Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”крањнська Ќародна –еспубл≥ка доби ƒиректор≥њ ”Ќ–




”крањнськ≥ парт≥њ ≥ орган≥зац≥њ, €к≥ перебували в опозиц≥њ до гетьмана ѕ. —коропадського ≥ обТЇдналис€ в ”крањнський Ќац≥ональний —оюз, на таЇмному зас≥данн≥ ”Ќ— 14 листопада 1918 р. створили ƒиректор≥ю на чол≥ з ¬. ¬инниченком. ¬она очолила народне повстанн€ проти гетьмана, €ке почалос€ 14 листопада. ”же 19 грудн€ 1918 р. ƒиректор≥€ урочисто вТњхала у  ињв. ¬она швидко встановила свою владу на значн≥й територ≥њ ”крањни. «нову почали д≥€ти заборонен≥ ѕ. —коропадським ради. ѕосп≥шно формувалис€ регул€рн≥ збройн≥ сили. ¬≥дновлено ”Ќ–.

Ќовостворений ур€д ƒиректор≥њ ”Ќ– проголосив 26 грудн€ 1918 р. Ђƒекларац≥ю до украњнського народуї, де виклав головн≥ програмн≥ ц≥л≥. Ќезабаром зТ€вилас€ низка закон≥в, €к≥ закр≥плювали владу в ”Ќ– за трудовими класами.  ласи нетрудов≥ позбавл€лис€ права голосу в кер≥вництв≥ державою. ƒиректор≥€, розгл€даючи себе €к тимчасовий революц≥йний орган, запевнила, що передасть своњ права ≥ повноваженн€ лише трудовому народов≥ незалежноњ другоњ ”Ќ–.

ƒиректор≥€ схил€лас€ до соц≥ал≥стичного шл€ху розвитку другоњ ”Ќ–. ¬она продовжувала пол≥тичний та економ≥чний курс ÷–. ѕроте л≥дери ƒиректор≥њ на в≥дм≥ну в≥д пров≥дник≥в ÷– ч≥тко сто€ли на позиц≥њ незалежност≥ ”крањни.

ƒиректор≥€, в≥дновивши д≥ю ус≥х закон≥в першоњ ”Ќ–, ухвалила новий закон про передачу пом≥щицькоњ земл≥ сел€нам без викупу.

” середин≥ самоњ ƒиректор≥њ розгорнулас€ палка дискус≥€ щодо модел≥ державност≥ Ц Ївропейського чи рад€нського зразку. ‘ормально було дос€гнуто компром≥су, суть €кого зводилас€ до того, що за основу розбудови держави було вз€ти так званий Ђтрудовий принципї або Ђпринцип трудових радї (в губерн≥€х ≥ пов≥тах створювалис€ трудов≥ ради, а в центр≥ Ц  онгрес трудового народу).

 онгрес трудового народу Ц свого роду парламент, сформований з делегат≥в роб≥тник≥в, сел€н, трудовоњ ≥нтел≥генц≥њ. ѕерша його сес≥€ в≥дбулас€ 23-28 с≥чн€ 1919 р. у  иЇв≥.  онгрес затвердив јкт злуки ”Ќ– ≥ «”Ќ–, передав тимчасово законодавчу ≥ виконавчу владу ƒиректор≥њ, проголосив загальне виборче право дл€ вибор≥в майбутнього украњнського парламенту.

¬нутр≥шн€ ≥ зовн≥шн€ ситуац≥€, в €к≥й опинилас€ ƒиректор≥€ ”Ќ–, була дуже складною. ”крањна була оточена ворогами з ус≥х бок≥в. Ќа њњ територ≥њ д≥€ли ш≥сть ворожих арм≥й. Ќа заход≥ в≥йськов≥ д≥њ проти ”крањни вели польськ≥ в≥йська, €к≥ п≥дтримувала јнтанта. Ќа п≥вденному сход≥ загрожували б≥логвард≥йськ≥ в≥йська ј. ƒен≥к≥на. ѕ≥вдень ”крањни окупували англо-американськ≥, французьк≥ загони та њх союзники, €к≥ п≥дтримували б≥логвард≥йц≥в ≥ прагнули поновленн€ ≥мперськоњ –ос≥њ. «≥ сходу в≥йну проти ƒиректор≥њ ”Ќ– почала в≥йну –ад€нська –ос≥€.  р≥м того, в ”крањн≥ розгорнулас€ отаманщина (наприклад, махновщина).

«алишена напризвол€ще, ƒиректор≥€ активно шукала виходу з т€жкого становища, прагнула у будь-€кий спос≥б зберегти украњнську державн≥сть. ¬она намагалас€ знайти п≥дтримку з боку крањн јнтанти. « ц≥Їю метою делегац≥€ ”Ќ– проводила важк≥ переговори з командуванн€м окупац≥йного корпусу јнтанти в ќдес≥. ƒруга делегац≥€ в≥дбула на ѕаризьку мирну конференц≥ю з метою визнанн€ м≥жнародним сп≥втовариством права за украњнц€ми мати свою державу. ѕроте крањни јнтанти у п≥дсумку про≥гнорували зусилл€ ƒиректор≥њ, в≥дмовилис€ визнати незалежн≥сть ”Ќ–, надати њй в≥йськово-техн≥чну ≥ пол≥тичну п≥дтримку у в≥йн≥ проти рос≥йських б≥льшовик≥в ≥ пол€к≥в.

