Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕольсько-украњнська в≥йна. ƒипломатична д≥€льн≥сть «”Ќ–. 3 страница




¬ибори до рад

” середин≥ лютого 1920 р., в умовах зм≥цненн€ позиц≥й б≥льшовик≥в в ”крањн≥, ¬сеукрревком припинив свою д≥€льн≥сть, передавши повноваженн€ ¬”÷¬  ≥ –Ќ  ”—––. Ќа чол≥ ¬”÷¬  став √. ѕетровський, –аднарком очолив X. –аковський. ” березн≥ - на початку кв≥тн€ в≥дбулис€ вибори до рад р≥зних р≥вн≥в. Ќа виборах розгорнулас€ гостра пол≥тична боротьба, в результат≥ €коњ б≥льшовики завоювали б≥льш≥сть депутатських мандат≥в: у пов≥тових виконкомах Ч 70 % м≥сць, у губернських - 80 %. ” травн≥ в≥дбувс€ IV ¬сеукрањнський з'њзд рад, на €кому дом≥нували б≥льшовики. —еред 811 делегат≥в 710 були членами – ѕ(б) або сп≥вчуваючими. јле результати вибор≥в не в≥дбивали реального впливу противник≥в б≥льшовик≥в у масах. ”мови дл€ аг≥тац≥йноњ роботи були обмежен≥, частину з них заарештували, ≥нш≥ д≥€ли у п≥дп≥лл≥. ¬ибори не були н≥ р≥вними, н≥ пр€мими, н≥ загальними, н≥ таЇмними.

ƒќ ”ћ≈Ќ“
1. « ≥нструктивноњ промови, €ку на початку 1920 р. виголосив √олова –евв≥йськради –—‘–– Ћ. “роцький перед комун≥стами-аг≥таторами, що вињжджали дл€ роботи до ”крањни
[...] Ѕез ”краины нет –оссии. Ѕез украинского угл€, железа, руды, хлеба, соли, „ерного мор€ –осси€ существовать не может, она задохнетс€, а с ней и советска€ власть и мы с вами. »дите же на работу, трудную, ответственную работу.  онкретно наша задача сводитс€ к следующему:
1. Ќе нав€зывать украинскому кресть€нству коммуну до тех пор, пока наша власть не окрепнет.
ќсторожно заводить ее в бывших именн€х под названием артелей и товариществ.
3. ”тверждать, что в –оссии нет коммуны.
4. ¬ противовес Ђсамостийникуї ѕетлюре и другим говорить, что –осси€ тоже признает самосто€тельность ”краины, но с советской властью, а ѕетлюра продает ”краину буржуазним государствам.
5. “ак как нам необходимо обезоружить всех повстанцев, чтобы они снова не обратились против нас, а то обезоруживание вызовет недовольство среди кресть€нских масс - необходимо вну-шить, что среди повстанцев большинство деникинцев, буржуев и кулаков.
6. “рудное дело обстоит с ѕетлюрой, так как украинское кресть€нство на него и надеетс€. Ќужно быть осторожными. “олько ду-рак и провокатор без разбора везде и всюду будет твердить, что мы воюЇм с ѕетлюрой. »ногда, покуда не разбит ƒеникин, выгодно распускать слухи, что советска€ власть в союзе с ѕетлюрой.
7. ≈сли будут случаи грабежей в  расной јрмии, то их необходимо сваливать на повстанцев и петлюровцев, которые влились в  расную јрмию. —оветска€ власть постепенно расстрел€ет всех петлюровцев, махновцев и повстанцев, потому что они вредный элемент, и это будет €вным доказательством не только строгой революционной дисциплины, но и суровой кары за грабеж.
8. “ак как правительство –оссии вынуждено вывозить хлеб ”краины, то на вашей об€занности, товарищи, обь€снить кресть€нам, что хлеб возьмут только с кулаков, и не дл€ –оссии, а дл€ бедных украинских кресть€н, дл€ рабочих и  расной јрмии, котора€ изгнала ƒеникина из ”краины.
9. —тарайтесь, чтобы в —оветы и исполкомы вошло большинство коммунистов и сочувствующих.
10. ѕрин€ть все меры к тому, чтобы на ¬сеукраинский съезд —оветов не попали такие от волостей, которые могут примкнуть на съезде к нашим врагам и таким образом избрать правительство не из коммунистов-большевиков.
ќтправл€€сь ныне на работу в ”краину, помните, что вам здесь передавалось, не забудьте этих моих дес€ти заповедей:они во многом вам помогут.  роме того, знайте, что дл€ достижени€ на-меченной цели все средства одинаково хороши. Ќи на одну минуту не забывайте, что ”краина должна быть нашей, и нашей она будет только тогда, когда будет советской, а ѕетлюра вышиблен из пам€ти народа навсегда. ∆елаю вам полного успеха и счастливого пути!
ѕрац≥ ”крањнського наукового ≥нституту. -¬аршава, 1932. - —. 149-151.


4.

ќ—¬≤“ј ≤ Ќј” ј ” –јѓЌ» 1917-1920 –ќ ≤¬

«гадай:
1. яким був стан осв≥ти в ”крањн≥ напередодн≥ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни?
2. яку роль в ≥стор≥њ осв≥ти передреволюц≥йноњ ”крањни в≥д≥грали Ђѕросв≥тиї?

