Проектування по карті будівельної сітки

Розрахунково - графічна робота № 3

Проектування і розпланування будівельної сітки способом редукування

3.1 Мета роботи: опанувати принципи побудови будівельної сітки і розпланування пунктів.

3. 2 Початкові дані для виконання роботи.

1. Номенклатура листа карти і координати південно-західного кута квадрата кілометрової сітки, в районі якого вибирається будівельний майданчик.

2. Розміри будівельної сітки, що розплановується на майданчику.

3. Довжина сторони квадрата сітки.

4. Отримані після вирівнювання координати одного з пунктів будівельної сітки.

Основні теоретичні положення.

Для проектування і розпланування на місцевості великих підприємств доцільно мати таку будівельну сітку, фактичні координати вершин якої з очікуваною точністю можуть бути прийняті рівними проектним кратним сотням метрів. (У випадку необхідності окремі лінії сітки можна зміщувати в ту або іншу сторону на величину, кратну 10 м.)

Для цього необхідно переносити проекти будівельної сітки в натуру і закріпляти її з такою точністю, щоб різницею фактичних координат від проектних можна було знехтувати. Таку побудову сітки виконують способом редукування. Основна ідея цього способу полягає в наступному: виносять в натуру початковий напрямок з точністю 1: 1000, 1: 2000 і від нього розплановують згідно проекту на всьому майданчику будівельну сітку. Закріплюють її тимчасовими знаками. Ця сітка буде розпланована наближено. Після цього створюють на майданчику планове і висотне геодезичне обгрунтування і визначають координати всіх вузлів сітки. Порівнюючи ці координати з проектними,знаходять величини редукції, на які і зміщують кожний пункт розпланованої сітки. Після редукування пункти сітки закріплюють постійними залізобетонними знаками.

 

.

Рисунок. 3.1

 

3.4. Порядок виконання роботи наступний:

1. Запроектувати по карті будівельну сітку.

2. Скласти схему виносу в натуру початкових напрямків будівельної сітки.

3. Вирахувати дані для виносу початкових напрямків будівельної сітки

4. Скласти проект тріангуляції і полігонометрії, розрахувати точність геодезичних робіт.

5. Для одного пункту розрахувати дані для редукування

 

Проектування по карті будівельної сітки

 

У [КОБ1] вказаному районі на карті вибираємо ділянку під будівництво і наносимо лінії будівельної сітки (див. рис 3.1). Одну з вершин сітки приймають за початок координат. Потрібно прагнути поєднати початок координат сітки з яким – небудь існуючим пунктом ДГМ. Координати ліній сітки підписують способом, вказаним на малюнку. По карті знаходять всі пункти ДГМ, розміщені поблизу ділянки і намічають початкові напрямки таким чином, щоб їх було простіше розпланувати. Для розпланування початкових напрямків використовують 3 пункти: А, В, С, розміщених приблизно по кутах майданчика так, щоб між пунктами А і В,

В і С була пряма видимість (див. рис 3.1). Потім графічним шляхом по карті визначають їх координати, а також координати пунктів, що використовуються в якості початкових. По координатах пунктів сітки і пунктів ДГМ шляхом рішення ОГЗ, вираховують полярні координати β i S, за якими і знаходять положення на місцевості початкових напрямків сітки. Розрахунок ведуть при допомозі створеного шаблону електронних таблиць Excel (див. додаток Д). Для того, щоб вилучити грубі помилки, які можуть бути викликані невірним визначенням по карті координат точок А, В, і С, вирішують для контролю ОГЗ між пунктами В і А, а також В і С. Очевидно, різниця дирекційних кутів цих сторін, знайдених в результаті рішення, повинна бути близька до 90. Вирахувані значення дирекційних кутів сторін, а також довжини ліній і полярні кути, що використовуються для виносу в натуру основних осей, що розплановуються, виписують на схемі розпланування будівельної сітки

Після детального наближеного розпланування сітки приступають до створення планового–геодезичного обгрунтування. Застосовуємо для створення планового– геодезичного обгрунтування схему розвитку в три ступені, як найбільш типову для великих і складних майданчиків.

І ступінь – опорна мережа тріангуляції.

