Підготовка вихователя до заняття

Ефективність занять залежить від їх підготовки і проведення. Намітивши тему заняття, вихователь повинен розробити програмні завдання. Вони включають освітні, виховні завдання та завдання на розвиток особистості.

У визначенні змісту програмних завдань вихователь виходить з вимог програми, рівня розвитку дітей і особливостей природно­го оточення дитячого садка. Слід уточнити місце даного заняття в системі роботи (чи йде на занятті процес формування початко­вих знань, чи їх збагачення, систематизація, вправляння у засто­суванні знань і т. д.). Міцність засвоєння знань вимагає поступо­вого оволодіння ними дітьми через первинне ознайомлення, збага­чення, закріплення і узагальнення.

Важливий етап підготовки до заняття — вибір методу. Він залежить від дидактичної мети, змісту пізнавального матеріалу, особливостей природного оточення, вікових можливостей дітей. Вибраний метод або їх сукупність повинні забезпечити повноту виконання програмних завдань і активну розумову діяльність ді­тей. В ознайомленні дітей з природою необхідно забезпечити прі­оритет методам, що забезпечують безпосередній контакт з при­родою.

Важливе значення в проведенні занять має розміщення дітей. Для розглядання тварин, кімнатних рослин, картин до­цільніше дітей садити півколом. Це дозволяє всім брати активну участь у занятті. За наявності роздавального матеріалу для спо­стережень краще посадити дітей за столами. Під час занять з пра­ці столи розміщують буквою «П» або стрічкою. При цьому діти мають змогу краще бачити показ прийомів роботи, а вихователю легше контролювати роботу дітей.

Готуючись до занять, вихователь повинен підібрати наочні посібники: картини, малюнки, гербарії тощо. Під час розгля­дання тварин — відповідні корми, предмети догляду. Після цього вихователь продумує хід заняття: послідовність роботи, систему прийомів, що активізують розумову діяльність дітей (пошукові за­питання, порівняння, ігрові прийоми тощо).

Зазвичай, готуючись до заняття, педагог підбирає дидактичний матеріал, що дозволяє йому використовувати завдання різного ступеня складності.

Підбір дидактичного матеріалу до особистісно-орієнтованого заняття вимагає від педагога ще й знання індивідуальних переваг кожної дитини в роботі з матеріалом. Він повинен у своєму розпорядженні набір дидактичних карток, що дозволяють дитині працювати з одним і тим же змістом, передбаченим програмними вимогами, але передавати його при цьому різними способами: словом, знаково-умовним позначенням, малюнком, предметним зображенням і т.д.

Звичайно, дитині треба надати можливість проявити індивідуальну вибірковість у роботі з матеріалом. Класифікація дидактичного матеріалу, підбір та використання його в ході заняття вимагають особливої ​​підготовки педагога, і перш за все знання психофізіологічних особливостей дітей, вміння виявляти і продуктивно їх використовувати у процесі засвоєння.

Не менш важливі сценарій заняття і його «режисура». Спілкування на занятті повинно бути побудовано таким чином, щоб дитина могла сама вибирати найбільш цікавить його завдання за змістом, виду та форми - і тим самим найбільш активно проявити себе. Для цього вихователю слід відносити всі інформаційні методи роботи на занятті (настановні, змістовні, інструктивні) - до фронтальних, а всі форми самостійної або парної роботи - до індивідуальних. Це вимагає врахування не тільки пізнавальних, а й емоційно-вольових, мотиваційно-потребностний особливостей дітей і можливостей їх прояви в ході заняття. Тому-то при підготовці до заняття треба заздалегідь спроектувати всі можливі типи спілкування, підлеглі навчальним цілям, усі форми співробітництва між партнерами по пізнанню.

У ході заняття важливо залучати до виконання завдань усіх дітей.

Наприкінці заняття вихователь, як правило, користується педа­гогічною оцінкою навичок і умінь, ставлення дітей до заняття, їх­ньою пізнавальною активністю. Диференціація оцінки залежить від віку дітей.