Структура системи державних фінансів України та характеристика її основних ланок.

 

Провідне місце у фінансовій системі як за обсягом ресурсів, так і за роллю у суспільстві посідають державні фінанси. Державні фінанси характеризуються за двома напрямами:

1) ланками — які визначають форми фінансових відносин;

2) рівнями — які розмежовують їх за органами влади й управління.

У системі державних фінансів грошові потоки відображають відносини перерозподілу ВВП і формування державних фінансових ресурсів, в розрізі двох груп: централізованих і децентралізованих. Бюджетні кошти використовуються на соціальний захист населення, розвиток народного госпо­дарства, соціально-культурні заходи, оборону країни, управління, створен­ня державного резерву та інші цілі.

Основними ланками державних фінансів є:

1. Бюджетна система України — сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.Її структура визначається Конституцією України та Бюджетним кодексом і залежить від форм державного устрою. Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

2. Цільові фонди держави — це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Фонди мають цільове призначення, яке втілюється як у чітко визначених джерелах їх утворення, так і в напрямках можливого використання коштів.

Вони призначені для фінансування певних потреб і видатків держави, які мають особливе значення для економічного і соціального розвитку суспільства. Специфіка цільових фондів полягає у їх цільовому призначенні та чітко визначених джерелах формування.

В залежності від напрямків використання існують фонди:

— економічні;

— соціальні;

— науково-дослідні;

— страхові;

— міждержавні та інші.

В Україні до економічних, державних цільових фондів можна віднести: Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, Фонд охорони праці, Фонд розвитку та захисту конкуренції, Фонд підтримки селянських (фермерських) господарств.

Соціальні фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Державний фонд сприяння зайнятості населення, Фонд соціального захисту інвалідів.

Державний інноваційний фонд є науково-дослідним.

3. Державний кредит — сукупність відносин, у яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора та гаранта. З допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, які використовуються для задоволення державних потреб. Характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником, а кредиторами — юридичні й фізичні особи цієї та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути.

Існування державного кредиту зумовлене постійною невідповідністю витрат і доходів Державного бюджету. Тому держава виступає як позича­льник коштів у фізичних і юридичних осіб. Найважливішими формами державного кредиту є державні позики. Вони можуть супроводжуватися випуском державних облігацій, казначейських зобов'язань та інших цінних паперів і їх розміщенням серед фізичних та юридичних осіб.

Державний кредит існує у внутрішній і зовнішній формах. Наявність державного кредиту призводить до державного боргу та вимагає додатко­вих витрат суспільства на його обслуговування.

Форми державного кредиту:

- державні позики;

- використання частини вкладів населення в ощадних установах. Ощадна справа належить до державного кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються до бюджету. Однак, комерційні банки, як правило, діють на комерційних засадах і мобілізовані кошти формують їхні кредитні ресурси. Частина цих коштів може спрямовуватися на придбання державних цінних паперів і таким чином належати до державного кредиту;

- грошово-речові лотереї;

- використання коштів державного позикового фонду. Це означає заміщення грошових ресурсів кредитними. Наслідок — загострення фінансової кризи та посилення інфляції.

4. Фінанси державного сектора економіки — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Вони відображають відносини, що характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів.