| Назва стадії | Хронологія стадії | суб'єкти домінування | Базова осередок суспільства |
| Теологічна (фіктивна) | Давність | Племінні вожді і жерці | родина |
| Метафізична (абстрактна) | середньовіччя | Священики, законодавці і дворяни | держава |
| Наукова (позитивна) | Новий час | Менеджери, фабриканти, вчені | все людство |
Зверніть увагу! Закон трьох стадій у Конта (табл. 7.1) описував три явища: а) розвиток усього суспільства, або людства [5]; б) становлення філософської думки і науки; в) індивідуальний розвиток окремої особистості з дитинства до старості (людина буває теологом в дитинстві, метафизиком - в юності і позитивистом - в старості). Як тут не згадати думку К. Маркса про те, що історія суспільства в згорнутому вигляді нагадує еволюцію людини починаючи з зародка.
Треба сказати, що Копт зовсім не був оригінальним - до нього аналогічну теорію прогресу розвивали Віко, Лессінг, Тюрго, Гердер, Кондорсе (прослідкуйте і доведіть цю зв'язок).
Необхідність існування держави як такої обумовлена об'єднанням приватних сил для спільної мети - уряд підтримує громадську солідарність, перешкоджаючи приватним інтересам розірвати єдине ціле. Спочиває колективна солідарність на двох стовпах (як людина стійкий на двох ногах) - світської і духовної гілках влади.
Основним своїм завданням Конт вважав необхідність перебудови суспільства на основі позитивізму, заміну "ретроградної аристократії" і "анархічної демократії" соціократія. Ідеологією соціократіі виступає у Конта позитивізм - ні наука, ні релігія, швидше за їх якийсь синтез.
Визнаючи наявність двох протилежних класів (підприємців і робітників), Конт закликає до їх солідарності, стверджуючи, що кожен виконує важливу для суспільства функцію. У соціократіі немає середніх класів [6], так як між протилежностями "позитивного" суспільства - промисловцями (банкірами, купцями, підприємцями, землевласниками, менеджерами) і робітниками - панують класовий мир, взаєморозуміння і солідарність. Політична влада в соціократіі належить банкірам, які користуються порадами вчених-консультантів. Духовну владу в соціократіі здійснюють жерці позитивістської церкви - філософи-позитивісти і вчені, які виховують обидва класу в дусі соціальної солідарності.
Власність знаходиться в руках фабрикантів, хліборобів, банкірів і купців. Володіння власністю є не тільки правом або привілеєм, але перш за все боргом. Формується те, що сьогодні називають соціальною відповідальністю менеджменту і бізнесу. На власників лягає "необхідна соціальна функція" по створенню і управлінню капіталами, а також попередження страйків, навчання кадрів, формування робочих місць і розвитку соціальної політики.
Одночасно з цим Конт висуває ідею про моральну перевагу пролетарів над іншими верствами суспільства. Моральну перевагу робочих засноване на тому, що: 1) вони живуть і трудяться в поганих умовах, а це викликає в інших прошарках суспільства співчуття і переживання (тобто "соціальні почуття"); 2) це праця на користь інших членів суспільства, на який ми повинні дивитися як на благо саме по собі. "У цьому відношенні вони звичайно стоять навіть вище справжніх філософів" [7], - стверджує Конт.
У соціальній структурі суспільства у О. Конта, як і у К. Маркса, не знайшлося місця середнього класу. Його прообраз - дрібних власників - він називає паразитних рослиною. Кращі з них мають влитися в клас капіталістів, а решта - збільшити чисельність класу пролетарів. До кращих Конт відносив тих, хто вцілів у запеклій ринковій боротьбі і проявив підприємницьку кмітливість. В результаті "суспільство буде складатися тільки з багатих і бідних, і на обов'язки багатіїв лежатиме забезпечення можливо кращої долі для бідних" [8].
Суспільство у Конта - органічну єдність незліченної кількості атомів-індивідів, пов'язаних між собою загальною згодою (консенсусом). Такий зв'язок носить зовнішній, примусовий характер. Навпаки, в родині людей об'єднує внутрішня, кровно-родинний зв'язок. У суспільстві люди об'єднуються спочатку в сім'ї (первинні осередки), а ті - в соціальні системи (вторинні осередки). Суспільство складається не з окремих індивідів, а з соціальних систем. Сполучною ланкою між індивідом і суспільством виступає сім'я. Хід соціальної історії, по Конту, такий: сім'я перетворюється в плем'я, а з племен з часом формується нація.
Онтологічно суспільство важливіше, ніж індивід. Адже суспільство може прожити без кожного з нас, а кожен з нас без суспільства - немає. І ще: суспільством керують об'єктивні закони, а індивідом - суб'єктивні інтереси. Ось чому для Конта окремий індивід не був об'єктом соціологічного дослідження. Конт рішуче підкреслює примат суспільства над індивідом, а слова "особистість" і "особистий" використовує з нищівним відтінком.
