(Відносяться до нокардіоформних актиноміцет)
Нокардії вперше виділені Нокар в 1888 р.; Еппінгер описав ураження легень і абсцеси мозку у людини, викликані нокардіями.
Відомо 12 видів 7 з них- патогенні для людини. Nocardia asteroides, Nocardia farcinica, Nocardia nova, Nocardia brasiliensis, Nocardia pseudobrasiliensis, Nocardia otitidiscaviarum и Nocardia transvalensis.
Морфологія. Бактерії не рухливі. Аероби. На ранніх стадіях росту утворюють відносно розвинений міцелій, що росте по поверхні і проникає в глиб середовища. Клітини прямі або зігнуті з частим розгалуженням. У перші години росту міцелій несептований і все сплетіння одноклітинне. Діаметр ниток 0,3-1,3 мкм. З віком в нитках утворюються септи, і міцелій фрагментується на окремі паличкоподібні або коковидні елементи, які розмножуються бінарним поділом або брунькуванням. У старих культурах можна виявити багатоклітинні нитки, які утворюються внаслідок неповного поділу міцелію,що фрагментується. Утворюють конідії. Друз не утворюють. Забарвлення по Граму варіабельне: в патологічному матеріалі представлені грампозитивними короткими нитками які гілкуюються і дифтероїдними елементами, в старих культурах можна виявити грамнегативні диссоційовані елементи. Щодо кислотостійких, фарбуються за Цілем-Нельсону.
За формою міцелію і часу його дисоціації діляться на три групи:
| Групи | |||
| Міцелій | обмежений | обмежений | рясний |
| Конідії | не утворює | не утворює | рідкі |
| Час дисоціації | через 12-14 год | через 20 год | - |
В мікроскопії не відрізняються від актиноміцет.
Культуральні властивості. Добре ростуть на простих поживних середовищах (МПА, МПБ, середа Сабуро та ін.). Температурний оптимум росту 28-37о С. рН 6,5-7,5 На рідких середовищах утворюють тонку прозору плівку, що нагадує краплю жиру; поступово набувають кремово-жовтий колір. Можливий придонний ріст у вигляді грудочок вати або щільних зерен.
Середовище повинно бути прозорим для раннього виявлення росту. На щільних середовищах через 48-72 год утворюють дрібні гладкі вологі колонії тістоподібної консистенції. Через 72 год поверхня колоній міняється, на 10-14 добу приймають вид з піднятим і звивистим центром і фестончастими краями. Продукують пігменти від кремового до червоного, які дифундують в живильне середовище. Бактерії 1-ї групи утворюють м’які, пастоподібні і слизові колонії, 2-й – пастоподібні або маслянисті, 3-й – сухі шкірясті колонії.
Для запобігання контамінації по сторонньою мікрофлорою використовують селективні середовища.
Біохімічні властивості вивчені порівняно погано. Нокардії не потребують у внесенні в середовище ростових факторів. Ферментують різні вуглеводи, при цьому N. asteroides розкладає тільки глюкозу.
Ідентифікація до виду вимагає хемотаксономічних, вуглецевих та гідролізних тестів.
Екологічна ніша. Повсюдно поширені в грунті і в органічних субстратах. Не є представниками нормальної мікрофлори організму людини, хоча їх іноді виділяють від клінічно здорових людей. Стійкість в навколишньому середовищі висока.
Чутливість до антимікробних препаратів. Чутливі до гентаміцину та левоміцетину,які звичайно застосовуються в антисептиках та дезінфектантах.
Епідеміологія. Джерело інфекції – грунт. Механізм передачі контактний, шлях передачі рановий. Можливі також аерогенна передача збудника повітряно-крапельним або повітряно-пиловим шляхом і передача аліментарним шляхом з контамінованої їжею через пошкоджені слизові оболонки шлунково-кишкового тракту. Сприйнятливість до нокардії, як до всіх умовно-патогенних мікробів, низька в осіб з нормальним імунним статусом і підвищена у імунодефіцитних господарів.
Фактори патогенності. Міколова кислота; білки; полісахариди клітиної стінки. Пригнічують злиття фаго- та лізосом у макрофагах. Інгібують лізосомальні ферменти.
Патогенез. Викликають опортуністичну інфекцію. Збудник захоплюється альвеолярними макрофагами, в цитоплазмі яких він зберігає життєздатність, блокуючи злиття фагосоми з лізосомами і пригнічуючи синтез лізосомальних ферментів. Персистенція збудника веде до розвитку запалення з формуванням множинних зливних абсцесів і гранульом. Інфекція підшкірної клітковини розвивається при попаданні в рану збудника і характеризується розвитком гнійного запалення. У імунодефіцитних осіб можливий розвиток дисемінованих інфекцій.
Клінічна картина. Нокардіозу – опортуністичні інфекції людини, що викликаються нокардии, які характеризуються переважним ураженням легень та підшкірної клітковини з розвитком гнійно-гранулематозного запалення.
Відносяться до рідкісних захворювань. Щорічно у світі реєструють 1,5-2 тис. Випадків захворювання, більше половини з них в осіб з імунодефіцитами. Основні форми ураження – легеневі та підшкірні нокардіозу. Найбільш поширені легеневе поразку, викликане Nocardia asteroides, і підшкірне поразку, викликане Nocardia brasiliensis.
При легеневій ураженні в паренхімі легень формуються множинні зливні абсцеси і гранулеми. У запальний процес часто залучаються органи середостіння, м’які тканини грудної клітки та ін. Особливу небезпеку захворювання становить для осіб з імунодефіцитами, у яких часто розвиваються дисеміновані інфекції, що супроводжуються ураженням центральної нервової системи, менінгеальними явищами, парезами і паралічами. При дисемінованих формах можливе ураження шкірних покривів, лімфатичних вузлів, печінки і нирок.
Інфекція підшкірної клітковини характеризується розвитком неглибоких пустул в місці проникнення збудника. При про- грессирования хвороби утворюються абсцеси і гранулеми, які нагадують шкірний актиномікоз.
Імунітет вивчений недостатньо.
Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження служать мокрота, гній, біоптати тканин. Для діагностики використовують бактериоскопический і бактеріологічний методи. Зазвичай діагноз ставлять бактериоскопически з виявлення в досліджуваному матеріалі несептірованних гіф. Остаточний діагноз встановлюють на підставі виділення збудника.
Лікування. Задовільних результатів можна досягти при- менением сульфаніламідів або комбінації їх з гентаміцином або левоміцетином. Використовують також ампіцилін еритроміцин, рифампіцин, левоміцетин, канаміцин.
Проби чутливості до антибіотиків полегшують ідентифікацію по видах.
Алергічні проби не використовують.
Хоча і були зроблені спроби створення серологічних діагностичних тестів для розпізнавання нокардіальних інфекцій, проте ні в одному випадку використання ніяких окремих або комбінованих тестів не дали задовільних результатів. Були зроблені також спроби використовувати дослідження ДНК для швидкої ідентифікації підозрюваних ізолятів N. asteroides. Діагностична цінність таких досліджень також обмежена, так як N. asteroides - гетерогенний різновид, який вимагає великої групи досліджень, щоб ідентифікувати всіх її членів. Те ж саме відноситься і до методів ПЛР.
Профілактика. Специфічна профілактика не розроблена. Неспецифічна профілактика спрямована на підвищення імунного статусу.
