Завдання практичних психологів в освіті

Одна з найбільш поширених завдань педагогічних психологів ще з початку XX століття - діагностика розумового розвитку дітей, оцінка їх якостей і здібностей. При цьому широко застосовується тестування. Основною сферою докладання зусиль шкільного психолога традиційно вважається вимірювання психічних функцій із застосуванням стандартизованих тестів і відбір дітей для навчання за спеціальними програмами. Протягом тривалого часу найбільш популярними серед психологів були тести на визначення коефіцієнта розумової обдарованості дитини.

Вимірювання та тестування, а також відбір дітей для навчання за спеціальними програмами - історично більш ранні функції шкільних психологів у різних країнах - і зараз надзвичайно широко застосовуються в практиці психологічної служби.

Проте англійські психологи вже давно висловлюють незадоволеність формальними тестами для вимірювання. На конкретних прикладах вони демонструють суб'єктивний характер і наукову неспроможність застосовуваних тестів, їх обмеженість і штучність. Зростає число досліджень, в яких замість розподілу людей за групами на основі тестів увагу більше звертається на конкретні труднощі навчання, їх причини та шляхи подолання. Актуальною проблемою практичної педагогічної психології стає психологічна підтримка і допомога учням, які відчувають труднощі в навчанні і погано адаптуються до соціальних умов.

У 1980-х роках багато американські фахівці вже перестали вважати, що вимірювання - це єдине, що вони можуть зробити у вирішенні проблем шкільної психології. Так в "Керівництві Національної асоціації шкільних психологів щодо забезпечення психологічної служби в школах" зазначається, що основна мета шкільної психологічної служби - служити психічному здоров'ю і освітнім інтересам дітей та юнацтва. Це передбачає:

а) психологічне та психолого-педагогічне вимір і оцінку "шкільного функціонування" дітей та юнацтва;

б) активне втручання психолога, спрямоване на забезпечення повноцінного впливу школи на когнітивне, афективний і соціальний розвиток;

в) допомога педагогічному персоналу і батькам, насамперед у плані турботи про дитину; для цього організовуються спеціальні програми навчання персоналу школи та батьків, поради їм і т. п.;

г) консультування і спільну роботу з персоналом школи та батьками з проблем учнів, пов'язаним зі школою, і проблем персоналу школи як професіоналів (цит. за: Практична психологія освіти, 1997, с. 8).

З середини 1980-х років починається новий етап у розвитку практичної шкільної психології і у Франції. У 1985 році була створена робоча група, що складається з представників п'яти різних організацій - членів Національної асоціації психологів (ANOP). Ця група провела спеціальну роботу з визначення функцій педагогічного психолога у Франції. Було підкреслено, що педагогічний психолог має справу з усією психологічною реальністю дитини і може сприяти розвитку всіх сторін його особистості; при цьому педагогічної психолог може підключати до цього процесу батьків і вчителів. Відзначається, що педагогічний психолог може йти і проти системи шкільного та сімейного виховання, міняти стандарти цього виховання, якщо вважає, що вони перешкоджають прогресивному розвитку особистості дитини.

Надалі у Франції обговорювався проект створення єдиної системи шкільної психологічної служби, спрямованої на допомогу окремим індивідам, групам і цілим установам. Цілі цієї системи - запобігати шкільний неуспіх, сприяти соціальному навченню та соціальної адаптації дітей, допомагати дітям з розумовою відсталістю інтегруватися в загальний потік учнів (що прямо протилежно мети, висунутою раніше - відокремлювати таких дітей), сприяти загальноосвітнього і професійного зростання учнів, підвищувати кваліфікацію вчителів, соціальних працівників, адміністрації, інших фахівців у галузі народної освіти.

У країнах Східної Європи психологічна служба школи ставить перед собою мету: не просто констатувати рівень розвитку учнів для відбору, а отримати психологічну інформацію про учня або колективі класу, щоб створити умови, що стимулюють розвиток (цит. за: Практична психологія освіти, 1997, с.8). Основні завдання психологічних служб освіти в більшості країн Центральної та Східної Європи: забезпечення розвитку здорової особистості, корекція утруднень в її розвитку, вирішення проблем професійної орієнтації. У діяльності психолога-консультанта, наприклад, у Чехії та Словаччині домінує психодіагностика. На основі виконаної роботи складається діагностичне висновок, з якого слідують рекомендації. Психолог може рекомендувати організаційні заходи - зарахування дитини в спеціальну або допоміжну школу, в спеціальні класи в рамках початкової школи, в спеціальний дитячий сад і т.д. Він може запропонувати найбільш підходящий тип навчання, оптимальну область для вибору професії. Психолог може рекомендувати застосування відповідних методів виховання і навчання в сім'ї та школі, різні форми психотерапії, лікарське обстеження (психоневрологічне, логопедическое та ін.)

