Географічне положення села Джулинка

Села Джулинка

Пошукова робота

Студента 1 курсу

радіотехнічного відділення, групи «1РТ2»

Денної форми навчання

Диренка Івана

Науковий керівник

Голєва Тетяна Володимирівна

Вінниця – 2016

План

1. Вступ …………………………………………………………………………1-2

2. Географічне положення села Джулинка …………………………………..2

3. Джулинка у другій половині ХІХ століття:

2.1 Заснування села та походження назви …………………………………2

2.2. Напередодні реформи 1861 року………………………………………...3

2.3. Економічний розвиток села в пореформений час…………………... 3

2.4 Село під час Першої світової, громадянської війни, колективізації….4-5

2.5 Страшні 1932-1933 роки …………………………………………………5

3. Джулинка у ІІ – ій половині ХХ століття:

3.1. Сторінками ІІ – ої світової війни………………………………………..6

3.2. Життя села у післявоєнний час………………………………………….6-7

4. Джулинка у І – ій половині ХХІ століття…………………………………….8-10

 

Висновки…………………………………………………………………………11

Список використаних джерел та літератури…………………………………..12

Додатки ………………………………………………………………………….13-17

 

Вступ

У Подільськім краї – Джулинка моя!

Росяним намистом уквітчалось поле…

Надвисоке небо, передзвін доріг.

Моя рідна Джулинка, неповторна доле –

Вишня біля хати, батьківський поріг.

Захищала Джуя тут свої роздоли,

Лицарі відважні – український світ!

Героїчна Джулинка - невмируща воля,

Ми тебе прославимо, свій козацький рід.

Золотим колоссям, щедрими хлібами,

Поетичним словом виграва земля.

Хай гордиться вірними доньками й синами

У Подільськім краї – Джулинка моя!

Л. Заміхора, вчитель історії Джулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Гарним мальовничим селом, що утопає в зелені садів, стала Джулинка. Через усе село зі сходу на захід майже на 6 км простяглася широка впорядкована Центральна вулиця. За селом на сході розкинувся мальовничий сосновий гай. Такою Джулинка пам’ятається з дитинства.

«Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього» М. Сервантес.

Автор підкреслює необхідність пам’ятати історію свого роду, своєї малої батьківщини, краю, де ти народився.

Територіальні межі дослідження село Джулинка, розташоване на лівому березі річки Південний Буг, за 180 км від обласного центру м. Вінниці, за 10 км від початку Кіровоградської та за 30 км від Черкаської області. Через село проходять автодороги на Київ, Вінницю, Одесу, Миколаїв та залізничне сполучення Вінниця – Гайворон.

Об’єкт дослідження - історія, культура та промисловість с. Джулинка

Предметом дослідження є риси зародження історичного та промислового життя села, етапи його розвитку.

Метою написання даної роботи є комплексне дослідження історії села.

Завдання: висвітлити походження назви села; виявити умови розвитку промисловості та сільського господарства; розглянути історію краю впродовж ХІХ – ХХІ століть.

Аналіз історіогеографії дослідження. У даній роботі використані документи «Труды Подольского Епархиального историко-статистического комитета» (випуск дев'ятий, 1901 р., газетні публікації, сучасна література та розповіді старожилів. Існує ряд публікацій про розвиток села у періодичних виданнях: «Вогні комунізму» (за часів радянської влади), «Бершадський край». Але вони несуть більш інформаційний блок, не охоплюють історичний розвиток села. Джулинка наприкінці ХІХ століття в культурному відношенні була відсталим селом, тому майже не збереглися документи про її історичний розвиток. Багато подій описано зі слів старожилів

Ця робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. В першому розділі автор описує географічне положення села Джулинки. В другому розділі – описує село у другій половині ХІХ століття, де вказує на заснування села та походження його назви, розвиток села напередодні реформи 1861 року та в пореформений час. Також висвітлює життя села в часи першої світової та громадянської війна та під час голодомору 1933 – років. В третьому розділі автор змальовує розвиток села у ІІ – ій половині ХХ століття, де описує події,що відбувались в даному населеному пункті в роки ІІ – ої світової війни та життя села у післявоєнний час. Четвертий розділ розповідає про розквіт Джулинки у першій половині ХХ століття.