22 с≥чн€ 1919 р., що було першою р≥чницею проголошенн€ ≤V ”н≥версалу ÷–, в≥дбувс€ јкт злуки ”Ќ–«”Ќ–. ќбТЇднанн€ ”Ќ– ≥ «”Ќ– носило б≥льше ≥деолог≥чний, н≥ж державно-правовий характер. —оборна ”крањна ≥снувала формально до 16 листопада 1919 р. ѕол≥тична, в≥йськова та економ≥чна ситуац≥€ не дозволили наповнити обТЇднавч≥ зусилл€ реальним державотворчим зм≥стом.  р≥м того, давалис€ взнаки р≥зниц€ пол≥тико-ментального середовища обох частин ”крањни, њх р≥зний ≥сторико-пол≥тичний досв≥д, р≥зн≥ рел≥г≥йн≥ традиц≥њ, протилежн≥сть зовн≥шньопол≥тичного впливу тощо.

«азначимо, що у ставленн≥ до проблеми украњнськоњ державност≥ склалис€ три соц≥альн≥ групи. “ак ≥дею незалежноњ ”Ќ– п≥дтримувала нац≥онально св≥дома ≥нтел≥генц≥€ ≥ частина патр≥отично налаштованого сел€нства. ¬ той же час, переважна б≥льш≥сть роб≥тничого класу, л≥ворадикальна ≥нтел≥генц≥€ ≥ б≥льш≥сть сел€нства виступали за приЇднанн€ ”Ќ– до –ад€нськоњ –ос≥њ. Ѕуржуаз≥€, середн≥й клас та заможне сел€нство були прихильниками не украњнськоњ державност≥, а Їдиноњ неб≥льшовицькоњ –ос≥њ.

Ќе менш строкатою була й етнопол≥тична картина. ѕереважна б≥льш≥сть рос≥€н виступали за поверненн€ украњнських земель до складу –ос≥њ. ≈тн≥чн≥ пол€ки ѕравобережж€ ≥ «ах≥дноњ ”крањни мр≥€ли про воззТЇднанн€ з ѕольщею. ™врейська меншина ”крањни також вол≥ла п≥д –ос≥ю. —итуац≥€ ускладнювалас€ ще й тим, що украњнська демократична влада ƒиректор≥њ в силу певних обТЇктивних ≥ субТЇктивних обставин не могла по≥нформувати населенн€ про своњ плани. Ќатом≥сть ворожа пропаганда пол€к≥в, б≥льшовик≥в ≥ б≥логвард≥йц≥в спотворювала справжн≥ нам≥ри украњнських л≥дер≥в. ” друг≥й половин≥ 1919 р. —. ѕетлюру було призначено √оловним ќтаманом в≥йськ ”Ќ–.

13 лютого 1919 р. —. ѕетлюра став головою ƒиректор≥њ ”Ќ–. ¬≥дбуваЇтьс€ зм≥на пол≥тичного курсу ”крањни. Ћ≥в≥, проб≥льшовицьк≥ ухили ¬. ¬инниченка, €к≥ дратували јнтанту, йдуть в минуле. «а —. ѕетлюри ƒиректор≥€ позиц≥онуЇ себе €к антиб≥льшовицька влада, €ка прагне демократ≥њ зах≥дного типу.

—итуац≥€ дл€ ƒиректор≥њ складалас€ катастроф≥чною. Ќаприк≥нц≥ с≥чн€ Ц на початку лютого 1919 р. рад€нськ≥ в≥йська розбили основне угрупуванн€ в≥йськ ƒиректор≥њ п≥д  иЇвом, а 5 лютого вони захопили  ињв. «бройн≥ сили ƒиректор≥њ танули, в них зростало дезертирство, занепадала дисципл≥на. Ќа початку березн€ 1919 р. п≥д натиском б≥льшовик≥в ƒиректор≥€ перењхала з ¬≥нниц≥ до ѕроскурова. “ут у середин≥ березн€ в≥дбулос€ останнЇ зас≥данн€ ƒиректор≥њ повного складу.

Ќа початку кв≥тн€ у –≥вному проведено реорган≥зац≥ю ƒиректор≥њ, впор€дковано њњ функц≥њ, €к≥ зводилис€ до затвердженн€ закон≥в, укладених м≥н≥стерствами, дачею розпор€джень ур€ду.

Ћ≥тн€ кампан≥€ 1919 р. у п≥дсумку ви€вилас€ програшною дл€ ƒиректор≥њ. ѕ≥сл€ завз€тих боњв Ќаддн≥пр€нська√алицька арм≥њ ”крањни 30 серпн€ 1919 р. зв≥льнили  ињв. ќднак втручанн€ б≥логвард≥йц≥в ј. ƒен≥к≥на, €к≥ не визнавали незалежноњ ”крањни звели нан≥вець зусилл€ украњнц≥в. –озпочавс€ драматичний в≥дступ в≥йськ ƒиректор≥њ аж до  амТ€нц€-ѕод≥льського. √ероњчний рейд украњнських в≥йськ по тилах ден≥к≥нц≥в ≥ „ервоноњ јрм≥њ взимку 1919-1920 рр. отримав назву «имового походу.

