Технологія навчання дорослих на основі застосування активних методів

Лекція 11-12

Сучасні технології навчання дорослих у формуванні педагогічної культури батьків молодших школярів

1. Технологія електронного та мобільного навчання

2. Технологія навчання дорослих на основі застосування активних методів

3. Технологія діалогічного навчання

4. Технологія навчання батьків в структурі проектної діяльності

 

Ми вважаємо, що процес формування педагогічної культури батьків багатоаспектний та потребує планомірної організації, пошуків нестандартних рішень в навчанні дорослих, застосування новацій. Пропонуємо розглянути технології навчання батьків.

Технологія електронного та мобільного навчання

Електронна освіта - використання онлайн-техногій для передачі змісту на відстані, іноді використовується взаємозамінно з онлайн-навчанням і веб-інстуктуванням. Може включати онлайн-навчання і управління.

Мобільна освіта - освіта в просторі і часі, що характеризується обміном ідей і досвідом як всередині країн, так і між ними, приміщенням знань в різні контексти. Ми подорожуємо від теми до теми, керуємо різнимими освітніми проектами, переходимо до освіти і самоосвіти протягом усього життя, широко використовуючи технічні і технологічні можливості засобів цифрової комунікації. (Vavoula, Sharples, 2002.)

Онлайн-спільнота - група різних людей, об'єднаних засобами комунікації, які формують почуття зацікавленості і взаємозв'язку за допомогою онлайн-взаємодії і співпраці. (Du J., Liu Y., R.L. Brown. The Key Elements of Online Learning Communities / In The handbook of research on practices and outcomes on e-learning. 2010. p. 63.)

Елементи онлайн-спільноти:

• інтерактивність;

• співробітництво;

• відносини довіри;

• колективні цілі;

• почуття приналежності і пов'язаності;

• вибір засобів комунікації і медіа-поведінки.

Онлайн-навчання задовольняє багато потреб батьків, включаючи самоосвіту, рух і мотивацію.

Будучи більш незалежними, дорослі шукають онлайн-оточення, що орієнтує їх на пошук рішень, які сприяють самостійному вирішенні проблем.

Цьому сприяють удосконалення практико орієнтованості навчання, само направленість, співробітництво і критична рефлексія.

Створення необхідних умов навчання батьків дозволяє підвищити стійкість і вмотивованість дорослих.

 

Технологія навчання дорослих на основі застосування активних методів

«Криголами», або вступні методи активного навчання

Активне навчання передбачає в дорослих людей не лише задоволення від участі у процесі навчання, а й чималу долю ризику - адже ми, ділячись своїми думками та досвідом, часто боїмося почути у відповідь критику чи здійснити помилку. У багатьох із нас, хто перебував у системі традиційного навчання, уже склалися певні стереотипи поведінки: часто виникають емоційне напруження перед початком занять, немотивоване хвилювання, незадоволення. Тому для викладача, який працює з дорослою аудиторією, вкрай важливо із самого початку створити атмосферу довіри та безпеки, довести, що учень перебуває серед друзів, людей доброзичливих і розумних, що він може почуватися вільним і сильним; запевнити його в тому, що поруч є викладач, який поважає й ураховує його думки та бажання.

«Криголами» - простий вид діяльності, що допомагає учасникам роззнайомитися, запам'ятати ім'я кожного, поділитися досвідом, створити команду та/або ознайомитися з темою за інтересами або зосередитися над нею. Правильно дібраний «криголам» може створити основу для позитивного, комфортного навчання. «Криголами» об'єднають кожного з учасників принаймні з одним іншим учасником. Вони не містять багато ризику, є відповідними в часі до тривалості семінару та можуть бути пов'язані з певною темою.

Пам'ять про особистість. Попросіть учасників знайти три предмети в гаманці, кишені або сумці, які вони звикли там мати. Продемонструйте їх групі, розповідаючи, чому вони вибрали саме ці предмети та як вони відображають їхні риси характеру та інтереси.