”мови розвитку культури

¬извольна боротьба украњнського народу 1917-1921 рр. в≥дкрила нову стор≥нку в ≥стор≥њ культури.  рах –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ з њњ багатов≥ковою централ≥заторською ≥ русиф≥каторською пол≥тикою, боротьба за утворенн€ суверенноњ украњнськоњ держави, глибок≥ соц≥ально-економ≥чн≥ зрушенн€ ≥ пов'€зана з цим хвил€ спод≥вань та над≥й викликали духовне п≥днесенн€ в сусп≥льств≥, €ке про€вилос€ у галуз≥ культурного житт€.
–азом з тим жорстока класова ≥ нац≥онально-визвольна боротьба, пол≥тизуючи св≥дом≥сть ус≥х соц≥альних груп, розколюючи сусп≥льство на ворож≥ табори, спотворювала св≥тосприйманн€ людей ≥ формувала складну ≥ суперечливу культурно-≥деолог≥чну обстановку.
 ожен пол≥тичний режим, що утверджувавс€ в ”крањн≥, прагнув вести власну л≥н≥ю в галуз≥ культури.  ожен з них спиравс€ на соц≥ально ≥ нац≥онально близьк≥ йому верстви населенн€, у тому числ≥ ≥нтел≥генц≥ю, д≥€ч≥в культури, осв≥ти, мистецтва, вс≥л€ко п≥дтримуючи њх, при цьому залишаючись байдужим, а то й непримиренно ворожим до ≥нших. ”се це деформувало природний х≥д культурних процес≥в, приглушуючи орган≥чно властив≥ њм загальнолюдськ≥, гуман≥стичн≥ тенденц≥њ, висуваючи на передн≥й план вузькокласов≥, скороминущ≥, кон'юнктурн≥. ” сусп≥льств≥ панувала нетерпим≥сть, жорсток≥сть, зневага до людського житт€. ≤нтелектуальна д≥€льн≥сть втрачала свою престижн≥сть, а ≥нтел≥генц≥€ Ч традиц≥йн≥ джерела ≥снуванн€.
Ќепристосована до житт€ у вин€ткових умовах в≥йни, господарськоњ розрухи, хрон≥чного деф≥циту ≥нтел≥генц≥€ першою ставала жертвою голоду; надм≥рна пол≥тизац≥€ штовхала њњ представник≥в в еп≥центр пол≥тичноњ боротьби, де були особливо велик≥ жертви. ќсь чому втрати осв≥чених людей в 1917-1921 рр. були надзвичайно велик≥. “ис€ч≥ висококвал≥ф≥кованих фах≥вц≥в, учених, д≥€ч≥в культури ем≥грували за кордон. ѕроте ≥нтел≥генц≥€ ≥нтенсивно поповнювалас€ за рахунок ≥нших соц≥альних верств, €к≥ вносили в њњ св≥дом≥сть своњ настроњ ≥ спод≥ванн€. ¬ таких умовах культурний процес в ”крањн≥ набував своЇр≥дних, властивих лише ц≥й ≥сторичн≥й доб≥, про€в≥в ≥ форм.

Ђѕросв≥тиї

«усилл€ми украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ п≥сл€ Ћютневоњ революц≥њ 1917 р. поширювалис€ нац≥ональн≥ культурно-осв≥тн≥ орган≥зац≥њ - Ђѕросв≥тиї, €к≥ найб≥льш активно д≥€ли серед с≥льського населенн€. Ђѕросв≥тиї орган≥зовували б≥бл≥отеки, драмгуртки, хоров≥ колективи, лектор≥њ тощо. ¬они налагоджували видавничу справу, розповсюджували украњнськ≥ книги, газети, часописи. ” робот≥ Ђѕросв≥тї охоче брали участь в≥дом≥ украњнськ≥ письменники, поети, композитори, актори. «авд€ки д≥€льност≥ Ђѕросв≥тї багато украњнц≥в уперше д≥зналос€ про славне минуле свого народу, його боротьбу за нац≥ональне й соц≥альне визволенн€, прилучалос€ до скарбниц≥ в≥тчизн€ноњ ≥ св≥товоњ культури. Ђѕросв≥т€ниї охоче виступали перед масовою аудитор≥Їю, на м≥тингах, св€ткуванн€х юв≥лењв, пам'€тних дат, клопоталис€ про орган≥зац≥ю украњнських шк≥л та г≥мназ≥й. ” кв≥тн≥ й вересн≥ 1917 р. у  иЇв≥ в≥дбулис€ просв≥т€нськ≥ з'њзди, €к≥ спри€ли консол≥дац≥њ Ђѕросв≥тї. Ќа початку осен≥ в ”крањн≥ д≥€ли 952 культурно-осв≥тн≥ установи Ђѕросв≥тиї.
« часом п≥д впливом бурхливих под≥й, ц≥леспр€мованоњ д≥€льност≥ пол≥тичних парт≥й робота Ђѕросв≥тї стала набувати б≥льш виразного пол≥тичного характеру. ¬они дедал≥ част≥ше згуртовували людей, виход€чи з њхн≥х бажань служити справ≥ буд≥вництва незалежноњ украњнськоњ держави, не обмежуючись лише культурно-осв≥тньою роботою. Ђѕросв≥тиї залучали до визвольноњ боротьби тис€ч≥ ран≥ше байдужих до нац≥ональноњ справи украњнц≥в.
÷   ѕ(б)”, м≥сцев≥ б≥льшовицьк≥ ком≥тети, спираючись на п≥дконтрольн≥ њм органи влади, висували своњх представник≥в до кер≥вництва Ђѕросв≥тї. ќголошувалос€, що заможне сел€нство, пом≥щики й фабриканти не мають права брати участь у робот≥ Ђѕросв≥тї. ¬≥дкрито ставилос€ завданн€ перетворити Ђѕросв≥тиї на ≥деолог≥зован≥ заклади, знар€дд€ комун≥стичного вихованн€, Ђп≥двищенн€ класовоњ самосв≥домост≥ труд€щого населенн€ї. ” липн≥ 1920 р. було вироблено зразковий статут Ђѕросв≥тї, €кий визначив комун≥стичний характер њхньоњ д≥€льност≥. Ќа той час число Ђѕросв≥тї уже перевищувало 1500 ≥ продовжувало зростати. ” червн≥ 1921 р. њх було вже 4227. ќднак перебудувати д≥€льн≥сть Ђѕросв≥тї ви€вилос€ неможливим, ≥ тод≥ б≥льшовики в 1921 р. п≥шли на знищенн€ цих нац≥ональних культурно-осв≥тн≥х орган≥зац≥й.

