Порядок применения огнетушителей.

Наиболее распространенными огнетушителями есть:

- порошковые огнетушители ОП – 2, ОП – 5; ОП – 10;

- порошковые огнетушители закачные ОП – 6(з), ОП – 9(з). Знак «з» обозначает, что это закачной огнетушитель;

- углекислотные огнетушители ОУ – 2; ОУ – 3; ОУ – 5; ОУ – 8

Примечание: цифры в маркировке огнетушителя обозначают их рабочую емкость в литрах.

Порядок применения порошковых огнетушителей:

- приблизиться с огнетушителем к очагу пожара (возгорания) на расстояние 2 – 3 метра;

- выдернуть предохранительную чеку;

- направить сопло огнетушителя на огонь;

- нажать рычаг управления запорным клапаном;

- по окончании тушения пожара (огня) отпустить рычаг (перекрыть подачу смеси);

- в случае обнаружения непотушенных очагов пламени, вновь нажать рычаг и дотушить возгорание.

Порядок применения углекислотных огнетушителей:

- приблизиться с огнетушителем к очагу пожара (возгорания) на расстояние 2 – 3 метра;

- направить раструб на огонь;

- снять пломбу и выдернуть предохранительную чеку;

- нажать на клавишу рукоятки ил открыть запорное устройство до упора в зависимости от модификации огнетушителя и завода-изготовителя;

- по окончании тушения пожара (огня) отпустить рычаг (закрыть вентиль)

Запрещено держаться за раструб во время работы огнетушителя, так как он сильно охлаждается, что может привести к обморожению рук.

Б І Л Е Т № 10

1. Назвіть випадки, коли проводиться позаплановий інструктаж з питань охорони праці.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:- при введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування,приладів та інструментів,вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;- при порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до травм, аварій, пожеж тощо;- при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів - для робіт з підвищеною небезпекою,а для решти робіт - понад 60 днів.

2. Соціальні виплати, які здійснює Фонд соціального страхування від нещасного випадку.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.Зазначені грошові суми складаються із:1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;6) страхових витрат на медичну та соціальну допомог у.

3. Дії працівників при виникненні пожежі.

(п.9.1. Правил пожарной безопасности в Украины)

В случае выявления пожара (признаков горения) каждый работник обязан:

- немедленно сообщить об этом по телефону 101 в пожарную охрану. При этом необходимо назвать адрес объекта, указать количество этажей здания, место возникновения пожара, обстановку на пожары, наличие людей, а также сообщить свою фамилию;

-принять (по возможности) меры к эвакуации людей, гашению (локализации) пожара и сохранению материальных ценностей;

- при возникновении пожара, сообщить о ней руководителю или соответствующему компетентному должностному лицу и (или) дежурному на объекте;

- в случае необходимости вызывать другие аварийно-спасательные службы (медицинскую, газоспасательную и тому подобное).

 

Б І Л Е Т № 11

1. Назвіть випадки, коли може бути відмовлено у страхових виплатах і наданні соціальних послуг.

Страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім'ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.

2. Зміст і побудова інструкцій.

