Робота класного керівника з батьками

Сенс життя окремої людини і всієї людської спільноти − у продовженні роду людського. З цього погляду не втратили своєї актуальності думки А. С. Макаренка, який звертаючись до батьків, говорив: „Виховання дітей − найважливіша галузь нашого життя. Наші діти − це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони творитимуть історію. Наші діти − це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, хорошими батьками і матерями. Але й це − не все: наші діти − це наша старість. Правильне виховання − це наша щаслива старість, погане виховання − це наше майбутнє горе, це − наші сльози, це − наша провина перед іншими людьми, перед усією країною” (Макаренко А. С. Твори: В 7 т. − Т. 4. − К.: Рад. шк., 1954. − С. 335).

У Державній національній програмі „Освіта” („Україна XXI століття”) визначено, що „сім’я несе повну відповідальність за розвиток, виховання і навчання своїх дітей”. Якраз сім’я, виходячи із закономірностей суспільного розвитку, має виступати провідним соціальним інститутом, що бере на себе головні функції виховання молодого покоління. У сім’ї мають бути створені сприятливі умови для виконання нею біологічної, економічної і соціальної функцій. Проте на догоду заангажованим ідеологічним концепціям сім’ю штучно позбавили можливостей повною мірою здійснювати соціальні й економічні функції шляхом громадсько-суспільного виховання. Тому батьки в переважній більшості втратили почуття соціальної відповідальності перед суспільством за своїх дітей, за їх належне виховання. Значна частина батьків не має необхідної психолого-педагогічної підготовки для виконання виховних функцій у сім’ї.

Потрібні значні соціально-економічні зусилля, щоб родинне виховання зайняло належне місце в системі освіти і виховання з погляду загальнодержавних і загальнонаціональних завдань. Уже в системі навчально-виховної роботи школи у кожного юнака і дівчини мають бути сформовані в першу чергу соціально-психологічні цінності майбутніх батька й матері, а потім уже землероба, інженера, лікаря та ін.

Батьки віддають дитину до школи з надією, що вона потрапить до рук розумного, висококваліфікованого, душевного, гуманного вчителя, який і забезпечить її належне виховання. Та цього мало. Лише при спільній, узгодженій діяльності вчителів і батьків можна сподіватися на успіх виховної роботи.

Оскільки переважна більшість батьків не має належної психолого-педагогічної підготовки і позбавлена почуття громадянської відповідальності за належне виховання своїх дітей, класний керівник повинен виступати зв’язуючою ланкою між школою й сім’єю, організатором підвищення педагогічної культури батьків.

Талановитий педагог В. О. Сухомлинський, розмірковуючи про джерела успіху педагогічної праці, зокрема про формування дружного шкільного колективу, в якому „десятки і сотні дітей стають дружною сім’єю”, радив педагогам: „потрібно знати дитину, знати її силу і слабості, розуміти її думки, переживання, бережно доторкатися до її серця. Знати дитину − це та найголовніша точка, де стикаються теорія і практика педагогіки, де сходяться всі нитки педагогічного керівництва шкільним колективом. Єдність педагогічного колективу в керівництві навчально-виховним процесом, педагогічні переконання, які об’єднують учителів у єдине ціле, − усе це стає досяжним, коли зусилля всіх, хто виховує, спрямовані на те, щоб знати дитину” (Сухомлинський В. О. Вибр. пед. тв.: В 5 т. − Т. 4. − К.: Рад. шк., 1977. − С 441).

Форми роботи з батьками

У роботі з батьками класний керівник має використовувати різноманітні форми. Вони можуть бути індивідуальними, груповими і колективними. Доцільно зосередити увагу на таких основних формах роботи з батьками.

1. Відвідування сім’ї школяра. Це досить ефективна форма забезпечення оптимальних умов співдружності сім’ї і школи. Класний керівник має змогу ознайомитися із соціально-економічними умовами виховання дитини в сім’ї, психолого-педагогічним кліматом у сімейному колективі, дати пораду батькам щодо забезпечення сприятливих умов для навчальної діяльності учня, інформувати батьків про успішність і поведінку їхньої дитини в школі та ін.

Удаючись до цієї форми роботи з батьками, варто дотримуватися низки вимог: відвідання сім’ї має бути плановим (упродовж навчального року класний керівник повинен побувати в кожній сім’ї не менше двох разів); відвідувати сім’ї усіх учнів, а не лише тих, які мають проблеми у навчанні чи поведінці; щоразу визначати мету і зміст бесіди з батьками з урахуванням індивідуальних особливостей конкретної дитини; завчасно попереджувати батьків і узгоджувати з ними день і час візиту до сім’ї; інформувати батьків про результати навчання їхньої дитини (в першу чергу необхідно розповісти їм про позитивне у навчанні й поведінці і лише після цього з дотриманням такту повідомити про труднощі, з якими учень стикається у навчанні, спілкуванні з товаришами, вчителями, домовитися про спільні дії у наданні допомоги дитині для подолання цих труднощів).

