Передумови та історія створення Чехословацької демократичної республіки.

Львівський національний університет

Імені Івана Франка

Юридичний факультет

Кафедра адміністративного та фінансового права

 

Доповідь на тему:

Органи державної влади в

Чехословаччині та Карпатській Україні»

Підготував:

Студент групи ЮРД-М53

Рибак Орест

 

 

Львів-2016

Зміст

1. Передумови та історія створення Чехословацької демократичної республіки……………………………………………………………………………3

2. Організація державної влади в Чехословаччині

2.1 Національні збори – єдиний орган законодавчої влади…………………..5

2.2 Органи виконавчої влади…………………………………………………....7

2.3 Органи правосуддя…………………………………………………………..8

3. Труднощі всамовизначенні та система державного устрою Підкарпатської Русі (Карпатської України)………………………………………………………..10

 

Висновки……………………………………………………………………………20

Список використаної літератури………………………………………………….23

 

Передумови та історія створення Чехословацької демократичної республіки.

До першої світової війни Чехія і Словаччина входили до складу Австро-Угорської імперії. Після закінчення війни лідери чеського та словацького національного руху, спираючись на підтримку держав Антанти, розробили програми і заходи, що передбачали утворення національної держави. В Парижі в той час діяла Чеська національна Рада, утворена в 1916 р. політичними партіями на чолі з Томашем Масариком. Останній підтримував зв'язки з таємними організаціями у Празі, де в липні 1918 р. виник Національний чехословацький комітет. Під його проводом були сформовані національні збройні сили.

17 жовтня 1918 р. було проголошено маніфест імператора Карла про реорганізацію габсбургської монархії в союзну державу. Маніфест також передбачав створення національних рад. Цей крок Австро-Угорщини був зумовлений прагненням будь-якою ціною зберегти імперію, що доживала останні дні.

13 листопада 1918 року Чеський Національний комітет, який представляв чеські політичні партії ухвалив у Празі Тимчасову конституцію, яка проголосила Чехословацьку республіку (ЧСР). На тому ж засіданні урочисто проголосили про повалення влади Габсбургів у чеських землях і встановлення парламентської демократичної республіки. Конституція проголошувала рівність усіх громадян незалежно від походження, мови, раси чи віросповідання, недоторканність особистості, житла, свободу друку, зборів.

Вищим законодавчим органом країни ставали Тимчасові національні збори, які були утворені шляхом не виборів, а розширення складу Національного комітету (з 30 до 256 депутатів - пропорційно до результатів довоєнних виборів до рейхсрату) та введенням у них 40 словацьких депутатів.

Формування та розвиток Чехословацької держави у перші місяці її існування відбувалися в складній міжнародній обстановці. Словаччину, Підкарпатську Русь окупувала Угорщина. Проголошення в березні 1919 р. Угорської радянської республіки, а в червні - Словацької радянської республіки привело до втручання Червоної армії, що намагалася допомогти їм у боротьбі проти румунських і чехословацьких військ. Проте наприкінці літа 1919 р. успішний наступ військ Румунії та Чехословаччини змусив Червону армію залишити територію Словаччини. Поваливши Словацьку радянську республіку після трьох тижнів існування, Чехословаччина встановила свій контроль над Словаччиною і Підкарпатською Руссю. Спроби німецького населення чеських земель, де воно переважало, відокремитися від Чехословаччини були придушені.

Чехословаччина та її кордони були визнані на Паризькій мирній конференції. Територія країни проголошувалась єдиною і неподільною, а автономна Підкарпатська Русь - її невід'ємною частиною. На основі статей Версальського, Сен-Жерменського і Тріанонського договорів визначилися кордони новоутвореної республіки. До складу її увійшли: Чехія, Моравія, частина Сілезії, Словаччина, Закарпатська Україна. Таким чином, Чехословаччина постала як багатонаціональна держава. Згідно з переписом 1921 p., з 13,6 млн. чол. її населення чехів налічувалося 6,7 млн, словаків – 2 млн, німців – 3,1млн, угорців – 745 тис, українців – 462 тис, поляків – 100 тис. Національні меншини не отримали автономії, що відразу ж загострило національні суперечності. Центральний уряд аж до 1926 р. складався з представників чеських партій з незначною кількістю словаків. Нерівноправне становище національних меншин у Чехословаччині створило сприятливі умови для гітлерівської античеської пропаганди, ставши однією з найважливіших причин нестійкості цієї держави.

Чехословаччина була економічно розвинутою країною. Вона успадкувала 3/4 промислового потенціалу імперії Габсбургів. До неї відійшло 75% текстильної, 76% вугільної, 93% скляної промисловості і 100% порцелянового виробництва Австро-Угорщини