ТЕМА 9. ТРУБОВІДНИЙ ТРАНСПОРТ
Питання
9.1 Історія розвитку трубовідного транспорту
9.2 Організаційна структура і управління трубопровідним транспортом;
9.3 Технічне оснащення трубопровідного транспорту. Види трубопроводів;
9.4 Техніко-економічні особливості трубопровідного транспорту.
Історія розвитку трубовідного транспорту
Трубовід як засіб переміщення рідин відомий з давніх часів (Римський водовід).
Наразі трубовідний транспорт широко застосовується для переміщення різних продуктів виробництва як рідких, так твердих (у невеликих кількостях). Газоводи є єдиноможливим видом транспорту для передачі в масових кількостях газу на далекі відстані.
Уважається, що перший нафтовід довжиною 6,5км був побудований у 1865 р. у США. У Росії перший нафтовід був споруджений у 1872 р., за яким перекачувалася нафта на відстань 10км із Балаханських промислів на Бакинський завод (діаметр труби був 100мм). У 1907 р. – керосоновід Баку-Батумі 883км (діаметр 200мм). Що стосується газової промисловості, то в царській Росії взагалі її не було, природний газ не видобувався. У Петербурзі був тільки один невеликий завод, що обробляв газ, уже привезений з Англії. Газ був проведений тільки у 3000 квартир.
До Великої Вітчизняної Війни була побудована низка нафтоводів: Грозний – Туапсе (644км), Баку – Батумі (823км) -– друга гілка, Армавір – Трудова (880км), Гур'єв – Орськ (709км), Ішимбая – Уфа (168км), Махачкала – Грозний – загальною протяжністю понад 3000км.
У період ВВВ були побудовані нафтоводи Астрахань – Саратов (9650 км) і Оха (о. Сахалін) – Софійська (390 км), який надалі був прокладений до Комсомольська-на-Амурі ще на 255 км.
Після війни у зв'язку з інтенсивним розвитком нафтовидобувної й газодобувної промисловості побудовані нафтовидобувні заводи в різних районах країни. На цей період припадає початок формування сучасної великомасштабної трубовідної мережі у СНД. Необхідно було пов'язати трубоводами Західний Сибір, Урал, промисли Каспії з центральними районами країн з Західної Європи.
Найбільш великими об'єктами будівництва виявилися Транссибірський
| нафтовід | Туймази (у Татарії) – Омськ | – Іркутськ | – | протяжність | 3700 км, | |||||
| нафтовід | "Дружба" Альметьевск (у Татарії) – | Модирь (у Білорусії) з | ||||||||
| відгалуженням | на Брест – | Варшаву | – | Шведт (у | НДР) і на | Ужгород | – | |||
| Братислава – | Будапешт, | загальна | протяженність | – | 5116 км, | із | них | по | ||
СНД – 3 тис. км, за Чехославакії – 836 км, Польщі – 675 км, Угорщини – 123 км, Німеччини – 27 км.
У створенні газовідної мережі основне значення мали будівництво й уведення в дію магістральних газоводів Саратов – Москва (788 км); Ставрополь
– Москва (1264 км); Бухара – Урал (понад 2 тис. км).
У 1967 р. уведено в дію перший експортний газопровід "Дружба" (із Західної України до Західної Словаччини й далі по УРСР на 540 км).
За останні роки здано в експлуатацію низку нафтовозів, найбільш протяжний із яких Уфа – Омськ – Іркутськ у 4000 км із великим діаметром труб. Транспортування нафти трубоводом обходиться в 5-6 разів дешевше, ніж залізницею Газопровід Уренгой – Помари – Ужгород протяжністю 4451 км.
Організаційна структура й управління трубовідним транспортом
Трубовідний транспорт наразі перебуває у підпорядкуванні Міністерства нафтопереробної та нафтохімічної промисловості, Міністерства газової промисловості.
За територіальним розташуванням окремі газоводи й нафтоводи організовані у виробничі об'єднання "Саратовтрансгаз".
Міністерство нафтопереробної й нафтохімічної промисловості включає в себе територіальні управління магістральних нафтоводів, наприклад, Приволжжя, Чорного моря, Сибіру і т. д.
Технічне оснащення трубопровідного транспорту
Види трубопроводів.
Елементами технічного оснащення трубовідного транспорту є:
1. Власне трубовід, що становить магістраль із труб, зварених та ізольованих із пристроями електрозахисту та лініями зв'язку;
2. Компресорні та перекачуючі станції для транспортування рідких і газоподібних продуктів трубоводом.
3. Лінійні вузли, які становлять пристрої для сполучення або роз'єднання магістралей і перекриття окремих ділянок під час ремонту.