ЂЅ≥льшовизац≥€ї культурно-осв≥тньоњ д≥€льност≥

Ќова влада прагнула п≥дпор€дкувати своњм ≥нтересам д≥€льн≥сть ус≥х культурно-осв≥тн≥х та мистецьких заклад≥в. “ак, уже 17 лютого 1918 р. Ќародний секретар≥ат осв≥ти ”крањни видав розпор€дженн€ м≥сцевим радам Ђѕро введенн€ контролю над д≥€льн≥стю к≥нематограф≥в ≥ театр≥вї, у €кому зазначалос€, що Ђвс≥ к≥нематографи ≥ театри служать, €к ≥ школи, народн≥й осв≥т≥ї, що треба Ђзакривати њх, €кщо вони руйнують творчу роботу –ад€нськоњ влади у ц≥й галуз≥ї. ѕ≥зн≥ше, в умовах громад€нськоњ в≥йни були нац≥онал≥зован≥ й поставлен≥ п≥д контроль в≥дпов≥дних державних установ к≥нематографи, театри, б≥бл≥отеки, музењ та ≥нш≥ культурн≥ ≥ мистецьк≥ установи.
ѕрот€гом громад€нськоњ в≥йни склалас€ ц≥ла система культурно-осв≥тн≥х заклад≥в, пристосована дл€ проведенн€ пол≥тичноњ л≥н≥њ правл€чоњ б≥льшовицькоњ парт≥њ. ÷ю роботу координував утворений на початку 1919 р. Ќародний ком≥сар≥ат аг≥тац≥њ ≥ пропаганди, €кий спочатку очолював јртем (‘. —ергЇЇв), а п≥зн≥ше в≥дома б≥льшовичка з –ос≥њ - ќ.  оллонтай. ѕол≥тико-осв≥тньою роботою займавс€ також позашк≥льний в≥дд≥л Ќаркомату осв≥ти ”—––. ѕ≥д контролем цих орган≥в працювала густа мережа заклад≥в комун≥стичного спр€муванн€ - клуби, народн≥ будинки, б≥бл≥отеки, хати-читальн≥, с≥льбуди тощо. Ќаприк≥нц≥ 1920 р. в ”крањн≥ д≥€ло 15 тис. культурно-осв≥тн≥х заклад≥в. ѕрагнучи €кнайширше охопити своњм впливом населенн€, особливо сел€нство, б≥льшовики створювали моб≥льн≥ засоби пол≥тичноњ аг≥тац≥њ - аг≥тпоњзди, аг≥тмайданчики, аг≥тпароплави, колективи €ких орган≥зовували лекц≥њ, концерти, м≥тинги, друкували та розповсюджували брошури, лист≥вки, газети, пол≥тичн≥ плакати.
Ѕ≥льшовики не мали соб≥ р≥вних в аг≥тац≥йн≥й робот≥. јле ц€ робота, забезпечуючи ≥деолог≥чний вплив на маси, вносила в св≥дом≥сть народу пол≥тизован≥ сурогати ≥ мало спри€ла п≥двищенню його культурного р≥вн€.

—тан загальноосв≥тньоњ школи

1917-1920 рр. в≥дзначен≥ докор≥нною ломкою староњ системи народноњ осв≥ти, пошуками нових форм, €к≥ в≥дпов≥дали б характеру ≥ завданн€м пол≥тичних режим≥в в ”крањн≥.
¬елика заслуга ÷ентральноњ –ади пол€гала в тому, що вона розгорнула буд≥вництво украњнськоњ школи. «а короткий час на приватн≥ й громадськ≥ кошти було засновано 53 украњнськ≥ г≥мназ≥њ, укладено навчальн≥ програми дл€ шк≥л, розроблено план украњн≥зац≥њ школи.
Ѕ≥льшовики прагнули будувати принципово нову школу, в≥дкидаючи €к дореволюц≥йний досв≥д, так ≥ надбанн€ ÷ентральноњ –ади. ¬ де€ких м≥сц€х нова влада починала д≥€льн≥сть ≥з пересл≥дуванн€ вчител≥в украњнознавчих дисципл≥н. Ќа чол≥ перетворень у галуз≥ осв≥ти к≥нц€ 1917 - початку 1918 р. сто€в Ќародний секретар≥ат осв≥ти, керований ¬. «атонським. —вою д≥€льн≥сть секретар≥ат будував на п≥дстав≥ розпор€джень ≥ декрет≥в, що видавалис€ центральною владою –ос≥њ. «г≥дно з цими вказ≥вками навчальн≥ плани п≥ддавалис€ кардинальн≥й переробц≥. ≤стор≥ю, л≥тературу, ≥нш≥ гуман≥тарн≥ дисципл≥ни пропонувалос€ викладати на засадах ≥дей соц≥ал≥зму. —касовувалос€ викладанн€ «акону Ѕожого.
” пер≥од гетьманату тривала украњн≥зац≥€ шк≥льноњ справи. ѕрагнучи уникнути конфл≥кт≥в ≥з батьк≥вськими ком≥тетами, ћ≥н≥стерство народноњ осв≥ти утримувалос€ в≥д реорган≥зац≥њ рос≥йських шк≥л, в них лише вводились украњнська мова, ≥стор≥€ ≥ географ≥€ ”крањни €к обов'€зков≥ предмети. ”крањнською мовою було видрукувано дек≥лька м≥льйон≥в п≥дручник≥в. Ќаприк≥нц≥ вр€дуванн€ гетьмана в ”крањн≥ д≥€ло 150 украњнських г≥мназ≥й. ¬раховуючи, що справа украњн≥зац≥њ шк≥л, особливо початкових, найб≥льше гальмувалас€ за в≥дсутност≥ квал≥ф≥кованих педагог≥в, ћ≥н≥стерство народноњ осв≥ти прид≥лило увагу впровадженню вивченн€ украњнськоњ мови в учительських сем≥нар≥€х. «а доби ƒиректор≥њ украњн≥зац≥€ школи провадилас€ ще ≥нтенсивн≥ше, але в зв'€зку з≥ швидким переб≥гом пол≥тичних под≥й закр≥пити њњ результати не вдалос€.
1919 р. украњн≥зац≥€ народноњ осв≥ти була перервана. –ад€нська влада основну увагу звертала на соц≥альне реформуванн€ школи, п≥дпор€дкуванн€ њњ завданн€м Ђкомун≥стичного вихованн€ї.
” липн≥ 1919 р. –аднарком ”—–– схвалив Ђѕоложенн€ про Їдину трудову школу ”крањнськоњ —––ї, за €ким у республ≥ц≥ впроваджувалос€ безплатне навчанн€ ≥ обов'€зков≥сть його дл€ вс≥х д≥тей в≥ком в≥д 7 до 16 рок≥в. ”р€д ”—–– старанно коп≥ював в≥дпов≥дн≥ акти у галуз≥ народноњ осв≥ти в –ос≥њ, у тому числ≥ й очевидне безглузд€: положенн€ про перетворенн€ школи на Ђсамообслуговуючу школу-комуну, €ка ірунтуЇтьс€ на в≥льному вихованн≥ї. ѕередбачалос€ також скасуванн€ п'€тибальноњ системи в оц≥нц≥ знань учн≥в. ÷≥ сумн≥вн≥ нововведенн€ були нав≥€н≥ загальною пол≥тичною обстановкою, впровадженн€м ЂвоЇнно-комун≥стичнихї начал у вс≥ форми сусп≥льного житт€.
¬икладач≥ ”крањни, зокрема об'Їднан≥ у ¬сеукрањнськ≥й вчительськ≥й сп≥лц≥ - орган≥зац≥њ, €ка виникла 1917 р. ≥ перебувала п≥д впливом боротьбист≥в, - негативно реагували на реформи рад€нськоњ влади в шк≥льн≥й справ≥. “ому в лютому 1920 р. сп≥лку було розпущено, а вчител≥в республ≥ки включили до ¬серос≥йськоњ сп≥лки прац≥вник≥в осв≥ти, €ка перебувала п≥д повним контролем б≥льшовик≥в.
” 1920 р. зроблено нову спробу створити життЇздатну рад€нську систему народноњ осв≥ти. ”с≥ нижч≥ й середн≥ державн≥, громадськ≥ й приватн≥ школи ”крањни реорган≥зовувалис€ в Їдину загальноосв≥тню трудову семир≥чну школу, що мала два ступен≥: 1-4 класи та 5-7 класи. ѕ≥сл€ зак≥нченн€ семир≥чки випускники могли продовжувати навчанн€ у середн≥х профес≥йно-техн≥чних школах. “ого ж року рад€нська влада нарешт≥ розгорнула кампан≥ю впровадженн€ в школах ”—–– украњнськоњ мови.
Ќезважаючи на складн≥ умови воЇнного часу, в народн≥й осв≥т≥ ”крањни 1917-1920 рр. в≥дбулис€ позитивн≥ зрушенн€. Ќаприк≥нц≥ 1920 р., зг≥дно з оф≥ц≥йними даними, в ”крањн≥ нал≥чувалос€ 21,9 тис. загальноосв≥тн≥х шк≥л -дещо б≥льше, н≥ж напередодн≥ революц≥њ. «а ц≥ роки обл≥ковий склад учн≥в зр≥с з 1,7 до 2,25 млн. ќднак близько 1 млн д≥тей усе ще залишалос€ поза школою, а сотн≥ тис€ч записаних у в≥дпов≥дн≥ класи, за умов голоду ≥ розрухи, не в≥дв≥дували зан€тт€. „имало шк≥л не були готов≥ до роботи ≥ через де€кий час закривалис€. ” 1920 р. майже вс≥ шк≥льн≥ прим≥щенн€ потребували нев≥дкладного ремонту, але на це не було кошт≥в.