Відповідно до вимог "Положення про розробку інструкцій з охорони праці" (НПАОП 0.00-4.15-98), інструкція є нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу (роботодавцем) виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.Кожній інструкції присвоюється назва і скорочене позначення (код, порядковий номер).Інструкціям, що розробляються і затверджуються на підприємствах, присвоюються порядкові номери службами охорони праці цих підприємств.У назві інструкції стисло вказується, для якої професії або виду робіт вона призначенаВключенню до інструкцій підлягають загальні положення щодо охорони праці та організаційні і технічні вимоги безпеки.Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу і з урахуванням умов, у яких виконується даний вид робіт.Інструкції повинні містити такі розділи:- загальні положення;- вимоги безпеки перед початком роботи;- вимоги безпеки під час виконання роботи;- вимоги безпеки після закінчення роботи;- вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.За необхідності в інструкції можна включити й інші розділи.Розділ " Загальні положення " повинен містити:- відомості про сферу застосування інструкції;- загальні відомості про об'єкт розробки: визначення робочого місця працівника даної професії (виду робіт) в залежності від тривалості його перебування на ньому протягом робочої зміни (постійне чи непостійне); коротка характеристика технологічного процесу та обладнання, що застосовується на цьому робочому місці, виробничій дільниці, в цеху;- умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи за професією або до виконання відповідного виду робіт (вимоги щодо віку, стажу роботи, статі, стану здоров'я, проходження медоглядів, професійної освіти та спеціального навчання з питань охорони праці, інструктажів, перевірки знань тощо);- вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що стосуються питань охорони праці для даного виду робіт або професії, а також відомості про специфічні особливості організації праці і технологічних процесів та про коло трудових обов'язків працівників даної професії (що виконують даний вид робіт);- характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для даної професії (виду робіт), особливості їх впливу на працівника;- перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що належать до видачі працівникам даної професії (виду робіт) згідно з чинними нормами, із зазначенням стандартів або технічних умов на них;- вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник під час виконання роботи.Розділ " Вимоги безпеки перед початком роботи " повинен містити:- порядок приймання зміни у випадку безперервної роботи, в тому числі при порушенні режиму роботи виробничого обладнання або технологічного процесу;- порядок підготовки робочого місця,засобів індивідуального захисту;- порядок перевірки справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних,гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, виявлення видимих пошкоджень захисного заземлення (занулення) тощо;- порядок перевірки наявності та стану вихідних матеріалів (сировини, заготовок, напівфабрикатів);- порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструменту, засобів захисту тощо.Розділ " Вимоги безпеки під час роботи " повинен містити:- відомості щодо безпечної організації праці, про прийоми та методи безпечного виконання робіт, правила використання технологічного обладнання, пристроїв та інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні методи та прийоми праці, які заборонено застосовувати;- правила безпечного поводження з вихідними матеріалами (сировиною, заготовками, напівфабрикатами), з готовою продукцією,допоміжними матеріалами та відходами виробництва, що являють небезпеку для працівників;- правила безпечної експлуатації внутрішньоцехових транспортних і вантажопідіймальних засобів і механізмів, тари; вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні вантажу;- вказівки щодо порядку утримання робочого місця в безпечному стані;- можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи обладнання та технологічного регламенту і способи їх усунення;- вимоги щодо використання засобів індивідуального та колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів;- умови, за яких робота повинна бути припинена (технічні, метеорологічні, санітарно-гігієнічні тощо);- вимоги щодо забезпечення пожежо- та вибухобезпеки;- порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки чи раптові захворювання, факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності обладнання, устаткування, пристроїв, інструменту, засобів захисту та про інші небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що загрожують життю і здоров'ю працівників.Розділ " Вимоги безпеки після закінчення роботи " повинен містити:- порядок безпечного вимикання, зупинення, розбирання, очищення і змащення обладнання, пристроїв, машин, механізмів та апаратури, а при безперервному процесі - порядок передачі їх черговій зміні;- порядок здавання робочого місця;- порядок прибирання відходів виробництва;- вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник після закінчення роботи;- порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, що виявились у процесі роботи.Розділ " Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях " повинен містити:- відомості про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерні причини аварій (вибухів, пожеж тощо);- відомості про засоби та дії, спрямовані на запобігання можливим аваріям;- порядок дій, особисті обов'язки та правила поведінки працівника при виникненні аварії згідно з планом її ліквідації, в тому числі у випадку її виникнення під час передачі-приймання зміни при безперервній роботі;- порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що можуть до них призвести;- відомості про порядок застосування засобів протиаварійного захисту та сигналізації;- порядок дій щодо подання першої медичної допомоги потерпілим під час аварії.

3. Організація розслідування нещасного випадку, який трапився з працівником при виконанні трудових обов‘язків.

Расследование проводится при несчастном случае, который привел к потере работником работоспособности на один рабочий день или больше или при необходимости перевода его на другую (более легкую) работу не менее как на один рабочий день, исчезновение, а также наступление смерти работника во время выполнения им трудовых (должностных) обязанностей.

