Обов’язковий примірник документа як різновид документованої інформації

Правові засади функціонування системи обов’язкового примірника документів визначаються ЗУ “Про обов’язковий примірник документів” від 9 квітня 1999 р. За допомогою цього ж ЗУ здійснюється регулювання інформаційних відносин, пов’язаних із поповненням національного інформаційного фонду України.

Національний інформаційний фонд України – це сукупність інформаційних фондів (інформаційних ресурсів) держави:

ü архівного,

ü бібліотечного,

ü стандартів,

ü архіву друку,

ü фонду фільмів,

ü патентного та інших фондів.

Документ – матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві.

Обов’язковий примірник документів – примірник різних видів тиражованих документів, який передає його виробник на безоплатній або платній основі юридичним особам, визначеним Законом.

До обов’язкового примірника документів належать такі їх види:

1) текстові, нотні, картографічні, образотворчі видання;

2) електронні видання;

3) видання, аудіопродукція та інші документи для сліпих;

4) аудіо-, візуальна, аудіовізуальна продукція (кіно-, відео-, фото-, фондодокументи);

5) нормативно-правові акти у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;

6) патентні документи.

Норми даного Закону не поширюються на відносини, які виникають при виготовленні документів з - обмеженим доступом, - документів управлінського та -особистого характеру, -документів в одиничному виконанні.

Суб’єктами відносин, що виникають у процесі функціонування системи обов’язкового примірника документів є:

1) виробник документів – юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, яка виготовляє (в тому числі публікує) різні види тиражованих документів. На виробника документів покладається обов’язок у встановлені законодавством строки поставити обов’язковий екземпляр документів до відповідного одержувача.

2) одержувач обов’язкового примірника документів – юридична особа України, яка одержує обов’язковий примірник документів на безоплатній або платній основі та забезпечує його зберігання та використання.

 

Повна та оперативна доставка обов’язкового безоплатного примірника документів гарантує їх виробникам ряд прав. Зокрема виробники документів мають право на безоплатне:

1) опублікування одержувачами документів бібліографічної інформації про виготовлені виробниками документи у виданнях державної бібліографії і централізованої каталогізації сигнальної та реферативної інформації;

2) занесення бібліографічної інформації до автоматизованих банків даних;

3) отримання фактографічних даних щодо документів, які зберігаються одержувачами документів, та їх тимчасове використання з виробничою метою.

Постійне зберігання обов’язкового безоплатного примірника документів покладається на (ст. 8 ЗУ “Про обов’язковий примірник документів”):

1) Книжкову палату України, національні, у тому числі спеціалізовані, всеукраїнські бібліотеки, універсальні бібліотеки, органи виконавчої влади у галузі інформації, на які покладена функція державної реєстрації ЗМІ та ведення Державного реєстру видавців, виготівників та розповсюджувачів видавничої продукції – щодо видань;

2) державні центри науково-технічної та економічної інформації, всеукраїнські галузеві бібліотеки – щодо патентних документів;

3) державний фонд фільмів при центральному органі виконавчої влади в галузі кінематографії, Центральний державний кінофотофоноархів України, а також національні, в тому числі спеціалізовані, всеукраїнські, а також універсальні бібліотеки – щодо аудіо-, візуальної, аудіовізуальної продукції;

4) Національний автоматизований інформаційний фонд стандартів, Книжкову палату країни та всеукраїнські бібліотеки – щодо нормативно-правових актів у сфері стандартизації, метрології та сертифікації.

Одержувачі документів зобов’язані:

1) провадити реєстрацію (облік), наукову систематизацію обов’язкового примірника документів;

2) забезпечувати технічні, санітарно-гігієнічні умови для зберігання обов’язкового примірника документів;

3) надавати обов’язковий примірник документів юридичній або фізичній особі у тимчасове користування;

4) безоплатно публікувати на вимогу виробників документів бібліографічну інформацію про виготовлені ними документи у виданнях державної бібліографії централізованої каталогізації сигнальної та реферативної інформації;

5) створювати автоматизовані банки даних, електронні каталоги.