Закон України «Про рекламу» визначає, що реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару [18].
Рекламу можна визначити, як оповіщення людей всілякими способами для створення широкої популярності чого-небудь або кому-небудь, інформацію про визначні події економічного, культурного, політичного життя з метою викликати активну участь в них людей. Про те, що таке явище реклами, можна міркувати вічно, що підтверджує безліч думок щодо цієї проблеми. Кожен по-своєму розглядає її: хтось оцінює погляду якісного продукту, хтось − як передачу інформації. У пропонованій праці її розглянуто в аспекті мистецтва, мистецтва слова.
Реклама є невід'ємною частиною нашого життя. Вона всюди: по телевізору, на рекламних щитах, у під'їздах, на радіо. Усі звертають увагу на якісну, зроблену зі смаком, з гумором рекламу, але водночас актуалізує увагу й реклама груба, неетична, деколи безграмотна. Нікого вже не дивує ненормативний характер реклами. Нині зовсім не існує таке поняття, як етика рекламних звернень. Редакції газет завбачливо вказують внизу рекламних статей: «редакція відповідальності за зміст рекламних звернень не несе». Недобросовісна і недостовірна реклама, багаторазово підсилена на телевізійних екранах, не раз призводила до небажаних підсумків − втрачали віру потенційні покупці, а разом з нею втрачалася і довіра до каналу поширення рекламних повідомлень. Чому так відбувається? У громадськості вже увійшло в звичку лаяти вітчизняну рекламу, і, треба визнати, вона це дійсно заслужила. Лають і за форму, і за зміст, і за те, що рекламують не те, не для тих і не так, і за погану мову. При складанні рекламного тексту необхідно враховувати багато моментів, зокрема, невичерпність можливостей нашої мови, оптимальну композиційну структуру, психологію впливу на споживача. Адже рекламний текст читається по-особливому. У наш час на це не завжди звертають увагу укладачі текстів реклами. «Реклама − найважливіша проблема нашого часу. Реклама − це бог сучасної торгівлі і промисловості. Поза реклами немає порятунку. Однак реклама − це мистецтво дуже нелегке, вимагає великого такту» [ 4, с. 425 ]. Тему реклами та оголошень в сучасних ЗМІ розробляли багато вчених. Ця ґрунтовно освітлена в багатьох виданнях. У цій сфері працювали відомі фахівці З. Фрейд, Р. Якобсон, Д. Лотман, З. Шеннон.
Найперші документи писемної історії вже свідчили про рекламну практику. У Єгипті в 3320 до н.е. торговці слоновою кісткою закликали покупців у такий спосіб: «Дешевий, дуже дешевий в цьому році благородний ріг велетів пралісів Ехекто. Ідіть до мене, жителі Мемфіса, і дивуйтеся, помилуйтеся і купіть!» [4; c. 4 ]. У Древній Греції для жителів Афін призначалася така «рекламна» пісня: «Щоб очі сяяли, щоб червоніли щоки, щоб надовго зберігалася дівоча краса, розумна жінка купуватиме косметику за розумними цінами у Ексліптоса» [4; c4]. Поворотним пунктом в історії реклами став 1450 рік, коли Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат. Вперше рекламне оголошення надрукували в 1622 році в газеті «Weekly News» («Уїклі ньюс»). Це була перша англомовна газета. Видання «Tatler» радило авторам текстів: «Велике мистецтво написання рекламних оголошень полягає у відшуканні правильного підходу, щоб захопити увагу читача, без чого добра звістка може виявитися непоміченою або загубитися серед повідомлень про банкрутство» [ 4; c4]. У Російській Імперії перші рекламні оголошення з'явилися в петровських «Відомостях». Наприклад, реклама про престижному курорті: «Понеже оні води зціляють разлічния жорстокої хвороби, а саме: цинготний, іпохондрію, жовч, безсільство шлунка, блювоту...» [7].
