто людина сама себе заковує в непробивну "броню" моральних обмежень, прирікаючи на зайві страждання і не залишаючи можливості навіть мислити або почувати по-іншому, особливо не дозволяючи собі задумуватися про такі речі, як розлучення або роздільне проживання. При цьому іноді розповідь клієнта містить приховане прохання про зм'якшення цього морального пресингу, про одержання дозволу на прийняття своїх негативних почуттів і переживань, пов'язаних із хворою людиною. Консультантові необхідно допомогти клієнтові розібратися у своїх щирих почуттях і переживаннях, а також знайти якісь компромісні рішення, що дозволили б змінити ситуацію, не знімаючи моральної відповідальності. Так, наприклад, варіант роздільного проживання з хворим ні в якому разі не позбавляє клієнта можливості доглядати за ним, ведучи при цьому дещо незалежний спосіб життя.

Але може виявитися, що догляд за хворим і спільне життям із ним сприймається клієнтом як щось природне, що наповняє змістом його власне життя. У цьому випадку задача консультанта - зміцнити клієнта в цьому рішенні. Корисно також спеціально обговорити такі проблеми, як правильні способи поведінки з хворим, можливі реакції на його висловлювання, що можна від нього чекати, чого вимагати і що йому можна доручати (Горбунов Л. І., 1976; Мішина Т. І., 1983).

Звичайно, така ситуація не настільки ясна як очевидні деталі із розповіді клієнта, що свідчать про психічну патологію, але однозначно поставити діагноз не дають змоги. До числа таких ознак можна віднести погіршення загального психічного стану упродовж певного часу (місяців, років), загальний депресивний фон настрою, зниження енергетичного потенціалу, підвищення критичності, резонерство, дріб'язковість, причіпки, підозрілість, неадекватність поведінки. Часто неадекватність чоловіка в сімейному житті виражається у формі патологічних ревнощів, у зв'язку з чим повторюваною темою сімейних скандалів стають пошуки істини й справедливості, вимоги відвертого зізнання "у всьому" і покаяння і т. д.

Якщо виникають серйозні підстави підозрювати хворобу, то предметом обговорення часто стає проблема, як направити можливого хворого до лікаря, оскільки, незважаючи на повний набір тривожних симптомів - погіршення стану, депресію - він/вона активно відкидає змогу медичного втручання. Консультант може разом із клієнтом розробити план, де знайти лікаря, як замотивувати хворого на звертання і т. д. При цьому психологові варто пам'ятати, що його задача - не вирішити проблему клієнта, давши чітку й однозначну пораду, а стимулювати його на вирішення власних проблем, на пошуки найбільш успішного й ефективного способу поведінки.