2. Запрошення батьків до школи. Класний керівник періодично може запрошувати батьків до школи з метою інформування їх про успіхи школяра в навчанні й поведінці, приносячи цим радість матері й батькові, всій сім’ї; ознайомлення з умовами навчання, знайомства з учителями, які працюють у цьому класі, з’ясування можливих причин, які ведуть до появи певних труднощів у діяльності дитини безпосередньо в школі; для прийняття спільних рішень щодо дій учителів і батьків, спрямованих на утвердження позитивного у діяльності й розвитку учня; для надання допомоги у подоланні труднощів.

Запрошення батька чи матері має здійснюватися планово і не повинно викликатися лише негативною поведінкою дитини. Останнє взагалі не повинно виступати домінуючим фактором у спілкуванні вчителів, класних керівників з батьками.

Важливо дотримуватися певної форми запрошення. Найзручніше робити це листом, адресованим татові й мамі із зазначенням дати і часу та місця зустрічі, а також кола питань, які мають бути предметом обговорення. Такий лист-запрошення класний керівник може передати батькам через їхню дитину.

Для спілкування з батьками безпосередньо в школі треба обирати вільний час і для батьків, і для класного керівника, щоб не проводити бесіду поспіхом. Щоб розмова була довірливою, її варто проводити без присутності сторонніх осіб. Навіть місце зустрічі має позитивно вплинути на зміст і результати спілкування. Це може бути окрема кімната із зручними меблями, класна кімната, в якій навчається учень, але ні в якому разі не коридор, вестибюль, учительська, чи інше місце, де можуть бути сторонні спостерігачі, або небажані подразники.

3. Листування з батьками. Інколи обставини складаються так, що класний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи.Тому доводиться вдаватися до листування. Та знову ж, приводом для листа не повинна бути лише поведінка вихованця чи прикрий випадок.

Тут має бути певна система. Класний керівник періодично надсилає батькам листи, в яких розповідає про успіхи школяра у навчанні, його старанність, дбайливість, відповідальність за виконання певних доручень. Можна повідомити також про певні труднощі, з якими зустрічається дитина, висловити бажання зустрітися, щоб допомогти школяреві. Одночасно варто висловити щиру подяку за хороше виховання сина чи дочки. Такий лист треба передавати батькам через дитину, попередньо ознайомивши її зі змістом листа.

Таке листування позитивно впливає на налагодження добрих взаємин класного керівника з батьками, піднесення авторитету як батьків, так і вчителів, а також справляє позитивний вплив на інших учнів класу. Вони теж бажають таких листів і нерідко звертаються до класного керівника із запитанням: „А моїм батькам Ви напишете такого листа, як написали батькам Сергійка?” „Бачу, − відповідає класний керівник, − у тебе справи поліпшуються, і я радий буду надіслати листа і твоїм батькам”. Вимальовуються певні перспективні лінії, які стимулюють позитивну діяльність школярів і сприяють створенню взаємин довіри і поваги між класним керівником і сім’ями вихованців.

4. Бесіди і лекції для батьків. Класний керівникповинен наполегливо й систематично працювати над підвищенням педагогічної культури батьків. З цією метою можна використовувати лекції і бесіди з актуальних питань розвитку й виховання дітей у сім’ї. Вони можуть органічно вплітатися в контекст батьківських зборів, на чому й зупинимося дещо далі.

5. Консультації, вечори запитань і відповідей, читацькі конференції, педагогічні читання. Це важливі форми роботи з батьками, спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків. Кожна з них вимагає ретельної підготовки із залученням учителів-предметників, лікарів, шкільних психологів, соціальних педагогів і безпосередньо батьків. Класний керівник може планувати на рік 2 − 3 таких заходи. Але кожного разу батьки повинні відчувати, що це для них важливий шлях проникнення у світ дитини як передумова успіху сімейного виховання.

6. Батьківські збори. Успіхи вчителів, класних керівників у роботі з батьками багато в чому залежать від уміння організовувати й проводити батьківські збори, забезпечувати їм педагогічну доцільність.

В організації і проведенні класних батьківських зборів необхідно рішуче уникати суттєвих помилок, які ще, на жаль, мають місце в практичній діяльності частини класних керівників. Зокрема, йдеться про такі недоліки: запрошення батьків на збори через обов’язкові записи в учнівських щоденниках; призначення зборів у незручний для батьків час; перетворення зборів у своєрідне „судилище” над окремими батьками; об’єктивування негативних сторін поведінки окремих учнів; відсутність належного такту й дотримання вимог етики.

