Аудіовізуальні засоби наочності

Цю групу складають динамічні (кінофільми, телепередачі, грамзапи­си, магнітофонні записи) і статичні (діафільми, діапозитиви, транспа­ранти до кодоскопа) засоби наочності. Навчальний фільм має ряд переваг над іншими засобами наочності. За короткийпроміжок часу він дає можливість сприйняти і телепередачізначну за обсягом інформацію про предмети,явища і процеси навколишнього світу. Повністю кінофільм може бути показаний, якщо у ньому цілісно роз­криваються процес, явище, певний об’єкт і він не поділяється на логічні частини. Такими, наприклад, є фільми: «Кругообіг води у природі», «Ви­добування торфу», «Видобування вугілля», «Вовки» та ін.Фрагментарно кінофільм демонструється тоді, коли у ньому виділяються окремі частини. Діафільм — статичне зображення на плівці, яке має одну тему.Кожний наступний кадр діафільму за змістом пов’язаний зпопереднім, внаслідок чого отримується цілісна інформація на визначену тему. За характером зорового ряду діафільми поділяються на групи: а) кад­ри, створені на основі малюнків, б) фотоматеріалів, в) на поєднанні ма­люнків і фотоматеріалів (комбіновані). За побудовою діафільми бувають цілісні та фрагментарні.

МОДЕЛІ ЯК ЗАСОБИ НАОЧНОСТІ Модель — це спрощений реальний об’єкт (оригінал), оскільки в ній абстрагуються тільки істотні ознаки. Існують різні класифікації навчальних моделей. За однією з них, вони поділяються на два класи: а) матеріальні; б) ідеальні. Матеріальні моделі — це тривимірне зоб­раження об’єкта, його частини чи групи об’єктів у зменшеному або збільшеному вигляді. Ідеальні моделі розподіляються на три групи:

А) образні – моделі, що передають загальну структуру, істотні зв язки та інші особливостіреальних об’єктів в образній формі. До них належать схематичні малюн­ки, схеми, карти, план, діаграми, графіки;

б) знаково-символічні — це моделі, які відображають особливості та закономірності навколишнього світу за допомогою штучної знаково-сим­волічної мови;

в) розумові — це моделі предметів, процесів, що створюються в уяві людини. Схематичний малюнок є найпростішим видом образних моделей. Підписи на схематичних малюнках під час засвоєння нового змісту обов’язкові, оскільки вони є з’єднуючою ланкою між образом і умовним позначенням. Схеми — це більш абстрактні моделі. Зміст їх полягає у відображенні взаємозв’язків і взаємозалежностей у природі. Умовними позначеннями на них можуть бути окремі терміни, математичні символи: цифри, знаки дій, знаки відносин.

12.М-ка проведення лабораторних робіт. Навчальний дослід — це елементарний навчальний експеримент. Він, як і спостереження, є одним із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Якщо у процесі спостереження сприймаються тільки зовнішні ознаки й властивості предметів та явищ, то за допомогою дослідів відбувається більш глибоке пізнання. Дослід дає змогу відтворити явище або процес у спеціально створених умовах, простежити за його ходом, побачити ті озна­ки, які у природі сприйняти безпосередньо неможливо. Структурні компо­ненти досліду як методу пізнання: Осмислення власне предметних цілей досліду. Актуалізація знань про об’єкт, з яким проводиться дослід. 2. Планування досліду: а) визначення практичних дій, їх послідов­ності; б) вибір обладнання (приладів і матеріалів). 3. Виконання досліду: а) виконання практичних дій у необхідній послідовності; б) цілеспрямоване спостереження за об’єктом (змінами, які відбуваються, результатами змін) під час досліду; в) усвідомлення результатів спостереження; г) самоконтроль за процесом досліду. 4. Осмислення результатів досліду: а) узагальнення фактів; б) уста­новлення взаємозв’язків; в) фіксація наслідків досліду (усно, письмово, графічно). 5. Закріплення результатів проведення досліду: знання цілей, власне предметних результатів, способів практичних і перцептивних дій в їх необхідній послідовності, приладів і матеріалів для виконання досліду та відповідних умінь. Дослід, як метод навчання, є способом взаємозв’язаної діяльності вчителя і учнів: учитель управляє (організовує, планує, кон­тролює, стимулює, коригує, аналізує й оцінює) діяльністю учнів, спрямовує на ви­вчення предметів і явищ природи у спеціально створених умовах шляхом зміни об’єктів або умов їх існування (протікання) з використанням відповідних приладів і ма­теріалів. Розглянемо загальні підходи до методики використання досліду. Першим етапом є актуалізація знань про об’єкт, з яким проводиться ДОСЛІД. Об’єкт повинен бути знайомий і доступний для сприймання.Далі організовується осмислення учнями цілей досліду: з якою метоюдослід виконується; що необхідно виявити в об’єкті або з’ясувати про об’єкт. У більшості випадків на уроці проводиться не один, а кілька дослідів, за допомогою яких предмет або явище вивчається різнобічно. Д-сть учителя Повідомлення знань в усній або письмовій формі (інструкція усна, на картці або у підручнику) про способи практичних дій і послідовність їх виконання в досліді. Показ зразка виконання прак­тичних дій в необхідній послідо­вності. Спонукання до активного сприймання й виконання практичних дій. Здійснюється у вигляді настанови на уважність до конкретної дії та орієнтацію на успіх са­мостійного виконання. Контроль і коригування у процесі застосування знань про способи виконання досліду і за­своєння відповідних умінь. Д-сть учня Сприймання і усвідомлення знань про способи практичних дій і послідовність їх застосування в досліді. (Діти слухають або читають). Сприймання зразка. Виконання практичних дій (осмислення знань, запам’ятовування і застосування). Оволодіння уміннями, зосередження уваги. Здійснення контролю і самокоригування. 2. Організація спостереження учнів за результатами практичної діяльності з об’єктом, усвідомлення результатів. Учні. Спостереження за результатами практичної діяльності з об’єктом. Усвідомлення результатів спостережень через словес­не їх вираження. 3. Організація осмислення власне предметних результатів досліду через узагальнення фактів, отриманих у ході спостережень; встановлення взаємозв’язків, залежностей; формулювання висновків та фіксація результатів. Учні. Аналіз, порівняння, узагаль- нення фактів, добутих у ході спостережень; встановлення взаємозв’язків і залежностей; формулювання висновків. Фіксація результатів: усно, письмово, графічно. Слід пам’ятати: якщо дослід небезпечний (пов’язаний з вогнем), то його виконує тільки вчитель демонстраційно. Досліди за рівнем пізнавальної самостійності учнів поділяються на репродуктивні і творчі. Репродуктивними називаються досліди, спосіб виконання і результати яких відомі учням. Вони виконуються за зразком під безпосереднім чи опосередкова­ним керівництвом учителя (самостійно) з використанням усних і пись­мових інструкцій. Творчим називається дослід, який виступає способом розв’язання на­вчальної проблеми. У природознавстві використовуються ко­роткочасні і довготривалі досліди. Короткочасними є досліди, які виконуються в межах одного етапу уроку: засвоєння нових знань, умінь і навичок; їх за­стосування; перевірка. Результати довготривалих дослідів отримують через 1—2 тижні або навіть через 1—2 місяці.