Проблеми та перспективи функціонування ринку товарів і послуг в Україні

З розгортанням соціально-економічної кризи та зростанням безробіття в Україні торгівля на ринках стала головним середовищем економічної активності працездатного населення, в якій зайнята значна частина громадян. З початку 90-х років товарні ринки в Україні перетворилися на найбільш динамічний організаційний складник внутрішнього споживчого ринку: національне приватне підприємництво почало свій розвиток саме в межах товарних ринків. Сьогодні, коли посилилась економічна криза, ринки залишаються чи не найголовнішим проявом соціально-економічного життя нашого суспільства. За неофіційними даними на українських ринках задіяно тією чи іншою мірою близько 6 млн. громадян, для яких ринкова торгівля стала не лише способом працевлаштування, а й середовищем їхнього існування.

На початку 2009 р. в Україні налічувалось 494 кооперативних ринки з продажу споживчих товарів. За роки їх діяльності склалася певна усталена система взаємовідносин у сфері торгівлі між ринками, як окремою категорією суб'єктів господарювання, державою, органами місцевого самоврядування та суб'єктами підприємництва, які безпосередньо здійснюють свою діяльність на ринках. Водночас з огляду на сучасні тенденції розвитку економіки в Україні, рівень розвитку інфраструктури багатьох ринків та умови здійснення на них підприємницької діяльності залишаються вкрай недостатніми, що пов'язано з цілим комплексом проблем. Що ж стосується державної політики щодо розвитку ринків, то найбільш активно формування її принципів розпочалося з 2001 р., коли Президент України видав Указ "Про заходи щодо вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів" № 334 від 23 травня 2001 р., а Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Концепції вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів" №1662 від 13 грудня 2001 р.

В Україні торговельний ринок належить до категорії суб'єктів, які виконують не лише власні господарські, а й суспільні завдання. Діяльність ринку об'єктивно залежить від суб'єктів, що на ньому працюють, і такою ж мірою діяльність суб'єктів-продавців залежить від функціонування їхнього ринку. З огляду на особливий суспільно-економічний статус ринку в нашій державі, який він займає серед інших суб'єктів господарювання, до нього повинні висуватися особливі вимоги щодо ведення підприємницької діяльності [11, c. 125-126].

Досліджуючи роль ринків у процесі розвитку сучасної української економіки, варто враховувати як економічні, так і соціальні фактори. При цьому соціальний фактор розглядається в контексті зменшення рівня безробіття й забезпечення зайнятості населення за рахунок суб'єктів підприємницької діяльності, які організовують власну підприємницьку діяльність на ринках і створюють робочі місця.

Внаслідок вивчення й узагальнення матеріалів обстеження було виявлено низку проблем, характерних для сучасних ринків:

- недосконалий механізм справляння ринкового збору;

- відсутність системи укладання договорів між підприємцями та адміністрацією ринку;

- невизначеність умов надання в довгострокову оренду суб'єктам підприємницької діяльності земельних ділянок для розташування ринків;

- високий розмір орендної плати;

- проблеми соціального характеру (оформлення трудових відносин, ведення трудових книжок) між суб'єктами підприємницької діяльності та їх найманими працівниками та ін.

Сьогодні постала необхідність якісно вирішити й організаційно-правові питання, що стосуються здійснення суб'єктами господарювання підприємницької діяльності на ринках, а також відносин між підприємцями, адміністраціями ринків, органами місцевого самоврядування. Тому з цією метою Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ініціював проведення обстеження роботи ринків з продажу продовольчих й непродовольчих товарів.

Як показали результати обстежень, адміністрації багатьох ринків не лише не підвищують якості своїх послуг, але й не дбають про створення належних умов для продажу товарів. Суб'єкти, які здійснюють свою діяльність на ринках, сплачують значну орендну плату, а також оплачують певні послуги, які надає адміністрація ринку. Ринки не прагнуть інвестувати кошти в їх облаштування та зміцнення матеріально-технічної бази, забезпечуючи мінімальний рівень зручностей для продавців і покупців.

Незадовільний матеріально-технічний рівень, недостатнє забезпечення холодильним, ваговимірювальним та іншим торгово-технологічним обладнанням негативно впливає на функціонування більшості ринків в Україні. Переважна частина торгових місць на ринках України досі не опалюється або з відкритими прилавками, відсутні будь-які розрахунки розмірів тарифів на послуги ринків, що призводить до встановлення необґрунтовано високого їхнього розміру. Невпорядкованими є земельні відносини. Юридично неналежно оформлені права оренди земельних ділянок, органи місцевого самоврядування стримують передачу суб'єктам підприємницької діяльності в довгострокову оренду земельних ділянок для розміщення ринків та залучення інвестицій в цю сферу підприємницької діяльності [13, c. 39-40].

В результаті вивчення й узагальнення матеріалів обстеження було виявлено низку проблем, характерних для сучасних ринків: від законодавчої неврегульованості їхньої діяльності – до зловживань посадових осіб. Наявністю цих проблема була зумовлена велика чисельність скарг і звернень від працівників ринків, які скаржилися на такі негативні фактори:

- недосконалий механізм справляння ринкового збору;- відсутність системи укладання договорів між підприємцями та адміністрацією ринку;- невизначеність умов надання в довгострокову оренду суб’єктам підприємницької діяльності земельних ділянок для розташування ринків;

- високий розмір орендної плати;

- проблеми соціального характеру (оформлення трудових відносин, ведення трудових книжок) між суб’єктами підприємницької діяльності та їх найманими працівниками.

