Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќрган≥зац≥€ державноњ влади в „ехословаччин≥




Ќац≥ональн≥ збори Ц Їдиний орган законодавчоњ влади

ƒержавна влада в крањн≥ под≥л€лас€ на законодавчу, виконавчу (зд≥йснювану президентом ≥ ур€дом) ≥ судову.

«аконодавча влада зосереджувалас€ в руках двопалатного парламенту (Ќац≥ональних збор≥в). ѕалата депутат≥в обиралас€ на 6 рок≥в, а сенат Ќац≥ональних збор≥в Ц на 8 рок≥в. ƒл€ вибор≥в до парламенту - Ќац≥ональних збор≥в - установлювавс€ принцип пропорц≥йност≥ та загального, р≥вного, пр€мого й таЇмного голосуванн€. ¬иборч≥ права отримували вс≥ громад€ни, €к≥ дос€гли 21 року. ”хиленн€ в≥д участ≥ у виборах каралос€ штрафом. ¬изначаючи м≥сце ≥ роль парламенту у державотворенн≥, досл≥дники (ё. Ѕисага) зазначають, що основу парламенту становили парт≥њ центристськоњ ор≥Їнтац≥њ (на той час досить орган≥зован≥ й структурован≥, мали своњх л≥дер≥в); у практиц≥ чехословацького парламентаризму широко застосовувавс€ принцип коал≥ц≥йного формуванн€ державно-управл≥нських структур (ур€ду). ќдне ≥з слабких м≥сць передмюнхенського парламенту „—– - брак власноњ ≥н≥ц≥ативи в основн≥й сфер≥ - законотворенн≥. ‘актично парламент ц≥лком залежав в≥д вол≥ л≥дер≥в пол≥тичних парт≥й, €к≥ перебували при влад≥.

¬ажливе м≥сце в концепц≥њ державно-правового буд≥вництва першоњ „ехо-—ловацькоњ республ≥ки в≥дводилос€ ≥нституту пол≥тичноњ опозиц≥њ. ’арактерною ознакою демократичноњ пол≥тичноњ системи першоњ „—– було те, що опозиц≥€ мала визначен≥ законом права, ≥ це давало њй можлив≥сть лег≥тимно, цив≥л≥зовано впливати на ур€д, президента, парламентську б≥льш≥сть. Ќа той час жоден Ївропейський ур€д не ставивс€ до опозиц≥њ так уважно, €к „ехословацький. јле, водночас, на думку досл≥дник≥в (ё. Ѕисага), в≥дсутн≥сть ло€льноњ опозиц≥њ була одним з основних фактор≥в потенц≥йноњ слабкост≥ чехословацького демократичного пол≥тичного режиму 20-30-х рок≥в XX ст.

” 1934 р. „ехословаччина встановила дипломатичн≥ в≥дносини з —–—–. ћ≥ж державами було укладено торговий догов≥р ≥ кредитну угоду. „ехословаччина ≥ ‘ранц≥€ п≥дписали пакт про взаЇмодопомогу. ” травн≥ 1935 р. такий же пакт був укладений з —–—–. ќднак п≥дписанн€ цього документа не гарантувало реальноњ безпеки дл€ „—–, оск≥льки наданн€ допомоги —–—– обумовлювалос€ обов'€зковою п≥дтримкою ‘ранц≥њ. ƒл€ забезпеченн€ стаб≥льност≥ демократичного режиму зд≥йснювалас€ пол≥тика створенн€ р≥зних коал≥ц≥й в парламент≥. ” 20-х роках крањною керувала коал≥ц≥€ чеських, словацьких, н≥мецьких ≥ де€ких угорських парт≥й. ѕри цьому основн≥ кер≥вн≥ посади завжди перебували в руках представник≥в чеських парт≥й.
ѕри вир≥шенн≥ пол≥тичних проблем значну роль в≥д≥гравала Ђгрупа √ардаї. « президентом “. ћасариком т≥сно сп≥впрацював ≈. Ѕенеш. ” —удетськ≥й област≥, населен≥й переважно н≥мц€ми, актив≥зувалас€ д≥€льн≥сть фашистських угруповань, д≥€льн≥сть €ких була заборонена восени 1933 р. ” 20-30-х роках у „ехословаччин≥ (на в≥дм≥ну в≥д де€ких держав ÷ентральноњ ≥ ѕ≥вденно-—х≥дноњ ™вропи) суттЇвих сусп≥льно-пол≥тичних зм≥н не сталос€. ” травн≥ 1935 р. в≥дбулис€ вибори до Ќац≥ональних збор≥в. —удето-н≥мецька парт≥€ ≥ парт≥€ √л≥нки посилили своњ позиц≥њ у парламент≥. ћасарик змушений був п≥ти у в≥дставку. ” грудн≥ 1935 р. президентом був обраний ≈. Ѕенеш.

—в≥това економ≥чна криза та њњ негативн≥ насл≥дки стали пом≥тними у „ехословаччин≥ вже у 1930 р. ” 1933 р. обс€г промислового виробництва становив 60% у пор≥вн€нн≥ з 1929 р. ¬иробництво стал≥ скоротилос€ до 68%. «агальна к≥льк≥сть безроб≥тних с€гнула 700 тис. чол. ќсобливо в≥дчутно криза вдарила по —ловаччин≥ й «акарпатськ≥й ”крањн≥, де збанкрутували сотн≥ п≥дприЇмств

 

ќргани виконавчоњ влади

Ќа сп≥льному зас≥данн≥ палати депутат≥в ≥ сенату обиравс€ ѕрезидент „—– строком на с≥м рок≥в. ƒо його повноважень зг≥дно з  онституц≥Їю входило: призначенн€ ур€ду та його в≥дправка у в≥дставку, скликанн€, в≥дкладенн€ або розпуск Ќац≥ональних збор≥в, накладанн€ "вето" на закони, оголошенн€ в≥йни. ѕрезидент був √оловнокомандувачем збройних сил, представл€в державу у в≥дносинах з ≥ншими державами, мав право укладати й ратиф≥кувати м≥жнародн≥ договори, запроваджувати надзвичайний стан, вносити мирн≥ договори на затвердженн€ до парламенту, призначати судд≥в та вищих державних службовц≥в, оголошувати амн≥ст≥ю.

