Прямолінійний рівноприскорений рух – прямолінійний рух, при якому миттєва швидкість за будь-які рівні інтервали часу змінюється однаково.

6. Графіки залежності кінематичних величин від часу

Рівномірний рух Рівноприскорений рух

 

.

Під час такого руху швидкість може змінюватись по-різному: Дуже стрімко і Повільно.

Пройдений шлях залежить від вибору системи відліку.

7. Рух тіла при якому за певні проміжки часу проходять рівні дуги називається рівномірним рухом по колу.

Період обертання тіла — це час, за який тіло робить один повний оберт. Період обертання позначається літерою Т та вимірюється в секундах.

Частота обертання тіла — це число обертів за одиницю часу. Частота обертання позначається літерою ν та вимірюється в герцах. Для того щоб знайти частоту, треба одиницю поділити на період.

Кутова́ шви́дкість — відношення зміни кута при обертанні до відрізку часу, за який ця зміна відбулася.

Лінійна швидкість (V) - це величина, яка показує, з якою швидкістю рухається та чи інша точка земної кулі на тій чи іншій паралелі.

Доцентрове прискорення - прискорення при рівномірному русі матеріальної точки по колу.

8. Приско́ренням називається зміна швидкості тіла за одиницю часу.

Дія тіл один на одного називають взаємодією тіл

Унаслідок взаємодії тіл може змінюватися їх швидкість, а також тіла можуть деформуватися.

Інертність — це властивість тіл зберігати незмінною свою швидкість за умови відсутності зовнішньої дії.

Інерція - явище збереження швидкості руху тіла при відсутності зовнішніх впливів.

Ма́са — фізична величина, яка є однією з основних характеристик матерії, що визначає її інерційні, енергетичні та гравітаційні властивості.

9. Інерці́йна систе́ма ві́дліку — система відліку, в якій тіло, на яке не діють жодні сили, рухається рівномірно й прямолінійно.

Системи відліку, зв'язані з тілами, що рухаються нерівномірно чи непрямолінійно, називаються неінерційними системами відліку.

Перший закон Ньютона – Ньютон сказав існують інерціальні системи відліку в яких тіло може зберігати стан спокою або рухатись рівномірно і прямолінійно якщо дія цих тіл сконденсована.

Причини виникнення руху – це дії сил на тіло за допомогою яких тіло змінює своє положення відносно інших тіл.

10. Си́ла — фізична величина, що характеризує ступінь взаємодії тіл.

Серед усіх типів взаємодії, що існують у природі, традиційно виділяють 4 види так званих фундаментальних взаємодій:гравітаційна, електромагнітна, сильна (ядерна) і слабка.

В механіці: сила тертя, сила пружності,

Другий закон Ньютона – прискорення прямо пропорційне силі й обернено пропорційне масі. F=ma a=

11. Третій закон Ньютона – сила з якою взаємодіють два тіла рівні по величині і протилежні по напрямку.

Отже, правило додавання сил: вектор, який зображує силу, що дорівнює геометричній сумі двох сил, є діагоналлю паралелограма, побудованого на цих силах як на його сторонах.

Рівнодіюча сила — це сума всіх сил прикладених до тіла. Вона підпорядковується законам Ньютона.

Си́ла тертя́ у фізиці — це непотенційна сила, яка протидіє рухові фізичного тіла, розсіюючи його механічну енергію в тепло.

Коефіціє́нт тертя́ — це величина, що характеризує силу тертя і зазвичай позначається μ, k або f.

12. Рух тіла під дією тільки сили тяжіння називається вільним падінням

Прискорення вільного падіння (позначення g) — прискорення, яке отримує тіло, рухаючись під впливом сили тяжіння Землі.

Рівняння руху під час вільного падіння

13. Гравітаційна взаємодія найслабша із фундаментальних взаємодій, однак її характерною особливістю є те, що тіла, які мають масу, завжди притягаються одне до одного.

Усі тіла у Всесвіті притягуються одне до одного. Це притягання називають гравітаційною взаємодією.

Зако́н всесві́тнього тяжі́ння — фізичний закон, що описує гравітаційну взаємодію в рамках Ньютонівської механіки. Закон стверджує, що силапритягання між двома тілами (матеріальними точками) прямо пропорційна добутку їхніх мас, і обернено пропорційна квадрату відстані між ними.

Сила тяжіння – сила, що діє на тіло внаслідок його земного тяжіння, рівна за модулем силі реакції N, але напрямлена протилежно їй.

Вага́ — сила, з якою тіло діє на горизонтальну опору або на вертикальний підвіс внаслідок впливу сили тяжіння цього об'єкта.

Невагомість – це стан, у якому тіло рухається під дією тільки силі тяжіння.

14. Механі́чна ене́ргія — енергія, яку фізичне тіло має завдяки своєму рухові чи перебуванні в полі потенціальних сил.

Кінети́чна ене́ргія — частина енергії фізичної системи, яку вона має завдяки руху.

Потенціа́льна ене́ргія — частина енергії фізичної системи, що виникає завдяки взаємодії між тілами, які складають систему, та із зовнішніми щодо цієї системи тілами, й зумовлена розташуванням тіл у просторі.

Механічна енергія зберігається, якщо можна знехтувати тертям, тобто коли на тіло діють тільки сила тяжіння і сила пружності.

15. Моме́нт си́ли — векторна фізична величина, рівна векторному добутку радіус-вектора, проведеного від осі обертання до точки прикладення сили, на вектор цієї сили.

Ва́жіль — простий механізм, тверде тіло, що може обертатися навколо певної точки, яка називається точкою опори.

