Тарас Шевченко. Назар Стодоля

ДЕЙСТВУЮЩИЕ ЛИЦА Хома Кичатиб, сотник Галя, дочь его Стеха, молодая ключница у Кичатого Назар Стодоля, друг его Гнат Карый, друг его Хозяйка на вечерницах Слепой _кобзарь, жиди-музыканты, молодые козаки и девушки и сваты от чигиринского полковника. Действие происходит в XVII столетии, близ Чигирина, в козацкой слободе,в ночь на рождество христово. АКТ ПЕРВЫЙ Вечер. Внутренность светлицы, богато убранной коврами й бархатом. Встороне стол, покрытый дорогим ковром; кругом скамьи под бархатом,окаймленные золотом. На столе стоят фляги, кубки й разные кушанья; горятвосковые свечи. Стеха убирает стол. Стеха _(отходит от стола)_ __Усе! здається, що все. Стривай лишень, чи не забула чого. Риба,м'ясо, баранина, свинина, ковбаса, вишнiвка, слив'янка, мед, венгерське -усе, усе. Тут i їстiвне, i випити. Коли б лишень гостi. Та що вони такдовго баряться? I надоумило ж сiдоусого у таке свято, коли добрi людитiльки колядують, сподiваться гостей, та й ще яких гостей! Старостiв одтакого ж старого дурня, як i сам. Побачимо, що то з того буде. Не грiтезалiзо не зогнеш. А якби не крився та пораявся б зо мною отак тижнiв задва до свят, то певна уже була б рiч; а то схаменувся на самiсiнькийсвят-вечiр та й ластиться: "I сяка й така, i добра, i розумна ти, Стехо:поможи! Я вже тобi i се i те, i третє й десяте". Побачимо, побачимо, якпопадеться нашому телятi вовка пiймати. _(Помолчав.)_ Не сказавши нi словадочцi, за кого i як хоче вiддати, думає, що наша сестра-коза: поженеш,куди схочеш. Е, нi! стривай лишень, голубчику. "Ублагай її", каже. Та i щотаки той поганий хорунжий? А полковник хоч старий - нехай йому добресниться-так же пан!.. Оце б то вона й стямилася! Iншому дзус, а я-таквiзьмусь. Дiвцi дiвку недовго збить з пантелику, а ще таку, як мояпанночка - i-i! Та вже ж, як кажуть, пiймав не пiймав, а погнаться можна.Тодi, як теє то, вже ж i погуляю!.. А вона поплаче, посумує, а далi йнiчогiсiнько. Та й Назар таки не раз спасибi скаже. _(Из бокових дверей вьiходит_ _Галя.)_ Стеха А що? як прибрано?.. Тим-бо й ба! Галя Що це ти, Стехо, робиш? Хiба у нас сьогоднi гостi, чи що? Стеха Та ще й якi гостi, якби ви знали! Галя Якi ж там гостi i вiдкiля? Стеха Угадайте. Галя Чи не з Чигирина?.. Так?.. Стеха Iз Чигирина, та хто такий? Галя Якi-небудь старшини? Стеха То-то бо й є, що_ _не старшини, i... Галя Та хто ж такий? Може... та нi! сьогоднi не такий день. А менi батюшкаучора i говорив щось таке. Стеха Говорив, та не договорив. А я знаю,- тiльки не скажу. Галя _(обнимая Стеху)_ Стехо, голубочко, ластiвко моя! скажи, не муч мене. Стеха А що дасте? Скажу... Галя Ще сережки, або перстень, або що хочеш подарую, тiльки скажи. Стеха Нiчого не треба; дайте тiльки свiй байбарак надiти сьогоднi навечорницi. Галя Добре, надiвай, та так, щоб батюшка часом не побачив. Стеха Оце ще! Хiба ж я справдi дурна? Слухайте ж. _(Вполголоса.)_ Сьогоднiприйдуть старости. Галя _(в восторге)_ Вiд Назара! вiд Назара! Стеха Та там вже побачите, вiд кого. Галя Хiба ж не вiд Назара, Стехо? Що ж оце мене i справдi лякаєш? Стеха Я вас не лякаю, я тiльки так кажу. Галя Нi, ти щось знаєш, та не хочеш сказати. Стеха _(лукаво)_ Я нiчого не знаю. Де менi, ключницi, вiдати про панськi дiла? Галя Ти смiєшся з мене! Я заплачу, їй-богу, заплачу i батюшцi скажу. Стеха Що ж ви скажете? Галя Що ти мене перелякала... Теперечки не дам байбарака. А що, поживилась? Стеха Оце, якi-бо ви боязкiї Вже i повiрили! Галя Ну, що ж? Вiд Назара? Стеха Та вiд кого ж бiльш? Вже пак не вiд старого Молочая, нашого полковника. Галя Цур йому, який нехороший! Як приїде до нас, то я зараз iз хати втiкаю.Менi навдивовижу, як ще його козаки слухають. Тiльки у його, паскудного, iмови, що про наливку та про вареники. Стеха А хiба ж се й не добре? Галя Звiсно! Козаку, та ще й полковнику!_ _Ось мiй На-зар, мiй чорнобривий,усе про вiйну та про походи, про Наливайка, Остряницю та про сине море,про татар та про турецьку землю. Страшно, страшно, а хороше, так щослухала б не наслухалась його, та все дивилась би в його карi очi. Малодня, мало ночi. Стеха Наслухаєтесь, ще й налюбуєтесь. Опiсля, може, i обридне. Галя О_,_ крий боже! До самої смертi, поки вмру, все дивилась би та слухалайого. Скажи менi, Стехо, чи_ _ти_ _любила коли, чи обнiмала коли козацькийстан високий, що... дрижать руки, млiє серце? А коли цiлуєш... що тодi?__Як се, мабуть, любо! Як_ _се весело! _(В восторге поет й пляшет.)._ Гой, гоя, гоя! Що зо мною, що_ _я? Полюбила козака - Не маю покоя. Я його боялась... Що ж опiсля сталось? На улицi пострiчалась Та й поцiлувалась. А мати уздрiла... Яке тобi дiло! Вiддаваите замiж, Коли надоїла! Стеха Гарно, гарно! А од кого це вивчились? Галя Та од тебе ж. Хiба ти забула, як на улицi, на тiй недiлi, танцювала?Тодi ще батюшки не було дома... Згадала? Стеха Коли се?_ _Оце ще видумали! _(Стучатся в_ _дверь.)_ Галя _(торопливо)_ Ох, лишечко! Хтось iде! _(Убегает.)_ Стеха Хто там? Хома _(за дверью)_ Я, я! Вiдчиняй мерщiй. _(Стеха отворяет дверь. Входит Хома, отряхиеаясь.)_ Хома Що? Не було? Оце ж яка хуртовина! Стеха Кого не було? Хома Кого? Гостей! Стеха Яких гостей? Од пол... Хома Цс!.. еге ж. Стеха Нi, не було. Хома Гляди ж, анiтелень!.. Отець Данило, спасибi, розрiшив. Не забудьтiльки завтра вранцi послать йому вишнiвки. Знаєш? тiєї, що недавнодоливали. Нехай собi п є на здоров'я. Та що се їх нема так довго? Чи не злякались, бува, завiрюхи? А вiтер неначе стиха. Стеха Злякаються вони! Де ж пак! I в горобину нiч приїдуть для такоїпанночки, як наша. Хома Звичайно, звичайно. Стеха Iще пак такий старий... а панночка... Хома Сама ти стара, сороко безхвоста! Стеха Дивись! Зараз i розсердились. Хiба я на вас? Хома Так що ж, що не на мене? Так на мого... ну... полковника. Стеха Е, бач що! А панночка? Чи ви ж з нею говорили? Що вона? Хома А що вона? її дiло таке: що звелять, те й роби. Воно ще молоде, дурне:а твоє дiло навчить її, врозумить, що любов i все таке прочее... дурниця,нiкчемне. Ти вже, думаю, розумiєш? Стеха Та се розумiю, та з якого кiнця почати, не знаю. Вона, бачите, полюбилаНазара так, що й сказать не можна. Ось i сьогоднi менi говорила. "Моли,каже, Стехо, бога, щоб швидше я вийшла замiж за Назара,половину добрасвого вiддам!" Хома А ти й повiрила! Стеха А чому ж i нi? вона така добренька. Хома Дурна ти, дурна! А як же я сам тобi все добро вiддам, тодi що буде? га?Що ти думаєш? _(Ласкает ее.)_ То-то бо i є, дурочка ти безсережна! Стеха Що менi робить, коли я дурочка? Хома А то, що велять. Чуєш? Усе, що в мене є, твоє. Стеха Не треба менi вашого добра; я i без нього була б щаслива, якби ви незабули бiдної Стехи i тодi, коли зробитесь великим паном. Я вас так вiрнолюблю, так вбиваюсь за вами, а ви... _(Притворно грустит.)_ Хома От же i нагадали козi смерть! Знов своє. Сказав, так i зроблю. Стеха Чи мало що люди обiщають, коли їм припаде нужда? Хома Годi не знать що базiкать. Пiди лишень до Галi та поговори з неюхорошенько по-своєму, i коли теє... то завтра i мiж нами онеє. Стеха Казав пан - кожух дам, та й слово його тепле. I я тiльки грiх на душувiзьму. Хома Який тут грiх? Дурниця все_ _те_!