Заслуговують на увагу "Правила економічного управління", які сформулював Кене:
І. Праця в промисловості не збільшує багатства...
II. Праця в промисловості сприяє зростанню чисельності населення і збільшенню багатства...
III. Праця в промисловості, відволікаючи людей від обробітку землі, завдає шкоди населенню і зростанню багатства...
IV. Багатства землеробів сприяють створенню багатств у сільському господарстві...
V. Праця в промисловості сприяє збільшенню доходів, одержуваних із земельної власності, а доходи із земельної власності підтримують промисловість...
VI. Нація, яка має розвинуту торгівлю продуктами власного землеробства, завжди може підтримувати для своїх власних потреб розвинуту торгівлю товарами, виробленими робочою силою в промисловості...
VII. Становище нації, що має слаборозвинуту торгівлю продуктами свого землеробства і змушена для забезпечення свого існування займатися торгівлею промисловими товарами, є неміцним і ненадійним...
VIII. Широка внутрішня торгівля товарами промислового походження може існувати тільки завдяки доходам, одержаним від земельної власності...
IX. Нація, яка володіє великою територією і знижує ціни на продукти свого землеробства для заохочення виробництва промислових виробів, знищує себе в усьому...
X. Вигоди зовнішньої торгівлі не полягають у збільшенні грошового багатства...
XI. Стан торговельного балансу між різними націями не може дати уявлення про вигоди, які одержують у результаті торгівлі чи про багатство кожної з націй...
XII. Про багатство нації можна судити за даними про внутрішню і зовнішню торгівлю, але, передусім, за станом внутрішньої торгівлі...
XIII. Нація не повинна заздрити торгівлі сусідніх з нею країн, якщо вона здобуває із своєї землі, своїх людей і зі свого судноплавства продукти найліпшої якості...
XIV. У взаємній торгівлі нації, що продають товари потрібніші й корисніші, мають перевагу перед тими, хто продає предмети розкоші".
Ці формулювання можна вважати основними принципами теорії та практики фізіократизму, які відображають, передусім, економічні погляди Ф. Кене, в концепції якого земля і люди посідають домінуюче становище. У статті "Населення" він писав: "Могутність держави становлять люди; завдяки їх потребам зростають багатства: чим більше народи збільшують продукцію, якої вони потребують і чим більше вони її споживають, тим багатшими вони стають"[4, c. 157-159].
На думку Ф. Кене, зростання населення "повністю залежить від приросту багатства, від способу застосування праці, людей і власне багатств!". Зрозуміло, що демографічні погляди Ф. Кене були підпорядковані його загальній теорії про провідну роль землеробства у зростанні багатства.
Ці засади учений відстоював і в дослідженні "Податки", яке починається з визначення структури багатства. Головним багатством є доходи від землеволодіння; наступними є багатства, створені в промисловості, грошові багатства тощо. Говорячи про оподаткування різних елементів багатства, Ф. Кене твердив, що "податки не повинні гнітити собою багатства землевласника, які призначені на обробіток землі".
У цитованій праці Ф. Кене виклав своє розуміння чистого продукту, який створюється у землеробстві та яким землевласники повинні ділитися з усім суспільством. Без такого розподілу держава не могла би існувати. У тому зв'язку виникла проблема виміру багатства. На думку Ф. Кене, доходи королівства пропорційні ціні сільськогосподарських продуктів. Він обґрунтував необхідність податків в обсязі третини доходу землевласників, висловився за податки на чисту продукцію, запровадження єдиного податку.
Як видно, теоретичні узагальнення Кене пов'язані з важливими висновками для економічної політики. На основі точних розрахунків він доводив доцільність переходу від консервативних форм господарювання до прогресивних, опертих на капіталовкладення в землеробство і застосування агрономічної науки[8, c. 149-151].
