Показники ефективності використання інвестицій

Конспект лекції

на тему:

 

 

«Ціни та ціноутворення»

 

 

П л а н

1. Характеристика інвестицій.

2. Внутрішні та зовнішні інвестиції.

3. Капітальні вкладення.

4. Цінні папери.

5. Показники ефективності використання інвестицій.

 

ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕСТИЦІЙ

Діяльність кожного підприємства повинна забезпечувати йому високу ефективність у вигляді максимального прибутку. Для цього у підприємства повинна бути на високому рівні матеріально – технічна база і кваліфіковані трудові ресурси. Розвинена матеріально – технічна база підприємства дає можливість йому забезпечити виробничий процес на високому рівні і одержувати максимальний прибуток, який робить підприємство платоспроможним і конкурентоспроможним.

Основним джерелом фінансових ресурсів підприємства вважаються його власні кошти, але іноді підприємства залучають такі кошти зовні. Одним із видів зовнішніх фінансових ресурсів підприємства є інвестиції.

 

Інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу фізичних і юридичних осіб у підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.

Таким чином інвесторами можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають тимчасово вільний капітал і бажають вкласти його у підприємницьку з метою одержання прибутку.

 

Інвестування – це процес вкладання капіталу у підприємницьку діяльність.

 

Інвестори – суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

 

Об’єктами інвестування можуть бути:

- основні засоби;

- цінні папери;

- науково – технічна продукція;

- інтелектуальні цінності.

 

Інвесторами можуть бути юридичні або фізичні особи своєї країни або іншої (закордонні). Інвестиційна діяльність вигідна, як для підприємства, що користується інвестиціями, так і для інвесторів, бо підприємства використовують їх для розвитку своєї матеріально – технічної бази, а інвестори – збільшують свій капітал.

Загальні умови інвестиційної діяльності (правові, економічні, соціальні) на території України визначеній Законом України «Про інвестиційну діяльність».

ВНУТРІШНІ ТА ЗОВНІШНІ ІНВЕСТИЦІЇ

Інвестиції поділяються на внутрішні та зовнішні залежно від того, в якій країні вкладається капітал інвестором.

 

І. Внутрішні інвестиції – їх вкладають власники капіталу певної країни у підприємницьку діяльність своє країни.

Їх розрізняють за такими видами:

 

- фінансові, які показують, що інвестор владає капітал у цінні папери, які випускає підприємець. Власник цінного паперу стає співвласником підприємства;

- реальні, які показують, що інвестор вкладає капітал або у конкретну галузь, або у розвиток конкретного підприємства.

 

ІІ. Зовнішні інвестиції – це інвестиції, які вкладаються власником капіталу у розвиток підприємницької діяльності іншої країни.

Усі інвестиції поділяються на такі види:

- прямі, які характеризують, що розмір вкладеного капіталу не може бути менше 10 % об’єкту, що інвестується;

- портфельні, які показують, що розмір вкладеного капіталу може бути менше 10 % об’єкту, що інвестується.

 

Таким чином використання інвестицій дає можливість підприємству залучити грошові кошти зовні для розвитку його матеріально – технічної бази.

 

КАПІТАЛЬНІ ВКЛАДЕННЯ

 

Внутрішні інвестиції вкладаються у підприємницьку діяльність вітчизняними інвесторами. Це можуть бути юридичні особи (підприємства) або фізичні особи (громадяни). Вкладення інвестицій вважається вигідним для підприємства, бо дає змогу забезпечити розвиток своєї матеріально – технічної бази, а інвесторам – одержувати додатковий прибуток.

 

Внутрішні інвестиції, які спрямовані на розвиток матеріально – технічної бази називаються капітальними вкладеннями.

Капітальні вкладення – це довгострокове вкладання капіталу на відтворення основних засобів виробничої інфраструктури та основних засобів невиробничого призначення (соціальної інфраструктури). Для підприємства ефективне використання інвестицій визначається найбільшою питомою вагою капітальних вкладень у виробничу інфраструктуру.

