ПЛАН-КОНСПЕКТ
Проведення занять з студентами МНАУ
з дисципліни «Безпека життєдіяльності»
Тема № 1. «Категорійно-понятійний апарат з без-пеки життєдіяльності. Ризик, як кількісна оцінка небезпек»
Навчальна мета: ознайомити студентів з моделью життєдіяльності лю-дини головними визначеннями – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна си-туація, ризик; системним підхідом у безпеці життєдіяльності; критеріми переходу небезпечної події у надзвичайну ситуацію, одиницями виміру по-казників класифікаційної ознаки надзвичайної ситуації та їх порогових зна-чень у природному середовищі, виробничій сфері життєдіяльності людини.
Час: 2 години.
Місце проведення: аудиторія.
Навчально-матеріальне забезпечення: плакати, стенди, наочні приладдя.
Література: 1.Безпека життєдіяльності (забезпечення соціальної, тех-ногенної та природної безпеки: Навч. посібник/ В.В. Бєгун, І.М. Науменко - К.:, 2004. – 328с. 2. Березуцький В.В., Васьковець Л.А., Вершиніна Н.П. та ін. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред.. проф. В.В. Бере-зуцького. – Х.: Факт, 2005. – 348 с. 3. Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації/ за ред. /Є. П. Желібо, і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: "Каравела", Львів: “Новий Світ., 2002. – 328 с. 4. Касьянов М.А., Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М., Друзь О.М., Тищенко Ю.А. Без-пека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. – 284 с. 4. Концепція освіти з напряму "Безпека життя і діяльності людини" / В.О.Кузнецов, В.В. Мухін, О.Ю. Буров та ін. // Інформаційний вісник. Вища освіта. – К.: Вид-во наук.-метод. центру вищої освіти МОНУ, 2001. – № 6. – С. 6–17. 5. Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 208 с.
Порядок проведення занять.
Організаційний момент – 3 хв.
- перевіряю присутніх;
- оголошую тему та мету заняття, питання, яки мають вивчатися.
Викладення матеріалу теми - 72 хв.
Питання, які вивчатимуться:
1. Безпека життєдіяльності як категорія.
2. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності.
3. Ризик як оцінка небезпеки.
3. Підведення підсумків – 5 хв.
- оголошую оцінки; відповідаю на запитання;
- указую на питання, які вимагають підвищеної уваги на самопідготовці.
Завдання на самопідготовку:
1. Основні завдання науки про безпеку людини, історія ії розвитку.
2. Концепція безпеки життєдіяльності.
3. Сукупність законів, правил, принципів сучасної безпеки життєдіяльності як науки.
4. Концепції абсолютної безпеки життєдіяльності.
5. Концепція допустимого ризику життєдіяльності.
6. Теорія ризик (Ризик. Індивідуальний та соціальний ризик. Концепція ризику. Оцінка рівня ризику. Визначення та вимірювання ризику. Методи визначення ризику. Прийнятий ризик та безпека.
1. Безпека життєдіяльності як категорія.
Безпека життєдіяльності є багатогранним об'єктом розумін-ня і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.
У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисцип-лін, пов'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків «FORM-ОSE» нау-ки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. До них належать:
- гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);
- природничі (математика, фізика, хімія, біологія);
- інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, елек-троніка);
- науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, пе-дагогіка);
- науки про суспільство (соціологія, економіка, право).
Науки про безпеку мають спільні й окремі частини. Гумані-тарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка називається безпе-кою життєдіяльності, своєрідним корінням генеалогічного де-рева знань у сфері безпеки життєдіяльності. Кроною цього де-рева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека, охорона праці в галузі, цивільний захист, безпека життєдіяльності.
Безпека життєдіяльності - це наука про комфортну й без-печну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебу-ває.
«Життєдіяльність» складається з двох слів - «життя» і «діяль-ність», тому з'ясуємо спочатку зміст кожного з них.
Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної ре-гуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.
Життя є вищою формою існування матерії порівняно з ін-шими – фізичною, хімічною, енергетичною тощо.
Життя - це особлива форма руху матерії зі специфічним об-міном речовин, самовідновленням, системним управлінням,
саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю жи-вих істот і їх суспільних конгломератів.
З цього досить складного визначення виведемо головне: життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії. Невід'ємною властивістю всього живого є ак-тивність.