ѕершим президентом одноголосно було проголошено професора ф≥лософ≥њ, видного пол≥тичного д≥€ча “омаша ћасарика, €кий на той час перебував у ем≥грац≥њ в ѕариж≥. Ќа посад≥ в≥н перебував з 1918 по 1935 р.

”р€д (–ада м≥н≥стр≥в) €к структурний елемент державноњ системи управл≥нн€ формувавс€ за коал≥ц≥йним принципом, €кий за к≥льк≥сними ≥ €к≥сними показниками мав дек≥лька в≥дт≥нк≥в (широка-вузька коал≥ц≥€, дво-багатопарт≥йна коал≥ц≥€). ќчолив ур€д у 1919 роц≥ соц≥ал-демократ ¬. “усар. …ого каб≥нет реорган≥зував добровольч≥ в≥йська ≥ лег≥они у регул€рну арм≥ю, значно зм≥цнив пол≥ц≥ю. ”с≥ сп≥рн≥ питанн€ вир≥шувалис€ взаЇмними компром≥сами. 1921 р. ћ≥сце “усара зайн€в ≈дуард Ѕенеш.

 

 

ќргани правосудд€

—удова влада в „—– була представлена залежно в≥д компетенц≥њ судами к≥лькох р≥вн≥в: найвищою, середньою (пром≥жною) та нижньою судовими ланками. «г≥дно ≥з судовою практикою „—–, процес судочинства могли зд≥йснювати: звичайн≥ та спец≥альн≥ суди (€кщо йшлос€ про крим≥нальн≥ справи). «азначимо, що  онституц≥€ „—– (1920 р.) передбачала можлив≥сть створенн€ ≥ надзвичайних суд≥в, однак лише у випадках, що передбачен≥ законом, ≥ т≥льки на конкретно визначений пер≥од. ÷е виключало можлив≥сть тривалоњ д≥€льност≥ надзвичайних суд≥в. ¬ажливе значенн€ в судов≥й систем≥ „ехословаччини у 20-30-х роках XX ст. належало Ќайвищому адм≥н≥стративному ≥ Ќайвищому виборчому судам. ¬они мали специф≥чну структуру ≥ в≥дпов≥дн≥ функц≥ональн≥ завданн€.

“акож у  онституц≥њ „ехословацькоњ –еспубл≥ки („—–) в≥д 29 лютого 1920 р. вперше був закладений ≥нститут конституц≥йного судочинства.

÷е була принципово нова (австр≥йська) модель конституц≥йного правосудд€, концепц≥ю €кого розробив австр≥йський вчений √.  ельзен ≥ €ка пол€гала в тому, що, на в≥дм≥ну в≥д американськоњ модел≥, конституц≥йне правосудд€ зд≥йснювалось не судами загальноњ юрисдикц≥њ, а спец≥ал≥зованим органом Ц  онституц≥йним —удом.

” ст.2  онституц≥њ „—– 1920 року зазначалос€, що  онституц≥йний —уд зд≥йснюЇ контроль за в≥дпов≥дн≥стю закон≥в „ехословаччини та закон≥в —ейму ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ (автономного утворенн€) положенн€м  онституц≥њ та законам, €к≥ њњ зм≥нюють чи доповнюють. —татт€ 3 регулювала орган≥зац≥ю  онституц≥йного —уду, що складавс€ з семи член≥в: двоЇ були делегован≥ з ¬ерховного —уду, двоЇ з ¬ищого јдм≥н≥стративного —уду, ще двох ≥ голову  онституц≥йного —уду призначав ѕрезидент –еспубл≥ки. —трок повноважень судд≥в становив 10 рок≥в.

ƒетальн≥ше правовий статус  онституц≥йного —уду було врегульовано окремим законом "ѕро  онституц≥йний —уд" в≥д 9 березн€ 1920 року та –егламентом  онституц≥йного —уду в≥д 29 серпн€ 1922 року. —пец≥альними ≥нструкц≥€ми в≥д 1925 та 1926 рр. був зм≥нений пор€док делегуванн€ судд≥в на посаду член≥в  онституц≥йного —уду ¬ищим јдм≥н≥стративним —удом та ¬ерховним —удом.

—удд€ми та њхн≥ми заступниками могли бути особи, €к≥ здобули вищу юридичну осв≥ту, мали право голосу ≥ дос€гли в≥ку 45 рок≥в.

ѕерший  онституц≥йний —уд „ехословаччини функц≥онував лише один терм≥н, а його д≥€льн≥сть не була ≥нтенсивною. ѕро це св≥дчить той факт, що за час своЇњ роботи в≥н розгл€нув конституц≥йн≥сть лише двох закон≥в та дек≥лькох п≥дзаконних нормативних акт≥в.

ƒругий склад суду було сформовано лише в травн≥ 1938 р., але згодом в≥н припинив свою д≥€льн≥сть, оск≥льки  онституц≥йним законом в≥д 14 березн€ 1939 р. є1/1939 була проголошена самост≥йна —ловацька –еспубл≥ка.

ќтже, система державноњ влади та судових орган≥в в „—– упродовж 20-30-х рок≥в ’’ ст. перенесла домюнхенську „ехо-—ловаччину у р€д демократичних, цив≥л≥зованих, з високим р≥внем правовоњ культури держав ÷ентральноњ ™вропи.

 

2. “руднощ≥ в самовизначенн≥ та система державного устрою ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ ( арпатськоњ ”крањни)

¬ березн≥ 1919 р. в ”горщин≥, зокрема майже на вс≥й територ≥њ «акарпатт€, було встановлено рад€нську владу, проголошено ”горську рад€нську республ≥ку. ѕ≥сл€ њњ л≥кв≥дац≥њ в ”горщин≥ встановилас€ диктатура маршала ћ. ’орт≥, а «акарпатт€ за —ен-∆ерменським (1919 р.) ≥ “р≥анонським (1020 р.) м≥жнародними договорами вв≥йшло до складу „ехословаччини.

