Система державних та громадських органів управління в галузі екології та їх компетенція

Система органів управління — це сукупність господарських установ, організацій, підрозділів, об'єднаних у певній підпорядкованості спільною метою їх діяльності та наділених для її досягнення певними повноваженнями з вимогою виконання відповідних функцій.

Система органів управління в галузі екології — це сукупність державних і громадських юридичне самостійних установ і організацій, уповноважених на виконання функцій щодо ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Організаційна (управлінська) структура системи управління в галузі екології включає органи різного рівня державного (в тому числі місцевого, регіонального) і громадського управління.

Органи державного управління залежно від їх компетенції поділяються на органи загального державного управління і органи спеціального державного управління.

Органи загального державного управління — це уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, до повноважень яких серед інших відносяться і повноваження в галузі екології. Вони здійснюють комплексне державне екологічне управління.

Вони складають перший рівень органів управління в галузі екології. До них відносяться:

1. Глава виконавчої влади в Україні — Президент України, який поряд з іншими повноваженнями забезпечує національну безпеку держави, складовою якої є екологічна безпека, і приймає у разі необхідності рішення про оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації. На забезпечення виконання цієї функції Президентові підпорядкована Комісія з питань ядерної політики та екологічної безпеки, яка працює при Президентові, та Рада національної безпеки і оборони України, яку він очолює.

2. Органи центральної виконавчої влади — Кабінет Міністрів України.

У галузі охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки Кабінет Міністрів України:

— здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;

— забезпечує розробку екологічних програм різного рівня;

— координує діяльність міністерств, відомств, інших установ і організацій щодо вказаних вище питань;

— встановлює порядок утворення і використання позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища та затверджує перелік природоохоронних заходів;

— встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів;

— встановлює порядок визначення плати та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;

— приймає рішення про організацію об'єктів та територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

— організує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;

— приймає рішення про тимчасове зупинення або повне припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

— керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

У структурі Кабінету Міністрів для оперативного вирішення питань працює відділ з питань техногенної та екологічної безпеки і цивільного захисту населення.

3. Передача управлінських функцій від одного органу до іншого супроводжується значною дезінтеграцією, тому найбільш складним в управлінській структурі є створення ієрархічної системи органів управління і забезпечення вертикальних та горизонтальних зв'язків в ній.

В ієрархічній управлінській системі державної виконавчої влади на регіональному рівні наступною ланкою нижчого рівня є Уряд Автономної Республіки Крим. На своїй тери­торії Уряд АРК: здійснює реалізацію політики України, в тому числі в галузі екології; організує розробку екологічних програм; координує діяльність міністерств, відомств, підприємств у галузі охорони навколишнього природного середовища; затверджує за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України для підприємств, установ, організацій ліміти використання природних ресурсів, за винятком природних ресурсів загальнодержавного значення, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, за винятком тих, що призводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, навколишнього природного середовища за межами АРК; організує ліквідацію екологічних наслідків аварій; забезпечує систематичне та оперативне інформування населення про стан навколишно-го природного середовища.

4. Систему органів загального державного управління в галузі екології продовжують органи місцевої державної виконавчої влади: обласні, Київська і Севастопольська міські, районні державні адміністрації.

До їх компетенції у галузі охорони навколишнього природного середовища відноситься:

— реалізація рішень відповідних рад народних депутатів;

— організація розробки місцевих екологічних програм;

— погодження поточних та перспективних планів роботи підприємств, установ, організацій з питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;

— визначення нормативів плати і розмірів платежів за забруднення навколишнього природного середовища та розміщення відходів;

— організація збору, переробки, утилізації і захоронення промислових, побутових та інших відходів на своїй території;

— формулювання і використання місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища;

— забезпечення систематичного та оперативного інформування населення, підприємств, установ, організацій і громадян про стан навколишнього природного середовища, екологічну обстановку;

— інші повноваження в галузі екології.

5. Постійно діючим органом, який координує управлінську діяльність центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, пов'язану з безпекою і захистом населення у надзвичайних ситуаціях природно-техногенного походження, є Постійна урядова комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. До її складу входять, як правило, перші або другі посадові особи міністерств, відомств та управлінь. Завданням комісії є координація робіт щодо профілактики виникнення надзвичайних ситуацій природно-техногенного характеру, в тому числі екологічних, і забезпечення виконання робіт, пов'язаних з подоланням та ліквідацією наслідків ситуацій регіонального та національного масштабів.

Другий рівень управління в галузі екології становлять органи спеціального державного управління — спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, для яких функції управління щодо використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища є головними і визначальними в їх діяльності.

