Прийоми підтримки уваги слухачів під час публічного виступу

Слід пам'ятати, що існує багато способів привернення й утри­мання уваги слухачів.

Один із найважливіших способів — це вдалий вибір теми виступу.

Увагу слухачів можна привернути насамперед повідомлен­ням про щось нове й цікаве.

Увагу слухачів можна привернути, розповідаючи про щось незвичне, таке, що викликає подив.

Увагу слухачів можна привернути розповіддю про нове, що стосується їх професії.

Щоб привернути увагу слухачів, потрібно розповісти щось із особистого життя відомих юристів, політиків, науковців, письмен­ників і т. п.

Увагу слухачів може привернути гарний стиль викладу промови.

6. Велике значення має також спосіб викладу: зміни тону й сили голосу, темп мови, смислові паузи, виділення певних слів, жести.

Щоб привернути увагу слухачів, потрібно розповідь супрово­джувати якимись ілюстраціями, що можуть зацікавити аудиторію.

4. Композиція публічного виступу

Публічні виступи можуть відбуватися у різних формах: до­повідь, лекція, радіовиступ, телевиступ, бесіда, зустріч за круглим столом, репліка.

Будь-який виступ має структуру, будується за певними прави­лами.

Існують деякі загальні принципи, які слід мати на увазі, коли розробляється структура публічної промови.

1. Принцип стислості, компактності.

Аудиторія не любить довгих виступів. Короткий виступ оцінюється завжди краще, ніж тривалий (якщо мати на увазі один і той самий зміст).

Аудиторія, як правило, оцінює короткі виступи як виступи по суті.

2. Принцип послідовності.

Не перескакуйте від однієї теми до другої, викладайте матеріал послідовно.

3. Принцип цілеспрямованості.

Виступ композиційно потрібно будувати так, щоб слухачі сприймали його в такій послідовності: проблема — тема — теза — аргумент — мета виступу.

Проблема — це думка, ідея, що заслуговує обговорення тією чи іншою групою людей.

Тема — аспект проблеми, що буде обговорюватися.

Теза — висловлювання головної думки ритора.

Аргументи — це факти, які наводяться для підтримки тези.

Мета виступу — звинуватити підсудного у скоєному злочині або виправдати підсудного, якщо він злочину не скоїв.

4. Принцип нарощування зусилля.

Темп мовленнєвої дії на слухачів повинен зростати від початку до кінця. Це можна здійснювати за допомогою розміщення ма­теріалу за значимістю, зусиллям емоційного накалу, розміщенням аргументів, фактів.

5. Принцип результативності.

Виступ завжди обов'язково повинен мати висновок: заклик до якоїсь дії, певні рекомендації.

Усі виступи складаються з 3-х частин: вступ, основна частина, висновки.

Така композиція традиційна, аудиторія звикла саме до такої структури промови й її не потрібно змінювати.

Початок виступу має для промовця найважливіше значення, бо від нього залежить:

а) подолає ритор хвилювання, заспокоїться і набуде впевненості;

б) зуміє встановити контакт зі слухачами;

в) зацікавить слухачів, приверне їхню увагу;

г) зуміє стисло викласти тему виступу.

Для недосвідченого промовця початок виступу — це як стрибок у крижану воду. Перед ним відразу ж постає багато завдань, він опиняється серед широкого загалу, під поглядами присутніх. Тре­ба витримати ці погляди. Не можна показувати свого хвилювання, страху. Промовця представляють, і йому необхідно якось реагува­ти на те, що про нього говорять. Слід зайняти зручну позу, подола­ти внутрішнє напруження, кілька разів удихнути повітря і лише після цього почати повільно й спокійно говорити.

Початок виступу ставить перед промовцем найвищі вимоги.

Запам'ятайте, що вступ стосується слухачів, тоді як закінчен­ня — суті проблеми, викладеної у виступі.

Починати потрібно з того, що близьке слухачам, пов'язане з їх професією, місцем проживання. Ще оратори Стародавнього Риму рекомендували вже у вступі привертати увагу слухачів приємни­ми для них речами.

Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим, надто довгим. Мета вступу полягає ще й у тому, щоб стисло пояснити зміст завдання промови і вказати на часткові питання, на яких ав­тор збирається зупинитися.

Основа виступу — це схема його основних положень, яка запов­нюється деталями. Як упорядковувати думки, тези?

Найкраще йти від простого до складного. Ритор повинен постійно стежити, чи все, що він говорить, зрозуміле слухачам.

Ще один метод упорядкування думок полягає в дотриманні хронологічної послідовності. Увагу слухачів треба привертати з самого початку. Однак цікаві думки слід тримати про запас, щоб протягом виступу час від часу посилювати свій вплив на слухачів.

Ритор може розвивати думки по-різному: пояснювати, опису­вати, розповідати, доводити. У виступі можна користуватися цими чотирма формами викладу. Найцікавішою формою викладу є роз­повідь.

Закінчення виступу складається з двох частин:

а) узагальнення головних думок;

б) обов'язкове підбиття підсумків, наголошення на поставлених цілях, заклик до виконання певних дій.

Про наближення завершення виступу слухачів треба повідоми­ти. Це загострює їхню увагу — вони захочуть послухати узагаль­нення й підсумки промови. Промову потрібно закінчувати протягом 2-3 хв. Психологи рекомендують приблизно 10-12 % загального часу присвятити вступові; 4-5 % — закінченню, а реш­ту — основній частині. Ніколи не закінчуйте свій виступ словами: «Оце і все, що я Вам хотів сказати».