Вивчення людських відносин, які стали за твердженнями вчених «проблемою століття», являється для соціальної психології актуальною проблемою. Велике значення і актуальність набуває вивчення дитини в системі її відносин з однолітками в групі дитячого садка.
Проблемі взаємовідносин дітей в різних вікових групах присвячені дослідження проведені в лабораторії дошкільного виховання під керівництвом В.Г. Нечаєвої. Окремі питання відносин дітей дошкільного віку з однолітками висвітлюються в працях А.І. Аржанової, А.В. Булатової, В.А. Горбачової, Р.Н. Ібранемової та ін. В процесі життя і діяльності в дитячому садку діти засвоюють певні норми взаємовідносин з однолітками; в них формуються певні способи поведінки, які поступово закріплюються як більш менш стійкі моральні якості особистості. При цьому важливе значення має те, як організовані вихователем режим всього життя дітей в дошкільному закладі і різні види їх діяльності.
Вивченню взаємовідносин в групі дитячого садка присвячені дослідження А.В. Киричука, Л.В. Артемової, Я.Л. Коломінського, К.Я. Вольцис, а також ряд досліджень виконаних під керівництвом А.А. Бодалєва, Л.І. Уманського та ін..Проблему взаємовідносин в групі дитячого садка вони розглядали без врахування індивідуальних особливостей дитини і її виховання в сім’ї.
Торкаючись зарубіжних досліджень проблеми взаємовідносин дітей-дошкільників, слід відмітити, що їх кількість велика: Х. Кох, Р. Лінніт, Г. Томсон, Е. Френкель, Е. Хагман та ін., але вони вміщають в основному висновки не виходячи з аналізу відносин дітей один до одного в дитячій групі. Автори цих робіт часто намагаються використати для обумовлення положення про вроджену агресивність дітей, прагненню домінувати. Деякі з них (Г. Томсон) ієрархію індивідуального авторитета, існуючу в дитячих групах, так само як класова нерівність суспільства, пояснюють законами розвитку тваринного світу, що тісно зв’язані з поглядами представників мікросоціологічної теорії.
Група дитячого садка являє собою генетично найбільш ранню ступінь соціальної організації, де у дитини розвивається спілкування та різноманітні види діяльності, формуються перші стосунки з однолітками, які важливі для становлення його особистості. Стосовно дитячої групи Т.А. Рєпіна виділила наступні структурні одиниці:
1. Поведінкова. До неї відносять спілкування, взаємодія в спільній діяльності і поведінку члена групи, адресовану іншому;
2. Емоційна (міжособистісні стосунки) – ділові відносини (у ході спільної діяльності), оціночні (взаємне оцінювання дитини) і власне особистісні відносини. Т.А. Рєпіна припускає, що у дошкільників проявляється феномен взаємозв’язку і взаємопроникнення різного виду відносин.
3. Когнітивна (гностична) – до неї відносять сприйняття і розуміння дітьми один одного, результатом яких є взаємні оцінки та самооцінки. Автор зауважує, що відносини дітей дошкільного віку в групі дитячого садка розглядають як багатогранну і відносно стійку систему емоційних відносин, які знаходять своє вираження в: 1) спілкуванні і спільній діяльності дітей; 2) взаємооцінках членів групи; 3) їх переживаннях, які мають вибірковий характер.[28]
Вивчення генезису групової структури показало деякі тенденції, що характеризують вікову динаміку міжособистісних процесів. Від молодших до старших груп виявлена стійка, але не у всіх випадках яскраво виражена, вікова тенденція збільшення «ізольованості» і «зірковості», взаємності відносин, задоволеності ними, стійкості і диференціації її у залежності від статі однолітків. Цікава вікова закономірність виявляється і в обґрунтуванні виборів: молодші дошкільнята в 5 разів частіше, ніж діти старших груп називали позитивні якості однолітка, які він виявляв по відношенню до них особисто. Старші діти відзначили якості однолітка, в яких виявляються ставлення до всіх членів групи, крім того, якщо діти першої половини дошкільного віку частіше обґрунтовують свої вибори цікавою спільною діяльністю, то діти другої половини віку – дружніми відносинами. Наведені дані показують, що дошкільник старшої групи дитячого садка не тільки більш активний з однолітками в прагненні розділити з ними переживання, але й рівень функціонування цієї потреби виявляється вищим. Рівність однолітків дозволяє дитині прямо «накладати» своє ставлення до сприймання їх світу на ставлення партнера. Таким чином, перетворюється потреба в спілкуванні від молодшого дошкільного віку до старшого, від потреби в доброзичливій увазі та ігровому співробітництву у молодшому дошкільному віці через середній з його домінуючою потребою в доброзичливій увазі однолітка – до старшого дошкільного віку з його потребами не тільки в доброзичливій увазі, але й переживанні.
Дослідження проведені під керівництвом М.І. Лисіної показали, що приблизно до 4 років ровесник стає партнером, якому віддається більша перевага в спілкуванні ніж дорослому. Спілкування з однолітками відрізняє ряд специфічних особливостей серед яких багатство і різноманітність комунікативних дій, велика емоційна насиченість, нестандартність і не регламентованість комунікативних актів. В той час відмічається безчуттєвість до дій ровесника, перебільшення ініціативних дій над відповідними.
