Технологічна структура операції.

Трудомісткість процесу нормування операції прямо залежить від її внутрішньої структури. Оскільки найбільш структурно складними є основні операції у машинобудуванні, зокрема у процесах по механічній обробці металів, розглянемо детальніше технологічну структуру такої типової операції.

Операція механічної обробки заготовки може виконуватись за одну або більше установок. Установка — це одноразове закріплення оброблюваної заготовки або деталі. Так, токарна операція з обробки циліндричної поверхні вала, закріпленого в центрах, здійснюється за одну установку. Обробка торців цього самого вала потребує двох установок.

З технологічним поняттям "позиція" зустрічаємося при використанні багатопозиційного устаткування (автоматичні лінії, агрегатні верстати тощо), коли заготовка послідовно змінює своє місцеположення у просторі. Кожне таке фіксоване положення предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування, називають позицією.

Переходом називають частину операції, яка характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту. Проста операція може зводитися до одного переходу (як, наприклад, штампування нескладних деталей), але здебільшого їх буває кілька.

В обробних процесах перехід може складатися з кількох однакових частин, які повторюються. Кожна така частина переходу, пов'язана із зняттям нового шару матеріалу, називається проходом. Наприклад, токарна операція по обробці втулки може складатися з трьох переходів: підрізування торця, розточування отвору і обточування зовнішньої поверхні. При цьому другий і третій переходи можуть кожен складатися з чорнового і числового проходів.

Кількість проходів звичайно залежить від величини припуску на обробку та заданої чистоти поверхні готової деталі. Із збільшенням числа проходів зростають трудомісткість і собівартість деталі. Отже, з економічного погляду доцільно обирати такий спосіб одержання заготовки, щоб її форма і розміри якомога більше наближалися до форми й розмірів готової деталі.

Трудовий мікроелемент

У масовому виробництві на процесах з великою питомою вагою ручних трудових прийомів продуктивність праці значною мірою залежить від вправності робітника, його тренованості, знання найраціональніших трудових прийомів та їх оптимального поєднання й послідовності. Для цього насамперед аналізують трудову структуру виробничої операції, вдосконалюють її, а вже потім опановують найвигідніші методи виконання кожної окремої структурної частини і всієї операції в цілому.

Елементарною часткою операції є трудовий рух, тобто просте переміщення будь-якої частини людського тіла: пальців, руки, ноги, голови тощо.

Насамперед зона обслуговування характерна для роботи багатоверстатників у текстильній промисловості, на обробних процесах з багатоверстатним обслуговуванням у машинобудуванні. На подібних виробничих процесах зона обслуговування вимірюється кількістю машин, ефективну роботу яких може забезпечити один робітник або бригада. При цьому багатоверстатним (багато агрегатним) вважається такий варіант обслуговування, коли кількість машин переважає чисельність обслуговуючого персоналу. У ткацькому виробництві, наприклад, одна ткаля обслуговує десятки сучасних верстатів.

На допоміжних процесах зони обслуговування визначають для наладчиків устаткування, ремонтного персоналу, прибиральників приміщень і території, машиністів мостових кранів тощо.

Чисельність персоналу

В усіх без винятку галузях народного господарства існують такі види трудової діяльності, де об'єктом нормування праці виступає чисельність персонапу.

У сфері матеріального виробництва це стосується насамперед обслуговування потужних технологічних, енергетичних, транспортних систем, установок, агрегатів, машин, доменних печей, прокатних станів, електростанцій, теплоходів, літаків тощо.

Оптимальна чисельність обслуговуючого персоналу для таких складних технічних систем визначається виходячи з рівня їх технічної досконалості, вимог безпеки і надійності функціонування, режиму роботи і тлі.

До розрахунків чисельності персоналу вдаються й тоді, коли треба встановити оптимальну кількість керівників, спеціалістів і службовців при проектуванні й будівництві нових підприємств або реконструкції, розширенні чи перепрофілюванні діючих.

Як видно із змісту цього розділу, об'єкти нормування праці різноманітні за своїм характером, вимагають застосування різних підходів і методів часом досить складних і -трудомістких, за ними стоять величезні контингенти робітників і службовців. Тому навіть незначні помилки й прорахунки у нормуванні праці можуть спричинити значні втрати у народному господарстві. Все це робить процес нормування праці значущим і відповідальним, а діяльність відповідних установ, служб і працівників об'єктивно необхідною, соціально престижною.