Взаємне представлення. Попросіть учасників знайти партнера (бажано людину, з якою вони не знайомі). Нехай вони проведуть інтерв'ю один з одним тривалістю п'ять хвилин. Нехай кожен з них представить свого партнера групі та розповість про три цікаві особливості, які він дізнався про цю людину.

Плакати з власними іменами. Продовжуйте дотримуватися інструкцій, даних у попередній вправі, візьміть потрібні матеріали (картон, скріпки, маркери, кольорові олівці тощо). Кожен учасник розмальовує для партнера, якого він вибрав, плакат, що певним чином відображає його особистість, а потім представляє свого партнера. Плакат залишають на видному місці для запам'ятовування.

Драже. Пустіть по колу тарілку з драже (M&M's, «морські камінці» тощо) та запропонуйте учасникам узяти стільки цукерок, скільки вони забажають. Але з'їсти їх можна не відразу. Як тільки учасник візьме якусь кількість цукерок, він повинен буде представитися групі та розповісти про себе стільки фактів, скільки цукерок він узяв.

Цікаве ім'я. Запропонуйте кожному учаснику розповісти щось цікаве, смішне або дивне про його ім'я. Це допоможе іншим учасникам легше запам'ятати його. Якщо ваша група велика, розділіть її на менші групи, по 5-6 учасників.

Представлення без слів. Розділіть групу на пари учасників. Візьміть за мету цієї вправи представити кожного з учасників його партнеру по команді, але без слів. Вони можуть використовувати малюнки, жести, шаради, сигнали або будь-що, не пов'язане зі словами. Використовуйте натяки (наприклад, указати на обручку як свідчення сімейного стану). Після відведених для кожного трьох хвилин дайте учасникам можливість обговорити словами те, про що вони спілкувалися жестами.

Аналогії. Поділіть учасників на малі групи та нехай члени групи представлять себе іншим. Дайте великій групі відповідну до теми аналогію для завершення. Наприклад, «Представлення подібне до фонтану тому, що...». Дайте групи 3-4 хвилини для придумування ідей, після цього відберіть три найкращі ідеї та представте їх великій групі.

Вибір хобі. Дайте кожному учаснику перелік найпоширеніших хобі з 15-20-ти пунктів (наприклад, садівництво, кулінарія, плетіння, читання книжок, теніс). Потім дайте учасникам по 10 хвилин для того, щоб визначити, хто з них має такі хобі, записати їхні імена та організацію, яку вони представляють на листку паперу. Або як альтернативу можна використати особистісні риси замість хобі. Наприклад, людина була єдиною дитиною в сім'ї, грає на музичних інструментах, має більше чотирьох шкідливих звичок, здобула нагороду, має внуків та ін.

Подібності та відмінності. Працюючи в малих групах, нехай учасники виберуть п'ять речей, які є загально вживаними, та назвуть п'ять різних способів їх використання. Нехай кожна група доповість про результати, указавши найбільш цікаві подібності та відмінності з їхнього списку.

Автобіографія у скриньці. Кожна особа складає вибрані ними малі предмети у скриньку. Ці предмети мають змальовувати інтереси, хобі, родинні зв'язки, культурне підґрунтя, професійний напрям. До ознайомлення представте всі ці предмети групі. Таку вправу можна провести в підгрупах, і тоді презентацію автобіографій учасників проводить хто-небудь з команди.

Зворотні вступи. Попросіть учасників знайти партнера (краще когось незнайомого). Кожен має дізнатися щонайменше три речі від іншого. У циклічний спосіб кожний представляє іншого всій групі й розповідає основну інформацію.

Особисті іменні жетони. Дотримуйтесь правил «зворотних виступів». Забезпечте матеріали для вироблення особистих іменних жетонів (папір, клей, ножиці, стрічку та інші матеріали). Кожна особа робить особистий іменний жетон свого партнера, котрий/котра якимось чином представляє себе. Наприклад, марка для когось, хто збирає марки. Кожна особа представляє свого партнера.

