Основною метою роботи є визначення місця і ролі ринків товарів і послуг у складі внутрішньому споживчому ринку, напряму їх розвитку у період економічної кризи, підвищення соціально-економічної діяльності, удосконалення відносин між суб'єктами підприємницької діяльності та споживачами.
На початку 2004 року в Україні налічувався 2891 ринок з продажу споживчих товарів. За роки їх діяльності вже склалася певна усталена система взаємовідносин у сфері ринкової торгівлі між ринками, як окремою категорією суб’єктів господарювання, державою, органами місцевого самоврядування та суб’єктами підприємництва, які безпосередньо здійснюють свою діяльність на ринках. Водночас, з огляду на сучасні тенденції й виклики розвитку ринкових відносин в Україні, рівень розвитку інфраструктури багатьох ринків та умови здійснення на них підприємницької діяльності залишаються вкрай недостатніми, що пов’язано з цілим комплексом проблем.
Що ж стосується державної політики розвитку ринків, то найбільш активно формування її принципів й підходів розпочалося з 2001 року, з виданням Президентом України Указу від 23.05.2001 №334 “Про заходи щодо вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів” та із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 №1662 Концепції вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих і непродовольчих товарів.
Відповідно до цієї Концепції ринок – це створений в установленому порядку на відведеній земельній ділянці суб’єкт підприємницької діяльності або його відокремлений підрозділ, функціональними обов’язками якого є надання послуг та створення продавцям і покупцям належних умов для купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції.
Водночас, можливо, вперше наукове поняття „ринок", за свідченням видатного англійського політекономіста XIX ст. А. Маршалла, було сформульовано О.Курно, достатньо відомим у свій час французьким економістом: „Экономисты подразумевают под термином «рынок» не какую-либо конкретную рыночную площадь, на которой покупаются и продаются предметы, а в целом всякий район, где сношения покупателей и продавцов друг с другом столь свободны, что цены на одни и те же товары имеют тенденцию легко и быстро выравниваться"2. I там же А. Маршалл навів думки англійського економіста Джевонса щодо ринку: „Вначале рынок представлял собой публичное место в городе, где пищевые продукты и другие предметы выставлялись на продажу, но затем это слово было обобщено и стало означать всякую группу людей, вступающих в тесные деловые отношения и заключающих крупные сделки по поводу любого товара".
Зазначимо, що за оцінкою А.Маршалла Джевонс вважав, що це місце, де продають продукти харчування. Проте пізніше ні в працях А.Сміта, ні Д.Рікардо чіткого поняття „ринок" сформульовано не було, а ці засновники політичної економії обговорювали насамперед поняття попиту і пропозиції, хоча слід додати, що А.Сміт розумів ринок як обсяги будь-яких товарів, що принесені на нього, які відповідають ефективному попиту [10, c. 155-156].
10. Лазебна І. Теоретичні засади функціонування ринку споживчих товарів України //Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 5. - C. 155-156.
Українські економісти з самого початку трактували поняття „ринок" значно ширше не за обсягом тексту, а за змістом, шляхом визначення понять попиту, пропозиції та платоспроможності. „Ринок — сфера товарного обміну, пропозиція і платоспроможний попит на товари або на один вид товару" [7, c. 57-58].
7. Кокарєв І.В. Дослідження товарних ринків в умовах ринкової економіки //Статистика України. - 2002. - № 1. - C. 57-62
З розгортанням соціально-економічної кризи та зростанням безробіття в Україні торгівля на ринках стала головним середовищем економічної активності працездатного населення, в якій зайнята значна частина громадян. З початку 90-х років товарні ринки в Україні перетворилися на найбільш динамічний організаційний складник внутрішнього споживчого ринку: національне приватне підприємництво почало свій розвиток саме в межах товарних ринків. Сьогодні, коли посилилась економічна криза, ринки залишаються чи не найголовнішим проявом соціально-економічного життя нашого суспільства. За неофіційними даними на українських ринках задіяно тією чи іншою мірою близько 6 млн. громадян, для яких ринкова торгівля стала не лише способом працевлаштування, а й середовищем їхнього існування.