Географічне положення села Джулинка

Джулинка – село, центр сільської ради. Розташоване за 25 км від районного центру м. Бершадь, на лівому березі Південного Бугу. Через село протікають дві її безіменні протоки. В межах села – залізнична станція Джулинка. Площа населеного пункту -7908 га. Населення – 4685 чоловік.

Джулинка у другій половині ХІХ століття:

2.1. За народними переказами село існує дуже давно, десь з 16 століття. Початком його, як пише у «Трудах Подольского єпархіального історично-статистичного комітету» (випуск дев'ятий, 1901 р.) священник-просвітитель Єфимій Сецінський, послужили сторожові пости проти татар за 20 верст від колишньої фортеці, на місці якої тепер розташувалося містечко Хащувате. На його землях збереглося дуже багато валів і курганів. Кажуть, що свою назву Джулинка одержала від тюркського слова «джуя», що означає «сміливий»; так називали татари місцевих хоробрих сторожових козаків.Спочатку населений пункт називали Джулинки, як Ставки, Берізки. У минулому столітті часто можна було почути від тамтешніх старих людей: «Я пішов у Жулинки». Назва «Джулинка», про це писав землякам педагог-історик, поет М.Г. Тхорук із Криму, появилася тоді, коли споруджували вузькоколійну залізницю Вінниця-Гайворон (1882-1896 рр.). Саме після відкриття станції на фасаді будівлі встановили вивіску «Джулінка», з російським «і».

____________________________

1.«Труди Подольского єпархіального історично-статистичного комітету» (випуск дев'ятий, 1901 р.)

2. Першоджерела.3. Коваль А.П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України, 2001 р. 2

2.2. Становище селян за часів царизму було тяжким. Селянській общині були виділені найгірші землі: всі горби, пустирі, гірші найменш родючі землі. Після такого „звільнення” росло велике незадоволення селян. Після реформи швидко відбувається процес розшарування селянства. Більша частина зубожіла, втрачала землю йшла батрачити або відправлялась на заробітки в Одесу, Катеринослав (тепер Дніпропетровськ) менша частина багатіла, появлялись куркулі, які скуповували селянські наділи.Напередодні реформи 1861 року у Джулинці налічувалося 323 двори, 922 ревізькі душі. Реформа 1861 року не виправдала сподівань селян. Тяжка підневільна праця, великі викупні платежі (щорічно слід було сплачувати близько 5 тис. крб.) вели до посилення опору селян. Тому, коли в квітні 1861 року в Ольгопільському повіті почався виступ незадоволених реформою, джулинці підтримали їх. Боячись зростання селянських заворушень, подільський губернатор послав солдатів Мінського, Брянського та Єлисаветградського полків для придушення непокірних. Царський уряд жорстоко карав всяку спробу розкрити селянам грабіжницьку суть реформи.