Ѕезвих≥дь ситуац≥њ штовхнула —. ѕетлюру до переговор≥в з ѕольщею. ¬≥н спод≥вавс€ залучити њњ до сп≥льноњ в≥йни проти б≥льшовик≥в. ѕроти цього запротестували галичани, розум≥ючи, що союз —. ѕетлюри з ѕольщею ≥ наданн€ нею допомоги ƒиректор≥њ в≥дбудетьс€ за рахунок —х≥дноњ √аличини, €ку —. ѕетлюра погодитьс€ в≥ддати пол€кам. ћ≥ж кер≥вництвом ”Ќ– ≥ «”Ќ– розгор≥вс€ конфл≥кт.  омандуванн€ ”√ј на чол≥ з ќ. √рековим оголосило про перех≥д до ƒен≥к≥на, а через де€кий час Ц на б≥к „ервоноњ јрм≥њ. —. ѕетлюра ≥з залишками арм≥њ перейшов на територ≥ю ѕольщ≥, зв≥дки у кв≥тн≥ 1920 р., п≥дписавши з пол€ками ¬аршавський догов≥р, вирушив в останн≥й, на жаль, невдалий пох≥д в ”крањну.

ѕоразка арм≥њ ”Ќ– призвела до майже повного придушенн€ нац≥онально-визвольного руху. “раг≥зм нац≥онально-визвольних змагань украњнц≥в 1917-1920 рр. був зумовлений тим, що вони проходили за вкрай неспри€тливих внутр≥шн≥х ≥ зовн≥шн≥х умов. јдже до 1917 р. ”крањна €к геопол≥тична реальн≥сть не ≥снувала, а створенн€ нац≥ональноњ украњнськоњ держави викликало спротив ворожо налаштованих сил (јнтанта, –ад€нська –ос≥€, ѕольща).  рањни јнтанти п≥дтримували ѕольщу ≥ њњ плани захопити зах≥дноукрањнськ≥ земл≥; –умун≥ю ≥ њњ намаганн€ заволод≥ти ѕ≥вн≥чною Ѕуковиною; „ехословаччину, €ка захопила «акарпатт€; плани б≥логвард≥йц≥в щодо в≥дновленн€ ≥мперськоњ –ос≥њ. Ћ≥дери украњнських ур€д≥в д≥€ли за м≥жнародноњ ≥зол€ц≥њ ≥ внутр≥шньоњ контрреволюц≥њ, а власних сил дл€ перемоги над чисельними ворогами не було. ¬т≥м п≥д час нац≥онально-визвольних змаганн€х, безумовно, формувалис€ й зм≥нювалис€ нац≥ональна св≥дом≥сть, патр≥отизм украњнського народу.

 

«”Ќ–

9 листопада 1918 ру Ћьвов≥проголосили «ах≥дноукрањнську Ќародну –еспубл≥ку. ÷≥й под≥њ передувало жорстке протисто€нн€ украњнськоњ ≥ польськоњ громад √аличини. Ќаприк≥нц≥ ѕершоњ св≥товоњ стало зрозум≥ло, що јвстро-”горщина доживаЇ останн≥ дн≥. Ќаприк≥нц≥ жовтн€ Ц початку листопада 1918 р. проголосили незалежн≥сть ”горщина, „ехословаччина, ѕольща тощо. ѕол€ки √аличини вважали цей край своњм ≥ активно готувалис€ до захопленн€ там влади з тим, щоб у подальшому приЇднати його до ѕольщ≥. Ќа д≥њ пол€к≥в украњнц≥ в≥дпов≥ли збройним повстанн€м ≥ захопленн€м влади у Ћьвов≥ 1 листопада 1918 р. Ѕуло зайн€то вс≥ стратег≥чно важлив≥ обТЇкти м≥ста Ц в≥йськов≥ казарми, телеграф, пошта, будинок сейму, банки та ≥н. ” перш≥ дн≥ листопада украњнц≥ без боњв перебрали владу ≥ в ≥нших м≥стах та м≥сцевост€х √аличини.

Ќа зас≥данн≥ ”крањнськоњ Ќародноњ –ади (”Ќ–), €ка була утворена ще 18 жовтн€ 1918 р., було визначено назву ”крањнськоњ держави Ц «ах≥дноукрањнська Ќародна –еспубл≥ка (9 листопада 1918 р.). ƒо њњ складу ув≥йшли —х≥дна √аличина, ѕ≥вн≥чна Ѕуковина та украњнськ≥ пов≥ти «акарпатт€. ƒержава охоплювала близько 70 тис. км. кв. територ≥њ з населенн€м 6 млн. (71% украњнц≥в, 14 % пол€к≥в, 13% Їврењв, 2% угорц≥в тощо). Ќевдовз≥ ѕ≥вн≥чну Ѕуковину захопила –умун≥€, а «акарпатт€ спочатку окупувала ”горщина, а у с≥чн≥-кв≥тн≥ 1919 р. Ц „ехословаччина. ¬се це в≥дбувалос€ за згоди јнтанти. ќтже, «”Ќ– фактично охоплювала т≥льки —х≥дну √аличину з населенн€м 4 млн. (75 % украњнц≥в, 12% пол€к≥в, 11% Їврењв, 2% Ц ≥нш≥ нац≥ональност≥).