«аходи щодо л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥ дорослих

Ќе менш важливою справою рад€нська влада вважала боротьбу з неписьменн≥стю дорослих, €к≥й надавалос€ пол≥тичного звучанн€. ЂЌеписьменна людина стоњть поза пол≥тикою,
њњ спочатку треба навчити азбукиї, - говорив ¬. Ћен≥н.
” грудн≥ 1919 р. ¬. Ћен≥н п≥дписав декрет Ђѕро л≥кв≥дац≥ю неписьменност≥ серед населенн€ –—‘––ї, €кий передбачав: Ђ« метою наданн€ всьому населенню республ≥ки можливост≥ св≥домоњ участ≥ в пол≥тичному житт≥... все населенн€ республ≥ки в≥ком в≥д 8 до 50 рок≥в, що не вм≥Ї читати, писати, зобов'€зане вчитис€ грамоти р≥дною чи рос≥йською мовою за бажанн€мї. –обочий день тих, хто навчавс€ в школах дл€ неписьменних, скорочувавс€ на 2 години з≥ збереженн€м зароб≥тноњ плати. ¬≥дпов≥дно до цього декрету розгорнулас€ робота в ”крањн≥. ¬ серпн≥ 1920 р. була утворена –еспубл≥канська ком≥с≥€ по боротьб≥ з неписьменн≥стю, €ку очолив голова ¬”÷¬  √. ѕетровський. Ќа м≥сц€х утворювалис€ губернськ≥, пов≥тов≥ й волосн≥ ком≥с≥њ. Ќаркомат осв≥ти ≥ губернськ≥ в≥дд≥ли народноњ осв≥ти видавали п≥дручники, розробл€ли програми дл€ л≥кнеп≥в. ” 1920 р. в ”крањн≥ д≥€ло близько 7 тис. таких шк≥л ≥ гуртк≥в, де навчалос€ понад 200 тис. чолов≥к. „астина неписьменних опановувала грамоту самост≥йно.
–езультати роботи щодо л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥ п≥дсумовано демограф≥чним переписом 1920 р. якщо до революц≥њ серед жител≥в ”крањни нал≥чувалос€ 27,9% письменних, то наприк≥нц≥ 1920 р. Ч вже понад третину.
÷е було значне дос€гненн€ рад€нськоњ влади, €кого вона добилас€ за виключно складних обставин в≥йни й економ≥чноњ розрухи. ѕеред сотн€ми тис€ч труд€щих, €к≥ до революц≥њ були приречен≥ на неписьменн≥сть, в≥дкривавс€ шл€х до оволод≥нн€ надбанн€ми цив≥л≥зац≥њ.
јле переоц≥нювати ц≥ результати також немаЇ п≥дстав. Ќавчившись читати й писати, роб≥тник чи сел€нин дуже р≥дко ставав пост≥йним в≥дв≥дувачем б≥бл≥отеки, музею чи театру. ¬≥н був не в змоз≥ незалежно й критично оц≥нювати культурну спадщину, сучасн≥ под≥њ, тож залишавс€, €к ≥ ран≥ше, об'Їктом пол≥тичних ман≥пул€ц≥й з боку нос≥њв р≥зноман≥тних, часто ворожих йому станових ≥нтерес≥в ≥ сил.

