Зародження та становлення міст.

Місто – складна, відкрита, динамічна система, яка розвивається у просторі та часі і має багато складових частин та функцій (що об'єднуються між собою за допомогою просторової організації, функціональних мереж, планувальної структури, архітектурної композиції в єдиний цілісний художній образ)

Відомості про міста:
- Описи в Біблії
- Праці давньогрецьких мислителів
- Вітрувій “ Десять книг про архітектуру”
- А. Палладіо “ Чотири кн.про арх-ру”
- Праці ХХ століття

ПЕРШІ ДЕРЖАВИ:
- Тигр та Єфрат;
- середній Інд, Ніл, Хуанхе
- передгір'я Сирії та Ірану
- узбережжя Середземного моря

рубіж IV і III тисячоліття

 

Місто, як форма поселення, виникло внаслідок суспільного розподілу праці, тобто відокремлення ремесла від сільського господарства і зосередження обміну в руках певної громадської групи, відрізняється від села високим ступенем різноманітності та інтеграції трудової діяльності (виробничої та невиробничої). Тут концентрувалось багато галузей народного господарства — промисловість, наука, культура, інформація, що зробило місто центрами науково-технічного і соціального прогресу. Усе це у поєднанні з розвинутою соціальною та інженерною інфраструктурою зумовило формування у містах специфічного міського способу життя, який у процесі урбанізації поширюється на все більшу кількість поселень, у тому числі сільських.

Перші згадки про міста відносяться до IV—III-го тисячоліття до нашої ери, найбільш відомі давні торгові, ремісничі центри: в Месопотамії - Ур, Урук, Вавилон; Єгипті — Мемфіс, Фіви; Індії — Мохенджо-Даро, Хараппа; Греції — Спарта, Афіни. В ХІ — XII століттях найбільші міста Європи: Константинополь, Кордова, Київ, Венеція, Флоренція,Рим

, Париж,

Лондон, Кельн, Новгород.

Історичне значення міст, а особливо найстаріших міст та їх метрополій, є неоціненним для всіх основних епох людської історії, що підтверджують археологічні та писемні тогочасні свідчення. Ці міста налічували від кількох десятків тисяч до мільйона осіб, і були найбільшими для своєї епохи та визначальними для багатьох поколінь людської популяції. Всі ці міста мають більш-менш виражені ознаки та функції міста та його міської інфраструктури і соціально-побутові елементи притаманні міській культурі.

 

 

1. Містобудування давнього Єгипту

Історичні періоди:

- Раннє царство (3000-2800 рр. до н.е.)

- Давнє царство (2800-2250 рр. до н.е.)

-Середнє царство (2050-1700 рр. до н.е.)

- Нове царство (1580-1070 рр. до н.е.)

Вздовж річки Ніл.

Міста Раннього періоду були невеликими і добре укріпленими. Можливо, що спочатку будувалися міста - фортеці округлої форми. Як доказ посилалися на давньоєгипетський ієрогліф, що означав місто у вигляді круглого поселення з хрестоподібним перетином головних вулиць.

Нехеб був розташований на правому березі Нілу. Як з'ясувалося в результаті розкопок, Нехеб спочатку мав округлий план діаметром близько 400 м, обмежений фортечними стінами, побудованими з цегли - сирцю. У подальшому частину міської території опинилася в зоні затоплення, і місто перемістився на північний схід від нільського берега. При цьому він отримав зміцнення вже не колоподібні, а квадратні в плані.

 

У період Давнього царства головним столичним містом був Мемфіс). Заснований на лівому березі Нілу спочатку як фортеця («Білі стіни»), Мемфіс поступово перетворився у великий релігійний, політичний і культурний центр Давнього Єгипту, де великого розквіту досягли будівельне мистецтво і ремесло. Якщо планування і забудова Мемфіса вивчена ще недостатньо, то його некрополі, розташовані на плато Лівійської пустелі, відомі значно краще. Це поминальні храми, піраміди і мастаба в Саккарі, Абусире, Дашуре і Гізі. Для поховання фараонів будувалися піраміди, великих чиновників і жерців ховали у великих, східчастої форми гробницях - мастаба. Некрополі займали величезні території, на яких панували певний порядок і строга система координат, яка відповідала сторонах світу.

Середнє царство столиця м. Фіви

- вільне розпланування вздовж річки

- спорудження храмів і комплексів (некрополь) на лівому березі і святилищ на правому

- розташування житлових районів біля резиденцій фараонів

- наявність монументально оформленої протяжної дороги

 

Нове царство

Храм Амона в Луксорі, храм Хатшепсут, Ахетатон

- стійкість містобудівних традицій

- вплив на містобуд. наукових спостережень і релігії

- міста спочатку округлі потім прямокутні

- існували міста або квартали рабів

- столиці розвивалися вздовж водойм

- великі розміри палаців, храмів

- орієнтація храмів на небесні світила

 

 

1. Міста Межиріччя (Месопотамія)

- Шумеро-Аккадський (3200-1800 рр.до н.е)
- Старовавилонське ц. (19-16 ст.до н.е.)
- Ассірійський (поч.18ст.до н.е., кін.12-9ст. до н.е.)
- Нововавилонське ц. (7-6 ст. до н.е.)