_ Стеха Забожiться, що женитесь, тодi, їй-богу, все зроблю! А без мене, кажувам, нiчого не буде, їй-богу! Хома От же їй-богу, далебi! Стеха Женитесь? Хома Еге! Стеха На менi? Хома Як коржа, так коржа! Як спечемо, так i дай Уже ти менi в печiнках сидишз своїми витребеньками. Стеха Якi тут витребеньки? Хома Ну, добре, добре! Тiльки слухай. Треба дiло сконувати так, щоб вона незнала, вiд кого старости а то - чого доброго - усе пiде шкереберть. Стеха Та вже менi не вчиться, як дiлом повернуть. Наговорю такого дива моїйпанночцi - що твiй кобзар. Старий, скажу, чоловiк, як подумаєш, усiм, усiмлучче вiд молодого. Молодий... та що й казать? нiкуди не годиться, а дотого ще докучливий та ревнивий, а старий - тихий-тихий i покiрний. Хома Так, так! О, ти дiвка розумна! Iди ж до Галi, та гляди - гарненькопобалакай з нею. Стеха А потiм чи можна менi буде пiти на вечорницi. Я вже зовсiм упоралась.Пустiть, будьте ласкавi, хоч в послiднiй разочок. Хома У тебе тiльки й на думцi, що вечорницi. О, в. I менi та Мотовилиха! Стеха Мотовилиха? Чи не казала вам вона, стара паплюга, чого? Що ж, що я зкозаками танцюю? А як ви жартуєте з молодицями, так я й нiчого! Хома Iди ж, iди та поклич менi Галю, а затим сама павгодь рушники. Стеха Та вже усе напоготовi. _(Уходит.)_ Хома Злигався я з дияволом... _(Оглядывается.)_ Що ж? Не можна безцього. У такому дiлi як не верти, треба або чорта, або жiнки. _(Немногопомолчав.)_ Чого доброго! Ще, може, й мене обдурить, тодi i оставсянавiки-вiчнi в дурнях. Та нi, лиха матерi! Аби б тiльки ти менi своїмихитрощами помогла породнитися з полковником, а там уже що буде-побачимо.Iш ти, мужичка! Куди кирпу гне! Стривай! _(Продолжительное молчание.)_Думай собi, голубко, та гадай, що... а воно зовсiм не так буде. Закиньтiльки удочку, сама рибка пiде. Шутки-тесть полковника!.. А що далi-сенаше дiло. Аби б через порiг, то ми й за порiг глянем. У яких-небудьЧеркасах, а може, у самому Чигиринi гуляй собi з полковничою булавою! Iслава, i почет, i червiнцi до себе гарбай: все твоє. А пуще всьогочервiнцi, їх люди по духу чують; хоч не показуй, все кланятимуться...Ха-ха-ха! от тобi й сотник! Ще в Братськiм серце моє чуло, що з мене будевеликий пан. Було говорю одно, а роблю друге; за се називали менедвуличним. Дурнi, дурнi! Хiба ж як говорим про огонь, так i лiзти в огонь?Або як про чорнобриву сироту, так i жениться на їй? Брехня! Вiд огняпо-дальш. Женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторах iмлинах, так i будеш чоловiком, а не дурнем. _(Входит Галя.)_ Галя _(весело)_ Добривечiр, батюшка! Де це ви так довго барились? Ви мене кликали, чищо? Хома Та кликав, кликав. _(Осматривает ее.)_ Що ти не всi_ _стрiчкипочiпляла? Та нехай! Поки буде i сих. Послухай. Менi треба поговорити зтобою об важнiм дiлi. Ти знаєш,_ _ми сьогоднi старостiв сподiваємось? Галя Сьогоднiї На первий день празника,- на самiсiньке рiздво? Хома Так що ж? Отець Данило, спасибi, розрiшив. Гляди ж, не пiднеси гарбуза. Галя Як се можна! Хiба вiн дуже старий, чи що? Ось послухайте, якоїнiсенiтницi наговорила менi_ _Стеха_. _Смiх та й годi! Хома А що тобi вона наговорила? Галя Каже, буцiмто старi... та нi, не скажу, далебi не скажу, бо казна-щоїВона й сама не знає, що говорить. Хома Хiба ж не правда? Старий чоловiк кращий молодого. Галя Та й вона те ж казала. Хома А тобi як здається? Галя Як таки можна? То старий, а то молодий. Хома Так, по-твоєму, молодий-краще? Галя Отож пак! Хома Помiркуй лишень гарненько, так i побачиш, що батькова правда, а нетвоя. Ну, що молодий? Хiба те, що чорнi уси? Та й тiльки ж. Не вiк тобiним любуваться: прийде пора - треба подумати об_ _чiм i другiм. Може, колизахочеться почоту, поваження, поклеп нiв. Кому ж се звичайнiше?Полковницi..; се я так примiром говорю... а не якiй-небудь жiнцiхорунжого; бо у його тiльки й худоби, тiльки й добра, що чорний ус. Повiрменi, дочко, на тебе нiхто i дивиться не захоче. Галя Та я й не хочу, щоб на мене другi дивились. Хома Не знать що верзеш ти! Хiба ти думаєш, що не обридне цiлiсiнький вiкдивиться на тебе одну? Хiба ти одна на божiм свiтi? Є й кращi тебе. Того iгляди, що розлюбить. Галя Назар? Мене?_ _О, нi! нi, нiколи на свiтi! Хома Я й не кажу, що воно справдi_ _так буде, а так, наприклад,- щоб титямила, що ми всi на один шталт шитi. Галя О, нi! Не всi! Вiн не такий, вiн не розлюбить. Хома А що ж? Хiба вiн тобi побожився? Галя Атож! Хома А ти й повiрвлаї Галя Я i без божби повiрила б. Хома Дурне ти, дурне! Чи знаєш ти, що хто багацько обiщає, той нiчого недає? Ой, схаменись та послухай батькiвського совiту. Добре, що я вжетакий-що обiщав, те й зроблю. Ну, не дай я тобi приданого, - що тодi, га?Пожалуй, вiн i так тебе вiзьме: мало яких дурнiв нема на свiтi! Та що ж втiм? Подумай, що тодi ти робитимеш? Галя Те, що i всi роблять - заробляла б. Хома А що лучче: чи самiй робити, чи дивитися, як другi на тебе роблять? Галя Як кому. Хома То-то i горе,_ _що ти ще дурне. Я тобi б i багацько дечого сказав, танiколи: того i гляди, що_ _старости на порiг. А чи єсть у тебе рушники? Галя _(весело)_ Є, є! Як я рада! В мене серце не на мiсцi! Чи й вам так весело? Хома Весело, дуже весело. Iди ж та_ _не забудь сказати, що коли прийдутьколядувати, так щоб гнали їх у потилицю. Галя За що ж? Се ж дiло законне! Та воно ж i раз тiльки в году! Хома А старости раз на вiку. Галя Справдi, щоб не помiшали... Ще 6 законної речi не дадуть сповнить. Такпобiжу ж я i скажу, щоб заперли ворота i хвiртку. _(Уходит.)_ Хома _(ходит задумавшись)_ Здається, дiло добре йде. Вона думатиме, що На-зар свата, здуру iсогласиться; старости не промовляться; весiлля можна одкинути аж геть дотого тижня; а через таку годину i нашого брата, мужика, угомониш, щоб небрикався, не то що дiвку. Коли б тiльки який гаспид не принiс того горобцябезперого! Тодi пиши пропало. Наробить бешкету! _(С важностию.)_ Аподумаєш i те: яке йому дiло до Галi? Се ж моя дитина, моє добро,слiдовательно моя вдасть, моя i сила над нею. Я отець, я цар її. Та цурйому, пек! Се дiло ще не таке, щоб об йому довго думати. Не дуже требаплошати, бо береженого бог береже, або_ - _як там ще кажуть - рiвнiшзгладиш, тiснiш ляжеш. Галя _(вбегает в восторге)_ Приїхали, приїхали! Хома _(вздрогнув)_ Оце ж як ти мене злякала! Пiди у свою кiмнаї та прийдеш, як кликну. Галя Чого у кiмнату? Я тут зостанусь, нiхто не побачить. Хома Незвичайно: закон не велить. Галя Ну, так я пiду. _(Уходит.)_ (Хома с важностию садится за стол. За дверью стучат три раза. Входятдва свата с хлебом и, низко кланяясь хозяину,кладут хлеб на стол.) Свати Дай, боже, вечiр добрий, вельможний пане! Хома Добривечiр i вам. _(Дает знак свату. Тот кланяется. Хома шепчет ему наухо и потом првдолжает.)_ Добривечiр, люди добрi! Просимо сiдати; будьтегостями. А вiдкiля се вас бог несе? Чи здалека, чи зблизька? Може, виохотники якi? Може, рибалки або, може, вольнiї козаки? Сват _(тихо покашливает)_ I рибалки, i вольнiї козаки. Ми люди нiмецькiї, iдемо з землiтурецької. Раз дома у нашiй землi випала пороша. Я й кажу товаришу: "Щонам дивиться на погоду? Ходiм лишень шукати звiриного слiду". От i пiшли.