ѕроцеси у вищ≥й школ≥

—кладн≥ й суперечлив≥ процеси в≥дбувалис€ в 1917-1921 рр. у вищ≥й школ≥.
÷ентральна –ада опрацювала план заснуванн€ вуз≥в з украњнською мовою викладанн€. „астково в≥н був реал≥зований за гетьманату. 6 жовтн€ 1918 р. урочисто в≥дкривс€ перший державний украњнський ун≥верситет у  иЇв≥, 22 жовтн€ - другий украњнський ун≥верситет у  ам'€нц≥-ѕод≥льському. ”крањнськ≥ ун≥верситети планувалос€ заснувати ≥ в ≥нших м≥стах ”крањни. ” ѕолтав≥ зусилл€ми м≥сцевого земства ≥ Ђѕросв≥тиї було засновано ≥сторично-ф≥лолог≥чний факультет майбутнього ”крањнського ун≥верситету.
¬ умовах б≥льшовицькоњ влади розгорнулас€ революц≥йна ломка системи вищоњ осв≥ти. Ѕ≥льш≥сть викладач≥в ≥ студент≥в вуз≥в насторожено, а часом ≥ вороже зустр≥ла нову владу й не мала нам≥р≥в брати участь у перетворенн€х, очолюваних комун≥стами. ѓхн≥ симпат≥њ були на боц≥ антиб≥льшовицьких сил. „имало њх брало участь у боротьб≥ з б≥льшовиками, загинуло в роки в≥йни або опинилос€ в ем≥грац≥њ. ÷€ обставина ускладнила становище б≥льшовик≥в, бо створенн€ нового ладу, налагодженн€ економ≥чного житт€ доводилос€ вести без п≥дтримки висококвал≥ф≥кованих спец≥ал≥ст≥в. ” ц≥й ситуац≥њ розпочалас€ боротьба за вищу школу. ¬ березн≥ 1919 р. ур€д ”—–– за прикладом –—‘–– видав декрет про нов≥ правила прийому до вуз≥в. ќголошувалос€, що в першу чергу прийматимутьс€ представники роб≥тничого класу ≥ трудового сел€нства. ƒл€ них вступн≥ ≥спити скасовувались, а документи про зак≥нченн€ середньоњ школи не вимагалис€. Ѕуло скасовано також плату за навчанн€, а студент≥в забезпечували стипенд≥Їю.
ƒл€ звуженн€ впливу староњ професури, викладач≥в ≥ антиб≥льшовицьки налаштованого студентства було реорган≥зовано управл≥нн€ вищою школою. ¬водилас€ посада ком≥сара вузу, що призначавс€ наркомом осв≥ти. ƒо факультетських рад включалис€ представники студентства, к≥льк≥сть €ких у радах дор≥внювала к≥лькост≥ викладач≥в. ¬≥д автоном≥њ вуз≥в н≥чого не залишилось. ”н≥верситети в ”крањн≥ взагал≥ були л≥кв≥дован≥, а на њхн≥й основ≥ утворювалис€ галузев≥ навчальн≥ заклади, зокрема ≥нститути народноњ осв≥ти.
ўоб готувати роб≥тничу ≥ сел€нську молодь до навчанн€ в вузах, у 1920 р. було в≥дкрито роб≥тнич≥ факультети (роб≥тфаки).
Ќаприк≥нц≥ 1920 р. в ”крањн≥ працювало 38 вуз≥в, у €ких навчалось 57 тис. студент≥в. ÷е було значно б≥льше, н≥ж до революц≥њ.  р≥м того, ≥снувала мережа середн≥х навчальних заклад≥в, вона нал≥чувала 665 профшк≥л ≥ 13 роб≥тфак≥в, у €ких навчалос€ понад 60 тис. студент≥в. ќднак таке зб≥льшенн€ чисельност≥ вищих ≥ середн≥х спец≥альних навчальних заклад≥в супроводжувалос€ пог≥ршенн€м €к≥сних показник≥в роботи. ¬узи ≥ середн≥ навчальн≥ заклади мали слабку матер≥альну базу. ¬икладацький склад поповнювавс€ за рахунок недостатньо осв≥чених, нер≥дко випадкових людей, €к≥ не мали досв≥ду роботи в спец≥альних навчальних закладах. ≤ хоча серед прийн€тих до вуз≥в у ц≥ роки було чимало талановитих молодих людей, €к≥ п≥зн≥ше стали видатними вченими, ≥нженерами, д≥€чами культури, загальний р≥вень п≥дготовки б≥льшост≥ вступник≥в, особливо зарахованих у 1919 ≥ 1920 рр., був надзвичайно слабким. „асто Їдиним њхн≥м Ђдостоњнствомї було роб≥тниче чи сел€нське походженн€. ¬ умовах голоду й розрухи њм доводилос€ б≥льше думати про виживанн€, н≥ж про навчанн€.