На початку 2009 р. в Україні налічувалось 494 кооперативних ринки з продажу споживчих товарів. За роки їх діяльності склалася певна усталена система взаємовідносин у сфері торгівлі між ринками, як окремою категорією суб'єктів господарювання, державою, органами місцевого самоврядування та суб'єктами підприємництва, які безпосередньо здійснюють свою діяльність на ринках. Водночас з огляду на сучасні тенденції розвитку економіки в Україні, рівень розвитку інфраструктури багатьох ринків та умови здійснення на них підприємницької діяльності залишаються вкрай недостатніми, що пов'язано з цілим комплексом проблем.
В Україні торговельний ринок належить до категорії суб'єктів, які виконують не лише власні господарські, а й суспільні завдання. Діяльність ринку об'єктивно залежить від суб'єктів, що на ньому працюють, і такою ж мірою діяльність суб'єктів-продавців залежить від функціонування їхнього ринку. З огляду на особливий суспільно-економічний статус ринку в нашій державі, який він займає серед інших суб'єктів господарювання, до нього повинні висуватися особливі вимоги щодо ведення підприємницької діяльності [11, c. 125-126].
11. Невмержицький В.В. Стан та розвиток ринку фінансових послуг в Україні //Фінанси України. - 2004. - № 10. - С.123-130
Досліджуючи роль ринків у процесі розвитку сучасної української економіки, варто враховувати як економічні, так і соціальні фактори. При цьому соціальний фактор розглядається в контексті зменшення рівня безробіття й забезпечення зайнятості населення за рахунок суб'єктів підприємницької діяльності, які організовують власну підприємницьку діяльність на ринках і створюють робочі місця.
Внаслідок вивчення й узагальнення матеріалів обстеження було виявлено низку проблем, характерних для сучасних ринків:
- недосконалий механізм справляння ринкового збору;
- відсутність системи укладання договорів між підприємцями та адміністрацією ринку;
- невизначеність умов надання в довгострокову оренду суб'єктам підприємницької діяльності земельних ділянок для розташування ринків;
- високий розмір орендної плати;
проблеми соціального характеру (оформлення трудових відносин, ведення трудових книжок) між суб'єктами підприємницької діяльності та їх найманими працівниками та ін.
Сьогодні постала необхідність якісно вирішити й організаційно-правові питання, що стосуються здійснення суб'єктами господарювання підприємницької діяльності на ринках, а також відносин між підприємцями, адміністраціями ринків, органами місцевого самоврядування. Тому з цією метою Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва ініціював проведення обстеження роботи ринків з продажу продовольчих й непродовольчих товарів.
Як показали результати обстежень, адміністрації багатьох ринків не лише не підвищують якості своїх послуг, але й не дбають про створення належних умов для продажу товарів. Суб'єкти, які здійснюють свою діяльність на ринках, сплачують значну орендну плату, а також оплачують певні послуги, які надає адміністрація ринку. Ринки не прагнуть інвестувати кошти в їх облаштування та зміцнення матеріально-технічної бази, забезпечуючи мінімальний рівень зручностей для продавців і покупців.
Незадовільний матеріально-технічний рівень, недостатнє забезпечення холодильним, ваговимірювальним та іншим торгово-технологічним обладнанням негативно впливає на функціонування більшості ринків в Україні. Переважна частина торгових місць на ринках України досі не опалюється або з відкритими прилавками, відсутні будь-які розрахунки розмірів тарифів на послуги ринків, що призводить до встановлення необґрунтовано високого їхнього розміру. Невпорядкованими є земельні відносини. Юридично неналежно оформлені права оренди земельних ділянок, органи місцевого самоврядування стримують передачу суб'єктам підприємницької діяльності в довгострокову оренду земельних ділянок для розміщення ринків та залучення інвестицій в цю сферу підприємницької діяльності [13, c. 39-40].
13. Романків І. Я. Розвиток ринку послуг в Україні/ І. Я. Романків //Фінанси України. - 2005. - № 11. - С.38-45
