Фінансовий механізм і його елементи.

Фінансовий механізм — сукупність форм і методів, за допомогою яких забезпечується система розподілу і перерозподілу ВВП, формування та використання фінансових ресурсів суб'єктів економіки. Він вміщує такі елементи. Елементи фінансового механізму: 1. Фінансові методи: 1) планування; 2)оперативне управління; 3) фінансовий контроль; 4) фінансове забезпечення; 5) фінансове регулювання. 2. Фінансові важелі, стимули, санкції: Важелі: 1) податки;2) обов’язкові платежі;3) норми амортизації;4) норми використання коштів у бюджетних установах;5) орендна плата;6) процент за кредит. Стимули: 1) заохочувальні фонди, створені за рахунок прибутку;2) податкові пільги;3) прискорена амортизація;4) бюджетне фінансування пріоритетних сфер економіки. Санкції: 1) штраф;2) пеня. 3. Нормативно – правове забезпечення: 1) Конституція України; 2) Закон Верховної Ради; 3) Підзаконні нормативно – правові документи. Основні фінансові методи: 1.Фінансове планування — діяльність щодо складання планів, формування і використання фінансових ресурсів на рівні підприємств, галузевих структур, адміністративно-територіальних одиниць, держави в цілому. 2.Оперативне управління — втручання у розподільчі процеси з метою ліквідації диспропорцій, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів. 3.Фінансовий контроль — перевірка правильності вартісного розподілу та перерозподілу ВВП і НД за відповідними фондами грошових коштів та їх цільовим використанням.
4.Методи фінансового забезпечення, основними з яких є:
4.1. Бюджетне фінансування. 4.2. Кредитування. 4.3. Самофінансування.
5. Фінансове регулювання діяльності, яке відбувається двома способами:
5.1. Сальдовим, при якому розподіл створеної вартості здійснюється за окремими елементами, серед яких лише один є результативним (сальдовим). 5.2. Податковим, тобто через систему оподаткування як вилучення частини доходів підприємств та організацій, а також населення і спрямування цих коштів у бюджет та державні цільові фонди для задоволення державних потреб.
Основні фінансові важелі, стимули і санкції: 1. Важелі — конкретні форми розподілу і перерозподілу ВВП, встановлений порядок фінансування, кредитування та інвестування. До фінансових важелів належать: податки, обов'язкові збори, норми амортизації, норми витрачання коштів у бюджетних установах, орендна плата, відсоток за кредит, дотації, субвенції. 2. Стимули — заробітна плата, доходи працівників, премії, пенсії, стипендії, матеріальні допомоги, надання різних пільг. До стимулів належать також заохочувальні фонди, створені з прибутку, бюджетне фінансування ефективних напрямів розвитку національної економіки, фінансування підготовки і перепідготовки кадрів, спеціальні фінансові пільги (податкові пільги і прискорена амортизація). 3. Санкції охоплюють: 3.1. Штрафи — ступінь матеріального впливу на винних у порушенні законодавства, угод або чинних правил; накладаються, як правило, у твердій грошовій сумі. 3.2. Пеню — накладають при невчасному виконанні грошових зобов'язань і нараховують за кожен день протерміну-вання; встановлюється у відсотках від суми протерміно-ваного платежу.

7. Зміст і принципи фінансового планування.

Фінансове планування — елемент фінансового механізму, діяльність пов'язана з управлінням фінансами; є процесом формування і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Його особливість — здійснюється тільки у грошовій формі і дозволяє дослідити рух грошової форми вартості, який не співпадає з розподілом вартості в натуральній формі. Основна мета фінансового планування — найточніше визначення майбутніх витрат і доходів, які б забезпечували нормальну діяльність держави і підприємницьких структур. Зміст фінансового планування реалізується через розробку системи заходів щодо забезпечення розвитку суб'єктів економіки необхідними фінансовими ресурсами.
Принципи фінансового планування: 1.Наукова обґрунтованість — проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик з урахування передового досвіду, використання ПЕОМ, економіко-мате-матичних методів, що передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них.
2.Єдність фінансових планів — проявляється в єдності фінансової політики, єдиному розподілі ВВП, єдиній методології фінансових розрахунків тощо. 3.Безперервність — взаємозв'язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів. 4.Стабільність — незмінність показників фінансових планів.
Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, головними з яких є: прибуток, амортизаційні відрахування, податки тощо. Суб'єктами фінансового планування виступають окремі підприємства, міністерства, відомства, державні комітети, фінансові органи, органи державного управління на місцевому рівні та інші. При визначенні фінансових показників використовуються певні методи планування: 1. Метод коефіцієнтів (екстраполяції) — перенесення на майбутні періоди встановлених у минулому тенденцій або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені. 2. Нормативний метод — базується на розрахунку фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів (нормативи утворення фондів, амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачання коштів у бюджетних установах тощо). 3.Балансовий метод — передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття, ув'язує всі розділи фінансового плану, внаслідок чого досягається збалансованість плану (ув'язка доходів і видатків).