« проголошенн€м «”Ќ– вищу владу в крањ захопила ”крањнська Ќац≥ональна –ада, €ка 9 листопада 1918 р. сформувала ур€д «”Ќ– Ц ƒержавний —екретар≥ат на чол≥ з  . Ћевицьким. ¬≥н складавс€ з 14 м≥н≥стерств. «годом структура ≥ персональний склад ур€ду зазнав певних зм≥н. ”крањнська Ќац≥ональна –ада визначила одним з основних завдань вжити вс≥х необх≥дних заход≥в дл€ обТЇднанн€ «”Ќ– та ”Ќ– (”крањнською Ќародною –еспубл≥кою).

”крањнська Ќац≥ональна –ада на чол≥ з ™. ѕетрушевичем в Ђќсновному тимчасовому закон≥ї в≥д 13 листопада 1918 р. окреслила конституц≥йн≥ засади новоствореноњ украњнськоњ держави. ¬ ньому проголошувалос€ верховенство ≥ суверен≥тет народу, €кий реал≥зуЇ своњ конституц≥йн≥ права через представницьк≥ органи, обран≥ на основ≥ загального, р≥вного, пр€мого ≥ таЇмного голосуванн€ за пропорц≥йною виборчою системою. ¬иборчим правом над≥л€лис€ вс≥ громад€ни держави, незалежно в≥д нац≥ональност≥, в≥роспов≥данн€, стат≥. ƒо вибор≥в парламенту (—ейм) вс€ повнота законодавчоњ влади належала ”крањнськ≥й Ќац≥ональн≥й –ад≥, а виконавчоњ Ц ƒержавному —екретар≥атов≥.

«г≥дно з розпор€дженн€ми ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади в≥д 11 листопада 1918 р. по вс≥й «”Ќ– л≥кв≥довувалис€ стар≥ органи влади ≥ управл≥нн€. «ам≥сть них шл€хом вибор≥в належало утворити нов≥, украњнськ≥. Ќаприклад, у с≥льських ≥ м≥стечкових громадах ними мали стати громадськ≥ та м≥ськ≥ ком≥сари, а њх дорадчими органами Ц так зван≥ Ђприб≥чн≥ радиї, а у пов≥тах Ц пов≥тов≥ ком≥сари та пов≥тов≥ нац≥ональн≥ ради.

ƒл€ охорони громадського пор€дку в багатьох пов≥тах ≥ громадах обирали народну м≥л≥ц≥ю, у де€ких Ц зберегли, оновивши њњ склад, жандармер≥ю.

ѕ≥сл€ вибор≥в орган≥в м≥сцевоњ влади у багатьох пов≥тах в≥дбувалис€ збори, наради громадських ≥ м≥ських ком≥сар≥в дл€ ≥нформуванн€ населенн€ про найближч≥ завданн€, прийн€т≥ ƒержавним —екретар≥атом ≥ ”Ќ–.

16 листопада 1918 р. було ухвалено закон Ђѕро адм≥н≥страц≥ю «ах≥дноукрањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥киї. «г≥дно з ним залишалос€ чинне попереднЇ австр≥йське законодавство, €кщо воно не суперечило ц≥л€м «”Ќ–. «акон впор€дкував утворенн€, структуру та функц≥њ м≥сцевих орган≥в влади й управл≥нн€.

“им часом пол€ки не полишали нам≥р≥в повернути соб≥ —х≥дну √аличину. ¬они почали бойов≥ д≥њ проти «”Ќ–. ѕ≥д тиском переважаючих сил ворога украњнська влада ≥ њњ в≥йсько 22 листопада залишили Ћьв≥в ≥ перењхали спочатку до “ернопол€, а в перших числах с≥чн€ 1919 р. Ц до —тан≥слава.

4 с≥чн€ 1919 р. ”крањнська Ќац≥ональна –ада прийн€ла низку закон≥в, спр€мованих на удосконаленн€ њњ власноњ структури. ќдним ≥з них вир≥шено утворити ѕрезид≥ю у склад≥ президента (™. ѕетрушевич) ≥ чотирьох його заступник≥в. ѕрезидент скликав зас≥данн€ ”Ќ– ≥ головував на них. “акож було утворено ¬≥дд≥л ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади. ¬≥н складавс€ з президента ≥ девТ€ти член≥в та виконував функц≥њ колег≥ального глави держави. ƒо компетенц≥њ ¬≥дд≥лу в≥дносилось: призначити м≥н≥стр≥в; приймати њх в≥дставку; оголошувати амн≥ст≥ю; затверджувати ≥ публ≥кувати закони.

¬важаючи себе органом невиборним ≥ тимчасовим, ”крањнська Ќац≥ональна –ада у березн≥ 1919 р. ухвалила закон про скликанн€ —ейму «”Ќ–, а у кв≥тн≥ Ц виборчий закон. ќднопалатний —ейм скликавс€ президентом. « обранн€м —ейму мала припинити свою д≥€льн≥сть ”Ќ–. —ейм обиравс€ громад€нами на основ≥ загального, р≥вного, пр€мого виборчого права при таЇмному голосуванн≥. ƒепутат≥в належало обирати зг≥дно з нац≥онально-пропорц≥йною системою. “обто за кожною нац≥ональн≥стю закр≥плювалас€ певна к≥льк≥сть депутатських мандат≥в.