2.3. Починаючи з 1873 року в Джулинці кожні два тижні відбувалися ярмарки. Наприкінці XIX ст. у навколишніх селах Усті й Красносілці будувалися цукрові заводи, що зумовило деякі зміни в заняттях населення Джулинки. Селяни почали висівати цукрові буряки для цих підприємств. У селі з’являлися підрядчики, які наймали селян на сусідні цукроварні. На кінець XIX ст. припадає завершення будівництва залізниці Вінниця—Гайворон, що проходила біля села. Це також значною мірою вплинуло на заняття населення. До початку XX ст. Джулинка виростає у велике село з 798 дворами і населенням 3307 чоловік. Найбільшими земельними власниками у Джулинці були поміщики та товариство Соболівського цукрового заводу. В селі було більше десятка куркульських господарств. Життя трудящих було важким, основна маса селян, позбавлена землі і людських умов праці, бідувала. В культурному відношенні Джулинка була відсталим селом. 1863 року тут відкрили першу парафіяльну школу, для якої у 1869 році звели окремий будиночок. Її відвідувало на початку 70-х років близько 70 хлопчиків та 10 дівчаток щорічно. Згодом у 1892 році в Джулинці почала працювати окрема церковнопарафіяльна школа для дівчаток, а в 1899 році — церковна школа грамоти. Перед першою світовою війною дві джулинські школи закрили, в селі залишилась одна школа, в якій працювало 3 вчителі і навчалися 172 учні. Ще гірше було з охороною здоров’я. До XX ст. в селі про медичні заклади навіть не знали. Лише напередодні першої світової війни земство збудувало в селі невелику лікарню, де працювали лікар, фельдшер і медсестра.

__________________________________

1.Публікації Бершадської районної бібліотеки. Історія села Джулинки (із рубрики: Історія сіл Бершадшини. Краєзнавство., 2013

2.Маніленко П.В. Джулинка всміхається століттями. Історико-краєзнавчий нарис.-Вінниця: «Вінницька газета», 2009 р 3

2.4. Звістку про повалення царської влади жителі села зустріли з радістю. Вони чекали закінчення війни і повернення солдатів додому.. Коли ж до села докотилася звістка про Жовтневу соціалістичну революцію, найбідніше селянство сприйняло її схвально. Вони активно виступили проти жорстокої експлуатації. На початку 1918 року колишній матрос М. Кравченко з місцевими бідняками Костянтином та Лаврентієм Кобійчуками здійснили розподіл поміщицької землі, худоби та реманенту серед селян.

Але в березні 1918 року Джулинку окупували німецькі війська. Вони повернули поміщикові землю, худобу, реманент, грабували селян, забирали хліб. Протягом 1919—1920 рр. село часто потрапляло до рук петлюрівців, денікінців та польських інтервентів. Також тут лютували банди різних буржуазно-націоналістичних отаманів, які жорстоко знущалися з населення, грабували і без того розорені селянські господарства, палили хати й господарські будівлі селян. Аж, влітку 1920 року в Джулинці остаточно встановлюється Радянська влада. Місцеві радянські органи розподілили між малоземельними 683 десятини землі, яку вилучили в 159 куркульських та багатоземельних господарствах. Головною метою був поступовий перехід до колективного господарювання. Перше колективне господарство організу­вали в Джулинці в 1923 р. Це був ТСОЗ “Крок до соціалізму”, який об’єднував 7 сімей. Товариство мало 6 коней, 2 плуги, 3 вози, 6 борін.

У 1924 р, село стає районним центром Тульчинського округу. На цей час тут було 1100 дворів і 4057 мешканців. Значного розвитку мав культурний рівень Джулинки. В селі працю­вали школа, лікнеп і бібліотека. Відкрився районний сільгоспбудинок. Селян обслугову­вала лікарня й амбулаторія. У жовтні 1925 р. в Джулинці відбулося свя­то врожаю, відкрилася перша сільськогоспо­дарська виставка, на якій було представлено 90 кращих селянських господарств. У 1927 р. в селі налічувалося 1176 дворів, проживало 4413 осіб. Господарство велося в основному одноосібно, а єдиний ТСОЗ “Крок до соціалізму” об’єднував тільки части­ну незаможників. Процес колективізації у Джулинці відбу­вався в складних умовах. Заможні селяни всіляко перешкоджали цій справі. У 1930 р. деякі хлібороби почали розбирати худобу, ре­манент і виходити з колективного господар­ства. У 1931 р. в Джулинці відкрито семирічну школу, а через 4 роки у новому будинку – се­редню. В селі побудовано лікарню, зведено великий районний Будинок культури. Вів пе­редачі радіовузол, працювала стаціонарна кіноустановка, тисячі книжок налічувалося в сільській бібліотеці. На кінець травня 1933 р. в Джулинці утво­рилося три колгоспи: ім. Ворошилова, “Біль­шовик”, “13-річчя Жовтня”. Вони об’єднува­ли 81% господарств і близько 90% усіх орних земель села. В колгоспах налічувалося 329 коней. 1933 р. колгосп ім. Ворошилова був од­ним з кращих у районі.

