Коли в Японії приходить осінь, у всіх японських школах настає пора шкільних фестивалів. На одні вихідні, школа відкриває свої двері всім бажаючим, а учні різних класів, влаштовують різні розважально-освітні заходи. Хтось, наприклад, кафе, а хтось будинок з привидами. Всі шкільні гуртки, як спортивні, так і "культурні" демонструють чим вони займаються і чому їх члени навчилися за рік. Фестивалі проводяться як в старших, так і середніх школах, однак якщо в старшу школу в ці дні може прийти будь-який бажаючий, то середні часто обмежуються "тільки для учнів і їх батьків". Також на час підготовки і проведення фестивалів учні не навчаються і в них є тиждень «канікул» (3 дня на підготовку, 3 дня фестивалю, 1 день на прибирання).
Вища освіта Японії
Сфера вищої освіти в Японії представлена державними та приватними університетами, дворічними коледжами, школами спеціальної професійної підготовки, технологічними коледжами та установами подальшого вищої освіти. Так само існує спеціальний тип шкіл, що пропонують професійну освіту людям, які не закінчили повну середню школу.
У 2005 році в Японії з 726 університетів і коледжів було 87 національних університетів, 86 публічних університетів і 553 приватних коледжів.
В державні університети можливо поступити здавши 2 іспити: "Загальний тест досягнень першого ступеня", який проводиться Національним центром з прийому в університети і вступний іспит в самому вузі. Для надходження в приватний університет необхідно здати лише вступні іспити в самому закладі. Деякі приватні університети включають в свій склад так само і середні і початкові школи, і навіть дитячі садки. Це дозволяє учням, які успішно пройшли всі щаблі навчання, вступити до університету без іспитів.
Зміст і структурну побудову вищої освіти японці практично запозичили у США з їх основним чотирирічним циклом освіти для отримання диплома (для медичних спеціальностей виконання повної програми вимагає 6 років). Ці роки поділяються на дві дворічні частини, перша з яких – загальноосвітня, друга – спеціалізована. Однак випускник японського університету чи технічного ВНЗ продовжує навчатися ще кілька місяців на своєму робочому місці. І надалі самоосвіта не припиняється, бо національний центр створення тестів забезпечує усіх роботодавців необхідними комплектами тестів з метою проведення регулярних "контрольних" для перевірки професійного зростання працівників.
Застосовується 100-бальна рейтингова система оцінювання: 100-80 балів – відмінно (оцінюється літерою А), 79-70 – добре (В), 69-60 – задовільно (С), 59-0 – незадовільно (D).
Академічний рік становить 35 тижнів (кредитів), або 210 навчальних днів. Мова викладання – японська. Після виконання чотирирічної програми передбачено кілька випускних екзаменів, які більшість успішно складає. Щоб здобути ступінь бакалавра, студент повинен набрати протягом 4-х років навчання певну кількість залікових одиниць (таньї, на зразок американських кредитів) з визначених груп предметів. Із загальної суми 124 таньї 36 припадає на загальноосвітні предмети, 8 – на іноземну мову, 4 – на фізичне виховання та 76 – на професійні дисципліни. Щоб отримати одну танью, необхідно прослухати упродовж 15 тижнів по одній годині лекцій (вона вимагає одногодинної самостійної підготовки), щотижня брати участь у 2-годинному семінарі (вимагає одногодинної самостійної підготовки), щотижня брати участь у 2-годинних лабораторних заняттях (вимагають 3-годинної самостійної підготовки).
Другим циклом освіти є дворічна магістерська програма, яку долають лише один-два бакалаври з 20-30, маючи надалі непогані шанси (понад 20%) для продовження свого росту на докторських студіях та отримання докторського звання. Для здобуття звання "магістр" студентові необхідно набрати за два роки 30 таньї, написати дослідницьку роботу та захистити її, скласти іспит на ступінь магістра.
Для здобуття докторату потрібно закінчити 5-6-річну докторантуру, отримати 30 таньї, написати дисертацію І здати екзамени.
Основна структурна одиниця університету – факультет, який ділиться на декілька департаментів. Головними категоріями викладачів є: професори, асоційовані професори, асистенти професора і наукові співробітники. Однак через високу різноманітність закладів є ще посади асистента, лектора чи інструктора.
Поряд з іншими освітніми установами на території Японії функціонують мовні школи, покликані допомогти іноземним студентам та всім бажаючим вивчити японську мову в обсязі, достатньому для продовження освіти в цій країні. Ці школи знаходяться під управлінням Міністерства Освіти, Культури, Спорту, Науки і Технологій (Monbukagakusho) або під управлінням Міністерства Юстиції (Houmusho). Саме школи під управлінням Міністерства Освіти мають право викладати японську мову іноземним студентам. Дуже важливо пам'ятати про це, адже мовні школи можуть допомогти іноземним студентам, які закінчили середню школу в іншій країні, де термін навчання менше 12 років, не чинити в інший навчальний заклад, а доучившись рік або два відразу вступити до університету, «добрав» потрібну кількість років. У загальному і цілому, опускаючи незначні відмінності, існує всього 2 типу програм навчання японської мови – довгострокова і короткострокова. Деякі школи пропонують літні курси навчання, що дозволяє відвідувати їх при наявності навіть туристичної візи. Так само зустрічаються курси бізнес-японського або, скажімо, курси, орієнтовані на розвиток розмовних навичок. У разі ж якщо студент планує продовжити своє навчання в японському університеті, то кращим варіантом є проходження довгострокового курсу мови тривалістю від року.