 

Капітальні вкладення бувають двох видів:

 

- валові, які характеризують, що вкладений капітал може бути використаний для розвитку основних виробничих засобів та основних невиробничих засобів соціального призначення;

- чисті, які вкладаються тільки у розвиток основних виробничих засобів.

Структура капітальних вкладень характеризує

співвідношення окремих видів капітальних вкладень у їх загальній сумі.

Структура капітальних вкладень поділяється на два види:

- елементно – технологічна, яка показує, що 35 % капітальних вкладень підприємець використовує на реконструкцію основних засобів, а 65 % - на закупівлю інструментів, обладнання і інших виробничих засобів;

- відтворювальна, яка показує, що 35 % капітальних вкладень підприємець використовує на ремонт, а 65 % - на реконструкцію і модернізацію.

Цінні папери

Одним з видів внутрішніх інвестицій є фінансові інвестиції. Вони вкладаються у розвиток підприємств у вигляді цінних паперів. Обіг цінних паперів відбувається на фондовому ринку. Діяльність фондового ринку здійснюється відповідно до Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”. Підприємство, яке бажає залучити зовнішній капітал для розвитку матеріально – технічної бази, випускає цінні папери і реалізує їх на фондовому ринку.

Випуск цінних паперів має свої переваги, які визначаються поповненням капіталу підприємства, а їх недоліком є те, що власник цінного паперу стає співвласником підприємства.

 

До основних видів цінних паперів відносять:

1) акції, які можуть бути:

- іменні, на пред’явника;

- привілейовані, які дають право їх власнику на одержання дивідендів у розмірі, що зазначений в акції незалежно від розміру прибутку підприємства.

Акції випускають без установленого строку обігу.

 

2) облігації – це цінні папери, які засвідчують внесення їх власником грошових коштів і підтверджують зобов’язання про відшкодування власнику вартості цього цінного паперу в строк, передбачений облігацією та з виплатою фіксованого проценту. Облігації розповсюджують серед підприємств, громадян на добровільних засадах.

 

Вони можуть бути:

- іменні;

- на пред’явника;

- процентні;

- безпроцентні.

3) казначейські зобов’язання – їх випускають на пред’явника, на добровільних засадах, розповсюджують серед населення і вони засвідчують внесення його власником грошових коштів до бюджету.

Вони бувають:

- довгострокові (5 – 10 р.);

- середньострокові (1 – 5 р.);

- короткострокові (до 1 р.).

4) ощадні сертифікати – це письмове свідоцтво банку про одержання (депонування) грошових коштів, які засвідчують право власника на отримання депонованої суми і відсоток на неї після закінчення терміну депонованої суми.

Показники ефективності використання інвестицій

Використання інвестицій повинно забезпечити підприємцю підвищення ефективності роботи його підприємства. Ця ефективність характеризується такими показниками:

- підвищення обсягів виробництва продукції;

- розширення асортименту;

- впровадження нових технологій виробництва;

- підвищення продуктивності праці;

- зростання доходів і прибутку;

- зниження витрат.

 

З метою перевірки ефективності використання інвестицій, необхідно проводити аналіз, в результаті якого виявляють ефективність їх використання. Для цього розраховують показники, що характеризують цю ефективність.

 

1. Приріст прибутку:

 

2. Рентабельність капітальних вкладень:

 

3. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень (прибутковості К_пр):

 

- для діючих підприємств:

 

 

- для нових об’єктів (що будуються):

 

 

За нормою цей коефіцієнт повинен бути на рівні 0,2. Якщо розрахований коефіцієнт нижче, то це свідчить про неефективність використання капітальних вкладень.

 

4. Строк окупності капітальних вкладень:

- для діючих підприємств:

 

- для нових підприємств (або нового будівництва):

 

Або визначається, як обернений показник до коефіцієнта економічної ефективності капітальних вкладень (коефіцієнта прибутковості К_пр)

 

 

Ці розрахунки покажуть за скільки років капітальні вкладення окупляться.

Література

 

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. К.: КНЕУ, 2001.

2. Шваб Л.І. Економіка підприємства. – К.: „Каравела”, 2004, ст. 196 – 215.