Цивилизационный вибір, і сценарії світового развития

Відома концепція світових цивілізацій, запропонована Арнольдом Тойнбі. Він виділив і описав 21 цивілізацію, що існували у світі. За всього розмаїття їх можна розділити великих типу — традиціоналістський і техногенный.

Техногенная цивілізація народилася європейському регіоні приблизно XIV—XVI ст. Їй передували дві мутації традиційних культур: культура античного поліса і культура європейського християнського Середньовіччя. Їх грандіозний синтез в епоху Ренесансу і наступне розвиток нових світоглядних ідей у епоху Реформації і Просвітництва сформували ядро системи цінностей, у яких заснована техногенна цивілізація. Фундаментальним процесом його розвитку став техніко-технологічний прогрес. Часто протягом житті однієї покоління він радикально змінює предметне середовище, у якому живе людина, а водночас тип соціальних комунікацій, відносин людей, соціальні інститути. Динамізм техногенної цивілізації разюче контрастує з консервативністю традиційних товариств, де види діяльності, їхні кошти і цілі змінюються дуже повільно, іноді відтворюючи протягом веков.

Система цінностей і життєвих смислів, характерна техногенного розвитку, включала такі базисні цінності й світоглядні орієнтири. Передусім це розуміння людину, як деятельностного істоти, яке природі й призначення якої є перетворення природи й підпорядкуванні її своєї влади. З цією розумінням людини органічно пов'язано розуміння діяльності як процесу, спрямованих перетворення об'єктів для підпорядкування їх людині. І знову можна буде усвідомити, що цінність перетворюючої, креативної діяльності властива лише техногенної цивілізації, і його був в традиційних культурах. Традиційні культури будь-коли ставили метою перетворення світу, забезпечення влади людини над природою. У техногенних ж культурах таке розуміння домінує. Воно поширюється як на природні, а й соціальні об'єкти, стаючи предметами соціальних технологий.

При характеристиці базисних цінностей техногенних культур можна назвати розуміння природи як неорганічної світу, що є особливе закономірно упорядкований полі об'єктів, виступаючих матеріалами і ресурсами для людської діяльності. Потрібно Було, що це ресурси безмежні і творча людина спроможна черпати їх із природи в розширення масштабах. Потім — цінність активної, суверенної особистості. Якщо традиційних культурах особистість визначено передусім через її включеність у суворо визначені (і найчастіше від народження задані) сімейно-кланові, кастові і станові відносини, то техногенної цивілізації стверджується як ціннісного пріоритету ідеал вільної індивідуальності, автономну особистість, яка може входитимуть у різні соціальні спільності, володіючи рівні права коїться з іншими. З цією розумінням пов'язані пріоритети індивідуальних свобод і, яких немає знали традиційні культуры.

Далее, в системі домінуючих життєвих смислів техногенної цивілізації особливу увагу займає цінність інновацій та науково-технічного прогресу, чого немає у традиційних суспільствах. Я нагадаю давню китайську прислів'я: «Не приведи вас Боже жити у добу змін». Щодо нашої цивілізації зміну цін і прогрес стають самоцінністю. Вона на кшталт двоколісного велосипеда, який тоді навіть стійкий, коли рухається, бо як лише зупиниться — впаде. Інновації тут стають головною цінністю, чого був в традиційних культурах, де завжди обмежувалися традицією і маскувалися під традицию.

Успех перетворюючої діяльності, що призводить до позитивних в людини результатам і соціальному прогресу, у техногенної культурі як обумовлений знанням законів зміни об'єктів. Таке розуміння органічно ув'язується зі пріоритетною цінністю науки, що дає знання про ці законах. Наукова раціональність виступає домінантою у системі людського знання, надає активний вплив всі інші його формы.

Наконец, серед ціннісних пріоритетів техногенної культури можна назвати особливе розуміння влади й сили. Влада тут розглядається як як влада людини над людиною (це є і традиційних суспільствах), а насамперед як владу об'єктами. Причому об'єктами, куди спрямовані силові впливу з єдиною метою панувати з них, виступають як природні, а й соціальні системы.

Из цією системою цінностей виростають багатьох інших особливості техногенної культури. Ці цінності виступають своєрідним геномом техногенної цивилизации.

Подобно безлічі традиційних товариств — давня Індія, Китай, найдавніший Єгипет, середньовічні суспільства Сходу та Заходу — є безліч техногенних товариств. Це — сучасні Сполучені Штати Америки, Німеччина, Англія, Франція тощо. п. Техногенні суспільства відразу після своєї появи починають впливати на традиційні цивілізації, примушуючи їх видозмінюватися. Іноді ці зміни стають результатом військового захоплення, колонізації, але частіше — результатом процесів наздоганяючої модернізації, змушені здійснювати традиційні суспільства під тиском техногенної цивілізації. Приміром, реформувалася Японія, ставши після реформ Мэйди на шлях техногенного розвитку. Таким був і шлях России.