Прядіння мички. Відріжте довгу нитку або візьміть мотузку. Учасники беруться за її кінець, а потім крок за кроком переміщують пальці вгору або вниз нитки, розповідаючи свої імена і щось про себе, аж поки нитка не закінчиться.

Факти з життя. Запропонуйте людям написати та подати не дуже відомий факт або щось кумедне, цікаве чи дивовижне про себе, чим вони готові поділитись. Це може бути випадок, подорож або якесь особливе досягнення. Тренер записує їх у робочий лист під назвою «Факти з життя», щоби з цього почати наступне заняття, учасники запам'ятовують людей і події, які з ними відбуваються.

Цікаве ім'я. Попросіть кожного учасника розповісти щось цікаве, кумедне або незнайоме про його/її ім'я, щоб допомогти іншим запам'ятати це ім'я. Якщо ви маєте велику групу, розділіть її на п'ять або шість груп.

Щоб говорити правду. (Для тих учасників, які були разом упродовж певного часу.) У циклічний спосіб кожна особа висловлює чотири твердження про себе, з яких три твердження є правдивими, а одне - неправдивим. Учасники вгадують і занотовують те, що вони вважають невірним твердженням. Після того як усі твердження зроблені, учасники порівнюють свої здогадки.

Знайти п'ять розбіжностей. Попросіть учасників знайти собі партнера. Вони мають роздивитись уважно один одного, потім повернутися навколо і стати спиною до спини. Кожна особа змінює п'ять речей на собі. Потім учасники обертаються та мають здогадатися, що було змінено.

Сьогодні я відчуваю себе схожим... Попросіть в учасників у вашій аудиторії будь-який предмет, який нагадує їм їхнє самовідчуття в даний момент. Нехай назвуть предмет і скажуть, чому саме вони його обрали.

Якби я був футболкою... Попросіть учасників, щоб вони доповнили речення «Якби я був футболкою, я би сказав...».

Сімейні історії. Попросіть учасників представити себе за допомогою короткої історії свого імені або прізвища. Це можуть бути сімейні жарти, прізвиська тощо. Залежно від того, наскільки добре учасники знають один одного, ви можете також запропонувати їм розповісти іншу інформацію про себе. Залежно від розміру групи учасники можуть ділитися своїми історіями в парах, у малих групах, зі всією групою. Підсумуйте це заняття, підкресливши індивідуальність і несхожість кожного, цінність різних речей для кожного, значення сімейних традицій тощо. Ви можете замість сімейних оповідань попросити учасників розповісти про пісню, вірш чи гру, популярні в їхній сім'ї.

Метод «Фейсбук»

Учасникам пропонується заповнити свій «профайл» (альбомна сторінка А4 з питаннями і місцем для особистого фото), який містить наступну інформацію про них: ім'я, прізвище, адресу електронної пошти, професія, девіз, захоплення, область, в якій є експертом. Додатково до цього можна додати 1 2 пункти, пов'язані з темою заняття, наприклад, у формі питання «Що я хотів би дізнатися про особливості дитячого розвитку?» або продовжити висловлювання «Проводити дозвілля разом із дитиною - для мене це...».

Бажано, щоб в учасників до початку заняття були свої фотографії, які приклеюються поруч з інформацією про себе. Якщо фотографій немає, то на місці передбачуваного фото можна намалювати свій автопортрет або символ свого «Я-образу».

Учасники по черзі підходять до карти, маркером відзначають країну (або місто, місцевість), яку вони представляють, і зачитують зміст «профайла». Саму картку вішають за межами карти, прикріплюючи до неї нитку, яку простягають на те місто (регіону, країні), з якої приїхав учасник. Якщо учасники з одного міста, але представляють різні установи, можна намалювати карту міста і місце розташування цих установ.