ќдним з головних напр€мк≥в д≥€льност≥ ур€ду «”Ќ– було обТЇднанн€ «ах≥дноукрањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки з ”крањнською Ќародною –еспубл≥кою. ”же 10 листопада 1918 р. було схвалено резолюц≥ю про те, що ƒержавний —екретар≥ат маЇ вжити заход≥в щодо обТЇднанн€ ус≥х украњнських земель в одн≥й держав≥.

ќтже, ур€д «”Ќ– незважаючи на в≥йну, €ку розвТ€зала проти нењ ѕольща, будував державний апарат влади. ѕов≥тов≥ ком≥сари, €к≥ представл€ли м≥сцеву владу над≥л€лис€ значними повноваженн€ми з тим, аби ефективно вир≥шувати проблеми м≥сцевих громад. ѕов≥товим ком≥саром, наприклад, п≥дл€гали пов≥тов≥ харчов≥ ком≥тети, а також пов≥тов≥ коменданти ≥ коменданти жандармер≥њ. ќстанн≥ були створен≥ в листопад≥ 1918 р. з метою охорони громадського пор€дку, державного та особистого майна, громадськоњ безпеки.  р≥м того, значну увагу ур€д «”Ќ– прид≥л€в розбудов≥ судочинноњ системи, €ка складалас€ з 12 судових округ≥в ≥ 130 судових пов≥т≥в.

” с≥чн≥ 1919 р. було проведено реорган≥зац≥ю арм≥њ, €ка звалас€ ”крањнська √алицька јрм≥€. ƒо нењ входила п≥хота, к≥ннота, артилер≥€, сан≥тарна та ветеринарна служби, ≥нтендатура тощо. Ѕуло розроблено систему звань ≥ в≥дзнак, державну платню тощо. ”√ј мала три корпуси, €к≥ д≥лилис€ на окрем≥ п≥дрозд≥ли. ”√ј зарекомендувала себе €к боЇздатне, дисципл≥новане в≥йсько. ”√ј боронила ≥нтереси «”Ќ–, захищала украњнськ≥ земл≥ в≥д агресор≥в. ¬≥дом≥ њњ численн≥ фронтов≥ операц≥њ. Ќаприклад, „ортк≥вська офензива Ц це наступ ”√ј на пол€к≥в, €кий почавс€ 7 червн€ 1919 р. ¬ результат≥ нього було зв≥льнено частину «”Ќ–.

« числа найважлив≥ших закон≥в, €к≥ було прийн€то в «”Ќ–, вид≥л€Їтьс€ закон Ђѕро украњнську мовуї в≥д 15 лютого 1919 р., а також закон Ђѕро украњнське громад€нствої в≥д 8 кв≥тн€ 1919 р. ƒо того ж, 14-15 кв≥тн€ 1919 р. було ухвалено земельний закон.

“огочасний св≥т не передбачав утворенн€ незалежноњ «”Ќ–.  рањни јнтанти п≥дтримували пол€к≥в ≥ планували передати зах≥дноукрањнськ≥ земл≥ ѕольщ≥. Ќав≥ть обТЇднанн€ ”Ќ– ≥ «”Ќ– в —оборну ”крањну не сприймалос€ зах≥дними крањнами. јнтанта в≥дмовл€ла украњнц€м в прав≥ мати власну незалежну нац≥ональну державу. ‘актично дол€ «”Ќ– залежала в≥д под≥й на польсько-украњнському фронт≥ й загальноњ ситуац≥њ в крањн≥. «”Ќ– програла в≥йну, а п≥сл€ перемоги пол€к≥в над –ад€нською –ос≥Їю у березн≥ 1923 р. за напол€ганн€м конференц≥њ посл≥в јнтанти пануванн€ ѕольщ≥ в зах≥дноукрањнських земл€х було узаконене. ѕол≥тику диктував той, хто мав силу. «”Ќ– зазнала поразки в нац≥онально-визвольних змаганн€х, залишившись без жодноњ п≥дтримки.

ѕров≥дники «”Ќ– ≥ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки хоч ≥ припускались численних помилок у т≥ революц≥йн≥ часи, але безсп≥рним залишаЇтьс€ те, що вони самов≥ддано намагалис€ в≥дновити незалежну украњнську державу, д≥€ли в ≥нтересах всього украњнського народу.

 

6.8. ”крањна (в≥д 1991 року)

ѕозачергова сес≥€ ¬ерховноњ –ади ”–—– 24 серпн€ 1991 р. ухвалила ≥сторичний документ Ц Ђјкт проголошенн€ незалежност≥ ”крањниї. ” ньому проголошувалась незалежн≥сть ”крањни, €ка ставала повн≥стю в≥льною державою. ÷ей документ продовжував тис€чол≥тню традиц≥ю державотворенн€ украњнського народу.

¬икористовуючи досв≥д державотворчоњ д≥€льност≥ ”Ќ– ≥ «”Ќ–, досв≥д Ївропейських демократичних крањн, 12 вересн€ 1991 р. було прийн€то закон Ђѕро правонаступництво ”крањниї. ¬ ньому зазначалос€, що в ”крањн≥ д≥ють лише украњнськ≥ закони ≥ повновладними Ї украњнськ≥ органи влади на чол≥ з ¬ерховною –адою. «акон визначав основн≥ принципи державного буд≥вництва.

”крањнський парламент ратиф≥кував основн≥ м≥жнародн≥ акти про права людини ≥ п≥дтвердив зобовТ€занн€ ”крањни за м≥жнародними договорами, укладеними до 24 серпн€ 1991 р.