—тан науки. ”творенн€ ”крањнськоњ академ≥њ наук

—кладност≥ революц≥йного часу в≥дбились ≥ на стан≥ науки в ”крањн≥. јле у ц≥ роки в њњ вузах ≥ науково-досл≥дних центрах продовжували працювати видатн≥ вчен≥-х≥м≥к Ћ. ѕисаржевський, б≥ох≥м≥к ќ. ѕаллад≥н, мостобуд≥вник-новатор ™. ѕатон, ф≥лолог, ≥сторик ≥ сходознавець ј.  римський, ≥сторики ƒ. Ѕатал≥й, ¬. Ѕузескул, г≥дромехан≥к √. ѕроскура, один ≥з засновник≥в в≥тчизн€ноњ школи газотурбобудуванн€ ¬. ћаковський, математики ƒ.√раве ≥ ћ. равчук та багато ≥нших.
–азом з тим частина вчених, особливо тих, €к≥ активно включилис€ в пол≥тичну боротьбу, змушена була залишити ”крањну, р€туючись в≥д пересл≥дувань ≥ голодноњ смерт≥. Ѕагато з них продовжували наукову роботу в ем≥грац≥њ.
–еволюц≥€ надала можлив≥сть вт≥лити в житт€ мр≥ю к≥лькох покол≥нь украњнських учених - створити нац≥ональну јкадем≥ю наук. ”л≥тку 1918 р., за гетьманату, з числа видатних учених була орган≥зована  ом≥с≥€ з≥ створенн€ ”крањнськоњ академ≥њ наук (”јЌ).
–озробка концепц≥њ ”јЌ ви€вила розб≥жност≥ у п≥дход≥ р≥зних груп учених до питанн€ про характер ≥ завданн€ всеукрањнського наукового центру. ”крањнознавц≥ ћ. √рушевський. ƒ. Ѕагал≥й, ћ. ¬асиленко та ≥нш≥ бачили майбутню јкадем≥ю найвищою науковою ≥нституц≥Їю, що маЇ за мету, кр≥м загаль-нонаукових завдань, всеб≥чне вивченн€ украњнськоњ культури ≥ украњнськоњ мови, сучасност≥ й минулого ”крањни та њњ сус≥д≥в. –обота новоњ јкадем≥њ мала стати важливим чинником у пробудженн≥ украњнськоњ нац≥ональноњ самосв≥домост≥. ÷≥ нам≥ри украњнознавц≥в не д≥стали п≥дтримки вс≥х учених. ¬идатний природознавець з≥ св≥товим ≥менем академ≥к ¬. ¬ернадський, €кий до Ћютневоњ революц≥њ працював у ѕетербурз≥ та ћоскв≥, а в 1917 р. перењхав до ”крањни й активно включивс€ в розбудову ”јЌ, в≥ддавав пр≥оритет точним наукам ≥ спод≥вавс€ запросити з –ос≥њ групу талановитих учених, €к≥ з часом Ђзукрањн≥зуютьс€ї ≥ створ€ть €дро новоњ јкадем≥њ. ўо ж до украњнських учених, то ставленн€ до них ¬. ¬ернадський сформулював у своЇму щоденнику так: ЂЌа ”крањн≥ дл€ мене два ј.  римський -завданн€: 1. ќб'Їднати украњнц≥в, €к≥ працюють дл€ украњнського в≥дродженн€, але любл€ть рос≥йську культуру, що њм також р≥дна, ≥ 2. «берегти зв'€зок ус≥х учених ≥ науково-навчальних заклад≥в з рос≥йською культурою ≥ аналог≥чною рос≥йською орган≥зац≥Їю...ї.
√етьман запропонував пост президента јкадем≥њ ћ. √рушевському, але той в≥дмовивс€. ќчолив найвищий науковий заклад ”крањни ¬. ¬ернадський.
”рочисте в≥дкритт€ ”крањнськоњ академ≥њ наук в≥дбулос€ 24 листопада 1918 р. ѕершими д≥йсними членами (академ≥ками) були призначен≥ ¬. ¬ернадський (президент), ј.  римський (неодм≥нний секретар), ƒ. Ѕагал≥й, ћ.  ащенко, ¬.  осинський, ќ. Ћевицький, ћ. ѕетров, —. —маль-—тоцький, ‘. “арановський, —. “имошенко, ћ. “уган-Ѕарановський, ѕ. “утковський. —вого часу в Ќауковому товариств≥ ≥м. “. √. Ўевченка та ”крањнському науковому товариств≥ у  иЇв≥ активно працювала частина цих учених. —воЇю подвижницькою д≥€льн≥стю вони багато у чому п≥дготували створенн€ јкадем≥њ наук. «а рад€нськоњ влади ”јЌ продовжувала д≥€ти, але склад њњ дещо зм≥нивс€: де€к≥ видатн≥ учен≥-академ≥ки опинилис€ в ем≥грац≥њ.
јкадем≥€ наук включала три структурних в≥дд≥ли: ≥сторично-ф≥лолог≥чний, ф≥зико-математичний ≥ соц≥ально-економ≥чний. ѕри ”јЌ д≥€ла Ќац≥ональна б≥бл≥отека. ѕ≥д кер≥вництвом академ≥ка ¬. ¬ернадського працювала  ом≥с≥€ з вивченн€ природних багатств ”крањни. ¬ 1919-1920 рр. учен≥ јкадем≥њ наук розробили найнов≥ш≥ правила украњнського правопису. –озпочалось академ≥чне виданн€ твор≥в “. Ўевченка та ≤. ‘ранка.

ƒќ ”ћ≈Ќ“»
1. ƒекрет –Ќ  ”крањни Ђќ поступлении в высшую школуї
ƒвери высшей школы открыты дл€ всех желающих получить высшее образование.
¬ соответствии с этим:
1. ѕри поступлении в высшую школу воспрещаетс€ требовать дипломы.
2. ¬оспрещаетс€ требовать какие бы то ни было удостоверени€, кроме удостоверени€ личности и возраста.
3. ¬о все высшие школы принимаютс€ лица без различи€ пола, достигшие 16 лет.
ѕредседатель —овета Ќародних  омиссаров ”краины X. –аковский, Ќародный  омиссар ѕросвещени€ ¬. «атонский
»звести€ ¬ременного рабоче-кресть€нского правительства ”краины. - 1919. - 2 марта.
2.¬. ≤. Ћен≥н про ставленн€ до ¬сеукрањнськоњ вчительськоњ сп≥лки. (« виступу 3 грудн€ 1919 р.)
ћы должны требовать, чтобы боротьбисты разогнали спилку учи-телей, хот€ бы на украинском €зыке, хот€ бы с украинской госу-дарственной печатью, но во им€ тех же принципов пролетарской коммунистической политики, во им€ которых мы свой ¬”—, ¬се-российский учительский союз, разогнали, ибо он не проводил принципов пролетарской диктатури, а защищал интересы и проводил политику мелкой буржуазии.
Ћенин ¬. ». ѕолное собрание сочинений.- “. 39. - —. 371.

 


5.