«окрема, у параграф≥ (48) “р≥анонського мирного договору з ”горщиною в≥д 4 червн€ 1920 р. зазначалос€: Ђ”горщина визнаЇ, €к уже були вир≥шили держави, союзн≥ ≥ обТЇднан≥, повну незалежн≥сть „ехословацькоњ держави, до нењ ж включено автономну територ≥ю ѕ≥вденнокарпатських русин≥вї

Ќа в≥дм≥ну в≥д насильницькоњ анекс≥њ ≥нших зах≥дноукрањнських земель, приЇднанн€ «акарпатт€ до „ехословаччини вважалос€ добров≥льним. ¬насл≥док угоди м≥ж чеськими л≥дерами, п≥дписаноњ у м. —крентон≥ (штат ѕенс≥льван≥€, —≤Ћј) ще в листопад≥ 1918 р., ем≥гранти ≥з «акарпатт€ погодилис€ на включенн€ своЇњ батьк≥вщини до складу новоњ „еськоњ держави за умови наданн€ њй автоном≥њ. ≤ хоч „ехословаччина д≥йсно не проводила щодо нац≥ональних меншин в≥дкритоњ пол≥тики дискрим≥нац≥њ та асим≥л€ц≥њ, €к ѕольща та –умун≥€, це не означаЇ, що в≥дносини м≥ж центральним ур€дом ≥ населенн€м «акарпатт€ були безконфл≥ктними.

√оловною метою чехословацькоњ пол≥тики щодо «акарпатт€ була поступова ≥нкорпорац≥€ краю. ƒл€ орган≥зац≥њ адм≥н≥страц≥њ в ”жгород≥ у липн≥ 1919 р. створюЇтьс€ ÷ив≥льне управл≥нн€ на чол≥ з чеським адм≥н≥стратором я.Ѕрейхом, з €ким на «акарпатт€ прибули перш≥ чехословацьк≥ чиновники. ј першим нормативним актом, €кий визначав правовий статус орган≥в державного управл≥нн€ на територ≥њ краю ≥ дав йому оф≥ц≥йну назву, став затверджений 7 листопада 1919 р. –адою м≥н≥стр≥в „—– ≥ проголошений в ”жгород≥ 18 листопада Ђ√енеральний статут про орган≥зац≥ю адм≥н≥страц≥њ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥, приЇднаноњ ѕаризькою конференц≥Їю до „ехословацькоњ республ≥киї. «а статутом ус€ влада передавалас€ адм≥н≥стратору, €кий призначавс€ чехословацьким ур€дом.

Ќа правах дорадчого органу Ђпо законодавству ≥ управл≥нню в ус≥х мовних, шк≥льних ≥ рел≥г≥йних питанн€х та в питанн€х м≥сцевого управл≥нн€ї, у вибор≥ та зам≥щенн≥ чиновник≥в ≥ службовц≥в адм≥н≥стративних структур створювалас€ “имчасова автономна директор≥€ з п'€ти член≥в, призначених ур€дом. ƒиректор≥€ мала ш≥сть в≥дд≥л≥в: закордонний, культури ≥ шк≥л, промисловост≥ ≥ торг≥вл≥, землеробства ≥ продовольства, внутр≥шн≥х справ, ф≥нанс≥в, кожен з €ких очолював один з њњ член≥в. ƒиректор≥€, члени €коњ, до реч≥, були вкрай незадоволен≥ зм≥стом √енерального статуту, розпочала свою д≥€льн≥сть з низки пол≥тичних ≥ соц≥ально-економ≥чних вимог. ќднак б≥льш≥сть з них ≥гнорувалась €к ÷ив≥льним управл≥нн€м, так ≥ празькою владою. Ќа знак протесту 19 лютого 1920 р. члени ƒиректор≥њ подали у в≥дставку.

Ќа випадок конфл≥кту м≥ж директор≥Їю й адм≥н≥стратором арб≥тром мав бути президент республ≥ки або призначена ним особа. ” √енеральному статут≥ зазначалос€, що не п≥зн≥ше н≥ж через 90 дн≥в п≥сл€ вибор≥в до чехословацького парламенту (Ќац≥ональних збор≥в) повинен бути обраний автономний сейм ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥.

29 лютого 1920 р. була схвалена  онституц≥€ „ехословацькоњ республ≥ки п≥д назвою Ђ онституц≥йна √рамотаї. ¬она складалас€ з трьох частин Ц ¬ступного закону до  онституц≥йноњ харт≥њ, власне  онституц≥йноњ харт≥њ та «акону про принципи мовного права. ”с≥ ц≥ частини м≥стили положенн€, що регулювали р≥зн≥ аспекти правового статусу ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥. «окрема, ¬ступний закон до  онституц≥йноњ харт≥њ в ст. 2 визначав, що закони сойму територ≥њ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥, €к ≥ закони „—–, не повинн≥

суперечити  онституц≥йн≥й харт≥њ, њњ частинам ≥ законам, €к≥ зм≥нюють або доповнюють њњ, а приймати р≥шенн€ з цього приводу буде  онституц≥йний суд.

”  онституц≥йн≥й харт≥њ, у свою чергу, в І3 були сформульован≥ правов≥ норми,

що регулювали структуру державного устрою „ехословацькоњ республ≥ки й м≥сце «акарпатт€ в ньому:

1. “еритор≥€ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ маЇ власний сойм, €кий обираЇ свою презид≥ю.

2. —ойм ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ Ї правомочним видавати закони в справах, €к≥ стосуютьс€ мови, осв≥ти, рел≥г≥њ, а також в ус≥х тих, €к≥ можуть бути передан≥ в його в≥данн€ законами „ехословацькоњ республ≥ки. «акони, прийн€т≥ соймом ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥, затверджуютьс€ президентом республ≥ки ≥ публ≥куютьс€ в спец≥альному зб≥рнику за п≥дписом губернатора.

3. ѕ≥дкарпатська –усь буде представлена в Ќац≥ональних «борах в≥дпов≥дною к≥льк≥стю представник≥в (сенатор≥в) зг≥дно з виборчою системою „ехословаччини.