Ходили-ходили, нiчого не знайшли. Аж гульк - назустрiч нам iде князь,пiднiма угору плечi i говорить нам такiї речi: "Ей ви, охотники,ловцi-молодцi! Будьте ласкавi, покажiте дружбу. Трапилась менiкуниця-красна дiвиця; не їм, не п'ю i не сплю вiд того часу, а все думаю,як би її достати. Поможiть менi її пiймати; тодi чого душа ваша забажа,усе просiте, усе дам: хоч десять городiв, або тридев'ять кладiв, або чогохочете". Ну, нам того й треба. Пiшли ми по слiдам, по всiм городам, поусiх усюдах, i у Нiмеччину, i у Туреччину; всi царства й государствапройшли, а все куницi не знайшли. От ми i кажемо князю: "Що за диво тазвiрюка? Хiба де кращої нема? Ходiм другої шукати". Так де тобi! Наш князьi слухати не хоче. "Де вже, каже, я не з'їздив, в яких царствах, в якихгосударствах не бував, а такої куницi, сирiч красної дiвицi, не видав".Пiшли ми вп'ять по слiду i якраз у се село зайшли; як його дражнять, незнаємо. Тут вп'ять випала пороша. Ми, ловцi-молодцi, ну слiдить, нуходить; сьогоднi вранцi встали i таки на слiд напали. Певно, що звiр нашпiшов у двiр ваш, а з двору в хату та й сiв у кiмнату; тут i мусимопiймати; тут застряла наша куниця, в вашiй хатi красная дiвиця. Оце жнашому слову кiнець, а ви дайте дiлу вiнець. Пробi, оддайте нашому князюкуницю, вашу красну дiвицю. Кажiть же дiлом, чи оддасте, чи нехай щепiдросте? Хома (притворно с сердцем) Що за напасть така! Вiдкiля се ви бiду таку накликаєте! Галю! чи чуєш?Галю! порай же, будь ласкава, що менi робити з оцими ловцями-молодцями. (Галя вьiходiїт на средину светлицьi, останавлiiвается и, стьiдливопотупив глаза, перебирает пальцами передник.) Хома Бачите ви, ловцi-молодцi, чого ви натворили? Мене старого з дочкоюпристидили!.. Гай-гай! Так ось же що ми зробимо: хлiб святий приймаємо,доброго слова не цураємся, а за те, щоб ви нас не лякали, буцiм мипередержуємо куницю, або красну дiвицю, вас пов'яжемо. Прийшов i наш череддо ладу слово прикладать. Ну, годi ж тобi; дочко, посупившись стояти; чинема в тебе чим сих ловцiв-молодцiв пов'язати? Чуєш-бо, Галю? А може,рушникiв нема? Може, нiчого не придбала? Не вмiла прясти, не вмiла шити-iв'яжи ж чим знаєш,хоч мотузком, коли ще й вiн є.' _(Галя уходит в свою светлицу и немедленно возвра-щается, неся насеребряном блюде два вьiшит__ы__е_ _полотенца й кладет на хлеб,принесенньш сватами; потом подходит к отцу й низко кланяется й целуетруку; потом берет блюдо с полотенцами и подносит сватам - сперва одному,потом другому. Свати, взявши полотенца, кланяются Хоме.)_ Сват Спасибi ж батьковi, що свою дитину рано будив i усякому добру учив.Спасибi й тобi, дiвко, що рано вставала, тонку пряжу пряла, приданепридбала. (Галя берет полотенца й перевязьiваєт через плеча одному й другому,лотом отходит й робко поглядьiвает на двери.) Хома _(к Гале)_ Догадався, догадався! Ти хочеш i князя зв'язати. Нехай завтра обоє йогозв'яжемо. Бач, мабуть, злякався, що не показався. Стривай, попадешся, невтечеш! Сват Вiн i сам прилетить, як зачує, що_ _так похваляєтесь. Хома Ну, поки вже долетить, нам нiчого ждати. Просимо сiдати. Що там є,поїмо; що дадуть, поп'ємо та побалакаємо дещо. А тимчасом ти, Галю, негуляй, в корт меду наливай та гостям пiднеси хлiба-солi, проси з привiтомi з ласкою. (Сватьi чинно садятся за стол. Галя принимает от отца чарку й флягу йподносит старшему свату. Сват не принимает.) Сват Ми вам такої халепи натворили, що боїмося, щоб ви нас не потруїли...Призволяйтесь самi. _(Кланяется.)_ (Галя. посматривая на отца робко й стьiдливо, подносит к губам й подаетсвату.) Сват _(подняв чару)_ Тепера так? Пошли ж, боже,_ _нашим молодим_ _щастя, i багатства, iдоброго_ _здоров'я, щоб i внукiв женити, i правнукiв дождати... _(Свата прер__ы__вает хор колядников под окнами. Все слушают совниманием. Хома с досадою покручивает усьi; Галя весело посматривает наокно. Сват в про-должение колядки повторяет.)_ Гарно колядують нашi козаки! КОЛЯДКА Бачить же бог, бачить творець, Що мир погибає, Архангела Гавриїла В Назарет посилає. Благовiстив в Назаретi - Стала слава у вертепi. О, прекрасний Вихлiєме! Отверзи врата Едема. Хома _(к Гале, с сердцем)_ Я ж тобi наказував, щоб нiкого не пускали! Задумалась, забула! (Входит Назар с молодими козаками.) Назар Дай, боже, вечiр добрий! Помагай-бi вам на все добре! _(Все козаки повторяют то же. Назар, не снимая шапки, в ужасеостанавливается; посматривает то на гостей, то на Галю.)_ _(Все молчат.)_ Хома _(смешавшись)_ Спасибi, спасибi... Милостi просимо. Просимо сiдати, (Молчание продолжается. Галя, ульїбаясь, украдкой поглядьiвает наНазара.) Назар Сядемо, сядемо, аби було де: ми гостi непроханi. Може, помiшали; дак миi пiдемо, вiдкiля прийшли. _(Смотрит на сватов.)_ Так бач, через щополковник послав мене з грамотами в Гуляй-Поле! _(Глядя на Галю.)_ Весело,весело! Наливай швидше горiлки, i я вип'ю за твоє здоров'я! Не лякайся,__не лякайся, наливай. (Галя в ужасе роняет поднос й флягу.) Хома _(в бешенстве)_ Хто смiє знущаться над моєю дочкою? Назар Я! Хiба не бачиш? Я, Назар Стодоля! Той самий, за кого ти вчора обiщаввидать дочку свою, той самий, якого ти знав ще з тiєї пори, як вiн тебевирвав iз-пiд ножа гайдамаки! Згадай iще, що я той самий, хто й самомугетьману не дасть себе на посмiх! Пiзнав? Хома Пiзнав. _(Равнодушно.)_ Що дальш? Галя Хiба ж не ти прислав? Хома Мовчи! Геть собi! Назар (останавливает Галю) Стривай,_ _стiй тут! I тебе_ _обманюють?__ Хома Не обманюю, а так як батько велю. Вона просватана за чигиринськогополковника. Назар _(с презрением)_ Полковника! Учора була моя, сьогоднi полковникова, а завтра чия буде?Чуєш, Галю? Галя _(падая на руки Назара)_ Чую!_ _О_,_ чбм менi не позакладало! Сват Осмiлююсь долежить... Назар Мовчи, поганець, шипотиннику! Хома Вiддай менi дочку мою. (Робко подходит к Назару.) Назар Геть, Юда' Хома (в ужаге) Прохор, Максим, Iван, Стехо! Гей, хто там є? Воз-'" мiть його,харцизяку,-вiн уб'є мене! Назар Нехай бог тебе поб'є, дiтопродавець! _(К Гале.) _Галю! серце моє!Промов менi хоть одне слово: ти не знала - за кого? Скажи: не знала? Галя _(приходит в себя)_ __Не знала, їй-богу, не знала! Назар (к Хоме) __Чи чуєш ти? Хома Не чую; я оглух! Назар _(к гостям)_ Люди добрi, коли ви не оглухли, так послухайте. Вiн мене називав своїмсином, а я його своїм батьком, i вiн се чув тодi, а сьогоднi оглух. Де жйого правда? Чи чесний же_ _вiн чоловiк? Правдивий, га? _(Гости молчат.)_ Гнат (подходит к Назару) Вiн не чоловiк. Кинь його: таке ледащо не стоїть путнього слова! (Берет его за руку.) Назар Стривай! Нi,_ _вiн чоловiк, вiн називав_ _мене сииом_. __(К. Хоме.)_Правда? Хома Не тобi вчити, як менi кого називати. Я її батько, а не твiй: так умоїй волi оддать її за кого схочу. Назар А як же вона не захоче, тодi що? Хома Я заставлю. Назар Чи можна ж кого заставить утопиться або повiситься? Хiба ти бог, щомаєш силу чудеса творить Хiба ти диявол, коли ти не маєш жалю до рiдноїсвоєї дитини? Ти бачиш, у неї є серце, i їй замiсть його кладеш каменюку.Слухай: i ти ж колись був молодим, i ти ж мав коли-небудь радiсть i горе.Скажи, що чуло, що казало твоє серце, коли тобою кепкували? Хома _ _ Го-во-ри! Назар _(в иєступлении)_ Так ти глузуєш надо мною! Хiба я не стопчу тебе, як жабу? Брехун? _(Быстро подходит к нему_ _и хватает его за горло.)