Приватизаційний процес і його стадії

Приватизація майна державних підприємств України — відчуження майна, що перебуває у державній і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Приватизація майна державних підприємств проводить-

ся за такими етапами:

1) опублікування списку об’єктів, які підлягають приватиза-

ції, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;

2) прийняття рішення про приватизацію об’єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми прива- тизації та створення комісії з приватизації;

3) опублікування інформації про прийняття рішення про

приватизацію об’єкта;

4) проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об’єктів малої при- ватизації);

5) затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

Заяви про приватизацію від членів трудового колективу чи покупців, визнаних такими ст. 8 Закону України «Про приватиза- цію державного майна», подаються до Фонду державного майна України, його регіональних відділень чи представництв за місце- знаходженням об’єкта, що приватизується, у письмовій формі. По- купці цілісних майнових комплексів та інвестори, які бажають придбати контрольний пакет акцій, зобов’язані разом із заявою по- дати бізнес-план або техніко-економічне обґрунтування післяпри- ватизаційного розвитку об’єкта, що включає план зайнятості пра- цівників підприємства, пропозицію інвестора із зазначенням мак- симального розміру інвестиції, строків та порядку її внесення, а також декларацію про доходи для покупців – фізичних осіб.

Державні органи приватизації впродовж місяця розглядають заяви та приймають рішення щодо приватизації об’єкта і в

5-денний строк письмово повідомляють про це заявника, адмініст- рацію та трудовий колектив підприємства, що приватизується, а також відповідний орган виконавчої влади, уповноважений управ- ляти цим майном.

У разі відмови у приватизації відповідний орган приватизації повідомляє заявників про причину відмови. Відповідно до законо- давства відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:

– особа, яка подала заяву на приватизацію, не може бути ви-

знана покупцем відповідно до ст. 8 Закону України «Про привати-

зацію державного майна»;

– законодавством встановлено обмеження щодо приватизації підприємства;

– майно у встановленому порядку включено до переліку об’єктів (групи об’єктів), що не підлягають приватизації.

Відносини, які виникають на стадії подання заяви і прийнят- тя рішення про приватизацію, детально регулює Порядок подання та розгляду заяв про приватизацію, затверджений наказом Фонду державного майна України від 1 липня 1997 р. № 683.

Державний орган приватизації впродовж місяця з дня прийн- яття рішення про приватизацію об’єкта затверджує склад комісії з приватизації об’єкта і встановлює строк подання проекту плану приватизації. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців з дня затвердження складу комісії.

До складу комісії входять за принципом однакового предста- вництва представники господарського товариства, створеного чле- нами трудового колективу підприємства, що приватизується, у то- му числі й від представницького органу трудового колективу – профспілкового комітету або іншого уповноваженого ним органу, інші особи (або їх представники), які подали заяву на приватиза- цію, представники місцевих рад, фінансових органів, державного органу приватизації, Антимонопольного комітету України або його територіальних відділень, органу, уповноваженого до прийняття рішення про приватизацію управляти відповідним державним май- ном. Відповідні органи та особи зобов’язані в 5-денний строк з мо- менту одержання повідомлення про прийняття рішення щодо ство- рення комісії делегувати до її складу своїх представників.

Якщо у зазначений строк вони не делегували своїх представ-

ників до складу комісії, державний орган приватизації має право затвердити склад комісії без представників цих органів.

За рішенням комісії до її роботи можуть залучатися експер-

ти, консультанти та інші спеціалісти, які користуються на її засі-

даннях правом дорадчого голосу.

Для забезпечення гласності та прозорості приватизації у ро- боті комісії з приватизації об’єкта можуть брати участь народні депутати України.

Основними завданнями комісії є:

– контроль за проведенням інвентаризації майна об’єкта при-

ватизації;

– розробка проекту плану приватизації об’єкта та подання його на затвердження органу приватизації;

– оцінка вартості і визначення початкової ціни об’єкта при- ватизації, розміру статутного капіталу господарського товариства та розробка акта оцінки;

– розробка, за необхідності, рекомендацій щодо реорганізації об’єктів.