Діяльність є специфічною людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає в доцільній зміні та перетворенні в інтересах лю-дини навколишнього середовища.
Людська активність має особливість, яка відрізняє її від ак-тивності решти живих організмів та істот. Ця особливість поля-гає в тому, що людина не тільки пристосовується до навколиш-нього середовища, а й трансформує його для задоволення влас-них потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву в неї певної потреби. Людина відчуває на собі вплив законів при-родного світу.
Діяльність людини поєднує її біологічну, соціальну та духов-но-культурну сутності.
Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а про-цес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.
Що ж таке безпека? Дуже часто можна зустріти визначення безпеки як «такий стан будь-якого об'єкта, за якого йому не загрожує небезпека». Але це визначення не може нас задоволь-нити, оскільки таке розуміння безпеки лише вказує на відсут-ність джерела небезпеки, тобто воно може характеризувати якусь ідеальну ситуацію, в якій безпека виступає як бажана, але недосяжна мета.
Безпеку краще визначити як стан діяльності, при якому з певною ймовірністю виключено прояв небезпек або відсутня надзвичайна небезпека.
Небезпека - негативна властивість живої та неживої мате-рії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, при-родному середовищу, матеріальним цінностям.
Небезпека - це умова чи ситуація, яка існує в навколишньо-му середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення
енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення чи пошкодження.
Державний стандарт України 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.
Для складних же технічних систем, а тим більше для люди-ни чи суспільства ризик - це категорія, яка має велику кіль-кість індивідуальних ознак і характеристик, і математично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи неможли-во.У таких випадках ризик може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому наведемо ще одне визначення безпеки, яке ми і будемо використовувати надалі.
Безпека - це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.
Безпека людини - невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «ста-лий людський розвиток», який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитив-ного загальнолюдського досвіду.
Безпека життєдіяльності - це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних законно-мірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек.
Небезпеку для людини становлять явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяль-ність людей.
Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє зна-чення її по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, біль-шість людей пов'язують відчуття небезпеки з буденними проб-лемами й повсякчасними клопотами, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров'я, довкілля - основні проблеми безпечного самопочуття людини.
Відчуття небезпеки має глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:
1. Рівня соціального і духовного розвитку особистості.
2. Ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негатив-но впливають на світосприйняття громадянина.
При ідентифікації небезпек треба виходити з принципу «все впливає на все», тобто джерелом небезпеки може бути все жи-ве і неживе, а підлягати небезпеці також може все живе і не-живе.
Загроза – це явище чи ситуація, що може завдати шкоду здоров`ю людини або її безпеці. Небезпеку можна визначати якісно, а ризик – кількісно.
Надзвичайна ситуація – порушення норм, умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) знач-них матеріальних втрат.
Сучасна безпека життєдіяльності як наука базується на сукупності законів, правил, принципів та аксіом.
Аксіома 1. Техногенні небезпеки існують, коли повсякденні потоки речовини, енергії і інформації в техносфері перевищу-ють порогові значення.
Порогові, чи інакше, гранично допустимі значення (ГДЗ) небезпек встановлюються, виходячи із умов зберігання функ-ціональної і структурної цілісності людини і природного сере-довища. Дотримання ГДЗ потоків створює безпечні умови життєдіяльності людини в життєвому просторі і виключає не-гативний вплив техносфери на природне середовище.
Аксіома 2. Джерелами технічних небезпек є елементи техно-сфери.
Аксіома 3. Техногенні небезпеки діють в просторі і в часі.
Аксіома 4. Техногенні небезпеки негативно впливають на людину, природне середовище й елементи техносфери одно-часно.
Аксіома 5. Техногенні небезпеки погіршують стан здоров'я людей, призводять до травм, матеріальних витрат і до деграда-ції природного середовища.
Аксіома 6. Захист від техногенних небезпек досягається удосконаленням джерел небезпек, збільшенням відстані між джерелом небезпеки і об'єктом захисту за рахунок використан-ня захисних заходів.
Аксіома 7. Компетентність людей щодо небезпек і здатність захиститися від них - необхідні умови досягнення безпеки життєдіяльності.
У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійс-ність з її зв'язками та взаємовідносинами. І якщо нам потрібно пояснити будь-яке явище, то необхідно розкрити причини, що породжують його.
Головним методологічним принципом безпеки життєдіяль-ності є системно-структурний підхід, а методом, який викорис-товується в ній, - системний аналіз.