” –јѓЌ—№ ≈ ћ»—“≈÷“¬ќ ≤ ÷≈– ќ¬Ќ≈ ∆»““я 1917-1920 –ќ ≤¬

«гадай:
1. ’то з украњнських письменник≥в другоњ пол. XIX - поч. XX ст. зробив найб≥льший внесок у в≥дродженн€ украњнськоњ нац≥њ?
2. яку роль в нац≥ональному в≥дродженн≥ другоњ пол. XIX - поч. XX ст. в≥д≥грало образотворче мистецтво?

Ћ≥тературний процес

Ћ≥тературний процес в ”крањн≥ 1917-1921 рр. пов'€заний €к з ≥менами вже в≥домих письменник≥в ≥ поет≥в, так ≥ з новими ≥менами л≥тератор≥в, талант €ких почав розкриватис€ в умовах революц≥њ ≥ визвольних змагань. ѕол≥тичн≥ симпат≥њ б≥льшост≥ з них були на боц≥ украњнських нац≥ональних парт≥й, ÷ентральноњ –ади, а п≥зн≥ше ƒиректор≥њ. –азом з в≥йськами ”Ќ– частина з них у 1919 р. в≥дступила до  ам'€нц€-ѕод≥льського. “ам опинилис€ ќлександр ќлесь, ќстап ¬ишн€, ¬олодимир —осюра та ≥н. “од≥ вже в≥домий поет,
переконаний прихильник самост≥йноњ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки √ригор≥й „упринка 1917 р. писав: Ђ™дн≥сть ≥ згода, ѕраво й свобода - ƒол€ найкраща народаї. „упринка був непримиренним противником б≥льшовизму ≥ у 1921 р. загинув у боротьб≥ з ним.
Ќе вс≥ залишилис€ в ”крањн≥. „астина зазнала г≥ркоњ дол≥ ем≥грант≥в. —еред них - ќлександр ќлесь, про €кого ћ. √рушевський писав €к про Ђнайб≥льшого з нин≥ живучих поет≥в на ”крањн≥ї. —повнен≥ безмежноњ любов≥ до р≥дноњ ”крањни, його поез≥њ знаходили широкий в≥дгук у сусп≥льств≥.
ќ, поведи ж нас, лицарський духу,
ѕо в≥льн≥й стежц≥ житт€ ≥ руху,
Ќа тих≥ води,
Ќа €сн≥ зор≥,
≤ в цю велику, страшну годину,
«'Їднай в Їдину всю ”крањну, -
писав ќлександр ќлесь наприк≥нц≥ 1918 р.
” роки революц≥њ ≥ визвольних змагань в украњнську л≥тературу вв≥йшло ц≥ле покол≥нн€ письменник≥в ≥ поет≥в, €к≥ започаткували новий етап у њњ розвитку. Ћ≥тература 1917-1921 рр. в≥дбила надзвичайно складну й суперечливу панораму житт€ ≥ боротьби, небувалого злету людського духу, моральну ниц≥сть, небачену трагед≥ю братовбивчоњ в≥йни.
¬≥льн≥ в≥д бюрократичного Ђрегулюванн€ї, закостен≥лих канон≥в ≥ обов'€зкових п≥дход≥в, поети ≥ письменники по-р≥зному, в≥дпов≥дно до власних уподобань, св≥тосприйманн€, л≥тературних традиц≥й ≥ пол≥тичних симпат≥й в≥дбивали д≥йсн≥сть, ≥сторичний процес, св≥дками, а нер≥дко й активними учасниками €кого вони були. ≈моц≥йно-рад≥сним збудженн€м прос€кнута поема молодого ѕавла “ичини Ђ«олотий гом≥нї, написана 1917 р. ≥ присв€чена св€ткуванн€м з нагоди проголошенн€ ѕершого ун≥версалу ÷ентральноњ –ади. –омантичними настро€ми наповнен≥ його Ђ—он€чн≥ кларнетиї, видрукуван≥ 1918 р. ” добу ÷ентральноњ –ади ѕ. “ичина разом з ј. Ќ≥ковським ≥ —. ™фре-мовим був сп≥вредактором попул€рноњ нац≥онально-демократичноњ газети ЂЌова –адаї.
ѕом≥тною теч≥Їю в поез≥њ цього пер≥оду був романтизм, що його представл€ли ¬. —осюра, ¬. „умак, ¬. ≈ллан-Ѕлакитний та ≥нш≥. ѕод≥њ воЇнних рок≥в ¬. —осюра €скраво змалював в автоб≥ограф≥чному твор≥ Ђ“рет€ ротаї. ¬≥д листопада 1918 р. до лютого 1920 р. поет служив в арм≥њ ”Ќ–, до €коњ в≥н вступив добровольцем, ≥ у склад≥ 3-го √айдамацького полку пройшов з бо€ми Ђ¬крањну з краю в крайї. ѕ≥сл€ поразки ƒиректор≥њ ¬. —осюра став червоногвард≥йцем, а у травн≥ 1920 р. вступив до б≥льшовицькоњ парт≥њ. —п≥взвучними настро€м радикальноњ украњнськоњ молод≥, €ка з революц≥Їю пов'€зувала над≥њ на створенн€ незалежноњ рад€нськоњ республ≥ки в ”крањн≥, були книги в≥рш≥в ¬. „умака Ђ«асп≥вї (1920) ≥ ¬. ≈ллана-Ѕлакитного Ђ”дари молота ≥ серц€ї (1920). „лен парт≥њ боротьбист≥в ¬асиль „умак у 1919 р. був залишений у  иЇв≥ дл€ п≥дп≥льноњ роботи в ден≥к≥нському тилу. ¬ боротьб≥ за рад€нську владу ≥ незалежн≥сть ”крањни в≥н був готовий на все. Ђћи г≥мни тоб≥ заплели, червоний терореї, -писав „умак. ” листопад≥ 1919 р. в≥н був розстр≥л€ний ден≥к≥нц€ми. «б≥рку його в≥рш≥в видрукувано посмертно.
√урток молодих украњнських л≥тератор≥в, €к≥ об'Їдналис€ навколо журналу Ђ нигарї, започаткував знамените л≥тературне угрупованн€ Ђнеокласик≥вї. ÷е - ћ. «еров, ѕ. ‘илипович, ћ. –ильський, ћ. ƒрай-’мара, ё.  лен (ќ. Ѕурігардт). „астина молодих украњнських митц≥в приЇдналас€ до символ≥ст≥в. —еред них - ѕ. “ичина, я. —авченко, ƒ. «агул та ≥н.
¬≥домим представником ще одного ориг≥нального л≥тературного напр€му тих час≥в - Ђпанфутуризмуї - був ћ. —еменко. ”€вленн€ про його творч≥сть даЇ м≥н≥атюра Ђ арткаї - справжн≥й поетичний шедевр, витворений 1918 р.:
ћого житт€ газельну ср≥бн≥сть
≤ випадков≥сть
—кладу в картки вузьку безм≥рн≥сть
≤ загадков≥сть
ћоњх гр≥х≥в легку безкарн≥сть
≤ сл≥в блискуч≥сть
«нов наповн€Ї безпорадн≥сть
≤ дн≥в сл≥пуч≥сть...