О каждом несчастном случае потерпевший или работник, который его выявил, другое лицо или - свидетель несчастного случая должны немедленно сообщить руководителю работ, который непосредственного осуществляет контроль за состоянием охраны труда на рабочем месте (непосредственный руководитель работ), другое уполномоченное лицо ли предприятия и принять меры к предоставлению необходимой помощи потерпевшему.

При несчастном случае непосредственный руководитель работ обязан:

- срочно организовать предоставление первой неотложной помощи потерпевшему, обеспечить в случае необходимости его доставку к лечебно-профилактическому заведению;

- немедленно сообщить работодателю о том, что случилось;

- сохранить к прибытию комиссии по расследованию (специального расследования) несчастного случая обстановку на рабочем месте и машины, механизмы, оборудование, оборудование (дальше - оборудование) в таком состоянии, в котором они были на момент наступления несчастного случая (если это не угрожает жизни или здоровью других работников и не приведет к более тяжелым последствиям и нарушению производственных процессов), а также принять меры к недопущению подобных несчастных случаев.

Работодатель, получив сообщение о несчастном случае (кроме случаев, подлежащих специальному расследованию), обязан:

1. В течение одного часа передать с использованием средств связи и в течение суток на бумажном носителе сообщения о несчастном случае установленной формы:|

- Фонду по местонахождению предприятия, на котором случился несчастный случай;

- руководителю первичной организации профсоюза независимо от членства потерпевшего в профсоюзе, а в случае отсутствия профсоюза - уполномоченной наемными работниками лицу по вопросам охраны труда;

- руководителю предприятия, где работает потерпевший, если потерпевший является работником другого предприятия;

- органу государственного пожарного надзора за местонахождением предприятия в случае наступления несчастного случая в результате пожара;

- заведению государственной санитарно-эпидемиологической службы, которое осуществляет санитарно-эпидемиологический надзор за предприятием (в случае выявления острого профессионального заболевания (отравления);

2. В течение суток создать комиссию в составе не менее три человек и организовать проведение расследования.

 

 

Б І Л Е Т № 12

1. Заходи Фонду соціального страхування від нещасних випадків по профілактиці травматизму.

(Ст. 22 ЗУ «Про соціальне страхування…») Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці,у тому числі: 1) надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у створенні ними та реалізації ефективної системи управління охороною праці;2) бере участь: у розробленні центральними органами виконавчої влади державних цільових та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці; в організації розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників; у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицини праці; 3) перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, а також професійних захворювань;4) веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці, організовує створення тематичних кінофільмів, радіо - і телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ятки тощо з питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці. З метою виконання цих функцій Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює своє видавництво з відповідною поліграфічною базою; 5) бере участь у розробленні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; 6) вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та нешкідливих умов виробництва.

2. Назвіть склад комісії та терміни розслідування групового нещасного випадку.

В состав специальной комиссии входят:

- должностное лицо территориального органа Гоструда (председатель комиссии);

- представитель Фонда по месту нахождения предприятия или по месту несчастного случая, если несчастный случай случился с физическим лицом ― предпринимателем или лицом, которое обеспечивает себя работой самостоятельно, или в результате дорожно-транспортного происшествия;

- представитель органа управления предприятия или местной госадминистрации, если отмеченный орган управления предприятия отсутствующий или несчастный случай произошел с физическим лицом ― предпринимателем или лицом, которое обеспечивает себя работой самостоятельно, а также в результате дорожно-транспортного происшествия;

- представитель работодателя или работодатель (в исключительных случаях);

- представитель первичной организации профсоюза независимо от членства потерпевшего в профсоюзе (в случае наличия на предприятии нескольких профсоюзов - представитель профсоюза, членом которого является потерпевший, а в случае отсутствия профсоюза - уполномоченное наемными работниками лицо по вопросам охраны труда);

- представитель профсоюзного органа высшего уровня или территориального профобъединения| по месту несчастного случая;

- представитель заведения государственной санитарно-эпидемиологической службы, которое осуществляет санитарно-эпидемиологический надзор за предприятием, или такого заведения по месту несчастного случая, если он случился с физическим лицом - предпринимателем или лицом, которое обеспечивает себя работой самостоятельно, в случае расследования случая острого профессионального заболевания (отравление);

- представитель Держсільгоспінспекції в случае, когда несчастный случай произошел во время эксплуатации зарегистрированных в ней сельскохозяйственных машин.