У разі звернення керівництва підприємства, що є в процесі при- ватизації, до державного органу приватизації стосовно відчуження майна та інших дій, необхідних для ефективного функціонування під- приємства згідно з вимогами Закону України «Про приватизацію дер- жавного майна», комісія розглядає представлені документи та надає державному органові приватизації відповідні пропозиції.

Для виконання поставлених завдань комісія має право:

– зобов’язати адміністрацію підприємства, що приватизуєть- ся, здійснити у встановлені терміни інвентаризацію державного майна;

– давати розпорядження, обов’язкові для адміністрації

об’єкта приватизації, що пов’язані з розробкою проекту плану при-

ватизації;

– залучати до роботи експертів, консультантів, радників, спеціалізовані аудиторські фірми, консалтингові організації та фір- ми з правом дорадчого голосу на засіданнях комісії.

Діяльність комісії припиняється після видання наказу про за-

твердження плану приватизації. Зміст плану приватизації та право-

вий режим його затвердження врегульовано ст. 14 Закону України

«Про приватизацію державного майна» та Положенням про план приватизації державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 1 жовтня 1997 р.

Комісія з приватизації складає проект плану приватизації

об’єкта, який повинен передбачати строки та способи приватизації,

початкову ціну об’єкта приватизації (розмір статутного капіталу

господарського товариства), рекомендовані форми платежу, розмі- ри пакетів акцій за напрямами їх реалізації, а також забезпечення технологічної єдності виробництва, недопущення руйнування цілі- сних майнових комплексів, циклів, технологій, порядок викорис- тання майна, що не підлягає приватизації.

Проект плану приватизації державного майна складається на основі Типового плану приватизації державного майна, що дода- ється до зазначеного Положення.

За рішенням комісії до розробки проекту плану приватизації може бути включено проект реорганізації об’єкта, в якому передбаче- но створення на основі його структурних підрозділів юридичних осіб.

Рішення про необхідність реорганізації приймається у по- рядку, що його встановлюють Фонд державного майна України та Антимонопольний комітет України.

До проекту плану приватизації додається акт оцінки вартості об’єкта приватизації, який складається відповідно до законодавства і затверджується органом приватизації.

Якщо проектом плану приватизації передбачено продаж цілі- сного майнового комплексу підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій, до проекту плану приватизації дода- ються документи, зазначені в ч. 1 ст. 12 Закону України «Про при- ватизацію державного майна».

Якщо трудовий колектив підприємства, майно якого прива- тизується, або інші покупці не погоджуються з проектом плану приватизації, розробленим комісією, вони можуть підготувати аль- тернативний варіант плану.

Проект плану, розроблений комісією, та альтернативний

проект плану трудового колективу чи інших покупців подаються на розгляд регіональних відділень Фонду державного майна України або його представництв у районах та містах, які впродовж десяти днів зобов’язані розглянути подані проекти, затвердити план при- ватизації і довести його до заінтересованих осіб.

Рішення про затвердження плану може бути оскаржено у

10-денний строк у Фонд державного майна України, Верховну Раду

Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизація майна державних підприємств може здійснюватися шляхом:

1) продажу об’єктів приватизації на аукціоні. Це спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, який за- пропонував у ході аукціону максимальну ціну;

2) продажу об’єктів приватизації за конкурсом. Це спосіб

приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, який за- пропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта (неко- мерційний конкурс), або за рівних фіксованих умов – найвищу ціну (комерційний конкурс);

3) продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у гос- подарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступ- ність та конкуренцію покупців;

4) продажу на конкурсній основі цілісного майнового компле-

ксу державного підприємства, що приватизується, або контроль- ного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених ч. 1 ст. 12 Закону України «Про привати- зацію державного майна»;

5) викупу майна державного підприємства згідно з альтер-

нативним планом приватизації.

Приватизація державного майна– це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Неконкурентні способи продажу майна державних підпри- ємств застосовують щодо об’єктів, не проданих на аукціоні, за кон- курсом.

Приватизація – один з ключових напрямків перетворення української економіки на ринкових засадах. ЇЇ успіх або поразка багато у чому визначають хід економічних реформ.