На органи спеціального державного управління в галузі екології припадає основне організаційне навантаження.

Систему спеціально уповноважених в галузі екології органів управління в Україні очолює Міністерство екології та природних ресурсів України (далі Мінекології). Саме цей орган виконавчої влади уповноважений координувати діяльність всіх інших органів державної влади і управління в галузі екології, має повноваження щодо організації правового регулювання та ведення моніторингу в цій сфері.

Мінекології України відповідно до покладених на нього завдань:

— здійснює комплексне управління та регулювання в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки; координує діяльність центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій в даному напрямку;

— здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства щодо природокористування, в тому числі використання і охорони природних об'єктів, додержання норм і правил екологічної безпеки;

— організує роботу, пов'язану з вивченням стану та прогнозуванням наслідків забруднення навколишнього природного середовища; забезпечує повне та об'єктивне інформування населення про екологічний стан, у тому числі й об'єктів ядерної енергії та прилеглих до них територій;

— організовує розроблення, реалізацію і контроль за виконанням екологічних програм та програм забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки в Україні;

— погоджує проекти нормативних актів в галузі екології, які розробляють інші спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади; затверджує ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, поховання відходів, що спричиняють шкідливий вплив на екологічний стан; установлює норми і правила, бере участь у розробленні стандартів щодо використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища від забруднення;

— здійснює інші функції відповідно до завдань, визначених Положенням про Міністерство екології та природних ресурсів України.

До системи органів управління на місцях Міністерства екології та природних ресурсів України входять Державні управління екологічної безпеки в областях, в містах Києві і Севастополі

Основне завдання Державного управління в галузі екологічної безпеки — реалізація державної екологічної політики.

Рішення Мінекології та його органів на місцях є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій.

Державне регулювання використання і охорони окремих видів природних ресурсів, природних об'єктів та природних комплексів здійснюють органи спеціального поресурсового управління: Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет України по водному господарству, Державний комітет України по геології і використанню надр, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет рибного господарства України, Державний комітет України по гідрометеорології. Це центральні органи державної виконавчої влади, підпорядковані Кабінету Міністрів України, які реалізують державну політику кожний у своїй галузі, ведуть облік своїх природних ресурсів, забезпечують проведення єдиної державної політики у своїх галузях і контролю за повнотою і якістю реалізації екологічного законодавства, що стосується кожної з них. Їх діяльність регламентується відповідними Положеннями Кабінету Міністрів України та Указами Президента України.

Третій рівень управління в галузі екології складають органи центральної виконавчої влади функціонального галузевого і міжгалузевого характеру, які в рамках своїх повноважень приймають участь у регулюванні охорони навколишнього природного середовища та природокористування. До них відносяться Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій, Міністерство України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та ін. Їх компетенція визначається законодавством України та положеннями про ці органи, які затверджені в установленому порядку.

Громадське управління в галузі екології здійснюється через його органи — громадські об'єднання та формування. В Україні такими є Українське товариство охорони природи, Українська асоціація «Зелений світ», Український екологічний фонд та ін.

До повноважень громадських природоохоронних об'єднань відносять:

— розробку і пропаганду їх природоохоронних програм;

— утворення громадських фондів охорони природи, за погодженням з місцевими радами народних депутатів за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об'єднань, виконання робіт щодо охорони та відтворення природних ресурсів, збереження та поліпшення стану навколишнього природного середовища;

— участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління у галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок виконання підприємствами, установами, організаціями природоохоронних планів і заходів;

— проведення громадської екологічної експертизи, обнародування її результатів і передача їх органам, уповноваженим приймати рішення;

— одержання у встановленому порядку інформації про стан навколишнього природного середовища, джерела його забруднення, програми і заходи щодо охорони довкілля;

— ініціативу проведення місцевого та республіканського референдумів з питань, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки;

— внесення до відповідних органів пропозицій про організацію територій та об'єктів природно заповідного фонду;

— подання до суду позовів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здо­ров'ю громадян та майну громадських об'єднань;

— участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони навколишнього природного середовища.

Висновок з другого питання

Система органів управління в галузі екології — це сукупність державних і громадських юридичне самостійних установ і організацій, уповноважених на виконання функцій щодо ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

Організаційна (управлінська) структура системи управління в галузі екології включає органи різного рівня державного (в тому числі місцевого, регіонального) і громадського управління.

Громадське управління в галузі екології здійснюється через його органи — громадські об'єднання та формування. В Україні такими є Українське товариство охорони природи, Українська асоціація «Зелений світ», Український екологічний фонд та ін.

Діяльність громадських об'єднань у галузі екології здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.