_ Галя _(схватив руку Назара)_ Що ти робиш? Убий мене, на, рiж. (Назар молча опускает руки.) Хома _(подбегает к сватам)_ Ви бачили? Хотiв мене задушити! (Свати молчат.) Гнат _(к Назару)_ Ми не так розплатимося iншим часом. Ходiм з сього базару. Назар Не пiду! Мене вiдсiль ноги не винесуть. Гнат Ну, так торгуйсь. Може, дешевше уступлять. Галя Боже мiй, боже мiй! Вони знущаються надо мною! Хома Не_ _знущаються, а торгуються. Гнат Годi, брате; ходiм: ми опiзнились. Назар Стривай, не опiзнились. _(Подходит к Хоме)._ Прости мене, я згарячузабувся. Ти добрий чоловiк. Прости або зарiж мене, тiльки не кажи, що вонане моя, не кажи! Дивись: я гетьману нiколи не кланявсь. _(Падает наколени.)_ Для спасенiя своєї душi, коли у тебе у серцi є бог, для угодивсiх святих, коли ти вiруєш у кого, для спасенiя твоєї дитини, коли вонатобi мила, зглянься на мене! Нехай старости з своїм хлiбом вдуть додому.Христом-богом молю, не занапасти її, бiдної! Кращої її нема; за що тихочеш_ _її убити? На голову мою! Возьми її, розбий обухом - не треба менiїї: тiльки дай дочцi своїй ще пожити на свiтi, не заїдай її вiку, вона невинувата! (Хома дрожа посматривает на гостей.) Гнат _(бистро подбегает к Назару)_ Кого ти просиш? Кому кланяєшся? Перед ким падаєш? Я на тебе пiсля сьогой дивиться не хочу: прощай!.. Кланяється дияволу! Вiн тебе кип'ячою смолою напоїть! (Хочет идти.) Назар _(удерживает_ _его)_ Постiй, дай ще слово скажу. Галя _(обнимая ноги отца)_ Ви покiйнiй матерi, як вона умирала, бiля домовини обiщали мене видатьза Назара. Що ж ви робите? Чим я вас прогнiвила? За що мене хочете убить?Хiба ж я не дочка ваша? (Заливается слезами.) Назар Камiнь! Залiзо! Ти огню хочеш! Буде огонь, буде! Для тебе все пекловизову... ти жди мене. _(Гале.) _Бiдна, бiдна! В тебе нема батька, в тебекат єсть, а не батько! Бiдненька, серденько моє, пташечко моя безприютна!_(Целует ее.)_ А я ще бiднiший тебе: у мене й ката нема, нiкому iзарiзати! Прощай, моє серце, прощай! Не забаримось побачиться. (Галя безмолвная падает на руки Назара. Он целует:Хома силится вирватьее. Назар отталкивает_ _его и снова целует Галю.) Назар _(к сватам)_ Розкажiть полковнику, що бачили i що чули. Скажiть, що його молода приваших очах цiлувалась зо мною. _(Галя обнимает его й целует.)_ Бачите,бачите! Прощай же, моє серце, моя голубочко! _(Целуеу ее.) _Я знаю, щоменi робить. Я знайду правду. Прощай! Вернусь, сподiвайся. (Галя падает без чувств. Назар, закрьiв лицо руками, удаляется. Гнат йкозаки за ним. Хома и свати подбегают к Гале.) АКТ ВТОРОЙ Внутренность простой хати, опрятно убранной. На столе горят свечи.Хозяйка прибирает около печки. Хозяйка Господи, господи! Як подумаєш, коли ще_ _ми дiвували, зачуєш де-небудьвечорницi, так аж тини трiщать; а тепер... От скоро i третi пiвнiзаспiвають, а вечорницi ще й не зачинались. Нехай воно хоч i свято, звiсно- колядують, а все-таки час би. Нi, що не кажи, а свiт перемiнився. Хотьби i запорожцi... Ну, якi вони запорожцi? Тьфу на їх хисгь, та й годi! Читакi були попереду? Як налетять було з своєї Сiчi, так що твоїорли-соколи! Було як схопить тебе котрий, так до землi не допустить, так iносить... Ой-ой-ой! Куди то все дiвалось?.. _(Покачавши грустно головой,_ _поет.)_ Зоря з мiсяцем над долиною Пострiчалася; Дожидалася до бiлої_ _зорi, Не дiждалася; Я додому прийшла, гiрко плакала, Не молилася, - Нерозумная, неутiшная, Положилася, Ой не спала ж я, все верзлась менi Нiчка темная I вишневий сад, очi карiї, Брови чорнiї. На зорi-зорi я проч'нулася I сказала так: За Дунай-рiку чорнобривий твiй На гнiдiм конi Полетiв орлом!.. Я все плакала, Все смiялася. I додому козаки, з-за Дунай-рiки, Заверталися. Не вернувся мiй... молодi_ _лiта За що трачу я? Зоря_ _з мiсяцем пострiчалася - I заплачу я. Точнiсiнько моя доля! Неначе сю пiсню про мене зложили. Де мої молодiлiта I слiду нема, мов поверх води поплили. _(Помолчав.)_ Що ж се справдiнiхто не йде? А вже менi ся навiжена Стеха! Пiшла за дiвками та десь iзастряла з козаками. I звела ж їх нечиста мати докупи! Нехай би сейКичатий був парубок, а то ж уже старий чоловiк... Не взяв би вiн собi включницi не молоду, а розумну, вiрну, дотепну до всякого дiла тастареньку! А то... як та дзига, так i снує. Як то вiн дочку свою щепристроїть? Бач, у полковницi лiзе! Чи довго ж то вона буде любуватисяйого лисиною замiсть ясного мiсяця? Ох, ох! старi, старi! Сидiть би вамтiлько на печi та жувать калачi; так нi, давай їм жiнку, та ще молоду. Якже пак, чи не так!.. От Стодоля молодець! Я його знаю, вiн протопче стежкучерез полковничий садок. Та й дурний би був, коли б не протоптав. Про себескажу, що... теє... хтось iде!.. Зараз, зараз! Насилу! _(Отворяет дверь.) (Входят Назар й Игнат.)_ Хозяйка Свят, свят, свят! Вiдкiля се, якою дорогою, яким вiтром, яким шляхомзанесло вас у мою хату? Гнат Не питайся, голубко, стара будеш, хоч се, признаться, i не присталотвоїй пицi. Чого ж ти так насупилась? Хозяйка Сiдайте, будьте ласкавi, сiдайте! Гнат Ну, годi ж, не сердься. Мало чого з язика не спливе! Невже требапереймать, що поверх води пливе! У тебе сьогоднi вечорницi? Хозяйка Хiба ж нашi вечорницi для вас? Ви так тiлько прийшли - посмiяться. Гнат Так таки i посмiємося, коли буде весело. Хозяйка _(глядя на Назара)_ Буде весело, та не всiм. Гнат Ну, се вже опiсля побачимо. А поки - ке нам чого-небудь такого, длячого чарки роблять, та й зубам пошукай роботи. Проклятий скряга iповечеряти не дав. Ну, чого ж ти рот роззявила? Мерщiй! Хозяйка Зараз. _(Отходя.)_ Бiдненький Назар! _(Достает с полки флягу с вином й закуску й ставит на стол.) (Назарпечально смотрит на Игната.)_ Гнат _(к хозяйке)_ Тепер же знаєш що? Вiзьми мiтлу та мети, виясни хорошенько мiсяць: бач,як насупило! А_ _ми тимчасом побалакаєм, що треба. Хозяйка Що се, бог з вами! Хiба я вiдьма? Гнат Я так,.навмання сказав. Заткни пальцi в уха. Чи второпала? Хозяйка А!.. ви хочете нишком побалакати. Добре, я пiду по Стеху. _(Надевает свиту й уходит.)_ Гнат _(посмотрев ей вслед)_ Пiшла. Ну, що ж дивишся на мене, мов_ _не пiзнаєш? Назар Тепер би й рiдного батька не пiзнав. Гнат Розумнi люди усе так роблять: i в хоромах, як у хатi мужик. _(Наливаетрюмку й подносит)_ Не хочеш? Як хочеш! А я совiтував би чарочку-другуАдамових слiзок, як казав було отець економ. Не забув Братський монастир? Назар Нi, скажи лучче, нащо ти мене повiв сюди? Гнат На_ _те, щоб побалакати з тобою,_ _як з козаком, а з бабою. За козацькуволю i розум! _(Выпивает)_ Назар Щасливий ти чоловiк! Гнат Ти щасливiший мене. Назар О, якби ти посидiв у моїй шкурi! Ходiм, Гнате, менi тут душно. Гнат Стривай, ще рано. Подивимся, як люди добрi веселяться, та посовiтуємся,куди йти. Назар Менi одно, куди не поведеш. Гнат Ти вп'ять баба. Чи пристали ж козаку такi речi? Назар Гiрко_ _менi, Гнате! Ти смiєшся, а в мене печiнки верне_._ Хiба ж моєгоре смiшить тебе? Гнат Смiшить. Назар А я думав-ти добрий_ _чоловiк_._ Гнат А я думав - ти козак, а ти, бачу, баба Ну, скажи менi, чого ти дурiєш?Де твiй розум? Чи стоїть же жiнка, хоч би вона була дочка нiмецькогоцезаря, чи стоїть вона такого дорогого добра, як чоловiчий розум? Назар Стоїть. Гнат Брехня! Ти знаєш, в яку цiну поставив цар Соломон золотий плуг? Вiнкаже, що при нуждi шматок хлiба дорожче золота. А я скажу: чарка горiлкикозаку милiша усiх жiнок на свiтi. Назар Ти мене, Гнате, морочиш, а менi тепер треба щирого друга. Гнат Добре. Я вiн i єсть, бо кажу правду. А коли хочеш, то й брехать почнудля тебе. Все, що хочеш. Назар Не смiйся, а дiлом кажи, що робить менi. Тобi можна i говорить, iдумать. Гнат Ось що. Перш усього випий горiлки. Вона i без мене наведе тебе нарозум. _(Наливает рюмку.)