Проблеми підготовки нових управлінських кадрів в Україні.

МЕНЕДЖМЕНТ ЯК СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ

Суть менеджменту. Основні характеристики сучасного менеджменту.

Суть, елементи та наукові основи управління виробництвом. Характеристика науки управління.

Закономірність і принципи управління. Цілі управління.

Суть організаційної структури управління. Вимоги до формування організаційної структури управління.

Передумови та методи прийняття управлінських рішень.

6. Поняття управління підприємством ринкового типу. Необхідність планування. Перспективне планування. Система безперервного планування. Бізнес план.

Види організаційних структур управління. Командна структура управління. Закономірності розвитку організаційних структур управління.

Принципи управління персоналом. Загальні фактори мотивації.

Проблеми підготовки нових управлінських кадрів в Україні.

Суть менеджменту.

1. Менеджмент як практика виник у зв'язку з необхідністю деле­гувати власником повноваження щодо управління підприємниць­кою діяльністю професійному управляючому-менеджеру з метою досягнення цілей організації.

2. Менеджери — це прошарок професійних управляючих, голо­вним завданням яких е координація й організація діяльності ко­лективів на, управління на науковій основ

3. Сучасний менеджер виступає в системі суспільного,виробництва як управляючий, дипломат, лідер, вихователь, новатор.

4. Щоб виконувати функцію управляючого, менеджер повинен мати високу професійну підготовку, знати тонкощі ділового спілкування, во­лодіти навичками консультанта, педагога-психолога.

5. Серед обов'язків менеджера головними є ті, що пов'язані з ус­тановленням і розвитком ділових зв'язків. Їх виконання вимагає глибоких знань процедури переговорів та укладання угод, вирішення суперечок, улагодження відносин з владними структу­рами. Значно зросла також потреба участі менеджера в різно­манітних посередницьких діях, виступати в роли дипломата..

6. В умовах третьої хвилі НТП, яку називають інформаційною, однією із найголовніших функцій менеджера є діяльність, пов'я­зана з впровадженням у виробництво інновацій, тому що значно легше й швидше підвищува­ти продуктивність праці і якість продукції на основі принципово нової техніки і технології, ніж на застарілому та зношеному об­ладнанні.

7. Для менеджера дуже важливо володіти передбаченням, ор­ганізаторськими здібностями, бути компетентним, мати розвину­тий інтелект, високий рівень культури та моральності.

8. Для менеджера проблема активізації “людського фактора»—- одна з основних, тому що всі госпо­дарські операції можна в кінцевому підсумку позначити трьома словами: люди, продукт, прибуток. На першому місці стоять лю­ди. Якщо у вас нема надійної команди, то із інших факторів ма­ло що вдасться зробити

9. Щоб досягти успіху, необхідно постійно й наполегливо розвивати знання і навички, необхідні керівникові.

10. Поняття «менеджер» часто ототожнюється з поняттям «бізне­смен». Однак це неправильно. Бізнесмен — це той, хто «робить гроші», власник капіталу, який знаходиться в обороті і прино­сить доход. Бізнесменом може бути ділова людина, в підпорядку­ванні якої нікого немає, або великий власник, який не займає ніякої постійної посади в організації, але є власником її акцій і може бути членом її правління. Менеджер, обов'язково займає постійну посаду, одержуючи відповідну платню.

3. Основні характеристики сучасного менеджменту Особливістю сучасного менеджменту передусім є те, що однією з головних його функцій стає підприємницька.

4. Успішна підприємницька діяльність неможлива, якщо в організації (на підприємстві) не впроваджуються нововведення. Су­часний менеджер, має бути новатором, про­тистояти консерватизму, орієнтувати підприємство на постійні зміни, вдосконалення технологічного та організаційного процесу залежно від кон'юнктури ринку.

5. Важливе завдання сучасного менеджменту — робити знання продуктивними. Менеджмент сьогодні повинен робити здібності й можливості робітника продуктивними. Однією з передумов успішного розв'язання цього завдання є подолання відчуження робітника від засобів виробництва, виховання у: нього почуття господаря. Акіо Моріта в книжці «Зроблене в Японії» зазначає: «В кра­щих японських компаніях секретів або таємниць немає. Найваж­ливіше завдання японського менеджменту полягає в тому, щоб установити нормальні відносини з робітниками, добитись став­лення до корпорації як до рідної сім'ї, сформував розуміння, то­го, що у робітників і менеджерів одна доля».Компанії, які досягли в кращі найбільшого успіху, — це ті, що зуміли створити віру в єдність інтересів усіх робітників і акціо­нерів. З точки зору японського менеджменту, найважливішим за­вданням організації виробництва є формування механізму групо­вої логіки й підкорення волі лідера.

6. Менеджмент починається з постановки цілей, і тому некомерційні установи (наприклад, університет, лікарня тощо) потребують управління, відмітного від управління комерційними підприємствами. Однак раціональність уп­равлінських рішень, оцінка співвідношення виділених ресурсів і здобутих результатів —такі загальні принципи менеджменту, що цілком стосуються і некомерційних установ.

7. Нині відбувається інтернаціоналізація менеджменту, колективне осмислення нових реальностей, породжених поглиб­ленням міжнародного поділу праці, зростанням конкуренції і вза­ємозалежності в світовій економіці, створенням міжнародних сис­тем інформації, інших структур з інтеграційними властивостями.

8. В цілому сучасний менеджмент характеризується:

(1) зміною змісту планування;

(2) всебічним дослідженням факторів успішної діяльності;

(3) орієнтацією управління на досягнення стабільних успішних результатів;

(4) розвинутою теорією і практикою маркетингу;

(5) розробкою ефективних технологій прийняття рішень;

(6) широким застосуванням математичних методів і досягнень інформатики в управлінні на базі персональних ЕОМ;

(7) активною участю персоналу в управлінні;

(8) дедалі більшим зверненням до здорового глузду,

9. Безпосередньо технологічні питання тепер не включаються в сферу компетенції спеціалістів з організації та управління. На­приклад, які добрива слід вносити в даний грунт, вирішує агро­ном. Спеціаліст з питань організації й управління вказує, не що робити, а як робити: організовує процес праці, обліку, контролю, дає оцінку економічній ефективності, рекомендації щодо раціо­нального використання робочої сили й обладнання тощо.