Збір і видалення твердих побутових відходів

 

Санітарне очищення міських територій від твердих побутових відходів – комплекс заходів з їх збору, видаленню, знешкодженню і утилізації.

Основною задачею санітарного очищення є вибір системи збору і зберігання побутових відходів та видалення їх за межі житлових територій. Вибір системи збору залежить від рівня благоустрою, кількості поверхів, типів будинків та ін.

Є два способи збору відходів: унітарний та роздільний. При унітарному способі всі відходи поміщають в один сміттєзбірник, а при роздільному харчові відходи збираються окремо для подальшого їх використання.

Для видалення твердих побутових відходів (ТПВ) застосовують такі групи систем:

– з подальшим вивезенням відходів сміттєвивізним транспортом;

– без використання сміттєвоза;

– сплавна система.

Найбільшого поширення отримали системи першої групи, так званого способу вивезення, а застосування систем другої групи обмежено. В перспективі найбільш раціональним способом видалення відходів необхідно вважати сплавний.

При малоповерховій забудові тверді побутові відходи із квартир видаляються квартирними збірниками у дворові сміттєзбірники. Для видалення сміття із квартир в житлових будинках більше 3 поверхів використовуються сміттєпроводи, які широко застосовуються в країнах СНД та за їх межами. Вони створюють більше зручностей для мешканців, підвищують гігієну квартир і покращують вигляд території мікрорайонів.

Основними системами збору і видалення ТПВ є: система змінних збірників відходів (із застосуванням контейнерного сміттєвозу) та система незмінних збірників відходів (із застосуванням кузовного сміттєвозу) (рис. 7.1).

При системі змінних збірників на території житлової групи ТПВ збирають в стандартні контейнери. Контейнерний сміттєвоз із завантажувально-розвантажувальним пристроєм об’їзджає місця встановлення контейнерів, завантажує на платформу заповнені контейнери, замінюючи їх порожніми. Тверді побутові відходи в контейнерах транспортуються на місце знезараження.

 

При системі незмінних збірників відходи на території житлової групи збирають у стандартні контейнери (0,75 м³) або малі сміттєзбірники (до 1 м³). Кузовний сміттєвоз із ущільнюючим пристроєм об’їжджає місця встановлення контейнерів і завантажується механізовано (за допомогою піднйомно-перекидного механізму) із контейнерів або вручну із малих сміттєзбірників.

В сплавній системі видалення сміття здійснюється шляхом його сплаву по внутрішньо-будинковій і вуличній мережі міської каналізації. Для здійснення сплаву сміття необхідно його попереднє подрібнення у сміттєдробарках при додаванні невеликої кількості води (5…10 л на 1 кг сміття). Отримана таким чином суміш перекачується на очисні споруди чи спеціальний збірник, із якого за допомогою живильника завантажується в сміттєвоз. Цей спосіб має ряд переваг: відпадає потреба у контейнерах, зменшується використання ручної праці і значно підвищується санітарний стан місць завантаження.

Використання сплавної системи вимагає збільшення діаметрів колекторів міської каналізації і більших потужностей очисних споруд. Впровадження цієї системи вимагає великої кількості сміттєдробарок, тому сплавна система видалення побутових відходів широкого застосування не набула.

Існує також метод видалення ТПВ за системою „мокрого” сміттєпроводу. Суть його полягає в тому, що всі відходи без попереднього подрібнення через отвір в раковині надходять по системі трубопроводів в сміттєзбірник, розташований біля основи сміттєпроводу. В нього ж надходить вода із кухонних раковин. Потім із центрального збірника відходи видаляються спеціальним танкером.

В одному із районів м. Москва експлуатується найбільша вакуумна система (рис. 7.2.). При такому методі видалення сміття використовується транспортна здатність потоку повітря в спеціальній замкнутій системі трубопроводів, в якій створюється розрідження. Застосовується метод для збору і видалення побутових відходів в районах із багатоповерхових житлових будівель, торгівельних, культурно-побутових і лікувальних закладів. Потужність обслуговування системи – 5...6 тис. квартир.

