МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
Кафедра економічної теорії
НАУКОВА ДОПОВІДЬ
з Економічної теорії ___________________
(назва дисципліни)
на тему: _________ Державний борг _______________________
Студента (ки) 1 курсу 13 групи
Інституту (факультету) прокуратури та кримінальної юстиції
Іванової Інни Ігорівни __________
(прізвище, ім.’я, по батькові)
Керівник: _ доцент кафедри економічної теорії, доцент, канд. екон. наук, Губін К. Г._
(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Оцінка: Національна шкала: __________________
Кількість балів: __________ Оцінка ECTS: ______
Члени комісії: _____________________ _____________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_____________________ _____________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
м. Харків – 2016 рік
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………....3
РOЗДIЛ 1. Економічна сутність і причини виникнення державного боргу....…5
РОЗДIЛ 2. Coціально-економічні наслідки зростання державної внутрішньої та зовнішньої заборгованості…………………………………………………….…….9
РОЗДІЛ 3. Управління державним боргом. Боргова безпека держави…………14
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...25
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………..27
ВСТУП
Державний борг — об'єктивне економічне явище, зумовлене залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї.
Дефіцит державного бюджету, залучення й використання позик для його покриття призвели до формування державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність розв'язання проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів удосконалення механізму його управління. Як переконує досвід багатьох країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній і внутрішній борг, тим активніше входить його обслуговування у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи.
Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Основою системи управління державним зовнішнім боргом є безперервний моніторинг — збір, обробка та аналіз інформації — з метою оптимізації процесу управління ним. Аналізуючи інформацію про державний борг, розраховуючи оптимальні та критичні значення його показників, оцінюючи ризики, визначають рівень кредитоспроможності країни та необхідність застосування інструментів активного управління боргом. Важливою складовою аналізу державного зовнішнього боргу є дослідження періодизації його розвитку.
Головна мета роботи – охарактеризувати державний борг та пов’язані із ним проблеми.
Відповідно до мети поставлено такі завдання:
- розкрити сутність державного боргу та причини його виникнення;
- висвітлити соціально-економічні наслідки зростання державної внутрішньої та зовнішньої заборгованості;
- охарактеризувати управління державним боргом;
- розкрити засади боргової безпеки держави.
Об’єктом дослідження є сукупність соціально-економічних відносин з приводу державного боргу.
Предмет дослідження – державний борг як складний феномен, що розвивається.
РОЗДIЛ 1
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
Важливим елементом фінансової системи держави є державний борг, що утворюється внаслідок мобілізації ресурсів на внутрішньому та світовому фінансових ринках.
Державний борг – загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.
За своєю економічною сутністю державний борг визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами щодо перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.
Залежно від сфери розміщення позик розрізняють внутрішній та зовнішній борг.
§ Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичень на внутрішньому ринку.
До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.
Державний внутрішній борг складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.
· Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.
Державний зовнішній борг складається з:
1. позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;
2. позик на підтримку національної валюти;
3. позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
4. гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками; державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.
Граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу АР Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій відповідно до вимог ст.18 Бюджетного кодексу встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України на поточний бюджетний період чи рішенням про місцевий бюджет.
Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає операції за цей день.
Відповідно до бюджетної класифікації України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. №604 "Про бюджетну класифікацію та її затвердження", як внутрішній, так і зовнішній державний борг класифікують так:
1. за типом кредитора складається з двох розділів:
· внутрішній борг включає заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів, заборгованість перед банківськими установами та іншими органами управліннями;
· зовнішній борг включає заборгованість за позиками, одержавними від міжнародних організацій економічного розвитку, заборгованість за позиками, одержавними від постачальників тощо; s за типом боргового зобов'язання, що
включає заборгованість за довгостроковими, середньостроковими, короткостроковими зобов'язаннями та векселями.
За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії.
Державне запозичення - залучення державою в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України коштів з метою фінансування державного бюджету на умовах повернення, платності та строковості. Розрізняють:
1) державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку;
2) державне зовнішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.
Державне запозичення здійснюється з метою:
1. фінансування дефіциту державного бюджету;
2. підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів;
3. інших цілей, встановлених чинним законодавством.
Державна гарантія - спосіб забезпечення виконання державою, представленою Кабінетом Міністрів України в особі Міністра фінансів України, зобов'язань позичальника (резидента України) перед кредитором повністю або частково.
Кабінет Міністрів України надає державні гарантії відповідно до встановленого порядку виключно в межах повноважень та граничного обсягу надання державних гарантій, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Державні гарантії надаються на забезпечення виконання зобов'язань позичальників (резидентів України), які не мають простроченої заборгованості перед державою, за умови покриття позичальниками гарантійних ризиків держави належним чином у повному обсязі.
Основними способами реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:
1. випуск державних цінних паперів;
2. укладення угод про позику та гарантійних угод;
3. інші способи, передбачені чинним законодавством.
При наданні державних гарантій виникає потенційний державний борг, який стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов'язань позичальника, за якими держава була гарантом.
Залежно від терміну залучення коштів розрізняють:
1. короткостроковий борг (з терміном погашення до одного року);
2. середньостроковий (від одного до п'яти років);
3. довгостроковий (понад п'ять років).
Державний борг можна поділити також на:
· капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату;
· поточний, що складається з платежів із зобов'язань, які позичальник повинен погасити у звітному періоді.
За валютою залучення державний борг поділяється на борг у:
· національній валюті;
· іноземній валюті.
Внутрішній борг формується переважно у національній валюті. Для залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає в результаті запозичення коштів в іноземних банківських установах, міжнародних фінансово-кредитних організаціях, розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних фінансових ринках.
РОЗДІЛ 2