_______________________________

1.Українська радянська енциклопедія 17 т. – К.: 1963, том 11

2. «Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область.» Харків, 1972 р 4

У серпні 1933 р. була утворена Джулинська МТС. Вона мала 24 трактори, які були роз­поділені між 5 бригадами і обслуговували 17 колгоспів. Перед початком Великої Вітчизняної війни всі джулинські колгоспи були економічно і організаційно міцними. Зростав і тракторний парк Джулинської МТС, яка 1940 року мала 81 трактор, 12 комбайнів та іншу техніку. На околиці села виросло містечко МТС з майстернями й гаражами. Змінювалося й обличчя села, поліпшувався добробут трудящих. У 1931 році в Джулинці відкривається семирічна школа, а через 4 роки у новому будинку — середня. В селі звели великий районний будинок культури; вів передачі радіовузол, працювала стаціонарна кіноустановка, тисячі книжок налічувалося в сільській бібліотеці.
2.5. Страшні 1932 -1933 роки … Не минула трагедія і мальовниче село Джулинка. Офіційна кількість жертв голодомору - 710 чоловік, 111 постраждалих. Залишившись без хліба, селяни їли котів, собак, щурів, кору дерев, листя, ракушки. Мали випадки канібалізму. Досить достовірним джерелом є спогади учас-ників тих жахливих подій.

…..Дмитриченко Віра Петрівна, на період голодомору проживала в селі Джулинка,ходила в школу – 2-й клас. Народилася 1922 р.

«…Якщо в селі коні, корови здихали,то на полі зразу черга за м’ясом. Одного разу мама принесла м’ясо здохлої коняки. Спекла його, ще й досі пам’ятаю, як воно пахло. В Бершаді був цукровий завод, мама вночі пішки іде в Бершадь і набирає в мішок брагу з такої глибокої ями. Поки іде додому – всі плечі мокрі,з браги пекла бліни. Літом ідемо до річки,а там ракушки в намулі. Назбираємо їх, мама полиє окропом,вони відкриваються. Мама зпече їх в печі,і їли. Пізніше збирали і варили лободу. Потім вернувся тато з тюрми… Тато куркуль – і в колгосп його не брали.Ми ходили на поле і крали колоски. Іде мама в поле і бере мене з собою сапати буряки. Посапаю трохи,лягаю та й сплю,бо скільки я можу,ще ж мала була. То ввечері на мене і на маму дають буханку хліба…»

Докійчук Ніна Ннконівна Проживала в с.Джулинка,навчалась в школі. Народилася 22.03.1926р. «… в школі було тяжко, вчилися голодними. Для дітей жіночка варила куліш. Брат Гріша ходив до неї з котелком.навесні їли бурани, збирали в річці ракушки і їли їх, тоже їли виноград і яблука,шо було. Батьки робили в колгоспі. Помню збирали їжу люди один у воєнному, а другий в простій одежі,забирали всьо, гляділи на кроваті і в печі. Були такі люди, які замуровували у штандари, а моя мама просила не шпигати піч. Забирали навіть квасолини. В той час мерзли люди, а мати боялась і проводила до школи, щоб нас не зїли.…»

____________________

1. Григорій Погончик. Голодомор 1932-1933 р.р. на Бершадщині (спогади очевидців). В-во: Меркьюрі – Поділля, 2013