“еатральне, музичне та хорове мистецтво

” 1917-1920 рр. в≥дчутних зм≥н зазнала театральна справа. «а час≥в гетьмана був заснований ”крањнський театр драми та опери, виник р€д ≥нших творчих колектив≥в.
ƒ≥€льн≥сть б≥льшовицькоњ влади в театральн≥й сфер≥ позначена насамперед нац≥онал≥зац≥€ми, перейменуванн€ми ≥ закритт€ми Ђапол≥тичнихї та Ђ≥дейноворожихї заклад≥в. ” серпн≥ 1919 р. ур€д ”—–– перетворив на державн≥ вс≥ кращ≥ театри. ўе ран≥ше, у дн≥ св€ткуванн€ дн€ народженн€ “. Ўевченка, ”крањнський театр драми та опери, заснований за гетьмана, був реорган≥зований у ѕерший театр”крањнськоњ –ад€нськоњ –еспубл≥ки ≥мен≥ Ўевченка. ” цьому театр≥ працювали €к корифењ украњнськоњ сцени - ќ. ћар'€ненко, √. Ѕорисогл≥бська, так ≥ молод≥ талановит≥ майстри ќ. —ердюк, Ћ. √акебуш,  .  ошевський та ≥нш≥. 1919 р. був дл€ театру знаменним - до його трупи вливс€ колектив молодих митц≥в на чол≥ з Ћесем  урбасом. Ќаваторський театр Ћес€  урбаса згодом став одним з найпом≥тн≥ших €вищ у рад€нськ≥й ”крањн≥. ¬≥н в≥д≥йшов в≥д традиц≥йних етнограф≥чних форм у театральному мистецтв≥, застосував нову сценограф≥ю, нов≥ ≥мпрес≥он≥стичн≥ п≥дходи. ” 1920 р.  урбас створив виставу за поемою “. Ўевченка Ђ√айдамакиї.
1919 р. було засновано Ќовий драматичний театр ≥м. ≤. ‘ранка, на чол≥ €кого став молодий √нат ёра. ÷ей театр згодом став одним з пров≥дних театр≥в республ≥ки. ” 1923 р. в≥н перењхав до ’аркова, а у 1926 р. -до  иЇва.
” м≥стах ≥ селах виникло багато самод≥€льних оркестр≥в народних ≥нструмент≥в, державних, профес≥йних хор≥в, мандр≥вних хорових капел. ” 1918 р., за гетьмана, було засновано ƒержавний симфон≥чний оркестр п≥д проводом ќ. √ор≥лого, що в 1919 р. за рад€нськоњ влади виступав €к –еспубл≥канський симфон≥чний оркестр ≥мен≥ ћ. Ћисенка. —имфон≥чн≥ оркестри працювали також у ’арков≥,  атеринослав≥, ќдес≥. ¬ 1919 р. кооперативна сп≥лка Ђƒн≥просоюзї об'Їднала два хори, орган≥зован≥ дл€ попул€ризац≥њ украњнськоњ п≥сн≥, в ƒержавну украњнську мандр≥вну капелу (в абрев≥атур≥ - Ђƒ”ћ јї). ÷им колективом з 1919 р. керував Ќест≥р √ородовенко. «а короткий час ним був освоЇний великий репертуар, що складавс€ з твор≥в ћ. Ћисенка, ћ. Ћеонтовича, украњнських народних п≥сень, кол€док, щедр≥вок, весн€нок. ”с≥ концерти Ђƒ”ћ »ї, що в≥дбувалис€ в м≥стах ≥ селах, на станц≥€х, заводах ≥ фабриках ”крањни, перетворювалис€ на нац≥ональне св€то.
«а гетьмана була заснована ”крањнська державна капела п≥д проводом ќ.  ошиц€.
Ќа початку 1919 р. в≥дд≥л музики ћ≥н≥стерства народноњ осв≥ти ”Ќ– створив у  иЇв≥ новий хоровий колектив - ”крањнську республ≥канську капелу (”– ), €кою керували  . —теценко ≥ ќ.  ошиць. ” 1919-1920 рр. колектив ≥з тр≥умфом виступив в „ехо-—ловаччин≥, јвстр≥њ, Ўвейцар≥њ, ‘ранц≥њ, Ѕельг≥њ, јнгл≥њ, √олланд≥њ. ѕоразка ”Ќ– унеможливила поверненн€ б≥льшост≥ сп≥вак≥в на Ѕатьк≥вщину. ¬ липн≥ ”–  розпалас€, давши житт€ к≥льком творчим колективам, котр≥ залишилис€ в ем≥грац≥њ.
” 1920 р. на баз≥ музично-драматичноњ школи ≥м. ћ. Ћисенка було створено  ињвський музично-драматичний ≥нститут. ¬ ”крањн≥ у цей час пл≥дно працювали видатн≥ композитори ћ. Ћеонтович, я. —теповий, Ћ. –евуцький, √. ¬ерьовка, Ѕ. Ћ€-тошинський та ≥нш≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 371 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—воим успехом € об€зана тому, что никогда не оправдывалась и не принимала оправданий от других. © ‘лоренс Ќайтингейл
==> читать все изречени€...

681 - | 599 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.028 с.