Принципи зовнішньоекономічної діяльності

Управлінська діяльність завжди базується на основних правилах, яких дотримуються керівники і спеціалісти апарату управління в процесі прийняття тих або інших рішень. Самі ці правила можуть бути декларовані в спеціальних документах або ж бути своєрідною традицією, нормою, звичаєм. Частіше усього має місце поєднання і того й іншого.

Можна виділити три рівні принципів зовнішньоекономічної діяльності: загальні, специфічні і національні.

Загальні принципи зовнішньоекономічної діяльності — це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак, у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних —науковість, системність, взаємовигідність.

Крім наведених загальних принципів управління ЗЕД, існує багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи ЗЕД закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт. І хоча термін "зовнішньоекономічна діяльність" у зазначених документах може бути відсутній, за своїм характером більшість закріплених там принципів мають пряме відношення до зовнішньоекономічної діяльності.

Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин є в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV спеціальною сесією Генеральної Асамблеї 00Н у 1974 р. Хартія була прийнята разом з Декларацією про встановлення нового економічного порядку та Програмою дій по його встановленню. В зазначеному документі вказано такі принципи:

1. суверенітет;

2. територіальна цілісність і політична незалежність держав;

3. суверенна рівність усіх держав;

4. ненапад і невтручання у внутрішні справи;

5. взаємна і справедлива вигода;

6. мирне співіснування;

7. рівноправність і самовизначення народів;

8. мирне врегулювання спорів;

9. усунення несправедливості, що виникає в результаті застосування сили та позбавляє націю засобів для їїнормального розвитку;

10. сумлінне виконання міжнародних зобов'язань;

11. повага прав людини та основних свобод;

12. відсутність прагнення до гегемонії в сферах впливу;

13. сприяння міжнародної соціальної справедливості;

14. міжнародне співробітництво з метою розвитку;

15. вільний доступ до морів і від них для країн, що їх не мають.

Деякі з перерахованих принципів збігаються з загальними, наприклад: п.5 взаємна і справедлива вигода. Він конкретизується у наступних принципах.

В інших міжнародних документах принципи вільного пересування фізичних осіб і господарських цінностей розглядаються не в цілому, як вказувалося вище, а по основних галузях міжнародного права. Зокрема, Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) розглядає такі питання:

1- в'їзд фізичних осіб;

2- переміщення товарів;

3- судноплавство і перевезення вантажів;

4- переміщення капіталу;

5. придбання власності;

6. переказ коштів.

Роз'яснення кожного з названих питань можна знайти у відповідних виданнях і враховувати в практичній діяльності. Так, у частині переміщення товарів, як основної форми ЗЕД головне значення належить принципу (режиму) найбільшого сприяння. Суть режиму найбільшого сприяння (РНС) полягає в тому, що зниження митних бар'єрів для однієї країни означає також зниження цих же бар'єрів і для всіх інших країн, що мають з нею режим найбільшого сприяння. Зазначений принцип поширюєтьсі, також на квотування і ліцензування.

Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес мають принципи ЗЕД у Європейському союзі (ЄС). Вони містяться в так званій Білій книзі (1985 р.) і включають:

1. Контроль і оформлення документів на товари, що перетинають національні кордони;

2 Свободу пересування осіб для працевлаштування або постійне місце проживання в будь-якій країні;

3 Уніфікацію технічних норм і стандартів;

4 Відкриття споживчих ринків;

5 Лібералізацію фінансових послуг;

6. Поступове відкриття ринку інформаційних послуг;

7. Лібералізацію транспортних послуг;

8. Створення сприятливих умов для промислового співробітництва з урахуванням законодавства про права на інтелектуальну і промислову власність;

9. Усунення фіскальних бар'єрів.

Національні принципи ЗЕД закріплюються в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншою мірою механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.

Що стосується зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені у статті 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.

Система згаданих принципів включає:

· суверенітет;

· свободу;

· юридичну рівність і недискримінацію;

· верховенство закону;г

· захист інтересів суб'єктів підприємницької діяльності;

· еквівалентність обміну.

Законодавства інших країн також містять принципи такої діяльності, яких повинні дотримуватися не тільки національні, але й іноземні суб'єкти господарської діяльності.

Принцип суверенітету означає незалежне здійснення зовнішньоекономічної діяльності народом України на території своєї країни, а також точного виконання всіх міжнародних договорів і зобов'язань.

Свобода зовнішньоекономічного підприємництва включає добровільність дій у цій сфері суб'єктів цієї діяльності, розмаїтість форм дотримання вимог законодавства і виключне право власності суб'єктів ЗЕД на всі отримані результати.

Принцип юридичної рівності і недискримінації складається з таких правил, як рівність перед законом усіх учасників ЗЕД, включаючи державу, недопущення яких-небудь обмежень, не передбачених законодавством, незалежно від форм власності, місця розташування та ін.

Верховенство закону покликано виключити будь-який вплив підзаконних актів, що негативно позначаються на зовнішньоекономічній діяльності порівняно з законами України.

Захист інтересів суб'єктів ЗЕД полягає в тому, що держава охороняє ці інтереси відповідно до національного законодавства як на території України, так і за її межами відповідно до норм міжнародного права й умов усіх ратифікованих міжнародних договорів.

Принцип еквівалентності обміну виключає демпінг при ввозі і вивозі товарів.