4. Ќа чол≥ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ Ї губернатор, €кий призначаЇтьс€ президентом „ехословацькоњ республ≥ки на пропозиц≥ю ур€ду ≥ в≥дпов≥дальний також перед соймом ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥.

5. „иновники ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ будуть обиратис€ по можливост≥ з м≥сцевого населенн€.

6. ѕодробиц≥, що стосуютьс€ права обирати ≥ бути обраним до сойму, визна-

чаютьс€ окремим законом.

“рет€ складова  онституц≥њ „—– Ц «акон про принципи мовного права Ц також м≥стила положенн€, що регулювали цю сферу сусп≥льних в≥дносин у ѕ≥дкарпатськ≥й –ус≥. ” І6 цього закону зазначалос€: Ђ—оймов≥, створеному на територ≥њ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥, надаЇтьс€ право врегулювати питанн€ про мову дл€ ц≥Їњ територ≥њ способом, сум≥сним ≥з Їдн≥стю „ехословацькоњ держави.

Ќа п≥дстав≥  онституц≥њ „—– 26 кв≥тн€ 1920 р. ур€д видав розпор€дженн€ Ђѕро зм≥ну √енерального статуту ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ї, €ким скасовувалас€ ƒиректор≥€, юридично закр≥плювавс€ ≥нститут ÷ив≥льного управл≥нн€, а зам≥сть посади адм≥н≥стратора вводилис€ посади губернатора та в≥це-губернатора. ” цьому розпор€дженн≥, зокрема, зазначалос€, що Ђна чол≥ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ Ї тимчасовий губернатор, що призначаЇтьс€ президентом „ехословацькоњ –еспубл≥ки за пропозиц≥Їю ур€ду на терм≥н, встановлений —оймом ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ї. 5 травн€ 1920 р. тимчасовим губернатором ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ був призначений √.∆аткович, а в≥це-губернатором Ц чеський ур€дник ѕ.≈ренфельд. якщо м≥ж губернатором ≥ в≥це-губернатором виникали розходженн€, то њх розвТ€занн€ покладалос€ на празький ур€д. «агалом, за вин€тком посад губернатора (ним призначавс€ представник м≥сцевого населенн€) ≥ в≥це-губернатора (ним ставав чеський ур€довець), структура ≥ повноваженн€ державноњ адм≥н≥страц≥њ на «акарпатт≥ майже не в≥др≥зн€лис€ в≥д таких в решт≥ рег≥он≥в республ≥ки.

Ќа загальнодержавному р≥вн≥ значна увага в д≥€льност≥ влади прид≥л€лас€ зд≥йсненню такоњ соц≥альноњ пол≥тики, €ка б позитивно в≥добразилас€ на соц≥альному становищ≥ населенн€ у рег≥онах, зокрема й ѕ≥дкарпатськ≥й –ус≥. “ак, у 1924 р. було прийн€то закон про загальне соц≥альне страхуванн€ по хворобах ≥ старост≥. ” 1925 р. система виплат пр€моњ державноњ допомоги на випадок безроб≥тт€ була скасована, а забезпеченн€м безроб≥тних почали оп≥куватис€ профсп≥лки. Ѕуло прийн€то закон про оплачувану в≥дпустку та запроваджено диференц≥йован≥ пенс≥њ. ƒл€ службовц≥в державних ≥ громадських установ розм≥р пенс≥њ наближавс€ до останньоњ зарплати, у службовц≥в приватних п≥дприЇмств в≥н становив дв≥ третини зарплати, а в роб≥тник≥в коливавс€ в≥д 20 до 30%. «начний обс€г соц≥альноњ допомоги зд≥йснювали громадськ≥ благод≥йн≥ орган≥зац≥њ.

ќтже, щоб л≥кв≥дувати особливий статус «акарпатт€, в липн≥ 1927 р. п≥д вигл€дом ун≥ф≥кац≥њ законодавства вс≥Їњ республ≥ки був прийн€тий закон "ѕро орган≥зац≥ю пол≥тичного управл≥нн€", в≥домий €к закон про адм≥н≥стративну реформу. «а цим законом, що набрав чинност≥ з 1 липн€ 1928 р., територ≥€ „ехословаччини под≥л€лас€ на чотири адм≥н≥стративн≥ одиниц≥ Ц крањ („ех≥€, ћорав≥€ ≥ —≥лез≥€, —ловаччина, ѕ≥дкарпатський край). —касовувалис€ жупи, утворювалис€ нов≥ округи, а на чол≥ земель сто€ли земськ≥ президенти та створювалис€ представницьк≥ органи Ц земськ≥ заступництва (збори). ” ѕ≥дкарпатськ≥й –ус≥ вони складалис€ з 12 обраних ≥ 6 призначених член≥в. ѕ≥сл€ ц≥Їњ адм≥н≥стративноњ реформи «емл€ ѕ≥дкарпаторуська (оф≥ц≥йна назва) стала звичайною, четвертою пров≥нц≥Їю „—–, що складалас€ з 13 округ≥в, а т≥ Ц з 130 нотар≥альних район≥в.