Метод «4 кута»

Попередньо потрібно підготувати приміщення, щоб в середині був великий простір для вільного переміщення учасників. У кожному з кутів кімнати необхідно повісити по листу кольорового паперу синього, червоного, жовтого і зеленого кольору.

Ведучий пропонує учасникам продовжити фразу (відповісти на питання) за певним алгоритмом. Він зачитує твердження (питання), яке має чотири заданих варіанти продовження (відповіді). При цьому кожен із заданих варіантів відповідає певному кольору (червоному, жовтому, зеленому, синьому), який, в свою чергу, означає один з чотирьох кутів кімнати. Кожен учасник, прослухавши фразу, вибирає один з запропонованих варіантів її продовження і переміщається в відповідний кут. Якщо жоден з чотирьох варіантів не підходить, учасник залишається в центрі кімнати. Таким чином утворюється від однієї до п'яти груп. Далі в кожній групі йде обговорення питання «Чому я вибрав цей варіант продовження фрази?». Бажано, щоб на нього відповів кожен учасник. Цей етап триває кілька хвилин, в залежності від динаміки обговорення в групі (час обговорення можна спочатку обмежити, наприклад три хвилини на запитання). Після обговорення представник від кожної групи озвучує думку всієї групи. Учасники знову повертаються в центр приміщення, і їм озвучується наступне твердження. Виходячи з тимчасового формату даного заняття пропонується зробити від 4 (мin) до 6 (мax) раундів питань. Крім створення сприятливої ​​атмосфери і активізації учасників, даний метод дозволяє почати поступове занурення в зміст теми.

Можливі варіанти деяких питань / тверджень (ведучий пропонує на свій розсуд):

1. Моя улюблена пора року:

• весна - зелений

• літо - червоний

• осінь - жовтий

• зима - синій

2. Мій улюблений час доби:

• ранок - зелений

• день - червоний

• вечір - жовтий

• ніч - синій

3. Найбільше мені подобається вчитися:

• на тренінгу - зелений

• коли сам навчаюсь - червоний

• в бібліотеці - жовтий

• за комп'ютером (використовуючи інтернет) - синій

4. Головне завдання людини, що займається освітньоюдіяльністю:

• давати знання - зелений

• вміти організовувати самостійну роботу учнів- червоний

• давати поради і консультації - жовтий

• створювати умови для отримання практичних умінь і

навичок - синій

5. Моїм улюбленим методом навчання є:

• лекція - зелений

• індивідуальна робота - червоний

• робота в малих групах - жовтий

• навчальні ігри - синій

Ця форма роботи займає небагато часу (до 30 хвилин) і є нескладною для більшості учасників, але активність, виявлена ​​ними на цьому етапі, допомагає формувати мотивований інтерес для подальшої роботи над темою заняття.

Лекція може супроводжуватися медіа-презентацією за основними змістовними блокам теми, яка передбачає знайомство з інформацією, що вимагає додаткових знань. З огляду на те, що це може викликати в учасників складності з розумінням матеріалу лекції, пропонується після кожного з основних змістовних блоків лекції робити «рефлексивні зупинки» (до 5 хвилин) в формі двох питань лектора до групи: «Що з почутого змусило задуматися?», «Що викликає сумніви?». Учасники відповідають дуже коротко і по бажанню, і якщо по ходу їх відповідей висловлюються проблемні судження, що вимагають додаткового коментаря лектора, він не відповідає на них відразу (щоб не втратити час для формату можливої ​​дискусії), а фіксує їх на картках-стікерах і приклеює їх на дошку або на лист фліп-чарту, попередньо розділений на сектори (за кількістю змістовних розділів лекції). Таким чином «рефлексивні паузи» наповняться судженнями, до яких лектор зможе повернутися в кінці лекції і дати свій коментар. Тому при плануванні лекції ведучий повинен відвести на етап підведення підсумків заняття достатньо часу (мin 15 хвилин).