¬ажливим кроком становленн≥ держави стало ухваленн€ закона Ђѕро громад€нство ”крањниї в≥д 8 жовтн€ 1991 р., €ким запроваджувалос€ Їдине громад€нство.

ƒуже важливим завданн€м було створенн€ власних «бройних —ил. ¬они повинн≥ гарантувати захист державноњ незалежност≥, територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ та суверен≥тету крањни. ѕостановою ¬ерховноњ –ади 24 серпн€ 1991 р. ус≥ в≥йськов≥ формуванн€, дислокован≥ на територ≥њ ”крањни було п≥дпор€дковано парламенту ”крањни. ” с≥чн≥ 1992 р. було створено ћ≥н≥стерство ќборони, €ке вз€ло кер≥вництво над «бройними —илами крањни. ѕ≥д процес розбудови нац≥ональноњ арм≥њ було п≥дведено в≥дпов≥дну юридичну основу з широким соц≥альним захистом в≥йськовослужбовц≥в.

« проголошенн€м незалежност≥ ”крањна стала субТЇктом м≥жнародних в≥дносин. ¬она здобула визнанн€ крањн св≥ту.

ѕравове питанн€ створенн€ незалежноњ держави мав розвТ€зати весь украњнський народ.

Ќа 1 грудн€ 1991 р. призначавс€ ¬сеукрањнський референдум на п≥дтвердженн€ Ђјкта проголошенн€ незалежност≥ ”крањниї. ” день референдуму 90,32% проголосувавши п≥дтримали незалежн≥сть ”крањни. “од≥ ж обирали ≥ президента ”крањни. Ќим став Ћ.  равчук (1991-1994 рр.). ѕ≥сл€ оголошенн€ п≥дсумк≥в референдуму ”крањни визнали б≥льш н≥ж 150 крањн св≥ту.

¬ажливим елементом становленн€ суверен≥тету ≥ державност≥ Ї законодавче затвердженн€ головних державних символ≥в Ц герба, прапора, г≥мну. ”крањна давно мала вже своњ, ≥сторично обірунтован≥ символи. ћалим ƒержавним √ербом ”крањни визначено державний символ ще з час≥в  ињвськоњ –ус≥ Ц «нак кн€жоњ держави ¬олодимира ¬еликого («олотий “ризуб на синьому щит≥ в золотому обрамленн≥), ƒержавним ѕрапором ”крањни Ц синьо-жовтий ст€г, ƒержавним √≥мном ”крањни Ц Ђўе не вмерла ”крањнаї (музика ћ. ¬ербицького, слова ѕ. „убинського).

Ќезалежн≥сть ”крањни в≥дкрила широк≥ можливост≥ дл€ буд≥вництва власного державного апарату, без втручанн€ в цей процес сторонн≥х сил. —кладн≥сть цього процесу зб≥льшувалась тим, що створенн€ нового демократичного апарату державного управл≥нн€ зд≥йснювавс€ паралельно з≥ зламом залишк≥в командно-адм≥н≥стративноњ системи. ” процес≥ буд≥вництва державного апарату створювалась правова база дл€ реформуванн€ м≥сцевоњ влади.

« 1994 по 2004 роки ѕрезидентом ”крањни був Ћ.  учма. ” цей пер≥од було завершено перший етап розбудови державного апарату. 28 червн€ 1996 р. ¬ерховна –ада ухвалила  онституц≥ю незалежноњ ”крањни. ¬осени 1996 р. в крањни було запроваджено власну грошову одиницю (гривн€). ”сп≥шну грошову реформу пров≥в тод≥шн≥й голова Ќац≥онального банку ”крањни ¬. ёщенко.

–азом з тим внутр≥шньопол≥тична ситуац≥€ в крањн≥ залишалас€ складною. Ќе було вироблено ч≥ткоњ програми державотворенн€, а також ц≥л≥сноњ програми переходу в≥д плановоњ, командно-адм≥н≥стративноњ до ринковоњ економ≥ки. ≈коном≥чна криза в крањн≥, обвальне пад≥нн€ життЇвого р≥вн€ народу створили реальну загрозу дл€ незалежност≥. ¬ибори до ¬ерховноњ –ади в 1994 ≥ 1998 роках, вибори ѕрезидента в 1994 та 1999 рок≥в не зн€ли напружен≥сть в украњнському сусп≥льств≥.

Ќа рубеж≥ XX - XXI ст. ”крањна опинилас€ перед необх≥дн≥стю трансформац≥њ своЇњ пол≥тичноњ системи в≥д командно-адм≥н≥стративних, тотал≥тарних до демократичних принцип≥в. ќр≥Їнтац≥€ на демократичний тип пол≥тичноњ системи проголошена в  онституц≥њ держави. ” пол≥тичн≥й сфер≥ головними пр≥оритетами Ї утвердженн€ принцип≥в демократ≥њ, пол≥тичного плюрал≥зму, забезпеченн€ прав ≥ свобод громад€н, формуванн€ громад€нського сусп≥льства, под≥л влади на виконавчу, законодавчу ≥ судову, формуванн€ ефективноњ системи м≥сцевого самовр€дуванн€.

