Закон трьох стадій О. Конта

Визнаючи наявність двох протилежних класів (підприємців і робітників), Конт закликає до їх солідарності, стверджуючи, що кожен виконує важливу для суспільства функцію. У соціократіі немає середніх класів ^[6], так як між протилежностями "позитивного" суспільства - промисловцями (банкірами, купцями, підприємцями, землевласниками, менеджерами) і робітниками - панують класовий мир, взаєморозуміння і солідарність. Політична влада в соціократіі належить банкірам, які користуються порадами вчених-консультантів. Духовну владу в соціократіі здійснюють жерці позитивістської церкви - філософи-позитивісти і вчені, які виховують обидва класу в дусі соціальної солідарності.

Власність знаходиться в руках фабрикантів, хліборобів, банкірів і купців. Володіння власністю є не тільки правом або привілеєм, але перш за все боргом. Формується те, що сьогодні називають соціальною відповідальністю менеджменту і бізнесу. На власників лягає "необхідна соціальна функція" по створенню і управлінню капіталами, а також попередження страйків, навчання кадрів, формування робочих місць і розвитку соціальної політики.

Одночасно з цим Конт висуває ідею про моральну перевагу пролетарів над іншими верствами суспільства. Моральну перевагу робочих засноване на тому, що: 1) вони живуть і трудяться в поганих умовах, а це викликає в інших прошарках суспільства співчуття і переживання (тобто "соціальні почуття"); 2) це праця на користь інших членів суспільства, на який ми повинні дивитися як на благо саме по собі. "У цьому відношенні вони звичайно стоять навіть вище справжніх філософів" ^[7], - стверджує Конт.

У соціальній структурі суспільства у О. Конта, як і у К. Маркса, не знайшлося місця середнього класу. Його прообраз - дрібних власників - він називає паразитних рослиною. Кращі з них мають влитися в клас капіталістів, а решта - збільшити чисельність класу пролетарів. До кращих Конт відносив тих, хто вцілів у запеклій ринковій боротьбі і проявив підприємницьку кмітливість. В результаті "суспільство буде складатися тільки з багатих і бідних, і на обов'язки багатіїв лежатиме забезпечення можливо кращої долі для бідних" ^[8].

Суспільство у Конта - органічну єдність незліченної кількості атомів-індивідів, пов'язаних між собою загальною згодою (консенсусом). Такий зв'язок носить зовнішній, примусовий характер. Навпаки, в родині людей об'єднує внутрішня, кровно-родинний зв'язок. У суспільстві люди об'єднуються спочатку в сім'ї (первинні осередки), а ті - в соціальні системи (вторинні осередки). Суспільство складається не з окремих індивідів, а з соціальних систем. Сполучною ланкою між індивідом і суспільством виступає сім'я. Хід соціальної історії, по Конту, такий: сім'я перетворюється в плем'я, а з племен з часом формується нація.

Онтологічно суспільство важливіше, ніж індивід. Адже суспільство може прожити без кожного з нас, а кожен з нас без суспільства - немає. І ще: суспільством керують об'єктивні закони, а індивідом - суб'єктивні інтереси. Ось чому для Конта окремий індивід не був об'єктом соціологічного дослідження. Конт рішуче підкреслює примат суспільства над індивідом, а слова "особистість" і "особистий" використовує з нищівним відтінком.