«акон про земельний устр≥й гостро критикували подкарпатськ≥ автоном≥стськ≥ парт≥њ. ¬они вказували на антиконституц≥йн≥сть тих положень закону, €к≥ н≥велювали  онституц≥ю, €ка передбачала створенн€ автономноњ територ≥њ ѕодкарпатськоњ –ус≥. ≤ лише в червн≥ 1937 р., коли „ехословаччина з≥ткнулась ≥з значним тиском всередин≥ республ≥ки ≥ закордоном перш за все в судетському питанн≥, парламент схвалив закон є 172/1937 ѕро тимчасову зм≥ну юридичного статусу губернатора ѕодкарпатськоњ –ус≥ та в≥дпов≥дних положенн€х орган≥зац≥йних. ќднак ≥ це ще не був закон про автоном≥ю, лише певна модиф≥кац≥€ внутр≥шньоњ орган≥зац≥њ ”правл≥нн€ з розширеними елементами автоном≥њ. Ќа в≥дм≥ну в≥д трьох ≥нших частин „—–, на чол≥ ѕодкарпаторусинськоњ «емл≥ знаходивс€ губернатор, а не земельний президент. ¬ компетенц≥ю губернатора входила подача пропозиц≥й, €к≥ стосувались територ≥њ ѕодкарпатськоњ –ус≥. ¬ закон≥ п≥дкреслювалось, що лише в цих питанн€х губернатор м≥г бути (однак не повинен) запрошений на зас≥данн€ ур€ду. √убернатор м≥г вир≥шувати питанн€ призначенн€ або зв≥льненн€ ур€дник≥в, подавати пропозиц≥њ, €к≥ стосувались конфес≥йних питань та питань осв≥ти. ¬ своњй основ≥ губернатор ≥ надал≥ залишавс€ в статус≥ простого представницького органу. …ого повноваженн€ по прийн€ттю р≥шень були обмежен≥ земельним ур€дом, €кий давав заключенн€ на його пропозиц≥њ, а також домовлен≥стю з в≥це-губернатором. «акон збер≥г функц≥ю в≥це-губернатора, €кий очолював апарат ”правл≥нн€ краю. ” випадку, €кщо м≥ж губернатором та в≥це-губернатором виникали €к≥сь непорозум≥нн€, повноваженн€ з прийн€тт€ р≥шень переходили до ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ.

«ам≥сть конституц≥йно узаконеного самовр€дуванн€ на «акарпатт≥ почалос€ запровадженн€ централ≥зованоњ адм≥н≥стративноњ системи управл≥нн€. ѕо-перше, були обмежен≥ права губернатора та законодавчого органу Ц сойму: губернатор не призначавс€ чи обиравс€ соймом, а ≥менувавс€ президентом „—– за поданн€м ур€ду. ¬иконавча влада належала в≥це-губернаторов≥, посаду €кого об≥ймала особа чеськоњ нац≥ональност≥ ≥ €ка практично була дов≥реною людиною президента й ур€ду республ≥ки.

ѕо-друге, не додержувалос€ й конституц≥йне положенн€ про комплектуванн€ державноњ служби в крањ переважно м≥сцевими фах≥вц€ми: роздутий адм≥н≥стративно-управл≥нський апарат ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ (20 тис. чиновник≥в) на 70-80% складавс€ з чеських ≥ словацьких ур€дник≥в, хоча чехи ≥ словаки становили лише близько 4% населенн€ «акарпатт€. Ќа це були, €к слушно в≥дзначають фах≥вц≥ з ≥стор≥њ «акарпатт€, €к обТЇктивн≥ чинники Ц в≥дсутн≥сть м≥сцевих управл≥нц≥в ≥ осв≥чених кадр≥в, зокрема достатньоњ к≥лькост≥ гуман≥тарноњ й техн≥чноњ ≥нтел≥генц≥њ, Ц так ≥ субТЇктивн≥ Ц прагненн€ центральноњ влади €кнайшвидше ≥нтегрувати ѕ≥дкарпатську –усь до чехословацького сусп≥льства.

« середини 30-х рок≥в п≥д впливом нац≥ональноњ боротьби украњнц≥в √аличини, €к ≥ ≥нших поневолених народ≥в ™вропи закарпатськ≥ украњнц≥ щоразу наполеглив≥ше стали вимагати у влади „ехословаччини автоном≥њ дл€ свого краю. јле пропозиц≥њ ≥ проханн€ щодо врегулюванн€ соц≥ально-економ≥чного та адм≥н≥стративно-пол≥тичного становища краю ц€ влада ≥гнорувала.

ўоправда, у 1937 р. президент крањни ≈. Ѕенеш об≥ц€в перебудувати державу на засадах федерац≥њ. ѕроте н≥чого реального в цьому напр€мку зроблено не було. “ому 29 травн€ 1938 р. –усинсько-”крањнська народна рада, створена в ”жгород≥ з представник≥в украњнських ≥ русинських орган≥зац≥й ≥ сил, спираючись на гарант≥њ —ен-∆ерменського договору (1919 р.) ≥ „ехословацьку конституц≥ю, висунула перед центральними власт€ми наст≥йливу вимогу про встановленн€ дл€ «акарпатт€ статусу автоном≥њ. ’арактерно, що судетськ≥ н≥мц≥ та словаки давно вже висловлювали под≥бн≥ вимоги, т≥льки вимоги н≥мц≥в п≥дтримував н≥мецький –ейх, словак≥в Ц м≥жнародн≥ сейми, а украњнц≥в Ц н≥хто, бо рад€нська ”крањна њхньою незалежн≥стю не ц≥кавилась.

ѕ≥сл€ п≥дписанн€ в≥домоњ ћюнхенськоњ угоди 30 вересн€ 1938 р. „ехословаччину було фактично розчленовано. 10 жовтн€ цього ж року ур€д крањни оголосив, що держава перетворюЇтьс€ на федерац≥ю трьох народ≥в: чех≥в, словак≥в ≥ украњнц≥в. Ќаступного дн€ було визнано автоном≥ю ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ та њњ ур€д. ёридичний статус  арпатськоњ ”крањни з жовтн€ 1938 до березн€ 1939 рр. далеко переходив рамки автоном≥њ, визначен≥ в —ен-∆ерменському договор≥ та чехословацьк≥й конституц≥њ з 1920 р. ¬≥н наближавс€ до федеральноњ модел≥ м≥ждержавних та понаддержавних структур. ќчевидно, це була своЇр≥дна модель федерал≥зму, бо перебувала у процес≥ розвитку.

ќтже, 11 жовтн€ 1938 р. в ѕраз≥ було затверджено перший автономний ур€д «акарпатт€ Ц –аду ћ≥н≥стр≥в ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥, а також створена Ќац≥ональна рада ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥. ƒо њњ складу ув≥йшли представники практично вс≥х основних пол≥тичних сил краю5. “ого ж дн€ у меморандум≥ центральн≥й влад≥ в ѕраз≥ Ќац≥ональна рада оголосила себе ЂЇдиним законним представником вс≥х руських областей  арпат ≥ всього його населенн€, дл€ €кого забезпечуЇтьс€ самовизначенн€ ≥ самоуправл≥нн€ї.