“важіль знаходиться в рівновазі, якщо сума моментів сил, що обертають його в одному напрямі, дорівнює сумі моментів сил, що обертають його у протилежному напрямі.”

Рівнова́га — стан фізичної системи, в якому її характеристики не змінюються з часом.

16. Реактивний рух — рух, що виникає за рахунок відкидання частини маси тіла із певною швидкістю.

Принцип дії двигуна: Реактивний двигун, не має обмотки збудження. Його головний магнітний потік створюється за рахунок намагнічуючого струму обмотки статора. В двох- і трифазних двигунах обмотка статора створює обертове магнітне поле. Необхідною умовою виникнення реактивного моменту являється нерівність індуктивних опорів обмотки статора по повздовжній і поперечній вісям (x_d>x_q), що має місце лише при явнополюсному роторі. Тому, ротор реактивного двигуна обов’язково повинен бути явнополюсним.

17. В основі МКТ лежать три найважливіші положення:

1) усі речовини складаються з найдрібніших частинок (атомів, молекул, електронів, йонів);

2) частинки речовини перебувають у безперервному хаотичному русі (його часто називають тепловим рухом);

3) частинки речовини взаємодіють одна з одною.

Бро́унівський рух — невпорядкований, хаотичний рух дрібних частинок речовини в розчинах.

Дифу́зія — процес випадкового невпорядкованого переміщення частинок під впливом хаотичних сил, зумовлених тепловим рухом і взаємодією з іншими частками.

18. Властивості газів (газові закони):

— гази не зберігають ні форми, ні об’єму;

— характер молекулярного руху в газах — безладний (хаотичний) рух.

Ідеалізовану модель реальних газів – ідеальний газ. Ідеальним називають такий газ, для якого можна знехтувати розмірами молекул та силами молекулярної взаємодії; молекули в такому газі співударяються за законом співударяння пружних куль.

Тиск – це фізична величина, яка дорівнює відношенню сили F, що діє на елемент поверхні нормальної до неї, до площі S цього елемента:

Основним рівнянням МКТ ідеального газу є математичний вираз тиску газу через концентрацію його молекул (де V — об’єм), масу кожної молекули і квадрат середньої швидкості молекули:
. 

19. Ізотермі́чний проце́с — фізичний процес, під час якого температура не змінюється.

Зако́н Бо́йля — Маріо́тта — закон ідеальних газів, згідно з яким добуток тиску на об'єм незмінної маси такого газу при сталій температурі є величина стала:

Ізотерми —

1) Ізолінії температури повітря, води, ґрунту тощо на карті. Ізотермобати — ізолінії т-ри води на вертикальних перерізах водної товщі озер, морів та океанів.

2) Сукупність станів системи з однаковою температурою.

3) Лінії, що описують залежність між фізичними величинами при постійних температурах.

20. Ізобари́чний проце́с — термодинамічний процес, який відбувається при сталому тиску.

Закон Гей-Люссака - закон пропорційної залежності обсягу газу від абсолютної температури при постійному тиску.

Ізоба́ри

1) Графіки процесів, які відбуваються при незмінному тиску.

2) Сукупність станів системи з однаковим тиском.

3) Лінії, що описують залежність між двома термодинамічними величинами при сталих тисках.

4) Ядра атомів різних хімічних елементів, масові числа яких однакові, а порядкові номери різні.

5) Поверхні, лінії рівного тиску.

6) На географічній карті — лінії, які з'єднують місця з однаковим атм. тиском в певні періоди часу.

21. Ізохори́чний або ізохо́рний проце́с — це термодинамічний процес, який відбувається при сталому об'ємі. У газах та рідинах здійснюється дуже просто. Для цього досить нагрівати (охолоджувати) речовину у посудині, яка не змінює свого об'єму.

Зако́н Ша́рля или второй закон Гей-Люссака — один из основных газовых законов, описывающий соотношение давления и температуры для идеального газа.

Ізохо́ри (рос. изохоры; англ. isochores; нім. Isochoren f pl) —

1) Сукупність станів системи з однаковим об’ємом.

2) Лінії, що описують залежність між термодинамічними характеристиками системи при постійному об'ємі.

3) Ізолінії об’єму.

22. Рівн́яння стáну ідеáльного гáзу — формула, що встановлює залежність між тиском, молярним об'ємом і абсолютною температурою класичного ідеального газу. Рівняння має вигляд:

, де: — тиск, — молярний об'єм, — абсолютна температура — універсальна газова стала.

Ця форма запису носить назву рівняння (закона) Клапейрона—Менделєєва.

23. Як відомо, речовина в рідкому стані зберігає свій об'єм,але набуває формипо­судини,в якій вона розміщена. Збереження об'єму рідини доводить, що між її молекулами діють сили притягання.

Поверхне́вий на́тяг — фізичне явище, суть якого в прагненні рідини скоротити площу своєї поверхні при незмінному об'ємі.

Змочування – дія до властивості змочуваності. Змочування відбувається, наприклад, при змішуванні корисної копалини, гірської породи тощо з водою, пульпою, реагентом.

Капілярні явища, фізичні явища, обумовлені дією поверхневого натягнення на кордоні розділу середовищ, що не змішуються.

24. Пароутворення з поверхні речовини називається випаровуванням.

Процес переходу речовини з газоподібного стану у стан з більшою густиною називається конденсацією.

Пароутво́рення — процес переходу речовини з рідкого стану у газоподібний.

Наси́чена па́ра — пара, що перебуває в термодинамічній рівновазі з рідиною або твердим тілом.