Поняття і види злочинів проти власності

У розділі VI Особливої частини КК України „Злочини проти власності" передбачено низку складів злочинів, родовим об'­єктом яких є охоронювані кримінальним законом суспільні правовідносини власності, тобто відносини з приводу володін­ня, користування і розпорядження майном. Для деяких складів злочинів додатковим об'єктом виступають відносини в сфері охорони життя, здоров'я та недоторканності особи. Передусім, це насильницький грабіж (ст. 186 КК), розбій (ст. 187), вима гання (ст. 189) та деякі інші.

Предметом переважної більшості злочинів проти власності є майно, тобто речі матеріального світу, які мають такі ознаки:

· фізичні — можуть бути вилучені з законного володіння, спожиті, пошкоджені чи знищені;

· економічні — мають корисні властивості і грошову оцінку;

· юридичні — майно є чужим, тобто не перебуває у власності чи законному володінні винного.

Не можуть бути предметом злочинів проти власності гарде­робні номерки, квитанції, чеки, довіреності, а також офіційні та приватні документи, що не мають грошової оцінки. Анало гічно не можуть бути предметом цих злочинів окремі природ ні багатства — дикі тварини у лісі, риба у природних водо ймах тощо.

Посягання, предметом яких є зброя, бойові припаси, транс портні засоби, наркотичні та психотропні речовини, документи, штампи, печатки, військова та спеціальна техніка та ін. підля гають кваліфікації за окремими статтями КК (262, 289, 308, 312, 313, 357, 297, 410, 432) і не є злочинами проти власності

Злочини проти власності можуть бути поділені на такі три групи:

1) злочини, що характеризуються протиправним безоплатним вилученням чужого майна і оберненням його на користь винної особи або інших осіб, що завдає шкоди власникові чи іншому володільцю цього майна:

крадіжка (ст. 185); грабіж (ст. 186); розбій (ст. 187); вимагання (ст. 189); шахрайство (ст. 190); привласнення і розтрата, вчинені особою, якій майно ввіре не чи перебуває в ЇЇ віданні (ч. 1 ст. 191); привласнення, розтрата, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191); викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж:, кабельних лінів зв'язку та їх обладнання (ст. 188).

2)діяння, які характеризуються протиправним, як правило корисливим, заподіянням шкоди власникові без обернення на свою користь чи користь інших осіб чужого майна (тобто, безпосередньо не заподіюються збитки власникові), або з оберненням на свою користь майна, яке є нічийним:

--заподіяння майнової шкоди шляхам обману або зловживання довірою (ст. 192). Особливістю цього злочину є те, що при його вчиненні не відбувається вилучення чужого майна, винний отримує вигоду в результаті використання майна, яке він мав би передати у розпорядження власника. Саме цим даний злочин відрізняється від шахрайства (ст. 190);

3) некорисливі посягання на власність, пов'язані з заподіян ням майнової шкоди власникові іншим чином:

умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194); необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196). Передбачення відповідальність за необережне знищення або пошкодження чужого майна, у разі, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей; погроза знищення майна (ст. 195). Особа відповідає за погрозу знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, за умови, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози; порушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197): йдеться про невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обо в'язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна.

Вивчення злочинів проти власності передбачає необхідність з'ясування наступних положень, необхідних для розуміння як відповідних складів злочинів, так і їх кваліфікуючих обставин.

Корисливий мотив полягає в прагненні винного протиправ но збагатитися, або, іншими словами, обернути чуже чи нічий­не майно на свою (або іншої особи) користь, а також отрима ти майнову вигоду без обернення чужого майна на свою ко­ристь. В результаті таких дій власник (а також законний воло ділець) майна позбавляється можливості відповідно володіти, користуватися і розпоряджатися майном. Відсутність корисли вого мотиву в ряді випадків виключає злочинність діяння.

Чуже майно — це майно, яке не належить винному на пра ві власності і не перебуває у володінні на законних підставах. Не є чужим майно, що перебуває у спільній сумісній власнос ті подружжя, членів однієї сім'ї, членів селянського (фермер­ського) господарства.

Житло — це житловий будинок чи житлове приміщення, які призначені для постійного чи тимчасового проживання лю дей, а також ті їх складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини.

Інше приміщення — це різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей чи матеріальних цінностей.

Сховище — це частина території, призначена для постійно го чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка об­ладнана огорожею або певними технічними засобами чи може бути забезпечена іншою охороною, а також залізничні цистер ни, сейфи і т.ін.

Проникнення -— це вторгнення у житло, інше приміщення чи сховище з метою вчинити злочин незалежно від способу такого проникнення. Вторгнення може здійснюватися як таєм но, так і відкрито, як з подоланням перешкод або опору лю­дей, так і без такого, шляхом обману, а також за допомогою різних знарядь, які дають змогу особі викрасти майно із жит ла, іншого приміщення чи сховища не входячи безпосередньо до нього (наприклад, витягти якусь річ через вікно).

Значна шкода — це кваліфікуюча обставина злочинів, пе редбачених ст.ст. 185, 186, 189, 190 КК, що визначається з урахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому завдані збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти не оподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 неоподаткову ваний мінімум доходів громадян — 17 грн.). Йдеться про два критерії визначення розміру шкоди — врахування матеріаль ного становища потерпілого і розміру завданих йому збитків. Визначення критерію спричинення значних збитків потерпіло му застосовується лише у випадку посягання на майно, яке є приватною власністю. Для визначення вартості викраденого майна, а також майна, яким винний протиправно заволодів у інший спосіб, розміру матеріальних збитків, необхідно керува тися нормами законодавства про ціни і ціноутворення та спе ціальними нормативно-правовими актами, які встановлюють порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації викраденням, нестачею, умисним знищен ням, умисним псуванням матеріальних цінностей.

Великий розмір — це особливо кваліфікуюча обставина зло чинів, передбачених ст.ст. 185— 191. Вчиненим у великих розмірах визнається злочин, вчинений однією особою чи гру пою осіб на суму від двісті п'ятдесяти до шістисот неоподат ковуваних мінімум доходів громадян на момент вчинення зло чину.

Особливо великий розмір — це особливо кваліфікуюча об ставина злочинів, передбачених ст.ст. 185—187 та 189— 191. Вчиненим в особливо великих розмірах визнається злочин, вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шіст­сот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до ходів громадян на момент вчинення злочину.

Повторність злочинів проти власності — це кваліфікуюча обставина і особливий вид повторності однорідних злочинів, суть якого полягає в тому, що повторним визнається злочин, передбачений ст.ст. 185, 186 та 189—191, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із цих злочинів, а також якщо особа раніше вчинила злочин, передбачений ст.ст. 187, 262 КК.