Методи дослідження у менеджменті

Менеджмент виявляє природу управлінської праці, з'ясовує зв'язки між причиною та наслідком, фактори й умови, за яких спільна праця людей має бути більш корисною та продуктивною. В менеджменті особливе значения надається системі знань, що дозволяє не тільки своєчасно й якісно управляти поточними спра­вами, а й прогнозувати розвиток подій та у зв'язку з ним розробляти стратегію, ринкову політику організації.

Предметом менеджмента є вивчення законів і закономерностей цілеспрямованої діяльності організацій, відносин у процесі управління.

Як наукова і навчальна дисципліна менеджмент має: власні пред­мет і методи дослідження, систему понять і категорій. Менеджмент пов'язаний з економічними і поведінськими науками — психологією, соціологією та ін.

Науковий підхід в управлінні пов'язаний з пошуком раціональних шляхів ефективного керівництва підприсмствами. Він базується на тезі про те, що в управлінні підприємствами є багато спільного, незважаючи на розбіжності в їх розмірах, технології, формі власності тощо. Наприклад, зміст управлінської діяльності у великому універсамі (заводі) і невеликому цеху (магазині) практич­но ідентичний: планування діяльності, організація, реалізації планів, контроль діяльності. У даному випадку розбіжності стосуються лише обсягу, масштабів управлінської діяльності.

Менеджмент як наука не дає керівникові точних рецептів, а виробляї рекомендації, які сприяють ефективній діяльності. Менеджмент поєднує елементи науки і мистецтва. Щоб стати ефективним менед­жером, недостатньо вивчити теорію. Потрібно володіти талантом організатора, вміти будувати стосунки з людьми, впливати на них.

У теорії менеджменту виокремлюють чотири основні групи методів дослідження: аналіз об'єкта дослідження, моделювання, нау­ковий експеримент, соціологічні методи.

Аналіз об'єкта виконується з використанням трьох підходів: діалектичного, конкретно-історичного, системного.

Діалектичний підхід дозволяє дослідити явища та факти у їх розвитку та взаємозв'язку, єдності та протиріччях.

Конкретно-історичний підхід полягає в дослідженні відносин управління з урахуванням впливу на них виробничих, економічних, соціальних, психологічних та інших факторів.

Системний підхід спрямований на виявлення як загальних властивостей системи (організації) у комплексі, так і її елементів, внутрішніх зв'язків.

Моделювання є поширеним загальнонауковим методом. Необхідність моделювання пов'язана з такими причинами, як складність у вирішенні реальних проблемам, неможливість проведения експерименту, неможливість спостерігати явище, яке може відбутися в майбутньому. Найчастіше застосовують такі моделі:

—вербальні (словесні), які характеризують об'єкти словами літературної мови — статути підприємств, посадові інструкції;

—фізичні, які подають об'єкт у зменшеному вигляді, — моделі автомобілів, будівель;

—аналогові, які подають досліджуваний об'єкт у вигляді анало­га, який поводиться як реальний об'єкт, не будучи ним;

—тренажери;

—математичні, які являють собою сукупність математичних співвідношень, що відбивають залежність вихідних перемінних об'єкта від вхідних.

Як і моделювання, експеримент належить до розповсюджених загальнонаукових методів дослідження. Як і в природничих науках, експеримент звичайно проводять з метою перевірки теоретичних положень. Але експерименти в менеджменті, у соціальних системах повинні бути максимально обгрунтовані. Негативний результат експерименту у фізичній лабораторії свідчить лише про помилкову гіпотезу експериментатора. Наслідки ж невдалого експеримен­ту в організації можуть бути набагато серйознішими: психологічні стреси, конфлікти в колективі, зниження продуктивності праці, погіршення показників фінансово-госгюдарської діяльності тощо.

Методи соціологічних досліджень набули широкого розповсюджння в практиці менеджменту (опитування, тестування, соціометрія та ін). За допомогою цих методів отримують соціальну інформацію про колектив.