Пункти необхідно прагнути розміщувати по кутах майданчика. На майданчику з рівним рельєфом, коли місцевість проглядається з землі в напрямку сторін і діагоналей, ці пункти розміщують по кутах майданчика, утворюючи геодезичний чотирикутник. Якщо точки посередині ділянки, мають більш високі відмітки і видимість по діагоналях відсутня, то в середній частині вибирають додатковий пункт, отримуючи мережу у вигляді центральної системи або ряду трикутників. Тріангуляційні пункти суміщують із закріпленими на місцевості тимчасовими точками, причому один з пунктів приймають за початок системи координат. Дві протилежні сторони сітки, розміщені в найбільш сприятливих умовах, вибирають в якості базисів. Дирекційний кут одного з базисів приймають рівними 00 або 90⁰. До пунктів опорної сітки прив’язують полігонометричні ходи ІІ ступеня, які прокладають по периметру будівельної сітки. Координати заповнюючих пунктів сітки визначають шляхом розвитку полігонометричних ходів ІІІ ступеня. Помилка в положенні пункту будівельної сітки відносно головної основи (точок І ступеня) в середньому не повинна перевищувати 10 см.

У випадку триступеневої системи знімального обгрунтування при одному і тому ж значенні коефіцієнта підвищення точності К, пункти І ступеня необхідно визначати з середніми квадратичними похибками не більшими тих, що визначаються за формулою:

 

m 1 = m / K²Q, (3.1)

де

Q = Ö1/K⁴ + 1/K² + 1 (3.2)

 

Якщо К = 1,5, то Q =1,28;

К = 2, то Q = 1,15.

 

Задаючись К = 1,5 і m = 10 см, отримаємо за (3.1), що m = 3,5 см.

У нашому випадку найбільша сторона будівельної сітки складає1.8 км. Звідси

ms/S =3,5 см/1,8 км = 1 / 50000.

Допустимі середньо-квадратичні похибки пунктів у середині ходів 2-ї ступені знаходять за формулою

M2 = m / KQ = 5,2 см. (3.3)

Отже, допустима величина в кінці ходe може скласти 10,4 см. (середнє зміщення точки ходу). Виходячи з цього, гранична нев’язка ходу повинна бути прийнята 20,8 см. Найбільша довжина сторони ходу 2-ї ступені рівна в нашому випадку 1,8 км. Звідси відносна допустима похибка складе 1,8 км / 21 см = 1/9000.

Помилки пунктів 3-ї ступені знаходять за формулами

M3 = m/Q = 7,8 см, (3.4)

Звідси середнє зміщення точок в кінці ходу може скласти 15,6 см, а граничні нев’язки можуть доходити до -+ 31 см. Приймаючи максимальну довжину ходу в заповнюючих сітках рівною 1,4 км, знаходимо:

1,4 (км) / 31 см = 1 / 5000.

 

таблиця 3.1

Елек-тронний тахеометр	Країна	Дальність дії,км	Точність виміру відстаней	Точність виміру кута,мгон
гори-зонталь-ного	верти-кального
Та-5	СРСР		20мм		3,5
Рекота	ГДР		5мм+2мм/км	0,5	0,5
Рета	ГДР		5мм+2мм/км
SM-41	ФРГ	1,8	20мм+2мм/км
RSM 4	ФРГ		10мм+2мм/км
HP 3820 A	США		5мм+5мм/км	0,2	0,2
Ельта 2	ФРГ		10мм+2мм/км	0,2	0,2
Ельта 20	ФРГ		10мм+2мм/км	0,3	0,3
Ельта 4	ФРГ		10мм+2мм/км
Тахимат ТС1	Швей-царія		5мм+5мм/км	0,6	0,6
ЕТ-1	Японія		5мм+5мм/км		6,0

 

Виходячи з цих значень, встановлюємо вимоги до методики інструментальних спостережень. Аналіз даних по точності вимірів сучасними електронними тахеометрами (див. таблиця 3.1)показує, що при їх застосуванні потрібна точність визначення координат пунктів легко забезпечується. При їх відсутності доводиться застосовувати традиційні методи тріангуляції і полігонометрії. Обгрунтуєм методику робіт у цьому випадку.