“акож вимагалос€ негайноњ зам≥ни значноњ частини чеських ур€довц≥в в крањ м≥сцевими кадрами та прийн€тт€ закону про ѕ≥дкарпатську –усь. –ада м≥н≥стр≥в „—– затвердила персональний склад автономного ур€ду ≥з 6 чолов≥к Ц в≥домих пол≥тичних д≥€ч≥в «акарпатт€, що були депутатами чехо-словацького парламенту ≥ сенату.

ѕерший автономний ур€д ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ очолив јндр≥й Ѕрод≥й. ÷ей ур€д про≥снував всього 15 дн≥в Ц з 11 по 26 жовтн€ 1938 р. ѕершочерговим завданн€м дл€ нього було врегулюванн€ територ≥альних проблем, зокрема вир≥шенн€ питанн€ кордону ѕ≥дкарпатською –уссю ≥ —ловаччиною.

26 жовтн€ 1938 р. новим премТЇр-м≥н≥стром ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ ур€дом „ехословацькоњ республ≥ки був призначений јвгустин ¬олошин. Ќа середину листопада 1938 р. автономний ур€д ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ складавс€ з чотирьох м≥н≥стерств: внутр≥шн≥х справ (м≥н≥стр ≈. Ѕачинський), шк≥льництва та народноњ осв≥ти (м≥н≥стр ј. Ўтефан), юстиц≥њ (належало до компетенц≥њ самого ј. ¬олошина, але в≥н передав кер≥вництво ним своЇму раднику ј. ƒутц≥) ≥ комун≥кац≥й (м≥н≥стр ё. –евай).  ожне окреме м≥н≥стерство мало по к≥лька ресорт≥в (в≥дд≥л≥в). Ќаприклад, м≥н≥стерство комун≥кац≥й мало в≥с≥м в≥дд≥л≥в: господарства, ф≥нанс≥в, зал≥зниць, пошт, телефон≥в ≥ телеграф≥в, охорони здоровТ€, торг≥вл≥ ≥ промисл≥в, громадських роб≥т, соц≥альноњ оп≥ки. «начну роль в д≥€льност≥ ур€ду в≥д≥гравали особист≥ секретар≥ премТЇр-м≥н≥стра.

Ќа початку листопада 1938 р. була утворена орган≥зац≥€ народноњ оборони Ц  арпатська —≥ч, що €вл€ла собою нап≥вв≥йськову орган≥зац≥ю (њњ члени не були озброЇн≥).

–≥шенн€ ј. √≥тлера 6 березн€ 1939 р. остаточно л≥кв≥дувати „—– зн€ло будь-€к≥ покрови з пол≥тики Ќ≥меччини. ”вечер≥ 14 березн€, щойно д≥знавшись про проголошенн€ самост≥йност≥ —ловаччини, що св≥дчило про остаточний державний розпад „—–, ≥ скупченн€ угорських в≥йськ на кордонах з  арпатською ”крањною, ј. ¬олошин оф≥ц≥йно проголосив њњ незалежною державою ≥ назвав склад нового ур€ду.

” так≥й безвих≥дн≥й ситуац≥њ того ж дн€ в ’уст≥ розпочала свою роботу перша ≥ останн€ сес≥€ сойму  арпатськоњ ”крањни. ѕрот€гом трьох годин в≥дбулос€ ш≥сть окремих зас≥дань. “аЇмним голосуванн€м сойм обрав президента новоствореноњ украњнськоњ держави Ц отц€ ј. ¬олошина ≥ прийн€в два закони, €к≥ мали статус конституц≥йних ≥ визначали форму нового державного утворенн€. Ќими п≥дтверджувалос€, що  арпатська ”крањна Ї незалежною державою Ц республ≥кою з президентом на чол≥, обраним соймом. ¬т≥м, ур€ду новоствореноњ незалежноњ  арпатоукрањнськоњ республ≥ки так ≥ не судилос€ приступити до виконанн€ цього р≥шенн€ сойму. 15 березн€ угорськ≥ в≥йська розпочали загальний наступ по вс≥й територ≥њ щойно проголошеноњ украњнськоњ держави. ¬≥н завершивс€ 18 березн€ њњ повною окупац≥Їю ≥ приЇднанн€м до ”горщини.

ќкремо варто розгл€нути орган≥зац≥ю судовоњ системи та судочинства та спроби њњ реорган≥зац≥њ. ƒо отриманн€ автоном≥њ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ функц≥онувала така модель судовоњ системи: окружн≥ суди - крайовий суд в ”жгород≥ - " ѕ≥дкарпатський в≥дд≥л " ¬ерховного суду „—– в  ошице. ѕитанн€ регулюванн€ державно-правових в≥дносин ц≥Їњ територ≥њ з центральними органами влади входило до компетенц≥њ конституц≥йного суду республ≥ки. —удова влада виступала окремою й незалежною г≥лкою влади.

 раЇвий суд висунув ур€ду ј.¬олошина пропозиц≥ю про реорган≥зац≥ю судовоњ системи. «апропоновано роздробленн€ великих окружних суд≥в на мал≥ окружн≥ суди п≥д кер≥вництвом одного - двох судд≥в дл€ опрацюванн€ справ на околичних територ≥€х та в≥дсутн≥сть повного взаЇмозвТ€зку цих суд≥в, зважаючи на роз≥рван≥сть комун≥кац≥й. ѕрезид≥€ ¬ерховного суду в с. Ћавочне 9 грудн€ 1938 р. прийн€ла р≥шенн€ про структуру окружних суд≥в на територ≥€х €к≥ залишилис€ в≥д окружних суд≥в в м≥стах ”жгород ≥ ћукачево. «ам≥сть них засновувалис€ окружн≥ суди. ¬ €кост≥ вищих судових ≥нстанц≥й дл€ окружних суд≥в були створен≥ два краЇв≥ суди. —удова справа в  арпатськ≥й ”крањн≥ остаточно отримала юридичне закр≥пленн€ виданн€м р€ду розпор€джень в≥д 16 с≥чн€ 1939 р. ќдне з них стосувалос€ процедури судочинства, в €кому зазначалос€ про д≥€льн≥сть краЇвих суд≥в у ¬. Ѕерезному та ’уст≥ та про веденн€ карних справ. ” другому розпор€дженн≥ ур€ду ј. ¬олошина йшла мова про створенн€ вищого суду й вищоњ державноњ прокуратури, принцип≥в њх орган≥зац≥њ та про склад окружних суд≥в та прокуратури.
“рет≥м розпор€дженн€м було запроваджено виконанн€ у крањ закону „—– " ѕро охорону республ≥ки", та принцип≥в суд≥вництва таких справ у краЇвому суд≥ в ’уст≥. «авершенн€м судовоњ реформи стало розпор€дженн€ ур€ду в≥д 21 лютого 1939 р. про реорган≥зац≥ю територ≥њ компетенц≥њ окружних суд≥в. «а ним де€к≥ села з одного судового округу включалис€ до ≥ншого.

