Діагностування виробничої системи передбачає встановлення її елементного складу, перевірку останнього на відповідність структурі робіт, які плануються, за трудомісткістю визначення ступеня повноти і раціональності його екстенсивного та інтенсивного використання. Такий аналіз потрібен для обґрунтованої оцінки рівня використання елементного складу, розроблення програми підвищення ефективності виробництва і забезпечення на основі наступного синтезу цілісності виробничої системи.
Структура елементного складу ВС залежить від форми її спеціалізації та характеристики продукції, що випускається. Ступінь повноти і раціональності використання елементного складу будь-якої ВС визначається рівнем реалізації основних принципів раціональної організації виробничого процесу, що характеризують різні елементи виробничого процесу: пропорційності – рівень використання всіх його елементів; безперервності – рівень організації як засобів, так і предметів праці; паралельності та ритмічності – характер руху предметів праці.
Така послідовність тісних взаємозв'язків зазначених принципів зумовлює побудову показників рівня організації виробництва з раціонального використання елементного складу ВС. Ураховуючи, що принципи пропорційності та безперервності щодо засобів і предметів праці виявляються через ритмічність виробництва та випуску продукції, а паралельність є одним із засобів підвищення ступеня неперервності виробничих процесів, то система показників рівня організації будь-якого виробничого процесу характеризується показниками пропорційності і безперервності як використання засобів праці, так і руху предметів праці.
Показники виробничих пропорцій. Пропорційність в елементах виробничого процесу закладається при проектуванні ВС, а потім реалізується в процесі її функціонування під час розроблення річних виробничих програм шляхом кількісних розрахунків необхідних потужної гей, матеріалів та робітників.
Ступінь використання елементного складу виробництва можна охарактеризувати коефіцієнтами пропорційності (або коефіцієнтом відповідності), які слід розраховувати для всіх елементів ВС (
).
де 
– час роботи j -го устаткування, що планується, год.;
– трудомісткість завдання на даний вид j-го устаткування за місячною програмою, год.;
– сумарна трудомісткість даного виду робіт по j -х одиницях устаткування, год.
Наприклад, якщо абсолютне сумарне відхилення на 10 фрезерувальних верстатах дорівнює (
) = 555 год., а сумарна трудомісткість робіт, що припадає протягом місяця на ці верстати, становить 1560 год. = , то = 1 - 656 / 1560 = 1 – 0,42 = 0,58, тобто устаткування використовується тільки на 58%.
Аналогічним чином розраховуються коефіцієнти пропорційності робочих кадрів за професіями і кваліфікацією. Якщо мова йде про розрахункову і прийняту кількість устаткування, то коефіцієнт завантаження (
) дорівнюватиме коефіцієнту пропорційності. У такому разі () не розраховується тому, що він урахований коефіцієнтом завантаження ().
На практиці, як правило: < 1, а < .
Якщо в кожну одиницю часу (годину, зміну, добу, п'ять днів, місяць, квартал) кожним виробничим підрозділом випускається рівна кількість продукції, то рух предметів праці вважається пропорційним. Показником пропорційності руху предметів праці можна вважати рівномірність випуску продукції в часі як окремий випадок ритмічності.
Показники ритмічності випуску продукції та рівномірності виробництва. Ритмічна робота характеризується двома поняттями – ритмічністю випуску продукції і рівномірністю виробництва. Якщо ритмічність відображає однаковий або наростаючий обсяг випуску продукції в натуральному виразі через рівні або певні проміжки часу, то рівномірність виробництва пов'язана з обсягом випуску продукції за трудомісткістю за аналогічними умовами.
Коефіцієнт рівномірності виробництва визначається за формулою:
де 
- абсолютне відхилення фактичного обсягу випуску від планового за трудомісткістю за і-й період (зміну, тиждень, декаду);
- плановий обсяг випуску за трудомісткістю за і-й період;
q - кількість робочих періодів.
Коефіцієнт рівномірності випуску продукції визначається за формулою:
де 
- абсолютне відхилення фактичної кількості продукції, що випущена в заданій номенклатурі від планового періоду за i -й період;
- запланована кількість продукції за і -й період.
При розрахунку 
у чисельнику враховуються обсяги робіт тільки за позиціями, що є в планових завданнях. У розрахунку 
- в чисельнику вказується весь обсяг робіт, що виконується. При раціонально організованому виробництві має дотримуватися співвідношення коефіцієнтів:
Для досягнення ритмічності в серійному виробництві необхідно жорстко виконувати періодичність запуску і випуску партій деталей (виробів). У дрібносерійному і одиничному виробництві складності виробів можна досягти тільки рівномірністю роботи та випуску продукції.
Принцип ритмічності тісно пов'язаний з принципом безперервності виробництва.
Безперервність використання устаткування полягає у постійній його зайнятості певною роботою протягом визначеного часу. Показником безперервності виробництва є коефіцієнт завантаження одиниці устаткування. Безперервність руху предметів праці характеризується коефіцієнтом неперервності виробничого процесу (
):
,
де 
- час виконання всіх технологічних операцій (технологічного часу), включаючи контроль, приймання, здавання та транспортування продукції;
- фактична тривалість виробничого процесу за сукупністю деталей (п), що закріплені за дільницею.
Комплексним показником (
) використання елементного складу ВС є середня арифметична всіх окремих розглянутих вище взаємопов'язаних показників: пропорційності (), рівномірності виробництва (); завантаження устаткування () та неперервності ().
Конкретні отримані показники необхідно порівняти з нормативними, які встановлюються з урахуванням резервування надійності виробничих систем. Нормативні показники є еталоном при кількісному оцінюванні резервів підвищення рівня організації виробництва і одночасно базовою інформацією для проектування нових виробничих процесів. Нормативними показниками рівня організації дискретних процесів можна прийняти: 
; 
; 
; 
; 
.
Для оцінки організаційно-технічного рівня робочих місць використовують такі показники:
· робочих місць з устаткуванням: продуктивність обладнання, що застосовується; відповідність його вимогам щодо якості продукції; використання технічних особливостей устаткування; прогресивність технологічного процесу, що застосовується; технологічна оснащеність робочого місця;
· робочих місць без устаткування: виправданість використання ручної праці; технічний рівень і якість інструменту, що використовується; забезпеченість виконавців інструментом (комплектність, технічний стан, наявність необхідного резерву);
· організаційного рівня робочого місця: раціональність планування; організаційна оснащеність, кількість і трудомісткість постійно закріплених робіт, змінність та ін.;
· умов праці та техніки безпеки: відповідність санітарно гігієнічних умов нормативним вимогам; дотримання правил безпеки праці; забезпечення спецодягом та взуттям відповідно до встановлених стандартів.
Література:
1. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: перев. с англ. – М.: Дело, 1996.
2. Межотраслевые требования и нормативные материалы по организации труда, которые должны учитываться при проектировании новых и реконструкции действующих предприятий, технологических процессов и оборудования. – М.: Экономика, 1990.
3. Толковый словарь по управлению проектами / под ред. В.К. Яванец и др. – М.: 1992.
4. Якушев А.М. Проектирование сталеплавильных и доменных цехов. М.: Металлургия 1984.
5. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2003
6. Онищенко В.О., Старовірець А.С., Редкін О.В., Чевганова В.Я. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2005
7. Пасічник О.К. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2005