_ Чи не забув ще ти, як розумно розсуждалатинський вiрш-ник...6 як пак його... ну той, за якого мене в Братствiвипарили рiзками, як отець ректор пiймав у мене за халявою його мудрiвiршi. Вiн каже: "Дурниця все, опрiч горiлки, а iнодi i жiнка пiд руку".Оце так! _(Выпивает.)_ Назар _(презрительно)_ Бiдний ти, сердешний чоловiк! Я думав, що в тебе хоч крихта є добра, ав тебе нема й того, що має й скотина. О, якби ти змiг заглянуть сюди_(указьiвает на сердце),_ куди сам бог не загляда! Та нi! Може, ти тiлькиморочиш мене; може, ти тiльки так кажеш. Друг ти мiй добрий, вiрний мiй,ти ж таки плакав коли-небудь: плач зо мною тепер; хоч прикинься, та плач.Не муч мене: в мене вiд горя серце рветься! Нехай вже тi смiються, щоживуть у пеклi: їм любо;а ти ж таки чоловiк. _(_С _участием смотрит на него.)_ Гнат Так, я чоловiк; а ти й справдi баба, ще раз тобi скажу: казна за чимвбиваєшся. Назар Нема у тебе серця, камiнь ти! Гнат Як хочеш, так i думай, а я нещаснiший од тебе, нещаснiший од твоєїсобаки: вона лащиться до тебе, а ти її кохаєш; а я?.. I я, дурний, колисьлюбив i к гадинам жiнкам ласкався, ридав гарячими сльозами, рад був iжизнь оддать за них... I що iз того? Чи хочеш знати? Назар Не треба, не хочу, не говори! У тебе нема бога в серцi. Гнат А був колись, та мохом серце обросло, як той гнилий нiкчемний пеньдубовий. Прийде i твоя пора, все згадаєш. _(Ласково.)_ Годi ж тобi, годi!Не дивись так хмарно: далебi не полегша. Дурниця все: i товариство, iлюбов,- цур їм! нема їх на свiтi! Однi дурнi i дiти вiрять латинськимвiршам. А лучче поговорим о долi, а тимчасом налетять сороки чорнобровi,вип'єм, пожартуєм, i вiр менi - вся дур iз голови вилетить. Я се знаю:мене лихо навчило. Назар _(вставая из-за стола)_ Та i я iзвiдав горе, та нiчому не навчився; тебе ж не хочу слухать: тизлiший диявола. _(Хочет итти.)_ Гнат Куди ж ти? Назар З тобою холодно, пiду у пекло погрiться. Гнат Стривай, ти сам не знайдеш. Я шлях тобi покажу. Назар Найду й сам. Гнат _(удерживает его)_ Ти i справдi хочеш iти? Скажений, ти з глузду з'їхав! Назар Я нiкому не дам себе в обиду ї дурного совiту не послухаю. Пусти мене. Гнат Насилу прочунявся. Та куди ж ти, навiжений? Назар _(вспыльчиво)_ Мовчи, а то тут тобi i амiнь. Гнат _(не вьiпуская руки Назара)_ Так i я зумiю, та що потiм? З холодним мертвецем у домовину? Назар Хоть до чорта у пекло! Пусти мене, я пiду у Чигирин до полковника. Гнат Чого? Назар Уб'ю його! Гнат А як не вб'єш, тодi що? Чи не мусиш ублагать його вiдкинуться вiд Галi?га? Назар Так чи не_ _так, а я пiду. Гнат До диявола в гостi! Чи не лучче ж, замiсть пузатого полковника, обнятитонкий та гнучкий стан Галi? Не хмурся та послухай, та роби так, як я тобiскажу, бо ти сьогоднi нiчого путнього не видумаєш. Назар Що дальше? Гнат _(осматриваясь)_ Чи глухi тут стiни? _(Вполголоса.)_ Украдьмо Галю, от i все. Чи добре? Назар _(чемного помолчав, жмет руку Гната)_ Прости мене..., Гнат Ну, що ще? Назар Ти певний друг! Гнат Ну, об сьому послi. Кажи, так чи не так? Назар Так! Я ввесь твiй: говори,_ _приказуй. Гнат Слухай же. Вона, звiсно, виходила до тебе коли-небудь пiзно вечором усадок, хоть, може, й не одна? Назар З ключницею. Гнат Суща коханка! Чи не завалявсь у тебе в кишенi який червiнець? Назар Два. Гнат Ще лучче. Се ж буде ключницi на сережки, а плахту на словах обiщай.Тiльки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала, бо жiнки наголо всiцокотухи: не для їх вигадано слово мовчати; до того ще й дорожчезапросить. Назар Нiчого не пожалую, усе вiддам,_ _що в мене е. Де тiльки ключницюпобачу? Гнат Вона буде тут. Адже ти чув, як ласка хазяйка Стеху за те, що довгобариться? Гляди ж, зробиш тут усе як треба, а я дожидатиму вас крiй староїкорчми. з тройкою добрих вороних. Знаєш, за садком, на старiй дорозi? Назар Знаю. Гнат Сю корчму i днем люди, хрестячись, обходять, а вночi нiхто не посмiє;так кращого мiсця нiчого й шукати; тiльки порайтесь моторнiш. Назар А як вона не захоче,- що тодi? Гнат Хто? Ключниця чи... Назар Та й та,_ _й друга. Гнат Захочуть обидвi, тiльки ти зумiй согласити. Ключниця за червiнця пiдеколядувать хоть до самого сатани; а Галя в однiй сорочцi пiде за тобою накрай свiту; а як се дуже далеко, так ти спровадь її на Запорожжя, а там iсам гетьман не бiльший од чабана. Адже ти не виписувавсь iз запорожцiв? Назар Нi. Гнат Так якого ж злидня ще хотiть? А хто пак у_ _тебе_ _курiнним отаманом? Назар Сокорина. Гнат Знаю! О, голiнний, завзятий чоловiк! В кiрцi води диявола утопить, не__то що в Днiпрi. А! здається, хтось iде. Назар О_,_ якби твоє, брате, слово та богу в уха! Гнат Нема нiчого на свiтi легше: тiльки повеселiй, будь козаком. Мовчи._(Громко.)_ Ну, вип'ємо ж чарочку за шинкарочку. _(Пьют.)_ Хозяйка Як же я утомилась! Насилу найшла її, прокляту Стеху! Гнат А що, змахнула пил з мiсяця? Хозяйка Смiйтесь, а воно i справдi погода утихомирилась. Гнат Оце ж тобi за труди. _(Подает чарку.)_ Хозяйка Цур йому, як я втомилась!.. Нi, спасибi, не пiд силу... Хiба вже длявас. _(Пробует понемножку. Гнат знаками просит. Она, в притворстве усилийй кривлячий, вьiпивает, а остальньїе капли хлещет в потолок.) _Щоб ворогимовчали й сусiди не знали! _(Отдает чарку.)_ Гнат _(подносит Назару; тот отказьiвается знаком)_ Не хочеш - як хочеш. А менi здається, що i на свiтi нема такого горя,якого б не можна було утопити в чарцi горiлки. Чарка, друга - i чорта уводу. Так, Катерино? Хозяйка Як кому iншому, то й кварта не поможе. Гнат _(Назару)_ А ти справдi не будеш пить? Назар Не буду. Гнат Вольному воля, а спасеному рай. За твоє здоров'я! _(Выпивает.)_Праведно спiвається в тiй пiiнi, що каже: коли б мужику не жiнка, не знавби вiн скуки, коли б не горiлка, де дiвать би муки? Так у горiлку її,прокляту, у горiлку! Розумний чоловiк тебе видумав, так! _(К Назару.)_ Тана тебе бридко й дивиться. Ну, ще ж одну та й годi вже. _(Наливает.)_ Чиїтямки тобi, як ми втiкали з Братського на Запорожжя та на дорозi зустрiлиодну чорнобривеньку i ти чуiь-чуть був не промiняв запорозької волi на__її чорнi брови? Бач, ти забув; а я так все запрошедше знаю, та й що буде,одгадаю. Стеха _(вбегает второпях)_ Ох, моя матiнко, як утомилась! Шуточки? Оббiгала усi усюди!_(Осматриваясь.)_ Ах, боже мiй! я i не бачу. Добривечiр вам! От вже й недумала, й не пдала! Спасибi, спасибi! Не погнушались наших слобiдськихвечорниць. Так уже й не здивуйте: у нас_ _усе абияк, не те, що у вас уЧигиринi. Гнат Та у вас ще краще. Стеха Годi-бо вам смiяться. Хозяйка Чи прийде ж хто? Стеха Як же? Усi прийдуть. _(Гнат берет за руку хозяйку й отводит в сторону. Назар встает из-застола и подходит к Стехе.)_ Гнат _(к хозяйке)_ У мене щось голова розболiлась; пiду подивлюсь, який мiсяць. Чуєш? Апро кобзаря, мабуть, i забули. Збiгай лишень. Без його i гульня не гульня. Хозяйка Стехо! Ти звала Кирика? Стеха Моя матiночко! I забула. Я зараз збiгаю. Гнат Вп'ять де-небудь застрянеш.,. Збiгай лучче сама. Хозяйка Добре. _(Хозяйка й Гнат уходят.)