Специальное расследование несчастного случая проводится в течение 10 рабочих дней. В случае необходимости отмеченный срок может быть продолжен органом, который создал специальную комиссию.

3. Дайте визначення поняття “ охорона праці ”.

(Ст. 1 Закону «Про охорону праці») Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Б І Л Е Т № 13

1. Хто визначає ступінь втрати працездатності потерпілого при виконанні службових обов’язків?

(ст.. 30, 31 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Ступінь втрати працездатності потерпілого при виконанні службових обов’язків визначає медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). МСЕК також установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються висновком лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або МСЕК.За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк,визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.За згодою потерпілого роботодавець зобов'язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій.Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку.

2. Види і порядок проведення інструктажів з питань охорони праці.

За характером і часом проведення інструктажів з питань охорони праці підрозділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж з охорони праці проводиться з:

· усіма робітниками, які щойно працевлаштувалися (постійно або тимчасово) незалежно від їх освіти, стажу роботи за професією або посади;

· працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі;

· з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства;

· учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

· учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового та професійного навчання у лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству (рішенням правління) покладено ці обов'язки за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва.

Первинний інструктаж проводять на робочому місці до початку роботи з:

· працівником, новоприбулим (постійно або тимчасово) на підприємство;

· працівником, якого переводять з одного цеху виробництва в інший;

· працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

· відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;

· студентом, учнем і вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним нових видів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового та професійного навчання у навчальних лабораторіях, класах, майстернях, на ділянках;

· під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях.

Первинний інструктаж проводять індивідуально або з групою осіб загальної спеціальності за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації.

Програму первинного інструктажу розробляє керівник цеху, дільниці, узгоджують із службою охорони праці та затверджує керівник підприємства, навчального закладу або їх відповідний структурний підрозділ.

Повторний інструктаж проводять на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою — 1 раз в 3 місяця, на інших роботах — 1 раз в 6 місяців. Повторний інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводять з працівниками на робочому місці або у кабінеті охорони праці:

· під час запровадження нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також за внесенні змін і доповнень до них;

· за зміни технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструменту, сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

· за порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, які можуть призвести або призвели до травми, аварії або отруєння;

· на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації або державної виконавчої влади, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів роботи або нормативних актів про охорону праці;

· за перерви в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — більше 60 днів.

Позаплановий інструктаж проводять індивідуально або з групою працівників загальної спеціальності. Обсяг та зміст інструктажу визначають в кожному окремому випадку залежно від обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводять з працівниками за:

· виконанні разових робіт, не пов'язаних з безпосередніми спеціальності (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо);

· ліквідації аварії, стихійного лиха;

· проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, дозвіл та інші документи;

· екскурсії на підприємства.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Порядок проведення інструктажів.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктаж проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Після інструктажу має бути проведене усне опитування, а також перевірка практичних навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє той, хто проводив інструктаж. Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуск до роботи особи, яка, проводила інструктаж, робить запис у журналі. При цьому обов'язковими є підписи того, кого інструктували, і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошиті та засвідчені печаткою.

Керівник підприємства зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією або розмістити її на його робочому місці.

 

3. Фінансування охорони праці на підприємстві. (Б2 в2)

СТ. 19 ЗУ «Об охране труда») Финансирование охраны труда осуществляется работодателем. Для предприятий, независимо от форм собственности, или физических лиц, которые в соответствии с законодательством используют наемный труд, затраты на охрану труда составляют не менее 0,5 процента от фонда оплаты труда за предыдущий год.

На предприятиях, которые содержаться за счет бюджета, затраты на охрану труда предусматриваются в государственном или местном бюджетах размер расходов на охрану труда устанавливается в коллективном договоре с учетом финансовых возможностей предприятия, учреждения, организации.

