Невиконання наказу (ст. 403 КК).

Дисципліна Кримінальне право

Самостійна робота № 38

Тема 2.20. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби

Тема Кримінально-правова кваліфікація злочинів проти встановленого порядку несення військової служби

Мета.

Навчальна. Навчити орієнтуватися в чинному кримінальному законодавстві; застосовувати набуті знання в майбутній професійній діяльності; аналізувати кримінально-правові норми, знати поняття, значення, кримінально-правову кваліфікацію злочинів проти встановленого порядку несення військової служби.

Виховна. Розвивати аналітичні здібності, увагу, пам’ять, спостережливість, акуратність, самостійність суджень і висновків.

 

Питання, винесені на самостійне опрацювання:

Кримінально-правова характеристика окремих складів злочинів проти встановленого порядку несення військової служби

 

Завдання:

1.За питаннями, які винесені на самостійне опрацювання скласти конспект, особливо акцентуючи увагу на особливостях кваліфікації та кримінально-правовій характеристиці злочинів проти встановленого порядку несення військової служби

Методичні рекомендації для виконання самостійної роботи:

Самостійна робота повинна бути виконана в зошиті для аудиторних занять або на CD- диску.

При виконанні самостійної роботи студенти повинні акцентувати увагу на тому, що важливим є питання правильної кваліфікації злочинів проти встановленого порядку несення військової служби.

 

 

Непокора (ст. 402 КК).

Статтяскладається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що вини­кають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців в процесі їх службової та бойової діяльності (цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових статутах, положеннях військової присяги, наказах мі­ністра оборони України та інших нормативних актах). Безпосереднім об’єктом злочину є порядок виконання у військових форму­ваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах війсь­кової служби відносини підлеглості та військової честі. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом злочину може виступати власність, довкілля, інші блага.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 402) виражається у двох фор­мах: 1) відкрита відмова виконати наказ начальника; 2) інше умисне невиконання наказу.

Під наказом розуміється одна із форм реалізації влад­них функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-гос­подарських обов’язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов’язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі (в контексті ст. 402 під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо). Наказ завжди має бути конкретним, а тому не можна розгля­дати як невиконання наказу невиконання військовослужбовцем за­гальних вимог служби, які містяться в статутах, порадниках, інстру­кціях тощо. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи, а наказ з фінансо­вих, матеріально-технічних та кадрових питань, – крім того, у письмовій формі (за невиконання наказу начальника, якщо цей наказ був незаконним, підлеглий не несе відповідальності за ст. 402).

Довійськових начальників слід відносити військовослужбовців, які для виконання певних завдань мають у своєму розпорядженні підлеглих, наділені правом віддавати останнім накази, розпоря­дження та інші обов’язкові для виконання вимоги і застосовувати щодо них дисциплінарну владу (зокрема, начальники за службовим положенням (посадою), тобто вій­ськовослужбовці, котрим доручено постійно чи тимчасово керувати службовою діяльністю інших військовослужбовців або робітників та службовців (підлеглих); начальники за військовим званням).

Відкрита відмова виконати наказ начальника – це найбільш зу­хвала форма непокори – передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжува­тись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки. Від непокори слід відрізняти випадки суперечки, коли підлеглий вступає в обго­ворення наказу, виявляючи своє незадоволення у зв’язку з його отриманням, але врешті-решт наказ виконує.

Інше умисне невиконання наказу полягає у тому, що підлеглим наказ начебто приймається до виконання, але насправді не виконується. Невиконання наказу може полягати: а) у діях, вчиняти які наказ прямо забороняв; б) невиконанні дій, які мали бути виконані згідно з наказом; в) у виконанні таких дій з порушенням встанов­лених наказом строків та інших обов’язкових умов їх виконання.

Злочин є закінченим, залежно від форми її вчинен­ня, з моменту відмови виконати наказ начальника або з моменту його фактичного невиконання.

Суб’єкт злочину – спеціальний. Це військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо начальника, який віддав наказ.

Суб'єктивна сторона злочину у першій його формі характеризується прямим умислом, а в другій – прямимабонепрямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 402) є: 1) вчинення його групою осіб; 2) спричинення ним тяжких наслідків (це оціночна категорія, під якою слід розуміти, приміром зрив вико­нання бойового завдання спри­чинення значної матеріальної шкоди тощо).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 402) є вчинення його: 1) в умовах воєнного часу; 2) в бойовій обстановці.

Воєнний час – це особливий період, що має місце в Україні або в її окремих місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, й територіальній цілісності. Бойова обстановка – це певний стан військових з’єднань, ча­стин (кораблів) та (або) підрозділів, за яким вони ведуть погоджені дії з метою знешкодження (розгрому) військового супротивника, ово­лодіння важливими районами (рубежами) або утримання їх і виконання інших тактичних завдань (ця обстановка може мати місце при ліквідації прикордонних конфліктів, при порушенні недотор­канності повітряного чи морського простору України, під час загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного і морського, а також наступального та оборонного бою, бою у місті, в оточенні, відбиття висаджування морського десанту тощо).

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 402 – службові обмеження на строк до 2 років або тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до 2 років, або позбавлення волі на строк до 3 років; за ч. 2 ст. 402 – позбавлення волі на строк від 3 до 7 років; за ч. 3 ст. 402 – позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

 

Невиконання наказу (ст. 403 КК).

Статтяскладається з двох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок несення або проходження військової служби. Безпосереднім об’єктом злочину є порядок виконання у військових форму­ваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах війсь­кової служби відносини підлеглості та військової честі. Додатковим факультативним безпосереднім об’єктом злочину може виступати власність, довкілля, інші блага.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 403) виражається у невиконанні наказу начальника, вчиненому за відсутності ознак, зазначених у ч. 1 ст. 402 КК, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Невиконання наказу характеризується тільки безді­яльністю. За ст. 403 мають каратися випадки невиконання, неточного або неповного виконання законного наказу внаслідок неува­жності, безпам’ятності тощо.

До тяжкихнаслідків можуть бути віднесені: зрив виконання бойового завдання, заподіяння значної матеріальної шкоди, катастрофа, аварія, пожежа, радіоактивне, хімічне, бактеріологічне забруднення навколишнього середовища, масові отруєння тощо. До тяжких наслідків невиконання наказу, змістом якого, наприклад, було попередження найбільш серйозних форм підриву військової дисципліни з боку інших військовослужбовців, є вчинення таких дій, як викрадення зброї, дезертирство тощо.

Злочин є закінченим з моменту фак­тичного настання тяжких наслідків (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину – спеціальний. Це військовослужбовець (військовозобов’язаний під час проходження зборів), підлеглий щодо начальника, який віддав наказ.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки необережністю у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 403) є вчинення його: 1) в умовах воєнного часу; 2) в бойовій обстановці. Про поняття воєнного часу та бойової обстановки див. аналіз ст. 402 КК.

Покарання за злочин:за ч. 1 ст. 403 – службові обмеження на строк до 2 ро­ків, або тримання у дисциплінарному батальйоні на строк до 1 року, або позбавлення волі на строк до 2 років; за ч. 2 ст. 403 – позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.