Східні словяни у УІ-ІХ ст.

Період - це період утворення Київської держави, центром якої є земля середнього Подніпров"я, землі сучасної Київщини.

Протягом УІ-УІІІ ст. союзи слов"янських племен еволюціонували у прадержавні утворення – племінні князівства. Писемні джерела зафіксували існування державних об"єднаннь дулібів, білих хорватів, полян та ін. Арабські автори називають Куявію, Славію та Артанію. Сучасні дослідники ототожнюють Куявію із Київською землею.

Кожне із східнослов"янських племен мало свій центр, де жили князь і дружина, знаходились основні культові споруди, присвячені язичницьким богам, і були зосереджені економічні ресурси. Ці племенні центри найчастіше мали укріплення із земляних валів та ровів, які були справжніми фортецями. В годину небезпеки за стінами такої фортеці переховувалися місцеві жителі – селяни, ремісники.

До таких центрів належав і Стародавній Київ, який виникає як центр полянського князівства, потім стає центром "Руської землі" і нарешті – Київської держави.

Литописна традиція наводить легенду про заснування Києва трьома братами Києм, Щеком та Хоривом та їх сестрою Либіддю, які збудували перше городище на Старокиївській горі. Ця слов"янська легенда переповідається письменником Зеноном Глаком у УІІ ст., він пише про заснування Києва – Куара в землі Полунія (від "

поляни"). КуяромЮ Ментеєм і Хорсаном.

У легенді є зернина істини, бо археологічні дослідження виявили в Києві три окремих міста, що об"єднались лише за княжої доби. Згідно з археологічними розкопками час виникнення Києва датують кінцем У – початком УІ ст. (для святкування 1500-ліття Києва було взято 482 р., у 1982 р. урочисто відзначено цю знаменну дату). Археологами на початку ХХ ст. (В.Хвойко) і в 60-80-і рр. були виявлені залишки укріплень на Старокиївській горі, культових споруд (язічницькі капища, де стояли ідоли), залишки слов"янських жител, а також численні знахідки речей, пов"язаних з побутом і одягом дружинників (металеві частини шкіряних поясів та застібки від плащів); були знайдені візантійські монети і посуд, медальони, які одержували військові. Археологічні дослідження показали, що такі знахідки могли належати політичному та економічному центру, укріплення якого підтвердили, що це була княжа резиденція. На зламі УІІІ-ІХ ст. Київ перетворився у значний політичний міжплемінний центр. Поступово навколо нього були об"єднані значні території між Балтійським та Чорними морями.

В останні роки дослідники, вивчивши свідчення ранньосередньовічний хронік (вірменські та візантійські), дійшли висновку, що Кий був реальною історичною особою, жив наприкінці У у першій половині УІ ст. і був полянським князем. Літописи говорять про відвідини Києм Царгорода у 528 р. на запрошення імператора Юстініана. Мандруючи до Візантії, Кий заснував на Дунаї фортецю і назвав її Києвець.

Історики вважають, що останніми князями династії, яку започаткував Кий, були Аскольд і Дір. У давньоруських літописах вони завжди виступали разом, але, на думку вчених, князювали вони не одночасно: Дір у 30-ті рр. ІХ ст., а Аскольд заступив його у 60-ті рр.!Х ст. Про Діра залишилося мало свідчень, значно більше про Аскольда.

Територия Київського князівства Аскольда була невеликою – воно охоплювало землі навколо Києва, головним чином колишнього княжіння полян. Але її державний, економічний і воєнний потенціал був значним. Це доводить і політика, яку проводив Аскольд. Він започаткував політику збирання земель союзів східнослов"янських племен навколо Києва. Він організував перший похід Русі на столицю Візантії Константинопіль (Царгород) у 860 р. і уклав вигідний торговельний договір. Є відомості, що Аскольд ходив походами проти хозар, дунайських болгар, уличів, древлян. Аскольд зі своїми дружинниками прийняв християнство.

Згідно з літописними даними, у 882 р почав княжити у Києві Олег, захопивши його силою. Саме за князювання Олега (882-912 рр.) Київське князівство перетворилося на велику державу – Київську Русь, що об"єднувала більшу частину східнослов"янських племен. З того часу Київ став столицею східнослов"янського об"єднання, а київський князь – "великим князем руським", під рукою" якого були інші князі.

П тис до н.е. – виділення праслов"янських племен з індоєвропейської спільності.

УІ ст. – існування Антського царства

У-УІ ст. – формування слов"янських прадержавних утворень

У ст. – заснування Києва.

860 р. – похід київського князя Аскольда на Константинопіль.