2. Першоджерела 5

3.1 Почалася Велика Вітчизняна війна. Багато чоловіків пішли добровольцями. 28 липня 1941 року фашистські загарбники вдерлися в село. Окупанти грабували жителів, знущалися з них. Чудовий сосновий бір став місцем, де фашисти та поліцаї знищували радянських людей. Всього у Джулинці розстріляно 156 чоловік. За роки окупації на каторгу до Німеччини звідси вивезли 236 чоловік. Та населення не скорилося окупантам, піднялося на боротьбу. В Джулинському районі виникає одна з перших підпільних організацій на Вінниччині. Вже у грудні 1941 року в районі розгортає діяльність підпільна організація, на чолі якої стояли залишені Джулинським РК КП(б)У комсомолець М. С. Корнійчук (Саша Жалов) та комуніст Ф. С. Волощук. Влітку 1942 року під керівництвом М. С. Корнійчука був організований партизанський загін. А восени створено підпільний Джулинський райком партії, який скеровував всю діяльність підпілля району й Джулинки. На початку 1943 року гестапо натрапило на слід джулинського підпілля. Був заарештований і розстріляний Ф.С. Волощук.

У 1942-1943рр. у Джулинці допомагали партизанському загону С.О. Печеного та іншим, які проходили через район. У серпні 1942 року група підпільників підірвала в районі Джулинки два залізничні ешелони з пальним і з зерном награбованим окупантами у населення.
Зі слів, мого покійного дідуся, Диренка Івана Федоровича: «Німці заставляли працювати на себе підлітків та жінок. Ходили по хатах, забирали їжу, виганяли з будинків, самі там поселялися. Коли село було звільнено, я, будучи 14-річним підлітком, допомагав нашим солдатам. Вони дали мені автомат, і я охороняв поїзди на залізно-дорожній станції. Коли німці відступали – дуже були агресивні. Одного разу я не привітався з німцем- він направив на мене автомат, і заставив привітатися. Часто ні за що діти отримували ляпаси від окупантів. Молодих юнаків і дівчат силоміць вивозили у Німеччину. Так на все життя я розлучився зі своєю рідною сестрою Ганною, яку вивезли німці.» 11 березня 1944 року частини 2-го Українського фронту вступили на околицю села. А вже 12 березня Джулинка стала вільною.

3.2. Зразу ж після визволення села почалося відродження зруйнованого фашистами господарства. Правління колгоспу ім. Ворошилова вжило заходів щодо підготовки весняної сівби, здачі зерна у фонд Червоної Армії.. За березень — листопад 1944 року від трудівників Джулинки пораненим у госпіталь було надіслано 4565 посилок. Зусилля трудящих, спрямовані на відбудову господарства, дали хороші наслідки. Міцніли колгоспи. 1947 року на фермах артілі ім. Ворошилова вже було 130 корів, 160 свиней, 230 овець.

_________________________________________

1. Першоджерела 2. Головко О. «Крик знедоленої душі…», 2008 р., с. 56-58

3.Головко О. Свято Визволення (до 65-річчя визволення с. Джулинка від німецько-фашистських загарбників), 2011 р 6