Батьківські збори мають відповідати таким педагогічним вимогам:

− сприяти формуванню згуртованого батьківського колективу, вихованню соціально-правової відповідальності батьків за виховання дітей;

− проводитися систематично, забезпечувати наступність у розв’язанні виховних завдань;

− забезпечувати оптимальні умови для оволодіння батьками психолого-педагогічними знаннями сімейного виховання;

− сприяти забезпеченню єдності виховних упливів школи й сім’ї на вихованців;

− забезпечувати формування узгодженої колективної думки, яка позитивно впливала б на процес виховання;

− створювати позитивний психологічний, емоційний і соціальний клімат для утвердження національної гідності батьків і національного виховання;

− сприяти підвищенню авторитету вчителів-вихователів, школи і батьків;

− показувати батькам успіхи їхніх дітей у навчанні й вихованні як результат спільної діяльності батьків і вчителів-вихователів.

Для успішного функціонування колективу батьків учнів класу, підвищення дієвості батьківських зборів необхідно створювати органи самоврядування. Таким органом, зокрема, є батьківський комітет. Він обирається у складі 3 − 5 осіб на загальних зборах батьків класу. Члени батьківського комітету обирають голову. Завдання батьківського комітету − сприяти педагогічному колективу у вихованні й навчанні школярів, допомагати класному керівникові створювати сприятливі економічні умови для проведення навчально-виховної роботи.

Кожен член батьківського комітету повинен користуватися визнаним авторитетом у батьків, володіти організаторськими здібностями, бути зразковим вихователем своїх дітей, добрим сім’янином. Члени батьківського комітету повинні відчувати відповідальність перед громадою за виховання дітей і дорослих, уміти зберігати відомості про особливості стану справ в окремих сім’ях, не робити їх предметом пересудів.

Батьківський комітет за умов розумного педагогічного впливу з боку класного керівника може стати надійним помічником учителів-вихователів в організації і проведенні класних батьківських зборів.

Батьківські збори проводяться 5 − 6 разів упродовж навчального року. Їх проведенню має передувати копітка робота класного керівника. Особливу увагу слід приділити підготовці й проведенню перших зборів батьків, з якими класний керівник ще мало знайомий. Для цього треба детально ознайомитися з учнями класу (демографічні дані, стан здоров’я, успішність у попередніх класах, особливості соціально-психологічного розвитку), відвідати учнів удома для знайомства з їхніми батьками; у бесідах з колегами, які працювали з учнями в попередніх класах, з’ясувати деякі аспекти взаємин батьків з педагогічним колективом.

У підготовці батьківських зборів беруть участь члени батьківського комітету, батьки-активісти. Питання порядку денного обговорюються на засіданні батьківського комітету.

До батьківських зборів мають готуватися й учні. Організовано й зацікавлено проходять збори, на яких батьки можуть бачити результати діяльності вихованців (щоденники, зошити, вироби з дерева чи металу, малюнки, кулінарні вироби тощо). Значний інтерес для батьків становлять виступи колективів художньої самодіяльності. Це − своєрідні звіти педагогів перед батьками про результати виховної роботи з дітьми. При цьому важливо, щоб у підготовці виставок, у творчих звітах брали участь усі учні класу. Це, по-перше, активізує колективну творчу роботу безпосередньо учнів і, по-друге, викликає особливий інтерес батьків. Досвід роботи класних керівників, які працюють творчо, свідчить, що на такі збори батьки приходять як на сімейне свято.

Важливо визначити (у погодженні з батьками) час проведення зборів з урахуванням зайнятості їх на виробництві. Доцільно на весь навчальний рік визначити постійний день (наприклад, остання п’ятниця чи субота місяця) і час проведення зборів. Це дає змогу батькам планувати свій час.

Суттєвим моментом у підготовці зборів є форма запрошення. Недоцільний виклик батьків на збори через записи в учнівських щоденниках, через усні запрошення і т. д. Уже формою запрошення треба надавати зборам особливої важливості, підкреслювати повагу до батьків як до своїх спільників у розв’язанні важливих проблем шкільного життя.

У запрошенні необхідно ознайомити батьків з питаннями, які розглядатимуться на зборах. Певне, добре було б мати спеціальні запрошення, виконані поліграфічно. Але коли таких немає, то учні під керівництвом класного керівника самі виготовляють запрошення, проявляючи при цьому старанність, уміння й навички художнього оформлення.

Наводимо можливий варіант запрошення.