Схема викладу, обсяг та оформлення курсових робіт.

Лекція 10.

ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ДО КУРСОВИХ РОБІТ

Мета і значення курсових робіт.

Курсова робота обов'язково є складовою частиною процесу науково-методичної і професійної підготовки вчителя. Це досить складна форма самостійної, творчої роботи студента. Курсова робота є засобом перевірки не лише теоретичної і методичної підготовки майбутнього вчителя, але і його вміння працювати з літературою, спостерігати, аналізувати та узагальнювати педагогічний та науковий досвід, вести науково-педагогічні дослідження під керівництвом викладача. Курсові роботи розвивають наукове мислення студентів, їх вміння працювати зі спеціальною літературою, аналізувати та порівнювати різні погляди на певні питання викладання, вміння вести педагогічний експеримент, чітко та логічно викладати свою думку, аргументувати свої позиції за допомогою конкретних фактів з загальнолюдського педагогічного досвіду. Курсові роботи підвищують теоретичну та методичну підготовку студентів як майбутніх вчителів, дають їм початкові навички наукового дослідження з фаху. Найкращі курсові роботи слід рекомендувати, як усні, або стендові доповіді на наукових конференціях наукового студентського товариства (НОТ), на методичних, педагогічних читаннях, а також для друкування у збірниках наукових студентських праць. Розширені та доповнені курсові роботи можуть стати у майбутньому дипломними проектами. Курсові роботи виконують на старших курсах навчання, як узагальнюючі роботи з того чи іншого навчального предмета (за визначенням навчальної програми, або деканату). У курсових проектах систематизується саме той практичний досвід, який був накопичений студентами під час педагогічної, або виробничої практики. Теми курсових робіт та наукових керівників визначають кафедри на початку читання курсу лекцій з того чи іншого предмету з тим, щоб студенти мали час для підготовки до виконання курсової роботи.

 

Зміст курсових робіт

У курсовій роботі студент повинен творчо викласти певну наукову проблему з загальних, або окремих питань навчального курсу. Серед інших актуальною проблемою курсового проектування є методика викладання конкретного предмету.

При виконанні курсових робіт не останнє місце займає вдосконалення методики:

1) політехнічного навчання студентів;

2) формування найважливіших фахових законів, категорій, понять, визначень тощо. Наприклад, для майбутніх фізиків — це такі категорії, як маса, сила, енергія, електричний опір, електрорушійна сила, речовина, поля тощо;

3) вивчення в школі окремих тем і питань програми (особливо нових);

4) різноманітних видів навчальної роботи з певного предмету, наприклад, методика фронтального експерименту, проведення контрольних та самостійних робіт, екскурсій, використання технічних засобів у процесі викладання тощо;

5) техніки шкільного (наприклад, фізичного) експерименту, зокрема описання структури, принципу дії та методики використання пристроїв та установок, що допомагають наочно ілюструвати ті чи інші закони та закономірності з певних розділів, тем або питань навчальної програми;

6) удосконалення різних видів позакласної роботи з певного предмету, та керівництва гуртками, організації фахових вечорів, проведення фізичних олімпіад тощо. Наприклад, проведення занять шкіл юних фізиків (хіміків, біологів та ін.).

7) вивчення організації та проведення різних видів позакласної роботи. Наприклад, фізичного практикуму, використання технічних засобів навчання під час викладання фізики тощо.

Тематику курсових робіт затверджує завідувач кафедрою за поданням викладача, що веде лекційний курс. Для опрацювання певної теми призначається керівник — викладач кафедри. Як виняток, окремі теми можуть запропонувати самі студенти. Такі теми повинні погоджуватися з завідувачем кафедрою. Кожну тему виконує, як правило, один студент. Але над організацією конкретного експерименту з певного виду науково-методичної роботи може працювати невелика група (з 3-5) студентів. Виходячи з вимог програми з методики викладання того чи іншого навчального курсу, курсова робота повинна мати творчий характер та певну наукову цінність, а також конкретне значення для розвитку освітянських та наукових проблем. Бажано, щоб висновки, що випливають з курсового проекту, були цінними у практиці викладання певного предмету. Звідси випливає, що курсова робота не може бути переказом написаного в літературі, або описом простого спостереження. Якість курсової роботи повинна бути такою, щоб після захисту цієї роботи, усі бажаючі мали змогу використати її результати, як певний методичний посібник. Результати курсової роботи ґрунтуються на глибокому, осмисленому вивченні теоретичної та методичної літератури, узагальненні спостережень натурних, або лабораторних експериментів, досить повному аналізуванні конкретних матеріалів виробничої (педагогічної) практики. Курсову роботу за кожною з тем треба проводити, виходячи з вимог нової навчальної програми.

 

Схема викладу, обсяг та оформлення курсових робіт.

Курсова робота є творчим рукописом студента, в якому послідовно викладається матеріал теми з необхідними доведеннями та ілюстраціями. Роботу пишуть на одному боці окремих аркушів паперу стандартного формату, які потім зшивають у тверду папку. Обсяг курсової роботи не повинен перевищувати 25-45 сторінок. Курсову роботу оформляють за схемою: титульний лист, зміст, текст, бібліографія, додаток (якщо він потрібний). Можна обкладинку курсової роботи художньо оформити, наприклад, рисунком, фотознімком, орнаментом, і схемою, художньо виконаним текстом. Але основні складові титульного листа повинні чітко прочитуватися. На титульному аркуші наводиться:

1) повна назва учбового закладу (університету, кафедри) та міністерства, до якого належить цей учбовий заклад (вгорі);

2) назва курсової роботи (всередині);

3) прізвище, ім'я та по батькові студента (в родовому відмінку), (нижче);

4) прізвище, ім'я та по батькові наукового керівника — наукове звання, або посада (у називному відмінку);

5) місто, в якому розміщено навчальний заклад та навчальний рік (в кінці сторінки).

На наступній сторінці подається розгорнутий зміст-план курсової роботи: вступ, нумерація та назва розділів, параграфів, висновки. Текст роботи — це послідовний виклад матеріалу з необхідними та потрібними математичними, або логічними доведеннями й ілюстрацією прикладами. Курсову роботу пишуть або чітким розбірливим почерком, або, що найкраще, друкують на машинці (комп'ютері). Кожний розділ та висновки слід починати з нової сторінки, а перед текстом подати назву того чи іншого розділу. Розділи роботи повинні бути логічно зв'язаними між собою й викладені в єдиному стилі. Фотографії, ілюстрації та ін. виготовляють на окремих аркушах і вклеюють у відповідному місці роботи. Бібліографія — це перелік літератури, використаної студентом під час підготовки роботи. Бібліографія повинна охоплювати всю літературу, використану студентом. У тексті повинні бути посилання на літературу з обов'язковою повною назвою джерела та автора, або посилання на номер і сторінку джерела за переліком у кінці курсової роботи, або, нарешті, виноски та примітки. Використовувати цитати з літературних джерел без посилань на них забороняється. Текст роботи треба виконувати грамотно як стилістично, так і з дотриманням норм орфографії та пунктуації. Скорочення слів та назв повинні відповідати загальноприйнятим правилам. У додатку може бути вміщений опрацьований студентом матеріал: наприклад, конспекти уроків, тексти контрольних робіт та інші матеріали, що допомагають повно розкрити головну ідею курсової роботи. Усі сторінки курсової роботи нумерують, крім першої.