Відновили свою діяльність всі заклади культури і охорони здоров'я. Влітку 1944 року в Джулинці почала виходити районна газета «Соціалістична праця». 1 вересня 1944 року відчинилися двері середньої школи, за парти сіло 430 учнів, їх навчало 20 учителів. В 1946 році населення Джулинки методом народної будови відремонтувало будинок культури. При ньому працювали гуртки художньої самодіяльності, бібліотека.
В 1959 році Джулинський район ліквідували, і Джулинка ввійшла до складу Бершадського району Вінницької області. Цього ж року артіль «13-річчя Жовтня» об'єдналася з сусіднім колгоспом села Берізок-Бершадських у колгосп — ім. Котовського. Розвиток виробництва зумовлює зростання добробуту. У ювілейному році колгоспники отримали по 4,5 крб. на людино-день. Для них зведено близько 800 нових будинків, село повністю електрифіковано й радіофіковано. На варті охорони здоров'я жителів села стоїть великий колектив, який нараховує 18 лікарів і 44 медпрацівники середньої кваліфікації. З 1961 року при лікарні працює молочна кухня, яка безкоштовно забезпечує харчуванням немовлят. В сосновому бору розташовано піонерський табір, де щоліта зміцнюють здоров'я 150 дітей. В селі діють 3 колгоспні дитячі садки. Розвиваються освіта й культура на селі. 1970 року в Джулинці працювало З школи, де 72 вчителі навчали 1235 дітей. На кінець 1970 року в колгоспі було 115 тракторів, 32 комбайни, 40 автомобілів та багато іншої техніки. Працювало З кузні, 4 майстерні, млин.
Активно працює сільрада, до складу якої входить 81 депутат, з них — 37 жінок.
У побут входять нові свята, звичаї та обряди. Щорічно в листопаді відбувається свято врожаю, на якому вшановують передовиків колгоспного виробництва. Урочисто проходять проводи до армії, зустрічі з ветеранами і передовиками виробництва.
Уродженцем села є український скульптор, заслужений майстер народної творчості УРСР С. X. Печений. Невпізнанно змінилось обличчя Джулинки. За роки Радянської влади вона перетворилась на село сучасного сільськогосподарського виробництва. Поряд з трудівниками колгоспних ланів гідний внесок у спільну справу вносять колективи цегельного заводу, черепичного та столярного цехів, маслозаводу. Розширено хлібоприймальний пункт з добре обладнаними зерносховищами та потоковою лінією кукурудзяного заводу, на якому працює понад сто чоловік. Джу-линське відділення «Сільгосптехніки» обслуговує 10 колгоспів району.

 

 

_______________________

1.Джерела пам’яті: історико-краєзнавчий альманах, 2010 р., с.457

2.Українська радянська енциклопедія і 17 т. – К.: 1963, том 11

3. Маніленко П.В. Джулинка всміхається століттями. Історико-краєзнавчий нарис.-Вінниця: «Вінницька газета», 2009 р

Досягнення Джулинки за період з 1961- 1991 pp.

Побудовано свинокомплекс, кукурудзяний завод, кормоцех, двохповерхове відділення поліклініки, Будинок культури на 600 місць, аптека, терапевтичне відділення, родове відділення Джулинської амбулаторної лікарні, комбікормовий завод, автостанція, трьохповерхова будівля середньої школи, двохповерхове приміщення сільської ради, відкрито музичну школу, широку колію залізничної дороги, дитячий садок на 280 дитячих місць, відкрито склад по продажу вугілля

4.Джулинська сільська рада, утворена 29 травня 1957 року.

Частину свого серця віддали громаді сільські голови, які очолювали її в різні роки. З 2002 року три скликання поспіль обраний сільським головою Джулинки Петро Васильович Швець- молода, енергійна, ділова людина, 1967 року народження. Налагодив побратимські зв’язки з Гміною Грабів, що у Польщі. У 2004 році було підписано угоду про співпрацю та партнерство між Джулинкою та Гміною Грабов.Відбувся обмін офіційними делегаціями. В Джулинській школі активно дії клуб Європейської інтеграції у рамках міжнародного освітнього проекту «Українсько польської співпраці заради майбутнього.. Село стало невпізнанним. Виросли сучасні будівлі, паркани, підходи до магазинів вимощені тротуарною плиткою. Покращується благоустрій села. Одними із перших в районі обладнали стаціонарне сміттєзвалище. Збільшено зелених насаджень, поліпшується санітарний стан доріг, прибережних зон. У 2007 році - село газифіковано. На сьогодні сільський голова є своєрідним кризовим менеджером. Разом із виконкомом доводиться щомісячно турбуватися про виконання місцевого бюджету, як основного джерела фінансування заходів соціально – економічного розвитку, утримання закладів культури, дошкільних установ та благодійність села. Джулинська територіальна громада - найбільша в Бершадському районі. Працюють також промислові та обслуговуючі підприємства (найбільші - “Агро – Клондайк”, «Джулинський елеватор»(на базі колишнього комбікормового заводу), «Джулинське КХП», «ТалантІнвест»(на базі колишнього «Агромаш»),ТОВ «Джулинська інкубаторна-птахівнича станція», діє залізнична станція об’єднання «Гайворон»,топливний склад.