Постиндустриальное розвиток, про яку сьогодні чимало кажуть соціологи, філософи та футурологи, не є простим продовженням техногенної цивілізації. Його, скоріш, слід інтерпретувати як початок нового, історично третього (стосовно традиційному і техногенному) етапу цивілізаційного розвитку. Наступність між системами цінностей нової влади і минаючої цивілізацій здійснюється колись усього за ідеали творчу особистість, правами людини і ідеал наукової раціональності. Інші цінності, які розвинула техногенна цивілізація, — споживче ставлення до природи, ідеали панування з неї, ідеал діяльності, заснованої на силовому, насильницькому перетворення, тощо. п., повинні изменяться.

Одной з цих точок зростання виступають нові тенденції науково-технічного прогресу, який він був серцевиною техногенного розвитку. Ці тенденції пов'язані з освоєнням принципово нових типів об'єктів, які змінюють тип раціональності і характер діяльності, реализующейся в виробничих та соціальних технологіях. Йдеться складних саморазвивающихся системах, серед яких чільне місце займають человекоразмерные системи, які включають людини у якості своєї особливого компонента. Взірцями таких систем виступають біосфера як глобальна екосистема, біогеоценози — об'єкти сучасних біотехнологій, соціальні об'єкти, системи сучасного технологічного проектирования.

Стратегия діяльності, зі саморазвивающимися человекоразмерными системами несподіваним чином породжує перекличку між культурою західної цивілізації і старовинними східними культурами.

Во-первых, східні культури завжди виходили речей, що природний світ, у якому живе людина, — це вже живий організм, а чи не знеособлене неорганічне полі, яке можна переорювати і переробляти. Тривалий час новоєвропейська наука ставилася до цих ідеям як до пережиткам міфу і містики. Та й після розвитку сучасних поглядів на біосфері як глобальної екосистемі з'ясувалося, що безпосередньо навколишнє наше середовище насправді становить собою цілісний організм, куди включений людина. Ці уявлення вже починають в певному сенсі резонувати з организмическими образами природи, властивими древнім культурам.

Во-вторых, об'єкти, які представляють що розвиваються человекоразмерные системи, потребує особливих стратегій діяльності. Цим системам властиві синергетичні ефекти, і над ними істотну роль починають грати несилові взаємодії, засновані на кооперативних ефекти. Такий спосіб впливу нагадує стратегії ненасильства, хто був розвинені в індійської культурної традиції, і принцип дії «У-ВЭЙ», розроблений китайської культуре.

В-третьих, в стратегіях діяльності зі складними человекоразмерными системами виникає новим типом інтеграції істини та моралі, целерационального і ценностнорационального дії. Наукове пізнання і технологічна діяльність із такими системами припускають облік цілого спектра можливих траєкторій розвитку системи в точках біфуркації. Реальне вплив її у з метою пізнання чи технологічного зміни завжди з проблемою вибору певного сценарію розвитку з багатьох можливих сценаріїв. І орієнтирами у виборі служать як знання, а й моральні чесноти, налагающие заборони на небезпечні людини способи експериментування з системой.

В західної культурної традиції довгий час домінував ідеал істинного знання як самоцінності, не потребує додаткових етичних обгрунтуваннях. Більше того, раціональне обгрунтування потрібно було основою етики. Коли Сократа запитували, як цнотливу картину, вона відповідала, спочатку треба зрозуміти, що таке чеснота. Інакше висловлюючись, справжнє знання про чесноти задає орієнтири морального поведения.

Принципиально інший підхід уражає східної культурної традиції. Там істина не відокремлювалася від моральності, і моральне вдосконалення потрібно було умовою та підставою розуміння істини. Один і хоча б ієрогліф «Дао» позначав в давньокитайській культурі закон, істину і моральний життєвий шлях. Коли учні Конфуція запитували в нього, як розуміти «Дао», він кожному давав різні відповіді, бо з учнів художника пройшов різний шлях морального вдосконалення. Новий тип раціональності, що сьогодні стверджується у науці й технологічної діяльності зі складними що розвиваються человекоразмерными системами, резонує з древневосточными уявлення про зв'язку істини та моралі. Це, звісно, означає, що цим принижується цінність раціональності, що завжди мала пріоритетний статус і в західній секулярній культурі.