ќтже, вимушена реформа судовоњ системи, њњ територ≥альноњ компетенц≥њ, складу суд≥в призвело до неоднозначних насл≥дк≥в. —уди позбавилис€ можливост≥ розгл€ду де€ких справ, особливо в сфер≥ безпеки республ≥ки, зросло свав≥лл€ й пол≥тичне пересл≥дуванн€ з боку чиновник≥в ≥ фактично судова система втратила незалежн≥сть €к окрема г≥лка влади.

« ≥ншого боку позитивним дос€гненн€м у судов≥й реформ≥ було впор€дкуванн€ судовоњ системи на територ≥€х €к≥ були п≥дмандатн≥ колишн≥м окружним судам в ”жгород≥ й ћукачев≥ та в≥дновленн€ судовоњ влади на вс≥й територ≥њ  арпатськоњ ”крањни.

 

¬исновки

¬осени 1918 р. у результат≥ поразки в ѕерш≥й св≥тов≥й в≥йн≥ та нац≥онально-визвольного руху слов'€нських народ≥в јвстро-”горська ≥мпер≥€ розвалилас€. 13 листопада 1918 року „еський Ќац≥ональний ком≥тет ухвалив “имчасову конституц≥ю, €ка проголосила „ехословацьку парламентську демократичну республ≥ку. ¬одночас в≥дпов≥дно до положень ¬ерсальського, —ен-∆ерменського ≥ “р≥анонського договор≥в визначилис€ кордони новоутвореноњ республ≥ки. “еритор≥€ крањни проголошувалась Їдиною ≥ непод≥льною, а автономна ѕ≥дкарпатська –усь - њњ нев≥д'Їмною частиною. ƒо складу њњ також ув≥йшли: „ех≥€, ћорав≥€, частина —≥лез≥њ, —ловаччина, «акарпатська ”крањна ≥ в результат≥ цього „ехословаччина постала €к багатонац≥ональна держава.

як ≥ у будь-€к≥й самост≥йн≥й держав≥ в „ехословаччин≥ був створений св≥й особливий механ≥зм державноњ влади, з под≥лом на законодавчу, виконавчу та судову.

«аконодавча влада була представлена Ќац≥ональними зборами. ÷е був парламент, що складавс€ ≥з двох палат: палати депутат≥в та сенату. ¬ибори до парламенту зд≥йснювались на основ≥ загального, р≥вного, пр€мого й таЇмного голосуванн€, вс≥ма громад€нами, €к≥ дос€гли 21 року. «а ухиленн€ в≥д участ≥ у виборах призначалось покаранн€ у вигл€д≥ штрафу.

¬иконавча влада зд≥йснювалась сп≥льно, взаЇмними компром≥сами, ур€дом та ѕрезидентом, €кого обирали Ќац≥ональн≥ збори. ѕрезидент в≥дпов≥дно до  онституц≥њ над≥л€вс€ широкими повноваженн€ми, зокрема: призначати ур€д, скликати, в≥дкладати або розпускати Ќац≥ональн≥ збори, накладанн€ "вето" на закони, оголошувати в≥йну або ж укладати мир, тощо. ѕершим президентом з 1918 по 1935 р було обрано “омаша ћасарика.

ќргани правосудд€ складали дек≥лька р≥вн≥в: найвищий, середн≥й та нижн≥й. —удочинство могли зд≥йснювати: звичайн≥ та спец≥альн≥ суди (€кщо йшлос€ про крим≥нальн≥ справи).  онституц≥€ „—– (1920 р.) передбачала можлив≥сть створенн€ ≥ надзвичайних суд≥в, однак лише у випадках, що передбачен≥ законом, ≥ т≥льки на конкретно визначений пер≥од. “акож, у н≥й вперше був закладений ≥нститут конституц≥йного судочинства. ¬≥дпов≥дно конституц≥йне правосудд€ зд≥йснювалось спец≥ал≥зованим органом Ц  онституц≥йним —удом. …ого д≥€льн≥сть та правовий статус регулювавс€ законом "ѕро  онституц≥йний —уд" в≥д 9 березн€ 1920 року та –егламентом  онституц≥йного —уду в≥д 29 серпн€ 1922 року. ѕроте в≥н ≥снував лише один терм≥н, адже на той час його д≥њ видались неефективними.

« проголошенн€м „ехословацькоњ республ≥ки до њњ складу на правах автоном≥њ ув≥йшла ѕ≥дкарпатська –усь. ” 1919 р. створюЇтьс€ ÷ив≥льне управл≥нн€, а незабаром влада „—– схвалюЇ √енеральний —татут дл€ орган≥зац≥њ та адм≥н≥струванн€ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥. ÷е був перший документ, в €кому прозвучала оф≥ц≥йна назва краю Ц ѕ≥дкарпатська –усь. ќдночасно ур€д створив русинську автономну раду на чол≥ з •.∆атковичем (т.зв. ƒиректор≥й). ќднак ƒиректор≥й був фактично невизначеною адм≥н≥стративною одиницею, в €к≥й були елементи тимчасового автономного —ойму та органу автономного ”правл≥нн€, тому ≥ не мав н≥€кого впливу на управл≥нн€ краЇм. ¬се управл≥нн€ було зосереджено в руках чеського адм≥н≥стратора ….Ѕрейхи по домовленост≥ з в≥йськовим командуючим, французьким генералом ≈.≈нноком. јвтоном≥€ ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥ була записана в  онституц≥њ „ехословацькоњ –еспубл≥ки, €ка була схвалена 29 лютого 1920 р. ’оча, законодавчим органом в крањ повинен був бути —ойм, проте, зг≥дно положень  онституц≥њ, закони —ойму набирали юридичну силу лише п≥сл€ њх п≥дписанн€ ѕрезидентом республ≥ки. Ќа чол≥ виконавчоњ влади повинен був сто€ти губернатор, €кого призначав ѕрезидент республ≥ки на пропозиц≥ю ур€ду.