Приватизація об’єктів державної власності, яку розпочато в Україні з 1992 року, проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Приватизація майна підприємств, установ, організацій здійснювалася в основному шляхом викупу: понад 52 % об’єктів кількості об’єктів придбано цим способом [2, c. 6].

За видами економічної діяльності процесом приватизації найбільше охоплено цілісні майнові комплекси підприємств торгівлі, побутових виробів та предметів особистого вжитку; промисловості; з надання комунальних та індивідуальних послуг.

 

Таблиця 1. Розподіл об’єктів за способами приватизації в середньому за 2011–2013 рр.

Спосіб приватизації	У % до загальної кількості
Викуп об’єкта приватизації	77,6
Продаж на аукціоні	14,5
Продаж на конкурсній основі	7,1
Продаж акцій акціонерних товариств	0,8

 

Серед способів приватизації впродовж 2011–2013 року найпоширенішими були викуп (77,6 %), продаж на аукціоні (14,5 %) та продаж на конкурсній основі (7,1 %) від загальної кількості реформованих об’єктів по Україні (табл. 1).

Найбільшу частку надходжень становлять кошти від приватизації державного майна. Загальна сума у 2001 р склала 11 503 481,7 тис. грн, або близько 99 %. Іншою статтею доходів став продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення.

Проте на протязі досліджуваного періоду приватизаційні надходження значно знизились. Це зумовлено тим, що зменшилась кількість об’єктів, що підлягають приватизації, а також їх знизилась їх привабливість.

За січень-червень 2013 року від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов’язаних з процесом приватизації, надійшло та перераховано до Державного бюджету України 185,24 млн грн, зокрема від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації, надійшло понад 3,11 млн грн [5, c. 1].

 

Таблиця 2. Надходження коштів, одержаних від приватизації державного майна

(тис. грн)

Напрями надходження			(1.07.13)
1. Від приватизації державного майна (з урахуванням податку на додану вартість)	11503481,7	6801952,5	177769,2
2. Від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації (з урахуванням податку на додану вартість)	9908,3	2036,2	1595,3
3. Інші надходження	178,8	-238,1	22,4

 

З табл. 2 видно що найбільша частина коштів одержаних від приватизації державного майна, трохи менше від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації (з урахуванням податку на додану вартість).

 

Таблиця 3. Використання коштів, одержаних від приватизації державного майна

(тис. грн)

Напрями використання			(1.07.13)
1. Перераховано на фінансування загального фонду Державного бюджету України	11480305,9	6763544,9	172970,1
2. Перераховано кошти до загального фонду бюджету (доходи) від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації	8342,2	1696,9	1081,4
3. Сплачено податок на додану вартість на ціну продажу об’єкта приватизації державного майна та надходжень, безпосередньо пов’язаних з процесом приватизації	23157,3	38599,1	4975,0
4. Сплачено податок на додану вартість на ціну від продажу земельних ділянок несільського сподар­ського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації	1486,3	338,8	243,4
5. Примусово списано згідно з рішенням суду	26,0	0,0	0,0
6. Інші перерахування	122,4	98,4	19,5

 

Аналізуючи табл. 3 використання коштів, одержаних від приватизації державного майна ми бачимо, що найбільше коштів перераховано на фінансування загального фонду Державного бюджету України, тоді як найменше на примусове списання згідно з рішенням суду в 2011 році у подальших роках відсутнє. Також значну суму становить сплата податків на додану вартість.

Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що вплив приватизації на процес формуванні ринкової економіки полягає у підвищенні ефективності корпоративних структур; формуванні конкурентного середовища; адаптації економіки України до процесів глобалізації світової економіки. Але на сьогодні в Україні відсутня офіційно визнана та обґрунтована стратегія реформування відносин власності, це унеможливлює встановлення раціональних пропорцій між державною та приватною власністю.

Вважаємо, що приватизація як інструмент регулювання економіки містить у собі як позитивні, так і негативні наслідки та ризики, а головною метою зміни форми власності є формування ефективної економіки шляхом створення системи ефективних власників.