Основні постулати «Економічної таблиці» Кене

Звичайно, дослідження Ф. Кене були помітним внеском у розвиток економічної науки. Однак найбільшу славу принесла йому "Економічна таблиця" (1758 p.), зміст якої не зовсім сприйняли сучасники, але яка досі дивує економістів своєю глибиною і оригінальністю. В "Економічній таблиці" суспільство і прогрес відтворення суспільного продукту з'ясовані в цілісності та безперервному зростанні багатства нації.

“Економічна таблиця” Франсуа Кене - це перший науковий аналіз суспільного відтворення. Ідеї цієї роботи твердять про необхідність додержання певних народногосподарських пропорцій в структурі економіки.

Таблиця являє собою перші елементи макроекономічного дослідження. Існують припущення для побудуви таблиці Франсуа Кене.

Зрозуміло, що методологія "Економічної таблиці" ґрунтується на теоретичних уявленнях Ф. Кене, згідно з якими нація складається з трьох основних суспільних класів, але, передусім, з продуктивного класу, зайнятого землеробством, здійснює затрати на обробіток землі й оплачує доходи власників землі. До цього класу він зарахував усіх селян, фермерів і найманих працівників.

До класу власників Ф. Кене відносив короля, землевласників і духовенство. Він зазначав, що цей клас існує за рахунок чистого продукту від землеробства. До безплідного класу вчений зарахував усіх інших громадян, зайнятих поза землеробством. До цієї групи потрапили промисловці, ремісники, наймані робітники мануфактур, купці, дрібні торгівці, слуги. Процес обміну між цими класами ґрунтується на землеробстві.

Окремі частини цієї теорії були викладені у згаданих вище працях, але докладне висвітлення здійснено в "Економічній таблиці". Саме тут Ф. Кене, насамперед, виділяє виробничі витрати на землеробство, луки, пасовища, ліси, копальні, рибальство тощо для відтворення багатства. Безплідні витрати, за Ф. Кене, здійснюються на вироби ручної праці (помешкання, одяг, сплату грошового відсотка, торговельні витрати, імпортні товари і т. ін.).

За допомогою такого типу розрахунків Ф. Кене розкрив процес виробництва і заміщення відповідних витрат, що здійснюються у суспільстві на базі продуктивності землеробства.

Таким чином, "Економічна таблиця" Ф. Кене охоплює три класи та їхні щорічні багатства і описує їх обіг":

Клас виробничий. Щорічні затрати цього класу, сягаючи Двох мільярдів, виробили п'ять мільярдів, з котрих два мільярди — чистий продукт, або дохід.

Клас власників. Дохід класу становить два мільярди, з котрих один мільярд витрачається на купівлю у продуктивного класу і один мільярд — на купівлю у безплідного класу.

Клас безплідний. Затрати цього класу становлять один мільярд, який витрачає безплідний клас на купівлю сирих матеріалів виробництва у продуктивного класу.

Наведені передумови, на думку Ф. Кене, визначають згідно з постійним законом підсумок відтворення п'яти мільярдів ліврів, що відновлюються щорічно виробничим класом за допомогою двох мільярдів щорічних затрат на визначеній території (йдеться, звичайно, про Францію)[2, c. 117-119].

Більшість сучасників Ф. Кене не зрозуміли його "Економічної таблиці", а дехто вважав її знаменитою. Наприклад, Віктор Мірабо (1715—1789) захоплено казав: "Від часу виникнення світу були зроблені три відкриття... Перше з них, це — винайдення письма... Друге, це — винайдення грошей... Третє, це — "Економічна таблиця", яка є результатом перших двох винаходів і завершує їх".

Насправді це була лише спроба зобразити весь процес виробництва як процес відтворення в одній таблиці, яка фактично складається тільки з п'яти ліній, що зв'язують шість вихідних точок. "Ця спроба, — на думку К. Маркса, — зроблена у другій половині XVIII століття, в період дитинства політичної економії, була найвищою мірою, геніальною ідеєю, безперечно, найгеніальнішою з усіх, які тільки висунула до того часу політична економія". Навіть наведених оцінок достатньо, щоб визначити видатне місце "Економічної таблиці" Ф. Кене в історії економічної теорії. Однак учений і після створення "Економічної таблиці" не припиняв своїх економічних досліджень, в яких відстоював свій погляд. Це підтверджується і діалогом "Про торгівлю", в якому доводиться, що джерелом багатства є, передусім, землеробство. Про це йдеться і в іншому діалозі "Про ремісничу працю".

Отже, науково-критичний аналіз економічних поглядів Ф. Кене свідчить про те, що він був глибоким мислителем. Лікар за фахом він проникав у таємниці економічних явищ і процесів, використовував методи природничих наук у пізнанні економічної дійсності, яку розглядав у контексті з іншими суспільними процесами. Ф. Кене створив знамениту "Економічну таблицю", що стала етапом в історії економічної науки. До неї зверталися наступні покоління економістів, зокрема, дослідники економічних циклів, господарської кон'юнктури і процесів відтворення[1, c. 384-386].

Висновки

Таким чином, у "Економічній таблиці" Кене вперше в історії політичної економії намагався показати основні пропорцій та основні лінії реалізації суспільного продукта, поєднавши численні акти обміну та рух грошей і товарів. Саме Кене належить відкриття того, що процес відтворення та реалізації відбувається безперервно лише за умови дотримання певних пропорцій розвитку господарства.

"Економічна Таблиця" - це схема, яка спрощує реальну економічну ситуацію заради виявлення закономірностей. Зокрема Кене припускає, що 1) ціни незмінні протягом року; 2) всі доходи витрачаються на вживання (це означає, що інвестиції не ростуть по роках); 3) покупки й продажі всередині кожного класу не враховуються; 4) зовнішня торгівля не враховується; 5) вся земля обробляється фермерами, які орендують її у власників.

Ця таблиця показує процес суспільного відтворення - а саме те, як сукупний суспільний продукт розподіляється між класами; із чого складається доходи трьох класів суспільства; як між цими класами доходи обмінюються на продукти. Суспільство розглядється як єдиний організм, що об'єднує три основних класи. "Нація, - пише Кене, - складається з трьох класів: виробничого класу, класу власників та класу безплідного."

До виробничого класу включені усі, хто обробляє землю - селяни, фермери, наймані працівники. Власниками Кене називає тих, хто отримує щорічний чистий продукт, створений у землеробстві (король, землевласники, церква тощо). Безплідним же класом він оголосив усіх зайнятих в промисловості (наймані робітники, ремісники, капіталісти, купці, торговці), а розподіл суспільства на фермерів, власників та промисловців відповідав розподілу суспільства у середні віки на селян, дворян та міських жителів.