ќднак схваленн€  онституц≥њ „ехословацькоњ –еспубл≥ки таки означало початок нового етапу в орган≥зац≥њ чехословацького управл≥нн€ на ѕодкарпатськ≥й –ус≥. ѕостановою є 356 «б≥рника закон≥в та розпор€джень в≥д 26 кв≥тн€ 1920 р., чехословацький ур€д вир≥шив зм≥нити √енеральний —татут. «ам≥сть адм≥н≥стратора очолив м≥сцеву виконавчу владу губернатор (•. ∆аткович), призначений ѕрезидентом на пропозиц≥ю ур€ду, однак лише до часу, коли буде обрано —ойм ѕодкарпатськоњ –ус≥. «ам≥сть ƒиректор≥њ була створена √уберн≥альна рада, у €коњ були дуже обмежен≥ права, в результат≥ чого вона не могла виконувати нав≥ть т≥ньову задачу —ойму, оск≥льки вс€ влада була зосереджена в руках чеського ур€дника - в≥це-губернатора ѕетра ≈ренфельда.

ѕостановою ур€ду в≥д 1 липн€ 1926 р. ”жгородська, ћукач≥вська та ¬еликосевлюська жупи були обТЇднан≥ в одну з центром у ћукачев≥. ќднак уже через р≥к (14.7.1927) парламент схвалюЇ закон є 125/1927, €ким зм≥нювалась система пол≥тичного управл≥нн€ - зам≥сть ≥снуючоњ жупноњ системи створювались земельн≥ та окружн≥ ”правл≥нн€. „ехословацька –еспубл≥ка була под≥лена на 4 земл≥ Ц „еську, ћоравсько-—≥лезьку, —ловацьку та ѕ≥дкарпаторуську. «емельн≥ та окружн≥ в≥домства очолювали земельний президент та окружний гейтман. ¬ ”жгород≥ було створено земельне в≥домство, €ке очолив земельний президент (ј.–озсипал), призначений президентом республ≥ки та п≥дпор€дкований м≥н≥стру внутр≥шн≥х справ. ѕосада губернатора хоч ≥ залишалась, але це вже була лише декоративна ф≥гура. ќдночасно в ”жгород≥ було сформовано земельну –аду (18 член≥в), €ка мала лише дорадчу функц≥ю.

22 листопада 1938 р. Ќац≥ональн≥ збори схвалили конституц≥йн≥ закони про автоном≥ю —ловацькоњ крањни та про автоном≥ю ѕ≥дкарпатськоњ –ус≥. ѕ≥сл€ оголошенн€ незалежност≥ —ловаччини, ѕодкарпатська –усь опинилась в пол≥тичному вакуум≥. —ойм проголосив незалежн≥сть крањни та схвалив њњ назву  арпатська ”крањна. ј.¬олошин був обраний президентом та був призначений ур€д. “ого ж дн€ на першому ≥ останньому зас≥данн≥ ур€ду було вир≥шено не чинити опору угорськ≥й арм≥њ.

ќтже, прот€гом п≥вроку в  арпатах ≥снувала украњнська держава двох тип≥в. ¬≥д 11 жовтн€ 1938 р. до 14 березн€ 1939 р. ѕ≥дкарпатська –усь Ц  арпатська ”крањна була автономною частиною федеративноњ „—–. 14 Ц 18 березн€ 1939 р.  арпатська ”крањна за€вила про себе св≥ту €к незалежна держава. Ќазва неоф≥ц≥йно вживалас€ ≥ до 1938 року дл€ означенн€ б≥льшост≥ тепер≥шнього «акарпатт€.

—писок використаних джерел:

1.  онституц≥€ „ехословацькоњ республ≥ки прийн€та Ќац≥ональним ком≥тетом „ехословаччини 13 листопада 1918. - є 37/1918

2. «акон "ѕро  онституц≥йний —уд" в≥д 9 березн€ 1920 р // ќф≥ц≥йний в≥сник „ехословацькоњ держави. - 1920 - C.370-371.

3. ¬≥дн€нський —. «акарпатт€ Ц ѕ≥дкарпатська –усь: в≥д здобутт€ автоном≥њ до проголошенн€ незалежноњ держави.  ињв.

4. ѕереш ≤. “радиц≥њ конституц≥йного правосудд€ „ехословаччини: де€к≥ аспекти проблеми. ”жгородський нац≥ональний ун≥верситет, 2004.

5. ¬егеш ћ.ћ.  арпатська ”крањна 1938Ц1939 рок≥в у загальноЇвропейському ≥сторичному контекст≥: ” 2-х т. Ц ”жгород, 1997.

6. ћузиченко ѕ.ѕ. ≤стор≥€ держави ≥ права ”крањни: навч. пос≥б. / ѕ.ѕ. ћузиченко -  .: «нанн€, 2007. - 471 с.

7. “ерлюк ≤.я. ≤стор≥€ держави ≥ права ”крањни: навч пос≥б. / ≤.я. “ерлюк -  .: јт≥ка, 2011.- 944 с

8. “ищик Ѕ.…. ≤стор≥€ держави ≥ права ”крањни: акад. курс: п≥друч. / Ѕ. …. “ищик, ≤. …. Ѕойко. Ц  .: ≤н ёре, 2015, Ц 808 с.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2017-01-21; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 868 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

“ак просто быть добрым - нужно только представить себ€ на месте другого человека прежде, чем начать его судить. © ћарлен ƒитрих
==> читать все изречени€...

1652 - | 1478 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.059 с.