Людські сльози і прокляття супроводжували й на­пади кримських татар та турецьких яничар. Гетьманська булава з допомогою цих сил легко здобувалася, але так же легко втрачалася

Не довго втримав у своїх руках гетьманську булаву І. Брюховецький. Своє п'ятирічне правління (1663-1668)на Ліво­бережжі він використав для власного збагачення, зміцнення довір'я з боку царського уряду, за що платив долею України.

Новий гетьман у листопаді 1663 р. підписав із представниками царського уряду Батуринські статті.

ü підтвердження договору із Московською державою Юрія Хмельницького

ü забезпечення продуктами харчування московських гарнізонів, розташованих в Україні;

ü заборона для українських купців у Московській державі продавати вино і тю­тюн;

ü заходи з повернення російських утікачів (їх переховування мало каратися смертю);

ü заборона продажу хліба на Правобережну Україну й кримським татарам;

ü необхідно було скласти перелік усіх козаків, міщан й поселян, а також указати розміри їх зе­мельних володінь.

Економічна залежність!!!

 

У 1665 р. він уклав з царським урядом Московські статті, за якими дозволив у межах Гетьманщини запровадити воєводську адміністрацію, а також вчинив ряд розправ над свої­ми противниками.

Ця політика викли­кала хвилю невдоволення різних кате­горій населення. Тоді Брюховецький робить новий поворот — піднімає проти царських воєвод повстання і нала­годжує зв'язки з гетьманом Право­бережної України П. Дорошенком (1668 р.).

Проте гетьман перехитрив сам себе — він став жертвою власних політичних інтриг. Невдоволені козаки під час військової ради скинули його з гетьманства і вбили.

 

 

Андрусівська угода 1667 року

В цей час сталися істотні зміни у взаєминах Росії і Польщі.

Після багаторічної війни обидві сторони уклали у 1667 р. Андрусівський договір про перемир'я.

Умови цього договору уза­конили поділ України на дві частини — Лівобережжя та Київ з навколишньою територією закріплювались за Росією, Правобережжя (без Києва) визнавалося частиною території Польщі.

За­порожжя знаходилось у підпорядкуванні обох держав.

Київ тимчасово (на 2 роки) залишався за Росією

Укла­дення цього договору викликало бурхливу негативну реакцію в Україні. Інакше і не могло бути. Адже, по суті, Росія від­мовлялася від зобов'язань, які вона брала на себе, приймаючи Україну у підданство. Відтоді вирішення питання про воз­з'єднання всіх українських земель ще більше ускладнилося.

 

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

ü Обрання гетьманом політично несамостійного Ю. Хмельницького не могло врятувати Україну від громадянської війни.

ü Політичні хитання від Московської держави до Польщі зрештою призвели до
усунення його від влади, а наступна боротьба за гетьманську булаву призвела до розколу Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну.

ü Із громадянської війни в Україні користувалися сусідні держави, які через своїх ставлеників переслідували кожна свою мету.

ü Зрештою, Річ Посполита і Московська держава домовилися про юридичне
оформлення поділу України.

ü Андрусівське перемир’я завдало тяжкого удару по Українській державі. Воно стало гальмом на шляху політичного об’єднання Правобережжя і Лівобережжя і прирікало козацьку Україну на політичний занепад.

 

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. § 20, карточки – угоди

2. Робота з документом