Розвиток спілкування з однолітком в дошкільному віці проходить через ряд етапів. На першому з них (2 – 4 роки) ровесник є партнером по емоційно – практичній взаємодії, яке засновано на наслідуванні і емоційному зараженні дитини. Головною комунікативною потребою є потреба в співучасті ровесника, яка виражається в паралельних (одночасних і однакових) діях дітей. На другому етапі (5 – 6 років) виникає потреба в ситуативно-діловій співпраці з однолітком. Співпраця, на відміну від співучасті, передбачає розподіл ігрових ролей і функцій, а значить, і врахування дій і діяльності партнера. Змістом спілкування стає спільна (головним чином ігрова) діяльність. На цьому ж етапі виникає інша, і в більшості, протилежна потреба в повазі і визнанні однолітка. На третьому етапі (6 – 7 років) спілкування з однолітком набуває рис внеситуативності – зміст спілкування відволікається від наявної ситуації починають складатися стійкі вибіркові переваги між дітьми.[14]
Як показали праці Р.А. Смірнової і Р.І. Терещук, виконані в руслі даного напряму вибіркові прив’язаність і переваги дітей виникають на основі спілкування. Діти вибирають тих ровесників які адекватно задовольняють їх потреби в спілкуванні. Причому головною з них залишається потреба в позитивній увазі та повазі ровесника.
Таким чином, в сучасній психології існують різні підходи до розуміння міжособистісних відносин, кожен з яких має свій предмет вивчення:
- соціометричний (вибіркове надання переваг дітям);
- соціокогнітивний (пізнання і оцінка іншого, вирішення соціальних проблем);
- діяльнісний (відносини як результат спілкування і спільної діяльності дітей).[29]
Розвиток міжособистісних відносин в дошкільному віці являє собою складне переплітання двох початків у відношенні дитини до себе і до інших. В залежності від вікових особливостей, уже в дошкільному віці є досить суттєві індивідуальні варіанти відносин до ровесників. Це саме та область, де особистість дитини проявляється найбільш ярко. Далеко не завжди відносини з іншими дітьми складаються легко і гармонійно. Уже в групі дитячого садка існує багато конфліктів між дітьми, які є результатом пошкодженого шляху розвитку міжособистісних відносин. Психологічною основою індивідуальних варіантів відносин до ровесників є різноманітна виразність і різний зміст предметного і особистісного початку. Як правило, проблеми і конфлікти між дітьми, які породжують тяжкі і болісні переживання (образливість, неприязнь, заздрощі, злість, страх), виникають в тих випадках, коли домінує предметне, об’єктне начало, тобто коли інша дитина сприймається виключно як конкурент, якого потрібно перевершити, як умова особистісного благополуччя чи як джерело певного відношення. Ці очікування ніколи не виправдовуються, що і породжує важкі, зруйновані для особистості відчуття. Такі дитячі переживання можуть стати джерелом серйозних міжособистісних і внутрішньо особистих проблем уже дорослої людини. Своєчасно виявити ці небезпечні тенденції і допомогти дитині перебороти їх – важлива задача вихователя, педагога і психолога.
В програмі виховання дітей дошкільного віку «Я у Світі» вказана необхідність приділяти значну увагу формуванню у дитини вміння гратися і працювати в колективі дітей, а також розвитку у неї потреби в спілкуванні і спільній діяльності з іншими дітьми. Спільна діяльність і вся організація життя в дитячому садку потребують від дошкільників вміння встановлювати контакт з дітьми, знаходити у відповідності зі своїми можливостями місце в цій діяльності, вміння узгоджувати свою діяльність з діяльністю інших дітей і справедливо вирішувати виникаючі конфлікти. Щодо потреб формування позитивних відносин дітей припускається, в першу чергу, розвиток вміння дружно гратись, поступатись однолітку іграшкою, ведучою роллю, не заважати грі інших дітей і т.д. Так, дитина молодшого дошкільного віку розуміє вимоги дорослих до її поведінки, виявляє інтерес до спільної з ним та іншими дітьми діяльності. Вміє вітатися, дякувати, просити допомоги і пропонувати її. Виражає своє ставлення до людей словами та іншими засобами.
Дитина середнього дошкільного віку розуміє значення родинних взаємин, вміє виявляти турботу про рідних і любов до них. Знає правила спілкування зі знайомими та незнайомими людьми. Розуміє значення добрих стосунків з дітьми і педагогами в дитячому садку. Вміє спільно діяти в грі, під час занять, знає і виконує правила ввічливого спілкування. Розуміє, що в товаристві слід дотримуватися певних норм. Вміє розповідати про своїх друзів, про їхні риси характеру. Розуміє вимоги до своєї поведінки у спільній діяльності.
Дитина старшого дошкільного віку розуміє сімейні взаємини, має сформовані уявлення про доброту, гуманність, щирість, як важливі якості людини та людських взаємин; про справедливість, як здатність правильно оцінювати вчинки людей; про чесність, як вимогу відповідати власною поведінкою тим критеріям, які застосовує, оцінюючи вчинки інших людей. Вміє запобігати конфлікти і розв’язувати їх, почувається природно у товаристві знайомих і незнайомих людей. Прагне, щоб взаємини були коректними, толерантними. Розуміє поняття «дружба» і «товаришування» й відповідно поводиться з однолітками.
Отже, розвиток взаємовідносин дітей повинен відбуватися не стихійно, а під систематичним, ціленаправленим керівництвом педагога. Через нього, в більшій мірі ніж через батьків, розвиваються відносини дитини з однолітками і з соціальним світом, який знаходиться за межами дитячого садка.