_ Назар _(берет за руку Стеху)_ У мене є просьба до тебе, Стехо. Стеха Знаю, знаю, яка просьба: сказать панночцi, щоб вийшла до вас, як панзасне. Та тепер тiльки не те вже, що перше було. Адже ви самi знаєте, щонезабаром зробилось. Назар Се не помiшає; менi тiльки одно словечко сказати. _(Дает ей червонец.)_На тобi; ще й плахта буде, коли услужиш. Стеха _(принимает червонец)_ Не придумаю, як би се зробити. Лиха година те, що старий цiлiсiньку нiчочей не заплющить. Сердешна панночка! А як я плакала, як просила! Нi,таки_ _на_ _своєму поставив старий сатана. Назар Так ти зробиш? Дожидати? Стеха Зроблю, зроблю, тiльки... Назар Не бiйсь! Бiльш копи лиха не буде. А коли хочеш, так i ти з нами. Нулишень, чкурнем. Стеха Куди з вами? Назар Туди, де лучче жити, де будеш ти панiєю, а не ключницею: чи второпала? Стеха Глядiть, чи не дурите ви мене? I справдi думають, що як вони багатi,так усе i їх. Гнат _(за сценой)_ Катре, Катре! А погляди, що се на мiсяцi? Голос хозяйки Хiба не знаєте? Брат брата на вила пiдняв. Гнат Як же се? Далебi, я не чув. Хозяйка Нехай у хатi розкажу, я змерзла._ _ (В продолжение зтого разговора Назар об'ьясняется со Стехой знаками йшопотом. Стеха делает утверди-тельний знак, и отходит. Входят Гнат йхозяйка.) Стеха А хiба ж ви сього не знаєте? Гнат Або забув, або i зовсiм не знав; не, згадаю. Стеха Так ось бачите, як воно. Як Христа дочитались, старший брат наВеликдень, коли ще добрi люди на утренi стояли, пiшов пiдкинуть воламсiна, та замiсть сiна проткнув вилами свого меншого брата: так їх бог такi поставив укупцi на мiсяцi, на вид усьому хрещеному миру, щоб бачили, щоi скотинi грiх їсти у такий великий празник, поки пасок не посвятять, а нето шо людям. Хозяйка _(насмешливо)_ Ач як мудро прочитала! Гнат Чудо-не дiвка! Розумна i красива. _(Обнимает Стеху.)_ Стеха _(притворно)_ Що се, якi справдi безстиднi оцi городськi козаки! Усе б їм знущатьсянад нами та й тiльки. _(Гнат це-лует ее)._ Ну! от iще видумали що! Неначесе звичайно! Пустiть, далебi закричу. _(С шумом входят козаки й девушки.)_ В толпе Ай да Стеха! От моторна, i тут успiла. А старий Кичатий!.. Стеха _(вырываясь)_ Ну, що? Поживились? Не бiйсь, таки не довелось поцiлувати. Хто тамгорло дере, що успiла? Вони тiльки так, нiчого не зробили. Гнат _(к козакам)_ Ну, хто у вас отаман? Чи єсть музики? Голоса I кобзар i музики Гнат А останнє: випить i закусити? Голоса Як без сього? Усе є. Гнат А, та й бравiї ж молодцi! Що твої чигиринцiї _(К девушкам.)_ Котора жiз вас пiде зо мною танцювати? Голоса Пропустiть, пропустiть - музяки йдуть. _(Входят музикантьi-жиды. Впереди слепой старик с кобзою. Девушки йкозаки в беспорядке расступают-ся. В продолжение суматохи Назарразговариваеi с Гнатом.)_ Гнат Будь-бо веселiший, не показуй виду. Стеха_ _зумiє_ _одкараскаться одних, тiльки нам з тобою треба попереду утiкати. Я, пожалуй, хоч i заразпiду, а ти зостанься тут поки - так, для виду. Та чуєш: не дуже довгоженихайся, а мерщiй в корчму: я там буду. Назар Добре, тiльки i ти проворнiше. Гнат За мене не бiйсь Дивись, старiї знакомiй! Кузьма, яким се побитом тутопинились? Один _ _ из козаков З хуторiв до церкви, а вечорницi по духу чуємо. Гнат Мододцi?_ _А ви, жидова, як сюди зайшли? Жид А так, шляхом. У Чигиринi нема заробiтку, а_ _ми_ _прочули що у панаКичатого весiлля буде, так i ири-йшли сюди. Гнат _(в сторону)_ Жидiвське ухо! _(Громко.)_ А нуте ж! Учистьте запорозького козачка._(К, козакам.)_ А з вас хто бойчiший? Удар, я подивлюсь, чи так, як у насбувало на Запорожжi! _(Тихо Назару.)_ Годi, не дурiй. Я ж кажу, усе будедобре. Назар Чи буде, чи нi, тiльки здiлай милость, не бався тут, iди швидше. Гнат Поспiємо ще з козами на торг. Не показуйся, будь паскав, таким сумним:все зiпсуєш. Подивимся козачка та й годi. _(Удаляются в глубину и разговаривают между собою. Музыканти заиграли.__Один козак в__ы__скакивает из толпы и пляшет козачок. Гнат й Назарлюбуются.)_ Гнат Ай да молодець! От жвавий! Що твiй запорожець! _(Танец кончается.)_ Ну,веселiтеся ж, люди добрi, гуляйте, хлопцi, а нам уже годi, пора їхать: доЧигирина не близько, а до свiту треба буть там. Прощайте, козаки?Прощайте, дiвчата! Прощай, хазяйко! А де ж та... Кичатого? _(Стехапрячется между козаками. Гнат. поймав ее, целует.)_ Прощай, сердечко моє,моя розумниця, моя красавиця! Прощай! Стеха _(вирываясь)_ Ай-ай-ай! Закричу, їй же то богу, закричу. (Назар и Гнат уходят. Хозяйка провожает их.) Стеха _(охорашиваясь)_ Що за народ такий сi козаки! Усе б їм цiлуваться. Неначе й домоглось._(К. хозяйке.)_ Тiтко, тiтко! А нумо ми з тобою. _(Пляшет й поет.)_ Через гору пiду, Скриюсь за горою... На бiду, Де пiду, Козаки за мною. Той почне говорить, Той сережки сулить, Кого знаю, Привiтаю, Хто сережки дарить. Ох, сережки мої, Мої золотiї! Сердiтеся, Дивiтеся, Вороги лихiї! Хозяйка _(вырываясь)_ Ох, мої зозуленьки! По старостi лiт менi б i не подоб ало. _(Стеха между тем шалит с козаками, хватая за руку молодого козака, й,вертясь, приплясьiвает.)_ Хозяйка Оце яка жартовлива! Та перестанеш ти чи нi? Стеха _(пляшет й поет)_ Тра-ла-ла, тра-ла-ла, На базарi була, Черевички купила, Три червiнцi дала, А четвертий пропила I музику найняла. Що ж ви, родимець би вас вбив! тiльки дурно грошi берете? Кусок би вамсала, а не грошей. _(В толпе хохот.)_ А де ж наш Кирик? Сюди його! Вiнодин лучче усiх цих голодранцiв. _(Вьiходит кобзарь.)_ Ось вiн, мiйголубчик. Ну лишень, яку-небудь пiсеньку з приговорками абоказочку-страховиночку, щоб цiлу нiч не заснулось. Кобзарь Добре, добре. Хочеш казочку, хочеш пiсеньку, що любиш. Голоса Казку! Казку! Другие Нi, пiсню, та таку, щоб жижки затрусились. Ми ще не танцювали. Первые голоса _(и с ними Стеха паче всех)_ __Натанцюєтесь iще, поки до третiх. Стеха До пiвнiв ще не трохи. Казку! _(К хозяйке.)_ Казку, тiтко? Хозяйка Звiсно, казку, поки ще не так пiзно; а опiсля i слухать страшно буде. Кобзарь Коли казку, так казку; менi все одно. В толпе Перещебетала-таки цокотуха. Другой голос Ач яка! Стеха А що, га? Таки перещебетала! _(Кобзарь садится на скамейку. Кругом него с шумом и хохотом толпятся вбеспорядке козаки и девушки.)_ Стеха _(подносит кобзарю рюмку вина)_ Випий, дiдусю, для смiлостi. Кобзарь _(випивши)_ Спасибi тобi, дiвко! _(Прокашлявшись.)_ Слухать -що їсти, в горшку небовтати, усiв не марати, слов не пропускать, другим не мiшать. _(Обший легкий шопот й смех.)_ Стеха Послухаю, послухаю, чи єсть же така страховина, щоб я злякалась. Голос Чуєш ти? Коли не будеш мовчать, так геть собi. Другой А то виженем. Стеха А хто б посмiвi Сотник вас усiх перевiшає. Голос Дзус йому, мурому! Гляди, щоб на однiй осичинi не повiсили тебе зсотником. Хозяйка Та замовчiть же, бога ради! _(К. кобзарю.)