{Частина четверта статті 19 в редакції Закону № 77-VIII від 28.12.2014}

Суммы расходов по охране труда, относятся к валовым расходам юридического или физического лица, которое в соответствии с законодательством использует наемный труд, определяются в соответствии с перечнем мероприятий и средств по охране труда, утверждается Кабинетом Министров Украины (Постановление от 27 июня 2003 г. N 994).

Б І Л Е Т № 14

1. Страхові виплати, які здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (Б10 в2).

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.Зазначені грошові суми складаються із:1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;6) страхових витрат на медичну та соціальну допомог у.

2. Заходи захисту від уражень електричним струмом.

Основными мерами защиты от поражения электрическим током являются:

· обеспечение недоступности токопроводящих частей для случайного прикосновения;

· применение электроэнергии с безопасными величинами напряжения;

· устранение опасности поражения людей током в случае появления напряжения на частях конструкций электрооборудования;

· применение индивидуальных защитных средств от поражения электрическим током.

 

Недоступность токоведущих частей для случайного прикосновения достигается изоляцией их непроводящими ток материалами. Проводники электрического тока должны иметь рабочую изоляцию. Предусмотрено применение в некоторых случаях дополнительной, усиленной или линейной изоляции.

Недоступность расположения токоведущих частей достигается размещением их на высоте, под полом или скрыто в стенах. Незащищенные токопроводящие части, к которым возможен прикосновение людей, надежно ограждают во всех случаях, если напряжение превышает:

· 65 В - в помещениях без повышенной опасности;

· 42 В - в помещениях с повышенной опасностью;

· 12 В - в помещениях особо опасных.

В случае напряжения свыше 250 В огораживают не только защищеные, но и изолированные токопроводящие части.

Применение малых напряжений - очень эффективная защита от поражения электрическим током. Для питания цепей управления технологическим оборудованием, установленным в особо опасных помещениях и помещениях с повышенной опасностью; цепей управления передвижного оборудования и для питания ручного инструмента используют напряжение не выше 42 В.

Для включения переносных светильников, которые используются во время периодических осмотров в труднодоступных местах на шкафах и пультах управления оборудованием размещают штепсельные розетки с напряжением не выше 12 В.

Защитное заземление - сознательное электрическое соединение с землей или ее эквивалентом металлических частей электрооборудования. Требования к защитному заземлению изложены в ГОСТ 12.1.030-81 «ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление

Заземляющим устройством называется совокупность заземлителей - металлических проводников, которые соединены с землей, и заземляющих проводников, соединяющих заземленные части электрооборудования с заземлителями.

Заземлители бывают искусственные и естественные.

Для искусственных заземлителей используют стальные стержни, которые забивают в грунт вертикально и соединяют между собой стальной шиной сваркой.

Природными заземлителями являются:

· проложенный в земле водопровод;

· арматура железобетонных конструкций зданий и сооружений, которая имеет соединение с землей;

· свинцовые оболочки кабелей, проложенных в земле.

Различают следующие заземляющие устройства:

· контурные (заземления находится в непосредственной близости от электрооборудования);

· выносные (заземление размещены на специально выделенном участке территории предприятия).

Для заземления электрооборудования в производственных и других помещениях используют в основном выносные заземляющие устройства с искусственными заземлителями. При этом металлические элементы каждого электрооборудования присоединяют отдельными заземляющими устройствами к транзитной шине, которая прокладывается внутри здания и не менее, чем в двух местах присоединяется к заземлителю.

Защитное заземление электрических установок обязательное согласно ГОСТ 12.1.013-78:

· в случае номинального напряжения 380 В и выше переменного тока и 440 В и выше постоянного тока - во всех случаях;

· в случае номинального напряжения 42 В и выше переменного тока и 110 В и выше постоянного тока - во время работы в условиях с повышенной опасностью и особо опасных.

Во взрывоопасных зонах заземляют электрические машины и аппараты, независимо от величины напряжения.