Під час проведення обстеження бралися до уваги як кількісні показники, так і аналітичні матеріали щодо функціонування ринків. Як показали результати обстежень, адміністрації багатьох ринків не лише не підвищують якості своїх послуг, але й не дбають про створення належних умов для здійснення продажу товарів. Суб’єкти, які здійснюють свою діяльність на ринках, сплачують значну орендну плату, а також оплачують певні послуги, які надає адміністрація ринку. Однак, на сьогоднішній день існують непоодинокі факти, коли підприємці змушені за власні кошти облаштовувати свої робочі місця (купувати столи, торгові намети, контейнери тощо), а також утримувати їх в належних санітарних і технічних умовах. Часто власники ринків, які мають зручне територіальне розміщення, не прагнуть інвестувати кошти в їх облаштування та зміцнення матеріально-технічної бази, забезпечуючи мінімальний рівень зручностей для продавців і покупців. При чому, ця проблема залишається досі характерною для переважної більшості областей і населених пунктів України.

Тому особливо гостро постала необхідність якісних змін у вирішенні організаційно-правових питань, що виникають під час здійснення підприємницької діяльності на ринках суб’єктами господарювання та у відносинах між підприємцями, адміністраціями ринків й органами місцевого самоврядування. Наведемо деякі факти найбільш гострих конфліктних ситуацій [16, c. 147-148].

З метою розв'язання означених проблем необхідно:

- запровадити Типовий договір оренди торгового місця та рекомендувати його для оформлення взаємовідносин між адміністраціями ринків та продавцями.

- удосконалити законодавство з метою усунення подвійного тлумачення його норм та впорядкування занадто великої кількості нині чинних нормативних актів, які часто дублюють один одного або, навпаки, містять суперечливі норми.

На нашу думку, необхідно на законодавчому рівні врегулювати сфери функціонування ринків як суб'єктів господарювання, а, також діяльність суб'єктів, що на них працюють. Як свідчить аналіз проблем функціонування ринків, сьогодні необхідно передбачити норми, що стосуються їх діяльності, та внести відповідні зміни до Декрету Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. №56-93 "Про місцеві податки і збори". Це дасть можливість посилити державний контроль за діяльністю ринків і реалізувати пріоритетні напрями їхнього розвитку щодо поетапного перетворення їх на сучасні торговельні комплекси.

Проведення такої роботи потребує певного часу. При цьому зазначимо те, що більшість проблем, пов'язаних з діяльністю ринків, можливо вирішити вже сьогодні, оскільки їх існування ґрунтується на відкритому або прихованому порушенні чи ігноруванні норм чинного законодавства.

Вдосконалення функціонування ринків сприятиме зміцненню економіки, забезпеченню зайнятості населення, підвищенню рівня культури торгівлі та надання послуг, технічної оснащеності торгових місць. Досліджувана тема потребує подальшого вивчення з огляду на її важливість [11, c. 130].

 

Висновки

На теперішній час в Україні торгівельний ринок належить до категорії суб’єктів, що виконують не лише власні господарські, а й важливі суспільні завдання. Діяльність ринку об’єктивно залежить від суб’єктів, що на ньому працюють, і такою ж мірою діяльність суб’єктів-продавців залежна від функціонування їхнього ринку. З огляду на особливий суспільно-економічний статус ринку в нашій державі, який він займає серед інших суб’єктів господарювання, до ринку повинні висуватися особливі вимоги щодо ведення підприємницької діяльності.

Законодавче врегулювання сфери функціонування ринків варто здійснювати відразу в двох аспектах: по-перше, врегулювати діяльність ринків, як суб’єктів господарювання, а, по-друге, врегулювати діяльність суб’єктів, що на них працюють. Сьогодні окрім законодавчих актів загального характеру щодо здійснення підприємницької діяльності існує велика кількість нормативно-правових актів, виданих різноманітними державними установами й відомствами, вимог яких мають дотримуватися суб’єкти, що працюють на ринку, та самі ринки, як суб’єкти господарювання.

Як свідчать дані аналізу проблем функціонування ринків, сьогодні необхідно врегулювати численні законодавчі проблеми. Зокрема, в проекті Закону України “Про внутрішню торгівлю”, розробленому Мінекономіки, необхідно передбачити норми, що стосуються діяльності ринків, та внести відповідні зміни до Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 №56-93 “Про місцеві податки і збори”.

Це дасть можливість посилити державний контроль за діяльністю ринків та реалізувати пріоритетні напрямки їхнього розвитку щодо поетапного перетворення їх на сучасні торгівельні комплекси згідно з Указом Президента України №334 та Концепцією вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів.

Звісно, проведення такої роботи потребує певного часу й залучення зацікавлених міністерств і відомств, а також громадських об’єднань підприємців. При цьому, зазначимо те, що більшість проблем, пов’язаних з діяльністю ринків, можливо вирішити вже сьогодні, оскільки їх існування ґрунтується на відкритому або прихованому порушенні чи ігноруванні норм чинного законодавства.