Деякі основні факти щодо насильства над жінками

Ґендер і насильство

Якщо десь існує несправедливість, це означає, що існує загроза для всіх.
Так влаштовано цей світ, що всі ми складаємо неподільне ціле й доля у нас одна.
Якщо щось стосується когось із нас безпосередньо, то це опосередковано відіб'ється й на інших.
Мартін Лютер Кінг

Інформаційна частина

У нашій державі, де проголошено рівність усіх громадян і громадянок, попри всі офіційні запевнення стосовно рівності статей, жінки перебувають у безумовно нерівному становищі. Страшним наслідком ґендерної дискримінації стало ґендерне насильство над жінками. Поширені в суспільстві відсталі традиції, погляди та шкідливі звичаї, які трактують жінку як особу, нижчу за чоловіка, є вирішальним фактором у формуванні насильницького ставлення щодо жінок.

Ґендерна природа насильства над жінками

Право сильного є основою будь-якого насильства, але воно не цілком пояснює, чому жінки та дівчата стають потерпілими від насильства переважно з боку чоловіків. Пояснення цього поширеного явища слід шукати у такому понятті як «ґендерне насильство», тобто насильство над жінкою тільки тому, що вона має жіночу стать. Бо ґендерне насильство – основа, фундамент насильства над жінками в будь-яких сферах.
Витоки ґендерного насильства закладені у звичаях суспільства, у системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок визначену поведінку, чоловічку чи жіночу ґендерну роль. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний спосіб вирішення існуючих проблем. Хлопчиків вчать бути напористими і для досягнення своєї мети виявляти агресію проти інших людей, в той час як дівчаток вчать терпіти і пристосовуватися, обмежуючи власні бажання та інтереси.
Саме через ґендерні стереотипи держава й суспільство не надають необхідної допомоги і підтримки потерпілим, не забезпечують жінкам достатній захист. Саме ґендерні стереотипи у формуванні масової свідомості впливають на те, що насильство щодо жінок майже не порушується в засобах масової інформації як проблема. Через них у ЗМІ існує тенденція показувати жінку як об'єкт використання, як сексуальний об'єкт. Ґендерний світогляд відповідає за «поблажливе» ставлення суспільства до агресивної поведінки чоловіків, через що чоловіки не вважають насильство над дружинами чи подругами неприпустимим, сприймаючи його як щось цілком нормальне. Зрештою, через стереотипи ґендерного виховання обидві статі стають нездатними до успішного спілкування (а отже – й партнерського співіснування).
Для того, щоб дійсно змінити ситуацію з ґендерним насильством в Україні, необхідно усвідомити ґендерну природу цього насильства, яка має свої корені в патріархальних стереотипах, що століттями закладалися в свідомості людей. Якщо ж не намагатися викоренити ґендерну дискримінацію жінок, то нічого не можна буде зрушити в існуючій загрозливій ситуації з ґендерним насильством, а отже не зможемо її поліпшити й виправити.

Деякі основні факти щодо насильства над жінками

Дослідження, проведені практично по всьому світі, дозволили встановити деякі базові факти:

• Насильство над жінками є загальним явищем в усіх соціальних класах, етнічних та соціальних групах, в усіх європейських країнах та в усьому світі.
• Протягом свого життя більшість жінок зіштовхується із фактами насильства з боку чоловіків (у підрахунках до уваги беруться й такі його форми як сексуальне домагання), сучасні середні результати, отримані європейськими дослідниками у підрахунку усієї сукупності форм насильства, становлять від 40% до 63%.
• Найчастіше до насильства над особами протилежної статі вдаються ті чоловіки, з якими жінки й діти повинні мати стосунки найбільшої довіри — члени їхніх родин, чоловіки або постійні друзі, а також інші дорослі, яких вони знають, — зазвичай це друзі сім'ї та співробітники.
• Жертви сприймають насильство як дуже серйозну, навіть трагічну подію, та через острах щодо розголосу та помсти з боку кривдника не завжди повідомляють про це міліцію.
• Жінки й діти часто вважають себе винними в нападах на них.
• Як правило, злочинці або заперечують свою провину, або шукають аргументів на своє виправдання.
• Якщо розглянути приклади вбивств жінок і дітей, то з'ясовується, що, скоріше за все, ці злочини були здійснені чоловіками, яких вони знали, а не незнайомими людьми. У тих випадках, коли людина гине внаслідок жорстокого поводження в родині, то, скоріше за все, до міліції вже надходили повідомлення про те, що в цій родині діється. Нездатність правоохоронних органів серйозно поставитися до фактів побутового насильства над жінками й дітьми або визнати, що вони потребують захисту, підвищує небезпеку для жінок та дітей зазнати нових нападів з боку знайомих їм чоловіків.