Місця розташування, розміри і конструкції майданчиків та приміщень для організованого тимчасового зберігання ТПВ передбачаються і розраховуються на стадії проектування житлового району, погоджуються із житлово-комунальними організаціями міста, органами державного санітарного нагляду та організацією, що здійснює вивіз побутових відходів із даного району.

 

Рис. 7.2. Схема вакуумної системи 1 – повітропровід; 2 – дисковий клапан; 3 – транспортний трубопровід; 4 – приймальний бункер; 5 – пресування відходів в контейнери; 6 – фільтри грубої очистки; 7 – фільтри тонкої очистки; 8 – глушник; 9 – збуджувач тяги; 10 – завантажувальний клапан; 11 – сміттєпровід; 12 – повітряний вентиль

12

 

 

В зоні існуючої житлової забудови місце розташування і тип приміщень обирають представники житлово-комунальних організацій, які здійснюють вивіз зібраних відходів, за погодженням з органами Держнагляду і районним (міським) архітектором.

Для тимчасового зберігання побутових відходів на території житлових районів обладнуються майданчики із розрахунку 30 м² площі дворової території на 1000 жителів (рис. 7.3).

Приміщення і майданчики повинні бути розташовані на відстані не менше 20 м від вікон житлових і громадських будівель, дитячих майданчиків і місць відпочинку, не більше 100 м – від найбільш віддаленого виходу із житлових будинків.

Огородження майданчиків, їх озеленення по периметру і під’їзд до них необхідно виконувати згідно проекту, з прив’язкою для загального архітектурного рішення житлового масиву. В окремих випадках такі приміщення можна блокувати із іншими допоміжними приміщеннями (насосною станцією, трансформаторним пунктом, гаражами та ін.).

Майданчики для тимчасового зберігання або збору відходів повинні мати тверде покриття. При проектуванні і зведенні майданчиків передбачають необхідність миття їх покриття, збір і відведення стічних вод.

 

 

 

Згідно „Правил санітарного утримання територій населених пунктів”, тверді побутові відходи необхідно вивозити сміттєвивізним транспортом, який забороняється використовувати для перевезення інших вантажів. Тверді побутові відходи характеризуються підвищеною санітарною небезпекою, низькою середньою щільністю, а також значною вологістю через наявність в них харчових відходів. Ці властивості та умови експлуатації визначають особливі вимоги до сміттєвивізного автотранспорту. ТПВ вивозять в закритих водонепроникних ємкостях. Покращення умов роботи обслуговуючого персоналу, зменшення їх контакту із відходами досягається механізацією завантажувально-розвантажувальних робіт. Конструкція кузова і спецобладнання сміттєвоза повинні забезпечувати його повне вивантаження, бути зручно доступними при митті та дезінфекції. Крім того, сміттєвоз повинен відповідати вимогам роботи в умовах напружених транспортних потоків на вулицях міста та стиснених умовах на території житлових районів, для чого необхідна добра маневреність. Разом з тим, сміттєвози повинні мати достатньо велику місткість, що особливо важливо у зв’язку із постійним збільшенням відстані вивезення відходів.

Конструкція сміттєвозів в нашій країні і країнах СНД розвивалась і працює у двох напрямках: кузовні і контейнерні сміттєвози.

Кузовні сміттєвози повинні відповідати вимогам ГОСТ 21358 – 75, які передбачають два типи сміттєвозів: кузовні малогабаритні – корисна вантажопідйомність до 2500 кг з ручним або механізованим завантаженням; кузовні крупногабаритні – корисна вантажопідйомність більше 2500 кг з механізованим завантаженням і розвантаженням.

Контейнерні сміттєвози перевозять відходи в тих же ємкостях, в які їх збирають. Контейнери встановлюють підйомним краном на платформу. Кран із гідравлічним приводом дозволяє механізувати завантажувально-розвантажувальні роботи. Автомобіль обслуговує одна людина – водій.