Вступ
Українська держава розвивається, у даний час, у контексті становлення інформаційного суспільства, а з погляду сфери освіти в контексті участі в Болонському процесі. При цьому в країнах ЄЕС сьогодні в інформаційній сфері готуються і широко використовуються фахівці в областях „ Knowledge Management ” і „ Business Intelligence ”. Відсутність таких фахівців в Україні, що володіють сучасним менталітетом, здатних усвідомити роль організаційних систем у світовому співтоваристві й усередині своєї країни, обумовлює існування безлічі соціально-економічних проблем в Україні. У тому числі це негативно позначається на ефективності державного керування, а також інвестицій в економіку України з боку європейських партнерів.
Згадані фахівці здійснюють інформаційно-аналітичне супроводження керування, використовуючи продукти і послуги традиційних інформаційно-допоміжних служб. На відміну від цих служб вони виконують „насамперед, задачу якісно-змістовного перетворення інформації, функціонально перетинаючись в цьому плані із науковою (виробництво нового знання) і управлінською (розробка варіантів рішень, сценаріїв) діяльністю”.
Процес організаційного оформлення (інституціоналізації) інформаційно-аналітичної діяльності як самостійної професії в Європі й Америці призвів уже біля 20-ти років тому до формування професійного співтовариства, системи підготовки кадрів і вироблення основних кваліфікаційних вимог до професії аналітика. Міжнародне співтовариство цих професіоналів: „ The Society of Competitive Intelligence Professionals (SCІP)”, що нараховує більш 7000 членів з 64 країн світу існує з 1986 року [4]. У Росії в серпні 2002 року створене аналогічне „ Российское Общество Профессионалов Конкурентной Разведки (РОПКР)”. Для опису інформаційно-аналітичної діяльності SCІP (www.scіp.org) використовує термін „Intelligence Process/Cycle (ІC)”, яким позначається процес перетворення даних в інформацію, потім – у знання і, нарешті – у „інтеллідженс” (див. мал. 1). ІC, з погляду SCІP, складається з чотирьох кроків: 1 – виявлення вихідних вимог та даних; 2 – формування інформаційних ресурсів; 3 – витяг та придбання знань; 4 – доведення інформації. Крім того, використовується термін „Competitive Intelligence (CІ)” для позначення „ведучої (направляючої) інформації і знань про учасників та предмет виробництва, що максимізують конкурентну перевагу”. Ці інформація та знання являють собою закінчений продукт діяльності аналітиків інформації, що іншими словами являє собою аналітичний документ для керівництва, що містить „осмислені зведення, засновані на зібраних, оцінених і витлумачених фактах, викладених таким чином, що ясно видно їхнє значення для рішення якої-небудь конкретної задачі” [5].
Виконання курсового проекту передбачає виконання студентом цілої низки аналітичних дій з - від постановки задачі до її вирішення та захисту проекту. Таким чином, курсове проектування є завершальним етапом у викладанні спецкурсу керівника.
Мета та задачі курсового проектування
Метою курсового проектування є закріплення знань, здобутих при вивченні спецкурсу керівника та інших курсів за фахом, придбання навичок у інформаційно-аналітичної діяльності.
В процесі виконання роботи студент повинен навчитися:
- аналізувати предметну(проблемну) галузь;
- будувати концептуальну класифікаційну модель предметної галузі;
- будувати моделі з застосуванням інформаційних програмних засобів;
- застосовувати системологічні методи та методи і технології конкурентної розвідки.
Крім того, під час захисту курсової роботи студент повинен виявити такі властивості, як впевненість у знаннях, вміння обґрунтовувати та відстоювати власну думку, вміння виступати перед аудиторією.
Тематика курсових робіт
Для курсового проектування вибираються теми, пов’язані з тематикою спецкурсів керівника, аналітичною діяльністю майбутнього фахівця, моделями знань. Орієнтовний перелік тем курсових робіт наведено у додатку А.