¬ економ≥чн≥й сфер≥ метою Ї створенн€ ринковоњ соц≥ально ор≥Їнтованоњ економ≥ки, забезпеченн€ реального плюрал≥зму власност≥. ≈коном≥чна модель ”крањни повинна в≥дпов≥дати св≥товим стандартам ≥ робити крањну конкурентоздатною на св≥товому ринку.

” духовному житт≥ цей процес повТ€заний з в≥дродженн€м украњнського народу, плюрал≥змом, гуман≥зац≥Їю житт€, утвердженн€м нев≥дТЇмних прав ≥ свобод людини.

ѕ≥сл€ вибор≥в до ¬ерховноњ –ади 2002 р. загострилос€ пол≥тичне протисто€нн€ м≥ж пров≥дними силами на чол≥ з Ћ.  учмою ≥ нац≥онально-демократичним табором очолюваним ¬. ёщенко. ÷е протисто€нн€ дос€гло свого апогею на президентських виборах 2004 р., коли за найвищу посаду в крањн≥ змагалис€ провладний висуванець ¬. янукович ≥ представник нац≥онально-демократичних сил ¬. ёщенко. „исленн≥ порушенн€ виборчого процесу ≥ виборчого права громад€н з боку влади на користь свого ставленика, фальсиф≥кац≥€ результат≥в народного волеви€вленн€ спричинили в крањн≥ до Ђпомаранчевоњ революц≥њї. ѓњ насл≥дком стала перемога представника демократичних сил на президентських перегонах. Ќовим президентом ”крањни 2004 р. було обрано ¬. ёщенко.

”крањна п≥дтвердила в≥ддан≥сть демократичним ц≥нност€м, за€вила про незм≥нн≥сть курсу вступу до —в≥товоњ ќрган≥зац≥њ “орг≥вл≥, Ќј“ќ та ™—.

Ќаприк≥нц≥ 2004 р. почавс€ другий етап трансформац≥њ пол≥тичноњ системи держави та њњ управл≥нського апарату. “од≥ ¬ерховна –ада внесла зм≥ни до д≥ючоњ  онституц≥њ ”крањни. ”крањна з президентсько-парламентськоњ перетворилас€ на парламентсько-президентську республ≥ку. ѕол≥тична реформа ще не завершена. ѕершими њњ насл≥дками стали розбалансуванн€ повноважень г≥лок влади, пол≥тична криза ≥ напруга в сусп≥льств≥. ”крањнський народ оч≥куЇ, коли кер≥вництво держави нарешт≥ визначитьс€ з≥ стратег≥чними пр≥оритетами розвитку ”крањни €к у внутр≥шн≥й, так ≥ у зовн≥шн≥й сферах.

 

«апитанн€ дл€ самоконтролю

1. Ќазв≥ть етапи украњнськоњ державност≥.

2. ¬изначте чинники, €к≥ спри€ли по€в≥ украњнськоњ державност≥ в той чи ≥нший ≥сторичний пер≥од, а також охарактеризуйте причини втрати украњнц€ми своЇњ державност≥.

3. ѕроанал≥зуйте трансформац≥ю пол≥тичноњ системи  ињвськоњ –ус≥.

4. ѕроанал≥зуйте систему пол≥тичноњ влади доби украњнськоњ козацькоњ держави.

5. ќхарактеризуйте пол≥тику –ос≥њ ≥ ѕольщ≥ щодо украњнськоњ державност≥ в зазначен≥ ≥сторичн≥ пер≥оди.

6. ¬изначте основн≥ етапи ”крањнськоњ революц≥њ 1917-1920 рр., а також охарактеризуйте њх державотворч≥ особливост≥.

 

—ловник-дов≥дник

јндрус≥вське перемирТ€ 1667 р. Цмосковсько-польська угода, укладена в с. јндрусов≥ б≥л€ —моленська на 13,5 рок≥в про припиненн€ московсько-польськоњ в≥йни 1654-1667 рр. за рахунок под≥лу ”крањни навп≥л Ц по ƒн≥пру. Ћ≥вобережж€ залишалос€ у склад≥ ћосков≥њ. ѕравобережж€ (кр≥м  иЇва), а також Ѕ≥лорусь переходили п≥д владу ѕольщ≥.  ињв мав залишатис€ в московських руках на 2 роки (ц€ умова не була виконана). «апорозька —≥ч залишалась п≥д сп≥льною владою обох держав. “им самим було санкц≥оновано розТЇднанн€ ”крањни.

 

јнтанта (в пер. з франц. Ц Ђсердечна угодаї) Ц в≥йськово-пол≥тичний блок ¬еликобритан≥њ, ‘ранц≥њ ≥ –ос≥њ, €кий остаточно сформувавс€ в 1907 р. дл€ боротьби проти “роњстого союзу (Ќ≥меччина, јвстро-”горщина, ≤тал≥€) за перед≥л св≥ту. ѕ≥д час ѕершоњ св≥товоњ в≥йни јнтанта стала загальною назвою вс≥х крањн (в т.ч. —Ўј, япон≥€), що воювали проти Ќ≥меччини та њњ союзник≥в. –озпад јнтанти ставс€ п≥сл€ провалу антирад€нською ≥нтервенц≥њ 1918-1920 рр. та загостренн€ протир≥ч в середин≥ блоку.