Зануление - сознательное электрическое соединение с нулевым защитным проводником металлических токонепроводящих частей, которые могут оказаться под напряжением. Зануление должно соответствовать требованиям ГОСТ 12.1.030-81.

Цель зануления - превратить утечки тока на корпус в однофазное короткое замыкание между фазовым и нулевым заземлением, когда поврежденное оборудование автоматически отключается от сети, которая его питает. Для защиты от токов короткого замыкания могут использоваться плавкие предохранители или автоматические выключатели с временем срабатывания соответственно 5,7 и 1,2 с.

Защитное отключение - быстродействующая защита, обеспечивающая автоматическое отключение электрооборудования, когда в нем возникает опасность поражения током. Такая опасность может возникнуть в случае:

· замыкание фазы на корпус электрооборудования;

· понижения сопротивления изоляции фаз относительно земли;

· появления в сети более высокого напряжения;

· прикосновение человека к токоведущим частям.

В этих случаях в сети меняются некоторые электрические параметры (напряжение, ток, сопротивление), что может быть импульсом, который вызывает срабатывание защиты - отключение устройства. Требования к защитного выключения изложены в ГОСТ 12.4.155-85.

Защита от электромагнитных излучений и электрических полей обеспечивается выполнением требований ГОСТ 12.1.006-84 и ГОСТ 12.4.154-85.

Защита от статических электрических полей заключается в снятии с изолированных от земли металлических частей оборудования электрического напряжения, которая возникает в результате статической электризации во время технологических процессов, сопровождающихся трением (сматывание тканей, бумаги, пленки), размельченное твердых тел, пересыпанием сыпучих материалов, переливанием жидкостей-диэлектриков (бензин, керосин). Действие статического электричества на человека может проявляться в виде слабого и умеренного или даже сильного укола, который сам по себе не представляет опасности, но может быть косвенной причиной несчастного случая вследствие рефлекторного движения человека к опасной зоны.

Разряды статического электричества на землю или между частями оборудования могут быть причиной возгораний и взрывов газо-, паро - и пылевоздушных смесей. Защита от статического электричества обеспечивается выполнением требований ГОСТ 12.1.018-93, ГОСТ 12.4.144-83. Одним из наиболее эффективных и простых методов защиты от статического электричества является заземления не менее, чем в двух местах одного помещения имеющихся трубопроводов и аппаратов.

	Защита от атмосферного электричества (молниезащита) - комплекс защитных устройств, предназначенных для обеспечения безопасности людей, которые работают с электрооборудованием, от поражения электрическим током, действия электрической дуги и электромагнитных полей. Электрозащитные средства бывают изоляционные и ограждающие.
	Изолирующие электрозащитные средства делятся на основные и дополнительные.

Основные изолирующие электрозащитные средства способны долгое время выдерживать рабочее напряжение электрооборудования, поэтому ими разрешается прикасаться к токоведущим частям. К таким средствам относят: диэлектрические резиновые перчатки, инструменты с изолированными ручками и токоискатели - в электрооборудовании напряжением до 1000 В; изоляционные штанги, изолирующие и токоизмерительные клещи, показатели высокого напряжения - в электрооборудовании напряжением выше 1000 В.

Дополнительные изолирующие электрозащитные средства имеют недостаточную электрическую прочность и предназначены для усиления действия основных изоляционных средств. К таким средствам относят диэлектрические резиновые галоши, боты, коврики и изолирующие подставки.

Ограждающие электрозащитные средства предназначены для временного ограждения токоведущих частей (временные переносные ограждения - щиты, клетки, изолирующие накладки и колпаки); для временного заземления отключенных токоведущих частей и устранения опасности поражения работников электрическим током в случае случайного появления напряжения (временное защитное заземление).

Применения и испытания электрозащитных средств регламентируется соответствующими правилами.

Электрозащитные средства проверяют перед каждым их применением и, кроме того, периодически подвергают испытанию переменным током частотой 50 Гц: резиновые диэлектрические перчатки 1 раз в 6 месяцев, резиновые диэлектрические галоши - 1 раз в 12 месяцев; резиновые диэлектрические боты - 1 раз в 36 месяцев.