_ Кажи, дiдусю, кажи; їх непереслухаєш. Кобзарь _(прокашлявшись)_ У венгерськiй сторонi, у цесарцiв, за шляхетською землею, стоїть горависока; а в тiй горi нора глибока;в норi сидить не звiр, не птиця - турецька цариця. Сидить вона сто тисяч лiт, не молодiє, не старiє, а тiлько дедалi злiє; їсть вона од схiд до захiд сонця - не хлiб печений, не курей i не яку-небудь людську страву,а трощить маленьких дiтей за те, що коли ще вона була у Туреччинi важкою,так їй сказав армен-ський знахар, що вона родить дочку i дочка та буде, як пiдросте, в тисячу раз краще її. От вона, справдi, як родила дочку, так зараз i з'їла її, та з того часу сидить у норi i, невгаваючи, усе їсть дiтей; не розбира, хоть хрещенi вони, а хоть нехрещенi, їсть усiх, їсть тобi всiх та й годi,- i дiвчаток i хлопчикiв... Стеха _(быстро)_ I хлопчикiв! Ах, вона триклята баба! Щастя її, що я не знаю тiєї гори. Голос А що б ти зробила? Стеха Що? Задушила б. Голос Куди тобi, погане! Другой Ти й за дверi сама боїшся вийти. Стеха Хто, я? В толпе Та не мiшай же слухать! Не хто ж бiльш, ти! Стеха Я боюсь? Хочеш, зараз пiду на гробовище? А коли хочете, так у старукорчму, що_ _на старому шляху. В толпе Прудка дуже! За порiг не вийдеш, умреш. Стеха Я вмру! Що ставиш? В толпе Мої музиканти на всю; а ти?. Стеха Пiввiдра слив'янки, три куски сала i паляниця. В толпе Добре! Тiльки щоб, знаєш, слив'янка була з панського льоху. Стеха Та вже де не вiзьму, до сього вам дiла нема, а поставлю. Де мiйбайбарак? _(Надевает верхнєє платье.) _Гляди ж, не цурайся слова._(Кобзарю.)_ Як я вернусь, так тодi докажеш, дiдусю; а то я i не хочу. _(Уходит.)_ Кобзарь Добре. В толпе А щоб повiрили, так принеси цеглинку або кахлю з груби, або що хочеш,тiльки з корчми. Стеха _(за сценою)_ Добре, добре. Голоса От дiвка голiнна, так так! Другой Чуприну їй та уси, тодi хоч у пекло... Третий Так подумають, що козак. Хозяйка Вже козир-дiвка, не вам рiвня. Отже й пiде:.тодi плати. Голос Або слив'янку пий, а салом i паляницею закусуй. Хозяйка Побачим, побачим, чия вiзьме. Чого сидiти? Щоб не даром музикамплатить, ну лиш потанцюєм лучче. Ану, вдарте, та не по-жидiвський, апо-нашому. (Толпа в беспорядке расступается. Козак с девушкою выходит танцовать.Музыканты заиграли, и пляска началась. Занавес тихо опускается.) _АКТ ТРЕТИЙ_ Внутренность развалин корчмьi. Стени без гiотолка и несколько уцелевшихстропил. Все занесено снегом и освещено луною. Несколько минут молчания.Вдали сльїшна песня, потом ближе, ближе, й является Стеха, робко припевая:"Ох, сережки!.." Она останавливается у развалившейся печи й с робостиюосматривается кругом. Стеха Як страшно! Де ж вони? I коней теж не видно; Чи не махнули вони собi?То-то буде добре! За два червiнцi продать своє щастя... _(Осматриваетследьi.) _Нi, опрiч моїх, нiчиїх не видко слiдiв... Що, як вони обманилита другим шляхом?.. От тобi й сотничка! Побiжу мерщiй додому, чи неподiялось чого там. Розкажуть, що я помогла,- тодi усе пропало. (Поспешно возвращается.) (Навстречу ей Назар несет на руках Галю.) Стеха. Се ви? А тут так страшно... Чи не случилось чого? Назар (опустив Галю) Нiчого не бiйсь. А конi тут? Стеха Нi, я не бачила. Назар Збiгай подивись, i як нема, то бiжи мерщiй у слободу, чи не зустрiнешна дорозi. Галя Стехо!_ _Чому ж ти не йдеш?_ _Бiжи ж скорiш: батюшка прокинеться?Бiжи-бо! Стеха Зараз, моя панночко; для вас на край свiту полечу. (Поспешно выламывает из печи изразец.) Галя Що ти робиш? Стеха Зараз. Се од вовкiв. (Быстро удаляется.) Галя Ходiм на дорогу: менi тут страшно. Назар Не можна, моє серденько: там побачать, а сюди нiхто_ _не ввiйде. Галя (грустно) Ну, роби як знаєш, а я... я все зробила... Боже' На зорi прокинетьсябатюшка... Ох, Назаре, Назаре! що я наробила! Назар Лучче нiчого, не можна було зробить. Галя Батюшка мене проклене. Назар Себе нехай проклинає... Ти змерзла, моя кришечко? Вiзьми мою кирею._(Снимает плащ и расстилает по снегу.)_ Спочинь, моє серденько; покладисвої нiженьки у мою шапку. _(Галя садится на плащ. Назар вкладывает ееноги в свою шапку.)_ Отак теплiш _(целует ее),_ теплiш, моє серденятко. Галя О_,_ мiй голубчику, мiй сокiл ясний! Як менi тепло, як менi весело!..Тiльки я боюсь: батюшка мiй такий сердитий. Назар Не бiйсь, моя пташечко, нiчого, поки я з тобою. Не бiйсь, тiльки любимене. Я подумав тодi... коли... Галя Коли? Що подумав? Може, недобре? Назар Не то що недобре, та не тепер згадувать об чiм-небудь недобрiм, коли насерцi така радiсть. А завтра... що завтра зо мною буде? Я вмру, менезадушить моє щастя, моя доля. _(Кладет ей на колени свою голову. Галяперебирает его волоси. Назар, подняв голову, с нежностию смотрит ей вочи.)_ О мої очi, мої карi! Поглядiть на мене, мої зорi яснi! _(Немногопомолчав.)_ Серце моє, ти не казала батюшцi, що пiдеш замiж за полковника?Не казала? Галя Оп'ять! Який же ти справдi!.. Я заплачу. Адже ж вiн нiчого менi неговорив о полковниковi, так як же б я йому сказала? Назар Бiдненька! Вiн продавав тебе, а ти нiчого й не знала. Прости його.Нехай бог милосердний на тiм свiтi за се його осудить i покарає. Галя Я молитимусь за його грiхи. Може, бог йому простить. Назар Молись за кого хочеш, тiльки не розлюби мене, моя галочко... Я вмрутодi. Галя Який ти чудний! Ти думаєш, що я тiльки так тебе люблю. Нi, Назаре, я нелюблю, я й сама не знаю, що роблю... Як би тобi розказать? Аж страшно!Знаєш що? Коли я дивлюсь на тебе, так менi здається, що ти - так се я, ащо я - так се ти. Так чудно; не знаю, од чого воно се так. Коли зостанусьодна на самотi, то все про тебе думаю, думаю, i менi приставиться, що ти вЧигиринi перед гетьманськими хоромами на вороному конi гарцюєш, а усiгетьманшi, полковницi нi на кого бiльш i не дивляться, опрiч на тебе... Умене в очах так i потемнiє... Я заплачу, заплачу, так важко на серцiстане. Од чого воно так, Назаре? Ти не знаєш? Назар Знаю, моє серденько, знаю! Як любо, як менi ти говориш! Промов ще раз,обiйми мене. _(Обнимаются, целуются.)_ Ще, ще один, останнiй раз. (В изнеможении кладет ей голову на колени.) Галя Як менi весело з тобою! Чи воно усе так буде весело? Скажи менi,Назаре. Назар (не поднимая голови) Увесь вiк! Галя Куди ж ми поїдемо? • Назар У рай. Галя Я се знаю; та де ж вiн? Назар _(подняв голову)_ Не питай мене тепер; я нiчого не знаю. Ми поїдемо туди, де нема i небуде нi полковника, нi батька твого, де тiльки одна воля, одна воля тащастя. О, як ми будемо гарно жити! Збудую тобi хату свiтлу, свiтлу тависоку, розмалюю її усякими красками - i чорними, i блакитними, iзеленими, усякими, усякими, наряджу тебе у шовк та в золото, посаджу тебена золотiм крiслi, мов кралю, i довго, довго, поки вмру, все любуватимусьтобою. Та чи вмру ж я коли-небудь? Нi, я нiколи не вмру! Коли ти будеш зомною, то смерть не посмiє i в хату нашу заглянуть. Галя _(грустно)_ Ох, нi, Назаре, не кажи так!_ _Менi страшно стало, i серце такзащемiло, так заболiло, неначе чує недобру годину або яке горе. Назар Яке горе? Де воно? Для нас нема його на цiлiм свiтi. Галя Не знаю, Назаре, тiльки менi щось на серцi так важко, так гiрко... Явсе думала про батюшку. Назар Нащо ж ти об йому думаєш? Не думай, i весело буде. Знаєш, як приїдемоми у Кодак... Се запорозький город... От як приїдемо, мерщiй у церкву,повiнчаємось; тодi i сам гетьман нас не розлучить, i будемо довго, довготам весело жити. Ти будеш пiснi спiвати i танцювать, а я буду грать набандурi i розказувать тобi про славнi дiла козацькi, про Саву Чалого, проСвiрговського, про всiх, про-всiх жвавих козакiв наших. Далi менi вигодуєшсина, молодця чорнобривого, пошлемо його в Сiч; там поставлю його передкозацькою громадою i скажу: "Любуйтеся, дивiтеся: се мiй син. Менi йоговигодувала, викохала моя Галя, такого молодця!" Що, весело? Галя Весело, мiй Назаре, мiй миленький, а серце все-таки болить. Менiздається, що батюшка вже прокинувсь i мене шукає. Назар Бог зна об чiм думаєш ти! Ось зараз будуть конi, i вони нас не найдуть,хоть нехай усю землю перевернуть. Не журись же, моя ластiвкої Галя Знаєш що? Ходiм додому, розбудимо його, станем перед їм на колiна...