 

јнти (така назва зустр≥чаЇтьс€ у в≥зант≥йських та готських письменник≥в ≤V - поч. V≤≤ ст.) Ц могутн€ плем≥нна група давн≥х слов€н, €ка займала територ≥ю на п≥вн≥ч в≥д „орного мор€ м≥ж ƒн≥пром ≥ ƒн≥стром у ≤V - поч. V≤≤ ст., вела стол≥тню в≥йну проти в≥зант≥йц≥в ≥ авар≥в, спри€ла формуванню ранньофеодальноњ держави Ц  ињвськоњ –ус≥. ѕ≥сл€ 602 р. у письмових джерелах не згадуЇтьс€.

ћ. √рушевський вважав ант≥в предками украњнц≥в.

 

¬асал≥тет (в пер. з лат. Ц Ђслугаї) Ц система в≥дносин в середн≥ в≥ки в «ах≥дн≥й ™вроп≥ особистоњ залежност≥ одних феодал≥в Ц васал≥в Ц в≥д ≥нших Ц сеньйор≥в. Ќа ц≥й основ≥ будувалас€ феодальна ≥Їрарх≥€.

 

¬≥йсько «апорозьке: 1) оф≥ц≥йна назва «апорозькоњ —≥ч≥ та њњ збройних сил у ’VI Ц XVII ст. (¬≥йсько «апорозьке низове); 2) оф≥ц≥йна назва реЇстрового козацтва в –еч≥ ѕосполит≥й з к≥нц€ ’VI ст. (¬≥йсько «апорозьке низове реЇстрове); 3) оф≥ц≥йна назва  озацькоњ держави у ’VI≤ Ц XVII≤ ст. та њњ збройних сил.

 

Ђ¬≥чний мирї 1686 р. Ц мирний догов≥р м≥ж ћосков≥Їю ≥ –≥ччю ѕосполитою, п≥дписан≥й у ћоскв≥, €кий п≥дтверджував умови јндрус≥вського перемирТ€ 1667 р., вступ ћосковськоњ держави до антитурецькоњ Ђ—в€щеноњ л≥гиї. ÷ей догов≥р став актом остаточного м≥жнародно-правового под≥лу ”крањнськоњ держави на дв≥ частини (ѕравобережж€ залишалос€ п≥д владою ѕольщ≥, Ћ≥вобережж€ Ц ћосков≥њ). ѕроти Ђ¬≥чного мируї р≥шуче виступив гетьман ≤. —амойлович, €кий розпочав активну д≥€льн≥сть, спр€мовану на Їдн≥сть украњнських земель.

 

√етьманщина Ц нап≥воф≥ц≥йна назва значноњ територ≥њ ”крањни, де з середини XVII ст. (з 1667 р. по 1764 р.) поширювалас€ влада гетьманського ур€ду (ѕод≥лл€,  ињвщина, „ерн≥г≥вщина, частина ѕолтавщини та —умщини). ÷е пон€тт€ означало сусп≥льно-пол≥тичний лад, територ≥ю.

 

 н€зь Ц глава феодальноњ монарх≥чноњ держави (або окремого пол≥тичного утворенн€) у словТ€н та де€ких ≥нших народ≥в.

”  ињвськ≥й –ус≥ старший ≥з кн€з≥в Ц називавс€ великим, решта Ц уд≥льними. ¬≥н управл€в державою за допомогою дружини. ¬ажлив≥ внутр≥шн≥ справи кн€зь вир≥шував з бо€рською думою. ¬ пер≥од феодальноњ роздробленост≥ уд≥льн≥ кн€з≥ столи на чол≥ фактично самост≥йних кн€з≥вств.

 

—оборна ”крањна Ц ≥де€ ≥ практичне обТЇднанн€ в одне державне утворенн€ вс≥х етн≥чно-≥сторичних украњнських земель. ѕостала водночас ≥з христи€нством ≥ час в≥д часу набувала актуальност≥ в рел≥г≥йн≥й чи св≥тськ≥й форм≥, особливо в пер≥од феодальноњ роздробленост≥, чужеземного пануванн€, церковного розколу. ¬ р≥зних тлумаченн€х поставала в часи ’мельниччини, л≥кв≥дац≥њ  озацькоњ держави, в концепц≥€х Ђ–уськоњ тр≥йц≥ї та  ирило-ћефод≥њвського товариства. ¬агомий внесок у розвиток ≥дењ соборност≥ зробили ћ. ƒрагоманов, ¬. јнтонович, ћ. √рушевський, ¬. ¬инниченко, ¬. Ћипинський, д≥€ч≥ украњнських пол≥тичних парт≥й поч. ’’ ст., ќ”Ќ.

 

”н≥версали Ц адм≥н≥стративно-пол≥тичн≥ акти (про виступ у пох≥д, про роздачу земл≥, про закр≥паченн€ сел€н), €к≥ видавалис€ крол€ми, гетьманами у ѕольщ≥ в XV Ц XVIII ст., в ”крањн≥ Ц в XV≤≤ Ц XVIII ст. ¬ ”крањн≥ гетьманськ≥ ун≥версали в≥йськового характеру розсилались у полки, а земельн≥ Ц оголошувались на площах ≥ в церквах.

” 1917 р. Ц на початку 1918 р. ”÷– видала ”н≥версали, €к≥ виконували функц≥њ основних тимчасових документ≥в конституц≥йного характеру.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 505 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћаской почти всегда добьешьс€ больше, чем грубой силой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

760 - | 701 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.067 с.