 

 

__________________________

Першоджерела 8

Дев’ять фермерських господарств найбільші з яких «Троянда» - фермер Вишневський О.Ф., «Ромашка» - Хоцько С.В., «Горизонт» - Терещук Н.Є. і інші 430 одноосібників. Діють підприємства, які надають послуги: дві олійні, дві пилорами, СТО, стоматологічний кабінет, різка скла, юридичні та комп’ютерні послуги, комп’ютерний клуб, працює побутовий комбінат, в якому надаються послуги по ремонту та відео –техніки, ремонт взуття, пошив одягу, перукарня, працює кредитна спілка «Вінниччанка», 57 торгових точок, відділення зв’язку, відділення Ощадбанку, працюють 2 аптеки і 1 ветеринарна аптека, відкритий в центрі села великий супермаркет, в якому вмонтовано банкомат «Приватбанку» та термінали. Гарна історія і в Джулинської амбулаторії сімейного типу, яка знаходиться на території сільської ради. Медичний персонал амбулаторії обслуговує близько 6000 осіб, працює рентген, стоматологічний, фізіотерапевтичний кабінети, клінічна лабораторія.

В селі діє ЗОШ І-ІІІ ступенів, Допоміжна – школа – інтернат, відділення з веслування на байдарках і каноефіліал Вінницької обласної спеціалізованої ДЮШ олімпійського резерву ім. Юлії Рябчинської, ДНЗ «Веселка», музична школа (філіал Бершадської музичної школи ім. Скалецького), сільський будинок культури. В селі працює сільська бібліотека, яка за 85 років перетворилася з простої книгозбірні на справжній, сучасний інформаційний центр. Найдавнішою спорудою села є Церква Покрови Пресвятої Богородиці. Кошти на будівництво якої прихожани збирали на початку XX століття. До нас не дійшли звістки про те, коли саме в с. Джулинці була збудована та стара церква, яка згоріла в 1790 році. Довго село обходилося без церкви, але в 1798 році граф ПотоцькиЙ, йдучи назустріч селян, подарував Джулинці стару три купольну церкву в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці, що стояла до того в Т Перевезена вона була стараннями джулинчанина Андрія Козоріза і під його наглядом збудована, розширена, оздоблена одноярусним іконостасом. На початку XX століття прихожани стали збирати кошти на будівництво в селі нового храму. Будуючи цей витвір архітектурного мистецтва, майстри додавали для міцності яйця в вапняний розчин. Відтак цегляні мури були настільки міцними що коли їх спробували розібрати то це майже не вдалося – цегла не відокремлювалася одна від одної. Новий білокам’яний храм на - три притвори, справжній собор був споруджений перед початком 1 -ї світової війни. Стіни храму були розписані копіями видатних російських художників. Наліво від головного храму на всю стіну – відомий твір Іванова А. А. -«Явлення Xриста народові», а з правого боку – «Христос в пустелі».

 

________________________________________

1. Г. Погончик. Дорога до храму. ПП Балюк І.Б., 2011

 

Висновок.

Отже, село було відсталим у культурному відношенні до початку ХХ століття. Потім село, незважаючи на важкі воєнні та повоєнні роки, зростало, розбудувалося. Джулинка стала розвинутим, історичним, мальовничом селом, яке розташоване на березі річки Південний Буг. Невпізнанно змінилось обличчя Джулинки. За роки Радянської влади з відсталого села вона перетворилась на село сучасного сільськогосподарського виробництва. На території села розташовані пам’ятки археології: курган (епоха ранньої бронзи, ХІХ – ХVІІ с. до н.е.), пам’ятки історії: братська могила радянських воїнів, 1944 року та пам’ятний знак на честь загиблих воїнів – земляків, 1959 рік.