На электрозащитные средства, выдержали периодические электрические испытания, наносят специальный штамп. На электрозащитных средствах, не выдержавших испытания током, или пришедшим в негодность по другим причинам, этот штамп перечеркивается красной краской. Все электрозащитные средства из резины (перчатки, боты, галоши, коврики, дорожки) следует хранить в темном помещении при температуре 5...20 С и влажности воздуха не более 70 %.

3. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві.

(Ст.. 6 ЗУ «Про охорону праці») Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

 

Б І Л Е Т № 15

1. Умови формування та задачі комісії з питань охорони праці на підприємстві.

(Ст. 16 ЗУ "Про охорону праці") На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Відповідно до «Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства» (НПАОП 0.00-4.09-07) рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу трудового колективу та профспілкового комітету. Загальні збори (конференція) затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від власника та трудового колективу. До складу Комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу — рекомендуються працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.

Основними завданнями комісії є:

· захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

· підготовка, на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві, рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики н області охорони праці на підприємстві; узгодження, шляхом двосторонніх консультацій, позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

· вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.

Комісія має право:

· звертатися до власника або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

· створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

· одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

· встановлювати ступінь вини потерпілого та винуватця (в т.ч. і власника) нещасного випадку в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету, при вирішенні питання про розмір одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією по розслідуванню нещасних випадків;

· здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпечення працюючих засобами колективного та індивідуального захисту, миючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою підсоленою водою та станом використання санітарно-побутових приміщень;

· знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

· вільного доступу на всі дільниці виробництва і обговорення з працюючими питань охорони праці.

Комісія може делегувати своїх представників для участі:

· у розв'язуванні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов'язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров'я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація;

· в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цими органами).

Члени комісії виконують свої обов'язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розробляють на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею. Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказами власника. При незгоді власника з рекомендаціями Комісії він дає аргументовану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

2. Звітність та інформація про нещасні випадки та профзахворювання, які сталися на підприємстві.

Работодатель на основании актов по форме Н-5 и Н-1 подает государственную статистическую отчетность о потерпевших за формой, утвержденной Госстатом, и несет ответственность за ее достоверность.

Работодатель обязан провести анализ причин несчастных случаев по итогам квартала, полугодия и года и разработать и выполнить план мероприятий по предотвращению подобных несчастных случаев.

Учет ведут:

предприятия и их органы управления - всех несчастных случаев;

рабочие органы исполнительной дирекции Фонда - страховых несчастных случаев;

органы государственного пожарного присмотра - лиц, которые пострадали во время пожара;

заведения государственной санитарно-эпидемиологической службы и рабочие органы исполнительной дирекции Фонда - учет лиц, которые пострадали от острых профессиональных заболеваний (отравлений);

Гоструда, другие центральные органы исполнительной власти, местные госадминистрации - оперативный учет несчастных случаев, которые подлежат специальному расследованию.

Сбор статистических данных и разработка форм государственной статистической отчетности о лицах, которые пострадали в результате несчастных случаев на предприятиях, осуществляют органы государственной статистики.

3. Обов‘язки працівника виконувати вимоги нормативних актів з питань охорони праці. (Б2 в1)

(СТ. 14 ЗУ «Про охорону праці») Працівник зобов'язаний: · дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;· знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;· проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

 

 

Б І Л Е Т № 16

1. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій. (Б4 в3)

Відповідно до вимог «Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», затверджених наказом МОЗ України від 21.05.2007 N 246

Обов'язкові попередній, під час прийняття на роботу і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди проводяться для працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та щорічно для осіб віком до 21 року.

Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

- визначення стану здоров'я працівника і реєстрації вихідних об'єктивних показників здоров'я та можливості виконання без погіршення стану здоров'я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;

- виявлення професійних захворювань(отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

Періодичні медичні огляди проводяться з метою:

- своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;

- забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- розробки індивідуальних та групових лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;

- проведення відповідних оздоровчих заходів.

2. Діелектричні засоби захисту від електричного струму. Їх види.