Велике місце в консультаціях займає визначення готовності дітей до навчання в школі, виявлення шкільної зрілості. Залежно від рівня розвитку дитини психолог дає відповідні рекомендації: почати відвідування школи до досягнення 6-річного віку, надходити в перший клас в звичайні терміни, приступити до навчання в вирівнюючому першому класі, відкласти вступ дитини до школи на один рік, направити в особливу школу (наприклад, для погано говорять). Батькам і вихователям дитячих садків даються рекомендації з розвитку тих дітей, у яких виявлена??недостатня готовність до навчання в школі. Через рік, перед самим вступом до школи, цих дітей обстежують ще раз. Своєчасна оцінка психологічної готовності дітей до навчання в школі - один з основних видів діяльності з попередження труднощів у навчанні.

У консультаціях або центрах діагностують різного типу труднощі, пов'язані з навчанням у школі. Серед учнів, які відчувають труднощі в навчанні, виявляються також діти з первинними відхиленнями у розвитку на основі легких форм затримки розумового розвитку. Оптимальний розвиток цих дітей багато в чому залежить від правильного психологічного обстеження, в результаті якого даються відповідні рекомендації умов і методів виховання і навчання. Займаються і з тими учнями, у яких наявні проблеми особистісного характеру, труднощі в поведінці, вихованні. Кваліфіковане психологічне обстеження важких і педагогічно запущених дітей з'ясовує причини цього і дозволяє намітити певні рекомендації в роботі з ними.

Слід підкреслити, що психологічні консультації та центри в основному займаються вирішенням конкретних проблем, з якими до них звертаються батьки або вчителі. Це особливо чітко представлено в угорській інструкції для консультацій з питань виховання. Відповідно до неї психолог займається проблемами відхилень у поведінці дитини від норми, які не можуть бути виправлені звичайними педагогічними засобами (наприклад, агресивна поведінка, тривалий неспокій, неуважність, спостережувана довгий час). Психолог в таких психологічних центрах працює також з проявами надмірної чутливості, боязкості, замкнутості дитини. Він розбирається в причинах боязні школи, відповідей на уроці. У його компетенцію входить вивчення відхилень у поведінці, що проявляються в систематичних крадіжках, брехні дитину вдома або в школі, пагонах дитини з дому чи з школи, раптових змінах в емоційному стані дитини. Причинами для звернення за допомогою до психолога можуть бути також ситуації, коли хороший учень починає погано вчитися: показує низькі результати в навчанні, хоча міг би домогтися кращих при своїх здібностях; відчуває труднощі з засвоєнню одного з навчальних предметів; не має інтересу до навчання в школі. Психолог працює і з дітьми, які проявляють порушення мови нервового характеру (заїкання, скороговореніе), скаржаться на систематичні головні болі, безсоння, безпричинну стомлюваність.

Психологічна служба системи освіти в країнах Східної Європи займає істотне місце у вихованні та навчанні дітей, підлітків і юнаків.

Опитування, проведене Європейською федерацією асоціацій професійних психологів (ЕФАПП) в 1996-97 роках показує, що завдання, які доводиться вирішувати шкільним психологам в більшості європейських країн, в значній мірі збігаються. Педагогічні психологи Європи беруть участь в оцінюванні та тестуванні дітей, які мають навчальні або поведінкові проблеми, у консультуванні дітей, батьків та сімей, у виробленні рекомендацій для школи. Більшість психологів включено в поточні внутрішньошкільні процеси і працюють разом зі школою над інноваціями і перетвореннями шкільного життя. Багато хто також допомагають працівникам школи в професійному рості та у виконанні дослідницьких проектів.

Педагогічні психологи по всій Європі виконують багато функцій, але головне зміст роботи полягає в обстеженні дітей з навчальними та поведінковими труднощами і виробленні рекомендацій школі та сім'ї. Досить очевидними виявляються зростаючі вимоги до шкільних психологічним службам. Це призводить до того, що психологам доводиться працювати в умовах значного напруження. Педагогічні психологи говорять про проблеми, пов'язані з обмеженнями, які керівники часом накладають на їх роботу. Відзначається також рольова невизначеність професійної діяльності. Деякі педагогічні психологи висловлюють заклопотаність у зв'язку з тим, що перетинання між їх роботою і роботою інших фахівців може викликати плутанину, непорозуміння і образу. Необхідно гарантувати дотримання можливо більш високих етичних стандартів, особливо щодо конфіденційності та поваги прав різних груп клієнтів.

Загальна думка полягає в тому, що педагогічний психолог повинен сприйматися як професійний психолог, що працює з дітьми та молоддю в освітньому середовищі. Основний обсяг цієї роботи припадає на школу, ясла, дитячі садки, лікарні та дитячі будинки. Необхідна також робота з сім'ями, вчителями, фахівцями інших професій, які пов'язані з дітьми. Педагогічні психологи можуть працювати зі школами та іншими організаціями, допомагаючи їм у розробці організаційних заходів, оцінці та виробленню стратегій допомоги дітям з проблемами.

Доводиться психологам Європи стикатися і з багатьма іншими проблемами, які виникають у суспільстві в останні роки. Наприклад, педагогічні психологи з Швейцарії, Бельгії та Фінляндії звертають увагу на проблеми жорстокості, вживання наркотиків, які наростають в середовищі школярів. Все це безпосередньо впливає на коло обов'язків, у виконання яких включені педагогічні психологи. У педагогічних психологів Нідерландів та Ізраїлю розширюється обсяг роботи з дітьми зі спеціальними потребами, які виявляються інтегрованими в основну школу.