Великого розквіту село набуло на початку ХХІ століття. На сьогодні в Джулинці організовується окружна громада із сіл Берізки, Хмарівка, Чернятка. В перспективі школа І-ІІІ ступенів має стати округом для шкіл- сусідніх сіл, з’явиться свій відділ освіти, відкриються стаціонарні ліжка у дільничній амбулаторії і т.д. В селі працює багато промислових та обслуговуючих підприємств, фермерських господарств, діє три школи, великий дитячий садок. Я думаю, що моє село і надалі буде процвітати. І хоча сьогодні в країні важкі часи, я горджуся тим, що моє село не занепадає, а навпаки, процвітає. Про розквіт свого села дбає не тільки місцевий голова, а й все населення. Джулинка багата і на талановитих людей: це відомий у СРСР український скульптур, заслужений майстер народної творчості С.Х. Печений, Герой Соціалістичної праці Шеремета М.С., художник О. П. Степовий (пройшов нелегку життєву дорогу, зазнав радянських репресій), поети – вчителі Заміхора Л.А., Руденко Р.В., музиканти сім’я Тур, керівник духового оркестру Малаховецький, професор О.М.Юзько – член Європейської асоціації гінекологів та акушерів, Європейської асоціації репродукції людини та ембріології, Ньюйоркської академії, Українського всесвітнього лікарського товариства, пілот Костянтин Могилко, який трагічно загинув під час АТО і багато інших.

Славний рід – джулинчани!

 

 

_____________________

1. Літературно-мистецький альманах. Сузір’я Бершадських талантів. Автор – упорядник Маніленко П.В.,- Вінниця: Вінницька газета, 2013

Список використаних джерел і літератури.

І. Архівні матеріали

1. Труды Подольского Епархиального историко-статистического комитета» (випуск дев'ятий, 1901 р

ІІ. Публікації документів

2. Коваль А.П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України, 2001 р.

3. Публікації Бершадської районної бібліотеки. Історія села Джулинки (із рубрики: Історія сіл Бершадшини. Краєзнавство., 2013

ІІІ. Періодичні видання

4. Кордуба М. Земля є свідком минулого: географічні назви як історичне джерело», 1924 р., с. 167

5. Коляструк О.А. Інтелегенція УРСР в 1920 – ті роки», 2010 р., с. 386

6. Джерела пам’яті: історико-краєзнавчий альманах, 2010 р., с.457

7. Українська радянська енциклопедія і 17 т. – К.: 1963, том 11

8. Маніленко П.В. Джулинка всміхається століттями. Історико-краєзнавчий нарис.-Вінниця: «Вінницька газета», 2009 р., с. 368

9. Григорій Погончик. Голодомор 1932-1933 р.р. на Бершадщині (спогади очевидців). В-во: Меркьюрі – Поділля, 2013

10. Г. Погончик. Дорога до храму. ПП Балюк І.Б., 2011

11. Літературно-мистецький альманах. Сузір’я Бершадських талантів. Автор – упорядник Маніленко П.В.,- Вінниця: Вінницька газета, 2013

12. Головко О. «Крик знедоленої душі…», 2008 р., с. 56-58

13. Головко О. Свято Визволення (до 65-річчя визволення с. Джулинка від німецько-фашистських загарбників), 2011 р., с. 440

ІV. Монографії, брошури

14. «Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область.» Харків, 1972 р., с. 630

 

Додатки

Сільська рада

Церква Покрови- Пресвятої Богородиці

 

 

Будинок культури

 

Меморіал Слави

 

Музична школа

 

Джулинська ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

Відкриття пам’ятного знаку Герою України підполковнику Костянтину Могилку.

 

 

 

Естафета пам»яті: «Слава визволителям України»