Оцінка рівня елементної побудови цеху, дільниці

 

Діагносту­вання виробничої системи передбачає встановлення її елементно­го складу, перевірку останнього на відповідність структурі робіт, які плануються, за трудомісткістю визначення ступеня повноти і раціональності його екстенсивного та інтенсивного використан­ня. Такий аналіз потрібен для обґрунтованої оцінки рівня вико­ристання елементного складу, розроблення програми підвищення ефективності виробництва і забезпечення на основі наступного синтезу цілісності виробничої системи.

Структура елементного складу ВС залежить від форми її спе­ціалізації та характеристики продукції, що випускається. Ступінь повноти і раціональності використання елементного складу будь-якої ВС визначається рівнем реалізації основних принципів раціо­нальної організації виробничого процесу, що характеризують різні елементи виробничого процесу: пропорційності – рівень вико­ристання всіх його елементів; безперервності – рівень організації як засобів, так і предметів праці; паралельності та ритмічності – характер руху предметів праці.

Така послідовність тісних взаємозв'язків зазначених принци­пів зумовлює побудову показників рівня організації виробництва з раціонального використання елементного складу ВС. Урахову­ючи, що принципи пропорційності та безперервності щодо засо­бів і предметів праці виявляються через ритмічність виробництва та випуску продукції, а паралельність є одним із засобів підви­щення ступеня неперервності виробничих процесів, то система показників рівня організації будь-якого виробничого процесу ха­рактеризується показниками пропорційності і безперервності як використання засобів праці, так і руху предметів праці.

Показники виробничих пропорцій. Пропорційність в елементах виробничого процесу закладається при проектуванні ВС, а потім реалізується в процесі її функціонування під час розроблення річ­них виробничих програм шляхом кількісних розрахунків необ­хідних потужної гей, матеріалів та робітників.

Ступінь використання елементного складу виробництва можна охарактеризувати коефіцієнтами пропорційності (або коефіцієнтом відповідності), які слід розраховувати для всіх елементів ВС ().

 

 

де – час роботи j -го устаткування, що планується, год.;

– трудомісткість завдання на даний вид j-го устаткування за місячною програмою, год.;

– сумарна трудомісткість даного виду робіт по j -х одиницях устаткування, год.

Наприклад, якщо абсолютне сумарне відхилення на 10 фрезеру­вальних верстатах дорівнює () = 555 год., а сумарна тру­домісткість робіт, що припадає протягом місяця на ці верстати, становить 1560 год. = , то = 1 - 656 / 1560 = 1 – 0,42 = 0,58, тобто устаткування використовується тільки на 58%.

Аналогічним чином розраховуються коефіцієнти пропорцій­ності робочих кадрів за професіями і кваліфікацією. Якщо мова йде про розрахункову і прийняту кількість устаткування, то кое­фіцієнт завантаження () дорівнюватиме коефіцієнту пропор­ційності. У такому разі () не розраховується тому, що він ура­хований коефіцієнтом завантаження ().

На практиці, як правило: < 1, а < .

Якщо в кожну одиницю часу (годину, зміну, добу, п'ять днів, місяць, квартал) кожним виробничим підрозділом випускається рівна кількість продукції, то рух предметів праці вважається про­порційним. Показником пропорційності руху предметів праці можна вважати рівномірність випуску продукції в часі як окре­мий випадок ритмічності.

Показники ритмічності випуску продукції та рівномірності виробництва. Ритмічна робота характеризується двома поняття­ми – ритмічністю випуску продукції і рівномірністю виробниц­тва. Якщо ритмічність відображає однаковий або наростаючий обсяг випуску продукції в натуральному виразі через рівні або певні проміжки часу, то рівномірність виробництва пов'язана з обсягом випуску продукції за трудомісткістю за аналогічними умовами.

Коефіцієнт рівномірності виробництва визначається за формулою:

 

 

де - абсолютне відхилення фактичного обсягу випуску від планового за трудомісткістю за і-й період (зміну, тиждень, декаду);

- плановий обсяг випуску за трудомісткістю за і-й період;

q - кількість робочих періодів.

Коефіцієнт рівномірності випуску продукції визначається за формулою:

 

 

де - абсолютне відхилення фактичної кількості продукції, що випущена в заданій номенклатурі від планового періоду за i -й період;

- запланована кількість продукції за і -й період.

При розрахунку у чисельнику враховуються обсяги ро­біт тільки за позиціями, що є в планових завданнях. У розрахунку - в чисельнику вказується весь обсяг робіт, що виконуєть­ся. При раціонально організованому виробництві має дотримува­тися співвідношення коефіцієнтів:

 

 

Для досягнення ритмічності в серійному виробництві необ­хідно жорстко виконувати періодичність запуску і випуску пар­тій деталей (виробів). У дрібносерійному і одиничному виробни­цтві складності виробів можна досягти тільки рівномірністю роботи та випуску продукції.

Принцип ритмічності тісно пов'язаний з принципом безперерв­ності виробництва.

Безперервність використання устаткування полягає у постій­ній його зайнятості певною роботою протягом визначеного часу. Показником безперервності виробництва є коефіцієнт заванта­ження одиниці устаткування. Безперервність руху предметів праці характеризується коефіцієнтом неперервності виробничого процесу ():

 

,

 

де - час виконання всіх технологічних операцій (технологіч­ного часу), включаючи контроль, приймання, здавання та транс­портування продукції;

- фактична тривалість виробничого процесу за сукупніс­тю деталей (п), що закріплені за дільницею.

Комплексним показником () використання елементного складу ВС є середня арифметична всіх окремих розглянутих ви­ще взаємопов'язаних показників: пропорційності (), рівномір­ності виробництва (); завантаження устаткування () та неперервності ().

Конкретні отримані показники необхідно порівняти з норма­тивними, які встановлюються з урахуванням резервування надій­ності виробничих систем. Нормативні показники є еталоном при кількісному оцінюванні резервів підвищення рівня організації виробництва і одночасно базовою інформацією для проектування нових виробничих процесів. Нормативними показниками рівня організації дискретних процесів можна прийняти: ; ; ; ; .

Для оцінки організаційно-технічного рівня робочих місць використовують такі показники:

· робочих місць з устаткуванням: продуктивність обладнання, що застосовується; відповідність його вимогам щодо якості продукції; використання технічних особливостей устаткування; прогресивність технологічного процесу, що застосовується; технологічна оснащеність робочого місця;

· робочих місць без устаткування: виправданість використання ручної праці; технічний рівень і якість інструменту, що використовується; забезпеченість виконавців інструментом (комплектність, технічний стан, наявність необхідного резерву);

· організаційного рівня робочого місця: раціональність планування; організаційна оснащеність, кількість і трудомісткість постійно закріплених робіт, змінність та ін.;

· умов праці та техніки безпеки: відповідність санітарно гігієнічних умов нормативним вимогам; дотримання правил безпеки праці; забезпечення спецодягом та взуттям відповідно до встановлених стандартів.

 

Література:

 

1. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: перев. с англ. – М.: Дело, 1996.

2. Межотраслевые требования и нормативные материалы по организации труда, которые должны учитываться при проектировании новых и реконструкции действующих предприятий, технологических процессов и оборудования. – М.: Экономика, 1990.

3. Толковый словарь по управлению проектами / под ред. В.К. Яванец и др. – М.: 1992.

4. Якушев А.М. Проектирование сталеплавильных и доменных цехов. М.: Металлургия 1984.

5. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2003

6. Онищенко В.О., Старовірець А.С., Редкін О.В., Чевганова В.Я. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2005

7. Пасічник О.К. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2005