До складу технічного оснащення входять також різні споруди з підігріву, зневоднення і т. д.
Трубоводи поділяються на нафтоводи, нафтопродуктоводи й газоводи. Набуває розвитку також універсальний трубовідний транспорт.
Розглянемо більш детально види трубоводів.
1. Нафтоводи. Трубоводи будуються магістральні,промислові,підвідні.Магістральні – для транспортування нафти з районів видобутку на
нафтопереробні підприємства, а також на перевалочні бази, розташовані в залізничних, річкових і морських пунктах наливу, або на головній перекачувальній станції.
Промислові – заводські й нафтобазові трубоводи, призначені для внутрішнього перекачування.
Підвідні – для транспортування нафти з промислів на головні магістральні нафтоводи, та нафтопродуктів із переробних заводів на головні нафтопродуктоводи.
Перекачування рідини здійснюється потужними насосами. У нафтоводах для зниження опору та наслідків тертя рідин об стінки труб їхню поверхню укривають пластиками, смолами, змащують спиртом і т. п. Труби укладають у траншеї глибиною до 2,5м, попередньо оброблені або покриті антикорозійними матеріалами (бітум, поліхлорвініл, азбест тощо).
Найбільш поширені в нашій країні електрозварювальні прямошовні труби діаметром від 520 до 1020мм.
Показниками роботи нафтовідного транспорту є:
1. Пропускна здатність – кількість продукту, який можна перекачати трубоводом за 3 одиниці часу (за добу, рік) у встановленому режимі. Це визначається швидкістю потоку, який залежить від потужності перекачувальних станцій і діаметра труб.
При діаметрі труб 200, 720 і 1020 мм пропускна здатність становить відповідно 1, 15, 45. Допустимий тиск у трубі 64-75 атм., Відстань між станціями перекачування від 100 до 300 км;
2. Продуктивність трубоводів – це реальна кількість продукту, перекачуваного трубоводом за певний час по одній лінії (доба, місяць, рік).
2. Газовід –єдино можливий вид транспорту для передачі газу в масовихкількостях на далекі відстані.
Газоводи поділяються на:
1) магістральні – газ подається від місця видобутку чи виробництва на великі відстані до газорозподільних станцій;
2) місцеві – забезпечують населені пункти й окремі підприємства. Магістральні газоводи укладаються в землю траншейним методом,
зазвичай, на глибину не менше 0,8 м. у місцях, де немає проїзду транспортних та інших машин – 0,5 м. В окремих випадках газопроводи прокладаються на естакадах і навіть по поверхні землі.
До магістральних належать також газоводи, що з'єднують окремі газові промисли. Магістральні газоводи залежно від газу в них поділяються на три класи:
I клас – високого робочого тиску – понад 25 атм/кв.см;
II клас – середнього робочого тиску – від 12 до 25 атм/кв.см; III клас – низького робочого тиску – до 12 атм/кв.см включно.
Під час будівництва газоводів застосовуються труби того ж діаметра, як і для спорудження нафтоводів.
Магістральні газоводи також складаються з комплексу споруд:
– лінійної частини, куди входять власне трубопровід і лінії зв'язку;
– доріг, будівель, споруд, що забезпечують перекачку газу і експлуатацію трубоводу;
– компресорних станцій для стиснення газу;
– газорозподільних станцій;
– газорегулюючих пунктів;
– одоризаційних установок (для надання газу різкого запаху);
– установок для очищення та сушіння газу.
У якості рушійної сили для перекачування газу використовуються його природний тиск, що створюється компресорами на проміжних компресорних станціях, що споруджуються через 100–150 км.
3. Універсальний трубовідний транспорт –для транспортування більшширокої номенклатури вантажів, не тільки рідких.
Усе більшого значення набуває використання трубоводів для транспортування вугілля, руди, будівельних матеріалів і шлаків. Для цього застосовуються гідравлічні та пневматичні методи переміщення вантажів без застосування або з застосуванням спеціальних капсул (контейнерів). Даний спосіб транспортування є високо економічним.
Гідравлічний метод застосовується в нашій країні при заглибленні річок, у чорній і кольоровій металургії. У потоці води по трубах переміщають ґ рунт, відходи руди, золу, шлаки та ін. Протяжність такого різновиду трубовідного транспорту складає наразі 2000 км. За допомогою гідравлічного методу щорічно переміщується більше 9 млн. т вугілля.
Пневматичний метод дозволяє переміщати пилоподібні, порошкоподібні вантажі.
Зараз ведеться експериментальна перевірка доцільності транспортування сипучих вантажів за допомогою трубопроводів. На декількох об'єктах країни вводяться дослідно-промислові установки капсульних пневматичних трубовідних систем.