Вiн нас простить: вiн мене любить. Назар Хiба ж я його не просив, хiба ж не ставав перед ним на колiна! Адже тибачила? Галя Бачила, ти просив- Назаре,_ _вiн мiй батько, Назар Лучче б не знать такого батька. Галя Ти сердишся, Назаре! Не сердься, мiй милий, мiй чорнобривий. Подивись,я весела, я_ не_ жалкую, що покинула... Поцiлуй же мене, мiй соколе ясний,орле мiй сизокрилий. (Обнимаются й целуются.) Назар _О,_ моя радiсть, мiй сон чарiвний! Не журись, серденько. Скоро миполетимо так, що не дожене нас i вiтер. А нiч-то, нiч! Неначе празникуєнаше щастя. Тиха, свiтла, як твої яснi очi. Ти не боїшся? Побудь тут одна.Я пiду подивлюсь на дорогу. Галя Нi, не боюсь. Назар Чого ж ти знов зажурилась? Галя Так, нiчого. Я згадала покiйницю няньку. Вона менi розказувала, що всiй корчмi давно який-то запорозький старшина ночував, а на другий деньнайшли його в Тясминi; i що тут Богдан зустрiчав сина свого Тимофiя, яккозаки везли його з Молдавiї, покритого червоною китайкою; i що тутзапорожцi вирiзали жидiв. З тiєї години нiхто в їй не жив: усе нiччюходять мертвi жиди... Ух, як страшно тут! Назар Тобi твоя нянька бог зна чого наговорила. Галя Вона божилась, що правда. Не ходи, лучче останься зо мною, або ходiмобоє. Менi важко i на мiнуточку розрiзниться з тобою. Назар Я не пiду... Ти не змерзла? Галя Нi, твоя шапка така тепла. _(Снимает шапку с ног й целует.)_ О, моямила шапка! Надiнь її: i ти замерз. Назар Надiнь ти. Я подивлюсь на тебе, яка ти в козацькiй шапцi. _(Онанадевает шапку. Назар любуется.)_ Чудо!. Чорнi уси, шаблю дамаську,пiстоль за пояс - i козак хоч куди. _(Целует ее.)_ Козаче мiй чорнобривий! Галя _(надевает ему шапку)_ Отак краще! Постiй, я пришпилю стьожку. Знаєш, як на весiллi бува умолодого? Назар Се ти ще й завтра зробиш... Галя Ох, стривай! Я й забула. Адже я таки взяла з собою i хустку, що длятебе вишивала. _(В__ы__нимает из-за пазухи белый, шитий красним шелкомплаток и по-дает Назару)_ Що, хороший? Я сама вишивала i грошi на шовксама заробляла. Назар Спасибi, серце моє. Галя Чи не заспiвать оце пiсню про хусточку, що я в Чигринi у дядини чула? Назар Коли весела, заспiвай. Галя Нi, не весела, та менi сидiть уже остигло. Слухай же. (Выходит на край сценьї.) (Назар стоит задумавшись.) Галя Чого ж ти зажурився? То не треба було б i спiвать. Назар Нiчого, серце моє. Возьми свою хустку. _(Подає їй хустку.)_ Завтразнову подаруєш. Галя Нащо вона менi? Розiрви, коли вона тобi нелюба; я другу вишию._(Печально)_ Тiльки не знаю, коли. (Плаче, помовчавши) Назар Не плач, моє серце. Дивись, я не журюся. Галя Не журишся? А чого ж ти плакав? Ти щось знаєш, та не хочеш сказать.Скажи ж, мiй голубе, мiй орле сизокрилий, скажи, моє серце! Назар Знаю, знаю, моя голубко, що я найщасливiший на свiтi. Галя Ба я щасливiша за тебе Нiколи ж не буду спiвать про хустку; цур їй' Назар Я тебе вивчу другу, веселу-веселу та хорошу. (Дивляться одно на другого i цiлуються. Хома i Стеха крадуться iз зашкапи.) Хома Сюди! Ось де вони! Сюди! Галя Батько!.. Пропала я! Стеха (пробiгає коло їх) Полковниця! Полковниця! (Назар мовчки бере лiвою рукою Галю, а правою виймає шаблю. Хоматоропко веде на його челядь Стеха ховається.) Хома _(скаженiє)_ Цiлуйтеся, цiлуйтеся, голуб'ята! _(До челядi) _Киями його, собаку! Чогож стали? Берiть, рвiть його! (Челядь торопiє.) Назар Хто хоче в домовину, виступай на мене. _(До Хоми) _Ти чого хочеш? Хома Смертi твоєї, злодiю! Назар Нащо ж ти собаками цькуєш? Возьми сам, коли хочеш. Хома Я рук паскудить не хочу. Берiть його!_ О,_ пес поганий! Я розiрву тебе! (Б'ються на шаблях) Галя (пада мiж ними на колiна) Тату, тату! Убий, убий мене Винна я; я прогнiвила тебе... Убий же мене,таточку, та не бери з собою! Хома Цить, кошеня крадене! Назар (Хомi) Цить, сатано люта! Хома Дочку оддай! Галя Не оддавай, не оддавай! Я утоплюся! Хома Топись, гадино, поки не розтоптав я тебе! Галя Топчи, души мене: я твоя дитина1 Хома _(до челядi)_ Берiть його! Я вас перевiшаю! Я вас золотом окую! _(Челядь пориваєтьсядо Назара.)_ Галя Одурить! Одуритьi Хома Не одурю! Не скавучи, зiнське щеня! (Напада на Галю. Назар заступа її. Челядь напада на Назара ззаду iкрутить йому руки.) Хома Ха-ха-ха! Вовче, вовче! Чому ж ти не рвеш нас? Назар Цить, жабо погана! Галя (перед Хомою на колiнах) Тату, тату, кате мiй! Я розiрву тебе,-я день i нiч плакатимусь на тебе!Танцювать, плакать буду! Чого забажаєте, все робитиму - не вбивай його. Яза полковника пiду... Назар Галю! Галя Нi, нi... (Зомлiла, падав.) Хома _(до челядi)_ Чого ж ви дивитесь? Нехай здиха собака, а ви тимчасом шкуру знiмiть. (Челядинець замахнувся києм на Назара.) Хома Стривай! Ми не татари. За що його убивать? Чи єсть у кого вiрьовки,пояс або налигач,-що-небудь, скрутить йому руки й ноги? (Челядь крутить поясами Назара.) Стеха (падає коло Галi зомлiлої) Ох, моя пташечко, моя лебiдочко! Чи я ж знала, що так станеться?Прокинься, моя зозулечко, моя ластiвочко! Хома Отак добре! Тепер зав'яжiть йому рот. От, до ладу; у його, здається, щей хустка у руцi. Чи не весiльна? Добре, здалась-таки на що-небудь. (Зав'язують хусткою рот.) Хома Не туго, щоб стогнав. Мороз хоть i лютий, та, може, видержить. А вже яквовча тiчка нападе... а вовки здалека поживу чують... от буде снiдання,начисто гетьманське! Тепер положiть його на бiлу перину - нехай,проспиться та подума, з ким жартує. (Челядь кладе Назара на снiг.) Хома _(на Галю)_ А ця учадiла... Возьмiть її додому... Прочумається. _(Челядь бере наруки Галю i несе з собою.)_ Стеха (бере Хому за руку i веде його за Галею) А що? Скажеш, що не люблю тебе? Хома Спасибi, спасибi. _(До Назара.)_ Оставайсь здоров, приятелю! Не згадуйлихом. Нехай тобi присняться рушники. (Хома з Стехою шепнуться i пропадають. Назар тихо стогне. Незабаромчути за сценою гомiн.) Голос Хоми здалека Киньте її! В'яжiть його! Гнат (за сценою) Я тебе зв'яжу, недовiрку проклятий! _(Незабаром вибiгає Галя iкидається на Назара.)_ Галя Орле мiй, серце моє! (Розв'язує хустку.) Назар Душно менi, душно! Гнат _(веде за груди Хому)_ Останнiй раз говорю: оддаси Галю за Назара чи нi? Хома Нi! Гнат Здихай же, собако скажена! (Замiривсь шаблею.) Хома Стривай. Ти знаєш наш закон козацький, то.. Гнат Що мене живого поховають з твоїм падлом? Знаю. _(До челядi.)_ Копайтеяму. (Цiлить пiстолем.) Хома В'яжiть його! (Тимчасом Галя розв'язує руки у Назара.) Назар О, доле моя! Серце моє! Гнат Копайте яму! _(До Хоми, прицiлившись.)_ Лукавий чоловiче, за що безсповiдi ти себе губиш i мене з собою? Прощайсь з бiлим свiтом, молисьбогу. _(До Назара.)_ Назаре, брате мiй, друже мiй! Поховай мене. Прощай! ами... Назар Стривай! Галя (до Гната) Стривай! Назар Пусти його, не варт вiн того. Не напасти душi своєї. _(До Хоми.)_ Iди,лукавий чоловiче, iди, куди знаєш. Не помiг тобi бог занапастить мене; а ячужеi кровi не бажаю. Iди собi! Хома _(пада перед Назаром)_ Назаре! сину! батько рiдний! Зарiж мене, замуч мене, на конях розiрви,та не прощай! _(Падає до нiг плаче.)_ О, я лукавий, лукавий! О, я